Рішення

від 16.09.2020 по справі 320/5502/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року № 320/5502/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-гума" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-гума", в якому просить суд стягнути на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 59 749,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у 2019 році не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування однієї особи, якій встановлена інвалідність. У зв`язку з чим позивач, враховуючи приписи статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", визначив відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 59 749,47 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач проти позову заперечував, свої мотиви висловив у письмовому відзиві, у якому зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-гума вчинено всі можливі дії для створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та подав відповідну інформацію до центру зайнятості про наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, отже, Відповідачем було виконано вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". При цьому відповідальність за не направлення відповідним органом до нього осіб з інвалідністю на нрацевлаштування, відмовою таких осіб на працевлаштування або невідповідність таких осіб вимогам на ту чи іншу посаду, не може бути покладена на Відповідача.

Отже, на думку відповідача, правових підстав для нарахування та стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю немає. Відповідно позовні вимоги є необгрунтованими, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Протокольною ухвалою суду від 02.09.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-гума", згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осію - підприємців та громадських формувань, з 12.05.2016 є юридичною особою.

В січні 2020 року Відповідачем надано Позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 р. форми N 10-ПІ.

У звіті, зокрема, зазначено: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 42; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1; кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати па робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 2.

Згідно штатного розпису Відповідача на 2019 рік, затвердженого 29.12.2018 р„ передбачено 2 (дві) посади для осіб з інвалідністю (додається). Тобто Відповідачем було створено 2 (два) робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю на 2019 рік па посади різальник металу на ножицях і пресах та оброблювача гумових виробів. У вказаному періоду на посаду різальника металу на ножицях і пресах працевлаштовано особу з інвалідністю ОСОБА_1 , що підтверджується наказом № 9/к від 19.07.2018 р. про прийняття на роботу; наказом № 14/к від 13.05.2020 р. про припинення трудового договору; записом за № 31 у книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них; посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 ; довідкою до акта огляду МСЕК від 22.01.2013 р., сер. КИО-1 № 0416341 (додаються).

Натомість посада оброблювача гумових виробів у вказаний період була вакантною, тому протягом 2019 року кожного місяця Відповідач подавав до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за формою N 3-ПЫ (додається).

Листом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості від 07.07.2020 р. (додається) підтверджено обставини подання Відповідачем звітності за формою N 3-ПН. Також в листі зазначено, що вакансія, запропонована Відповідачем, не була укомплектована по причині відсутності на обліку безробітних, які б відповідали замовленій вакансії. Товариство активно співпрацює зі службою зайнятості, приймає участь у масових заходах: ярмарках вакансій, круглих столах, семінарах.

Таким чином вказані докази свідчать про те, що упродовж 2019 року у Відповідача працювала 1 особа з інвалідністю, інша посада, створена для працевлаштування осіб з інвалідністю, була вакантною.

Вважаючи, що відповідачем, всупереч вимогам статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не працевлаштовано два інваліда, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив застосувати до відповідача адміністративно-господарські санкції та стягнути пеню.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають з приводу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, регулюються Законом N 875-Х11.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону N 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю (ч. 2 ст. 17 Закону N 875-Х11).

Згідно з вимогами ст. 19 Закону N 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середпьооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст. 20 Закону N 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням

Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 20 Закону N 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування [ієні. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч. 4 ст. 20 Закону N 875-ХІІ).

З огляду на норми ст. 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання га ліквідацію його наслідків.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно до ст. 218 ГК України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 1 ст. 18 Закону N 875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати для них умови оплати праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 18 Закону N 875-ХІІ).

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 18-1 Закону N 875-Х1І державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

При цьому працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно з вимогами ч. З ст. 19 Закону N 875-Х11 здійснюється підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, самостійно у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Таким чином, аналіз наведених норм чинного законодавства України свідчить про те. що на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування, а не обов`язок здійснювати пошук таких осіб для працевлаштування. Натомість обов`язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком роботодавця підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, а саме: відповідний центр зайнятості за місцем знаходження створених робочих місць для осіб з інвалідністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі N П/811/696/17, від 07.02.2018 р. у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 р. у справі N 804/8007/16, від 08.05.2018 року у справі N 805/2275/17-а. від 13.06.2018 р. у справі N 819/639/17, від 24.04.2019 р. у справі N 817/1188/18. від 31.07.2019 р у справі N 812/1164/18, від 21.08.2019 у справі N 805/402/ 17-а.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 затверджено порядок подання підприємствам, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок).

Відповідно до цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою N 10-111 (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за N 1 17/13384.

Наказом Міністерства соціальної політики України N 316 від 31 травня 2013 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 р. за N 988/23520, затверджено форму звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та порядок її подання. Періодичності подачі звітності за формою N 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі N 806/1368/17.

Водночас в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 р. у справі N 804/8007/16 зроблено висновок про те, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми N 3- І1Н.

Як вбачається з долучених Відповідачем доказів, які підтверджують обставини, на яких грунтуються заперечення Відповідача, останній вчинив всі можливі дії для створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та подав відповідну інформацію до центру зайнятості про наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, отже, Відповідачем було виконано вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". При цьому відповідальність за не направлення відповідним органом до нього осіб з інвалідністю на нрацевлаштування. відмовою таких осіб на працевлаштування або невідповідність таких осіб вимогам на ту чи іншу посаду, не може бути покладена на Відповідача.

З наведеного випливає, що у 2019 році Відповідачем було дотримано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та організацію їх заповнення (у межах наданих прав та покладених обов`язків), відтак в його діях відсутні ознаки правопорушення.

Отже правових підстав для нарахування та стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю немає. Відповідно, суд вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідачем з АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ КУРИШКО І ПАРТНЕРИ (код ЄДРПОУ 42281175) укладений договір про надання правової допомоги (додається), згідно якого розмір винагороди (гонорару) становить 7700 (сім тисяч сімсот) гривень 00 копійок з розрахунку вартості 1 (однієї) години роботи адвоката в розмірі 1400,00 гривень. Акт приймання-передачі наданих послуг з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь ТОВ "ТВП "РОСЬ-ГУМА" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 7700 (сім тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Стягнути на користь ТОВ "ТВП "РОСЬ-ГУМА" (код ЄДРПОУ 40478106) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 19023989) витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 7700 (сім тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.