Постанова

від 28.01.2021 по справі 160/6976/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6976/20

головуючий суддя І інстанції - Ніколайчук С.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року в адміністративній справі №160/6976/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2020 року № 0001371409 за платежем на загальну суму 119166,25 грн., з яких за податковим зобов`язанням у сумі 95333,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23833,25 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову якою адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем протиправно, оскільки господарські операції мали реальний характер та підтверджені належними первинними документами.

Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі приписів ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс (код ЄДРПОУ 32615181) позивач, зареєстровано як юридична особа 05.09.2003 року. Основний вид діяльності - 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

На підставі наказу №1626-п від 14.03.2019 року та повідомлення від 15.03.2019 року №513, виданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Автопромсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Сокта за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За наслідками перевірки складено акт №21493/04-36-14-09/32615181 від 15.04.2019 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Автопромсервіс :

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті якого ТОВ Автопромсервіс завищено податковий кредит в 2016 році на загальну суму 105925 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 105925 грн., а саме: у липні 2016 року на суму 35797 грн., у серпні 2016 року на суму 70128 грн.;

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 95333 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.01.2020 року № 0001371409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 119166,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 95333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 23833,25 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2018 у справі №204/2342/18 визнано винним директора ТОВ Сокта у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України, то проведені господарські операції між позивачем та ТОВ Сокта у 2016 році не містять ознак реальності та направленості на досягнення економічної вигоди.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України, платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134. 1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків валового доходу, необхідного для визначення податку на прибуток підприємств, а саме: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання/продаж товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ Сокта на підставі договору поставки від 10.06.2016 року № 29.

Відповідно до п. 1.1. наведеного договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар згідно специфікацій, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах даного договору.

На виконання умов договору сторонами складено специфікацію №1 від 05.07.2016 року, видаткову накладну №04051 від 05.07.2016 року, рахунок-фактуру №07051СК від 05.07.2016 року на поставку венець зубчастий, сателіту, болтів на загальну суму 214779 грн., в тому числі ПДВ 35796,50 грн.

Транспортування товару здійснено згідно товарно-транспортної накладної №008 від 05.07.2016 року автомобілем КАМАЗ № НОМЕР_1 ТОВ Сокта .

Оплату за товар здійснено платіжними дорученнями №205 від 04.08.2016 року на суму 114700 грн., №206 від 04.08.2016 року на суму 100079 грн.

Також, 01.08.2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ Сокта (постачальник) було укладено договір поставки № 123 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар згідно специфікацій, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах даного договору.

На виконання умов договору сторонами складено: специфікацію №1 від 01.08.2016 року; видаткову накладну №08016 від 01.08.2016 року, рахунок-фактуру №08018СК від 01.08.2016 року на поставку валу, гумового ущіплення, втулок, винтів на загальну суму 191331,60 грн., в тому числі ПДВ 31888,60 грн.; видаткову накладну №08017 від 01.08.2016 року, рахунок-фактуру №08019СК від 01.08.2016 року на поставку валу, герметики, краски, піска на загальну суму 229438,80 грн., в тому числі ПДВ 38239,80 грн.

Транспортування товару здійснено згідно товарно-транспортної накладної №017 від 01.08.2016 року автомобілем КАМАЗ № НОМЕР_1 ТОВ Сокта .

Оплату за товар здійснено платіжними дорученнями №224 від 23.08.2016 року на суму 100000 грн., №226 від 23.08.2016 року на суму 91331,60 грн., №227 від 23.08.2016 року на суму 100000 грн., №228 від 23.08.2016 року на суму 129438 грн.

Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Що стосується посилань податкового органу на наявність вироку, відносно керівника ТОВ Сокта , то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2018 року у справі № 204/2342/18, що набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч 2 ст. 205-1 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 грн. 00 коп.

Звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі п. в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році .

В наведеному вироку зазначено, що ОСОБА_1 приблизно 05 вересня 2016 року, у денний час доби, більш точну дату та час у ході досудового розслідування встановити не вдалося, знаходячись на вул. Робочій у м. Дніпро, з невстановленою слідством особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, вступила у попередню змову, направлену на підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, а саме внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з досягнутою з невстановленим співучасником злочину змовою, ОСОБА_1 повинна була за обіцянку матеріальну винагороду у сумі 400 грн. підписати надані їй невстановленою особою виготовлені проекти документів, які у подальшому невстановленим слідство співучасником злочину будуть подані для проведення державної реєстрації змін у реєстраційних документах юридичної особи.

З метою закінчення реалізації злочинного плану ОСОБА_1 приблизно о 08.09.2016 року, у денний час доби, більш точну дату та час у ході розслідування встановити не вдалося, зустрілася із невстановленою особою та, ознайомившись зі змістом документів, перебуваючи в офісному приміщенні приватного нотаріуса по вул. Робочій у м. Дніпро, точну адресу встановити не вдалося, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що вона ніколи не здійснювала та не буде здійснювати функції директора ТОВ СОКТА (код ЄДРПОУ 40443251), не буде реалізовувати набуті повноваження відповідно до затвердженого статуту підприємства та провадити фінансово- господарську діяльність товариства, розподілу прибутків та збитків, та згідно із досягнутою нею невстановленою особою злочинною змовою, підписала завідомо підготовлені за невстановлених обставин невстановленою особою документи, які містили завідомо неправдиві відомості та які подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, а саме: наказ № 3-к від 14.09.2016 року про призначення себе на посаду директора ТОВ СОКТА (код ЄДРПОУ 40443251); протокол Загальних зборів учасників ТОВ СОКТА № 13/09/2016 від 13.09.2016 року про вихід із учасників товариства попереднього директора та перерозподілі частки у статутному капіталі товариства у розмірі 100% ОСОБА_1 ; протокол № 13/09/2016/1 від 13.09.2016 року Про реєстрацію учасників загальних зборів учасників ТОВ СОКТА ; договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ СОКТА від 13.09.2016 року, відповідно до умов якого вона стає власником частки у статутному капіталі; заяву від 14.09.2016 року про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомостей щодо зміни керівника юридичної особи та зміни складу засновників юридичної особи, тобто власноруч підписала документи, на підставі яких можливе проведення державної реєстрації змін у реєстраційних документах юридичної особи.

Таким чином, ОСОБА_1 , заздалегідь усвідомлюючи про відсутність навиків і досвіду для виконання обов`язків службової особи та засновника підприємства, а також навиків здійснювати підприємницьку діяльність, не маючи наміру здійснювати таку діяльність від імені ТОВ СОКТА , виконувала свою частину досягнутої з невстановленою особою злочинною змовою та засвідчила власним підписом завідомо неправдиві відомості у вищевказаних документах, які в подальшому, 14 вересня 2016 року, було подано невстановленою особою до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Нікопольської міської ради за адресою: м. Нікополь, вул. Перспективна, 189.

У подальшому на підставі отриманих документів, у цей же день, державним реєстратором внесені зміни до реєстраційних документів, про що свідчить реєстраційний запис № 123000525900.

За свої злочинні дії, що виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ СОКТА (код ЄДРПОУ 40443251) ОСОБА_1 отримала від невстановленої особи грошову винагороду в розмірі 400 грн.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнала в повному обсязі, заявила про щире каяття у вчиненому і пояснила, що дійсно 05 вересня 2016 року, у денний час доби вона зустрілася з невідомою їй особою, який їй запропонував 400 грн. за те, що вона підпише документи, які подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб і вона підписала якісь проекти документів. Потім, приблизно 08.09.2016 року, у денний час доби, вона зустрілася з невідомою їй особою та, ознайомившись зі змістом документів, поїхали до приватного нотаріуса і перебуваючи в офісному приміщенні приватного нотаріуса на вул. Робочій у м. Дніпро, точну адресу не пам`ятає, підписала завідомо підготовлені документи, які подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб. Будь-яких дій, пов`язаних з діяльністю підприємства вона не здійснювала. Навиків роботи в неї немає. Будь-яких документів пов`язаних з діяльністю підприємства, вона не підписувала.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Разом із тим вказана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що з зазначеного вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 була визнана винною саме у підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, відповідальність за яке передбачене ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене статтею 205-1 Кримінального кодексу України, передбачає відповідальність за підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, що не є тотожним із фіктивним підприємництвом.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.12.2020 року по справі № 160/2758/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Так, зі змісту наведеного вироку вбачається, що останнім не встановлювались факти фіктивної господарської діяльності ТОВ СОКТА .

Також, зі змісту первинних документів, сформованих за результатом здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ СОКТА , вбачається, що останні були підписані від імені підприємства директором ОСОБА_2 .

При цьому, вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2018 року не містить будь-яких посилань на ОСОБА_2 та його участь у здійсненні фіктивної діяльності ТОВ СОКТА .

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагента позивача основних засобів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, відсутності достатньої кількості працівників, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані, саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем правомірно, а відповідно останнє підлягає скасуванню.

Отже, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року в адміністративній справі №160/6976/20 - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2020 року № 0001371409.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 2102.00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3153.00 грн.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко