Постанова

від 26.01.2021 по справі 320/5502/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5502/20 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Закревська І.Л., за участі представника позивача Костюк Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-гума" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

В С Т А Н О В И В:

01.07.2020 року Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-гума" про стягнення за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році, 59 749,47 грн адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем недотримані нормативи створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 р. у задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано зазначені вимоги законодавства щодо працевлаштування інвалідів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 р., як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в порушення ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів України підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів, що відповідачем не було виконано.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Представник відповідача до суду не прибув, про місце, дату, час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-гума" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми N 10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 42; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1; кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати па робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 2.

Згідно штатного розпису Відповідача на 2019 рік, затвердженого 29.12.2018 р„ передбачено 2 (дві) посади для осіб з інвалідністю (додається). Тобто Відповідачем було створено 2 (два) робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю на 2019 рік па посади різальник металу на ножицях і пресах та оброблювача гумових виробів.

У вказаному періоду на посаду різальника металу на ножицях і пресах працевлаштовано особу з інвалідністю ОСОБА_1 , що підтверджується наказом № 9/к від 19.07.2018 р. про прийняття на роботу; наказом № 14/к від 13.05.2020 р. про припинення трудового договору; записом за № 31 у книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них; посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 ; довідкою до акта огляду МСЕК від 22.01.2013 р., сер. КИО-1 № 0416341.

Натомість посада оброблювача гумових виробів у вказаний період була вакантною, тому протягом 2019 року кожного місяця Відповідач подавав до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за формою N 3-ПН.

Листом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості від 07.07.2020 р. підтверджено обставини подання Відповідачем звітності за формою N 3-ПН. Також в листі зазначено, що вакансія, запропонована Відповідачем, не була укомплектована по причині відсутності на обліку безробітних, які б відповідали замовленій вакансії. Товариство активно співпрацює зі службою зайнятості, приймає участь у масових заходах: ярмарках вакансій, круглих столах, семінарах.

Таким чином вказані докази свідчать про те, що упродовж 2019 року у відповідача працювала 1 особа з інвалідністю, інша посада, створена для працевлаштування осіб з інвалідністю, була вакантною.

Вважаючи, що відповідачем порушено приписи вимог статті 19 Закону Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 № 875-XII позивачем нараховано адміністративно-господарську санкцію та пеню в розмірі 59 749,47 грн. за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів (надалі Закон № 875) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 7 Закону № 875 законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Статтею 17 Закону № 875 визначено, що метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону № 875 встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 875; підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на повідному підприємстві (в об`єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, зайняте інвалідом.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено для підприємств, установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

За приписами ст. 12 Закону України Про охорону праці підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

На підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Водночас, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у визначений строк з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 25.04.2018 по справі №815/2382/16, від 26.06.2018 по справі №806/1368/17, від 10.07.2018 по справі №818/565/17, від 10.07.2018 по справі №П/811/722/17.

Отже, враховуючи, що листом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості від 07.07.2020 р. підтверджено обставини подання відповідачем звітності за формою N 3-ПН, а також зазначену інформацію в цьому ж листі, що вакансія, запропонована відповідачем, не була укомплектована по причині відсутності на обліку безробітних, які б відповідали замовленій вакансії, а товариство активно співпрацює зі службою зайнятості, приймає участь у масових заходах: ярмарках вакансій, круглих столах, семінарах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було виконано вимоги статті 18 Закону України № 875-XII щодо обов`язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі зайнятості і Фонду соціального захисту інвалідів інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, та звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки в діях відповідача не вбачається вини щодо незабезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Постанову складено 01.02.2021.

Керуючись ст. ст. 242, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Рось-гума" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель