Рішення

від 15.09.2020 по справі 1.380.2019.005516

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005516

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОККО-Рітейл до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.08.2019:

- №0007484814 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 76642506,70 грн (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 61314005,36 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15328501,34 грн);

- №0007494814 щодо зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 621175,43 грн;

- №0007504814 про застосування штрафу в розмірі 50% від суми нескладених/незареєстрованих податкових накладних/розрахунків коригування у сумі 4549829,22 грн;

- №0007514814 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 94587467,50 грн (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 75669974,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18917493,50 грн);

- №0007534814 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 27206297,24 грн за платежем акцизний податок на пальне .

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки від 16.07.2019 №121/28-10-48-14/30841082 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ОККО-Рітейл (код ЄДРПОУ 30841082) з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства та за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з метою контролю за правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018 , висновки якого, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать вимогам чинного законодавства України. Зокрема, вказала про реальність господарських операцій із його контрагентами - ТОВ СІДЖИ ГРУП , ТОВ АГРОБЕЙКЕР , ТОВ САУСТ ЧЕК , ПП НОВІ ДОЛИНЯНИ , що засвідчується наявними у підприємства належним чином складеними первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки. Натомість, останній дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нарахував грошові зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Зазначила, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій; при цьому, жодних зауважень до представлених документів відповідач не висловлював. На переконання позивача, висновки відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся. Поряд з тим, вказала, що чинне законодавство не ставить право платника податків на отримання податкових вигод в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Стосовно висновків відповідача про не нарахування ТОВ ОККО-Рітейл податкових зобов`язань з податку на додану вартість на різницю між сумою по списаних балах при реалізації товарів та сумою компенсації вартості товарів, які клієнтами придбано по знижці по картці Фішка , отриманої від ПАТ Концерн Галнафтогаз , зазначила, що такі є необґрунтованими, адже згідно підп.підп. а і б п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу; нарахування балів покупцям - учасникам програми лояльності на картку лояльності при придбанні товарів/послуг не є підставою для нарахування окремих податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Щодо визначення відповідачем зобов`язання зі сплати акцизного податку, вказала, що ТОВ ОККО-Рітейл жодним чином не зменшило своїх податкових зобов`язань зі сплати акцизного податку та в повному обсязі відобразило операції з реалізації пального у податковій звітності, в т.ч. шляхом реєстрації акцизних накладних у відповідному реєстрі. Вказане у сукупності свідчить про неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень. Вважаючи у зв`язку із цим права та інтереси підприємства порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом з метою їх захисту.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до наступного. Проведеною Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби документальною плановою виїзною перевіркою ТОВ ОККО-Рітейл (код ЄДРПОУ 30841082) з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства та за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з метою контролю за правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, результати якої оформлені актом від 16.07.2019 №121/28-10-48-14/30841082, встановлено, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі, на думку відповідача, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки контролюючим органом було отримано негативну інформацію щодо ТОВ СІДЖИ ГРУП , ТОВ АГРОБЕЙКЕР , ТОВ САУСТ ЧЕК та ПП НОВІ ДОЛИНЯНИ . Крім того, додав, що ТОВ ОККО-Рітейл виписувало податкові накладні на реалізацію ТМЦ (паливо) та відображало в податковому та бухгалтерському обліку фінансово-господарські операції з підприємствами з ознаками фіктивності без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування та несплати податків по ланцюгу постачання, в зв`язку з чим вказані дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України та дали змогу мінімізації податкових зобов`язань для СГД реального сектору економіки.

Щодо заниження податку на додану вартість, вказано, що в ході перевірки ТОВ ОККО-Рітейл надано підтверджуючі документи (чеки, реєстри готівкових операцій) та розрахунок відшкодування вартості реалізації винагород клієнтам (покупцям) на торгових об`єктах в день звернення клієнта, за умови наявності відповідного виду товару (винагороди) на відповідному торговому об`єкті, та також за умов наявності у клієнта (покупця) бажання придбати винагороду, пред`явлення ним основної картки постійного клієнта ФІШКА та достатньої накопиченої кількості балів на ній відповідно до п.2.2.1 Договору №1/1-6-16/317 про участь у програмі лояльності ФІШКА від 21.04.2019, яке ТОВ ОККО-Рітейл виставляє на ПАТ Концерн Галнафтогаз . Таким чином, ТОВ ОККО-Рітейл , яке реалізує фізичним особам - учасникам бонусної програми товари/послуги, і в рахунок оплати вартості (частини вартості) яких зараховує бонуси, нараховані такому покупцю при покупці товарів/послуг, базу оподаткування податку на додану вартість поставлених товарів/послуг визначає виходячи з їх договірної вартості, до складу якої включається сума коштів, сплачених безпосередньо покупцем та сума бонусів (перерахована у грошове вираження), зарахованих в оплату вартості (частини вартості) придбаних товарів/послуг, що були нараховані ТОВ ОККО-Рітейл при попередньому придбанні таким покупцем товарів/послуг. Аналізуючи вищенаведене, відповідач дійшов висновку, що податкове зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ ОККО-Рітейл не нараховано на різницю між сумою по списаних балах при реалізації товарів та сумою компенсації вартості товарів, які клієнтами придбано по знижці по картці Фішка , отриманої від ПАТ Концерн Галнафтогаз . Крім того, на порушення вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ТОВ ОККО-Рітейл не складено та не зареєстровано в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, що призвело до застосування штрафних санкцій відповідно до п.120 1 .2 ст.120 1 Податкового кодексу України.

Також зазначив те, що позивачем відображено реалізацію пального на юридичні особи через АЗС за готівку по чеках; при цьому, не здійснено реєстрацію та виписку акцизних накладних на юридичних осіб, які зареєстровані платниками акцизного податку, що є порушенням вимог ст.231 Податкового кодексу України. А тому, посилаючись на правомірність спірних рішень та наявність підстав для їх прийняття, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою судді від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.12.2019 зупинено провадження у справі до 28.01.2020.

Ухвалою суду від 29.01.2020 поновлено провадження у справі. Крім того, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в порядку ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України замінити процесуальним правонаступником - Офісом великих платників податків Державної податкової служби (місцезнаходження: вул.Дегтярівська, 11Г, м.Київ, 04119; код ЄДРПОУ: 43141471).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі №380/884/20 об`єднано в одне провадження справу №380/884/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОККО-Рітейл до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень зі справою №1.380.2019.005516. Об`єднаним справам присвоєно загальний №1.380.2019.005516.

Ухвалою судді від 25.06.2020 у справі №1.380.2019.005516 (після об`єднання справ в одне провадження) закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю ОККО-Рітейл (код ЄДРПОУ: 30841082) зареєстроване, як юридична особа, 23.03.2000 року; основним видом економічної діяльності товариства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є роздрібна торгівля пальним.

На підставі направлень, виданих Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС від 08.04.2019 №№106-110, відповідно до підп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.4 п.77 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, наказу Офісу великих платників ДФС від 21.03.2019 №651, працівниками Офісу великих платників ДФС була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ОККО-Рітейл з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з метою контролю за правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, про що складено акт від 16.07.2019 №121/28-10-48-14/30841082 (далі - акт перевірки від 16.07.2019).

За результатами вказаної перевірки відповідач дійшов висновку щодо порушення позивачем, серед іншого:

- п.п.5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.п.5-7, 10-12, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.10.1999 №246, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 75669974,00 грн;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п.198.1-198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 61314005,36 грн та зменшено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 621175,43 грн за грудень 2018;

- ст.44 Податкового кодексу України - ненадання до перевірки документів в повному обсязі;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України - підприємством не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- п.п.231.5, 231.6 ст.231 Податкового кодексу України - підприємством не здійснено реєстрацію акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

На підставі висновків, вказаних в акті перевірки, відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 02.08.2019:

- №0007484814 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 76642506,70 грн (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 61314005,36 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15328501,34 грн);

- №0007494814 щодо зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 621175,43 грн;

- №0007504814 про застосування штрафу в розмірі 50% від суми нескладених/незареєстрованих податкових накладних/розрахунків коригування у сумі 4549829,22 грн;

- №0007514814 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 94587467,50 грн (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 75669974,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18917493,50 грн);

- №0007534814 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 27206297,24 грн за платежем акцизний податок на пальне .

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, вважаючи їх такими, що суперечать вимогам податкового законодавства, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0007484814 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 76642506,70 грн (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 61314005,36 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15328501,34 грн), суд враховує таке.

Підставою для прийняття спірного рішення слугували висновки відповідача про неправомірне формування ТОВ ОККО-Рітейл складу витрат та податкового кредиту по господарських взаємовідносинах з ТОВ СІДЖИ ГРУП (договір №ПК-05/18-СГ від 16.05.2018), ТОВ АГРОБЕЙКЕР (договір №ПА-07/18-СГ від 31.07.2018), ТОВ САУСТ ЧЕК (договір №СГ-09/18-О від 03.09.2018) та ПП НОВІ ДОЛИНЯНИ (договір №ВПЯ-26/04/18 від 26.04.2018), оскільки, на переконання контролюючого органу, господарські операції між вказаними суб`єктами господарювання не спричинили настання реальних правових наслідків і не мали мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними.

Так, згідно з підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування, відповідно до підп. а п.185.1 ст.185 ПК України, є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України).

Згідно з підп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст.198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У п.201.7 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України. Так, за змістом п.44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV).

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З наведених законодавчих положень слідує, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд встановив, що між позивачем та його контрагентами ТОВ СІДЖИ ГРУП , ТОВ АГРОБЕЙКЕР , ТОВ САУСТ ЧЕК та ПП НОВІ ДОЛИНЯНИ було укладено договори поставки, предметом яких є поставка сільськогосподарської продукції, олії соняшникової сирої, нерафінованої. Реальність спірних господарських операцій позивача з вказаними контрагентами підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема: договорами, актами приймання-передачі робіт, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, специфікаціями, а також документами податкового та бухгалтерського обліку позивача (податковими деклараціями, оборотно-сальдовими відомостями, розрахунками коригування) - том 3, а.с.40-259, томи 4-10.

Розрахунки за надані послуги було проведено між сторонами в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. Зокрема: між ТОВ ОККО-Рітейл та ТОВ СІДЖИ ГРУП проведено розрахунки в сумі 158710126,59 грн; з ТОВ АГРОБЕЙКЕР - 38051891,12 грн; з ТОВ САУСТ ЧЕК - 36148665,11 грн; з ПП НОВІ ДОЛИНЯНИ - 3035392,16 грн. Вказане не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, чим спростовується твердження податкового органу про безтоварність фінансово-господарських операцій між позивачем та суб`єктами господарювання.

Придбання товарів ТОВ ОККО-Рітейл здійснювалося на умовах з доставкою до пункту поставки (до порту). Транспортування товарів від контрагентів здійснювалося транспортними засобами контрагента чи третіх осіб.

Перевіркою не було встановлено у позивача відсутності первинних документів, обов`язок ведення і зберігання яких для цілей оподаткування податком на додану вартість покладено на нього. Не встановлено порушень щодо порядку оформлення наданих до перевірки первинних документів. Перевіркою не встановлено порушень щодо мети придбання і подальшого використання позивачем товарів та робіт (послуг).

Як на підстави вважати господарські операції фіктивними відповідач вказує відомості щодо реєстрації кримінальних проваджень відносно третіх осіб, з якими мали взаємовідносини контрагенти ТОВ ОККО-Рітейл , та щодо самих цих контрагентів.

Втім, суд враховує, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження є відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі лише після їх закріплення належним процесуальним шляхом, тобто вироком суду. А відтак, отримана у ході досудового слідства інформація, на яку посилається податковий орган в якості обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.09.2019 року у справі №814/2412/17.

Більше того, у матеріалах справи відсутні будь-які вироки судів відносно контрагентів позивача, не надано таких і відповідачем, а договори, укладені позивачем з даними товариствами, не визнано недійсними.

Будь-яких інших належних доказів нереальності спірних господарських операцій відповідачем не надано до суду.

Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації з баз даних щодо спірних контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій, оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами.

Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій, з огляду на зазначені обставини, носять лише характер припущень. При цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України. Разом з тим, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

У своїй практиці Верховний суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а).

Крім того, як вже зазначалось вище, однією з підстав для отримання права покупця на податковий кредит є податкова накладна, причому за її відсутності право на податковий кредит також відсутнє незалежно від інших обставин господарської операції. При цьому, податкова накладна набуває свого правового значення лише після її реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних

Матеріалами справи підтверджено, що відносно податкових накладних, отриманих від постачальників ТОВ СІДЖИ ГРУП , ТОВ АГРОБЕЙКЕР , ТОВ САУСТ ЧЕК та ПП НОВІ ДОЛИНЯНИ , контролюючий орган сформував висновок про відповідність податкових накладних вимогам, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних і провів їх реєстрацію.

Відтак факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту і не потребує будь-якого додаткового підтвердження, а господарська операція, за результатами якої видана податкова накладна, носить реальний характер.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій між ТОВ ОККО-Рітейл та ТОВ СІДЖИ ГРУП , ТОВ АГРОБЕЙКЕР , ТОВ САУСТ ЧЕК , ПП НОВІ ДОЛИНЯНИ , натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відтак, податкове повідомлення-рішення №0007484814 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 02.08.2019 №0007494814 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 621175,43 грн та №0007504814 про застосування штрафу в розмірі 50% від суми нескладених/незареєстрованих податкових накладних/розрахунків коригування у сумі 4549829,22 грн, суд враховує таке.

Як видно з матеріалів справи, між ТОВ ОККО-Рітейл та ПАТ Концерн Галнафтогаз укладено договір №1/1-6-16/317 від 21.04.2016 про участь у програмі лояльності ФІШКА , де ПАТ Концерн Галнафтогаз - компанія , ТОВ ОККО-Рітелй - партнер .

Згідно п.2.2 даного договору, партнер надає компанії за плату наступні послуги зі збору необхідної для реалізації програми інформації про клієнтів (покупців):

- проводить реєстрацію трансакцій з використанням картки ФІШКА при придбанні клієнтом (покупцем) товарів (робіт, послуг) на його торгових об`єктах для нарахування балів;

- проводить реєстрацію трансакцій з використанням картки ФІШКА при придбанні клієнтом (покупцем) винагород на його торгових об`єктах для списання балів;

- проводить реалізацію винагород клієнтам (покупцям) на його торгових об`єктах в день звернення клієнта, за умови наявності відповідного виду товару (винагороди) на відповідному торговому об`єкті партнера, та також за умов наявності у клієнта (покупця) бажання придбати винагороду, пред`явлення ним основної картки постійного клієнта ФШІКА та достатньої накопиченої кількості балів на ній.

Компанія зобов`язана оплатити партнеру послуги, що передбачені п.2.2.1 договору, в розмірі, що дорівнює загальній сумі визначених та узгоджених сторонами вартостей винагород, які партнер продав клієнтові (покупцю) на умовах публічного договору купівлі-продажу згідно правил програми лояльності ФІШКА протягом звітного періоду (один місяць) (п.4.2).

Суд встановив, що ТОВ ОККО-Рітейл проведено операції з продажу товарів при застосуванні в роздрібній торгівельній мережі бонусної програми, яка передбачає, що сума бонусів, нарахованих при придбанні товарів/послуг, які накопичуються та обліковуються на дисконтній картці покупця як заборгованість торгівельного підприємства перед покупцем, може бути зарахована покупцю при подальшому придбанні в рахунок оплати вартості (частини вартості) придбаних товарів.

В ході перевірки ТОВ ОККО-Рітейл надано підтверджуючі документи (чеки, реєстри готівкових операцій) та розрахунок відшкодування вартості реалізації винагород клієнтам (покупцям) на торгових об`єктах в день звернення клієнта, за умови наявності відповідного виду товару (винагороди) на відповідному торговому об`єкті, та також за умов наявності у клієнта (покупця) бажання придбати винагороду, пред`явлення ним основної картки постійного клієнта ФІШКА та достатньої накопиченої кількості балів на ній відповідно до п.2.2.1 договору №1/1-6-16/317 про участь у програмі лояльності ФІШКА від 21.04.2019, яке ТОВ ОККО-Рітейл виставляє на ПАТ Концерн Галнафтогаз .

Поряд з тим, відповідач вважає, що ТОВ ОККО-Рітейл не нараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість на різницю між сумою по списаних балах при реалізації товарів та сумою компенсації вартості товарів, які клієнтами придбано по знижці по картці Фішка , отриманій від ПАТ Концерн Галнафтогаз , що є порушенням, на його думку, вимог п.185.1, ст.185, п.187.1, ст.187 ПК України. Як наслідок, ствердив, що позивачем занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 9099658,43 грн (за період з квітня 2016 по грудень 2018).

Так, згідно п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню та газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Таким чином, торгівельне підприємство, яке реалізує фізичним особам - учасникам бонусної програми товари/послуги, і в рахунок оплати вартості (частини вартості) яких зараховує бонуси, нараховані такому покупцю при попередніх покупках товарів/послуг, визначає базу оподаткування податком на додану вартість поставлених товарів/послуг виходячи з їх договірної вартості, до складу якої включається сума коштів, сплачених безпосередньо покупцем, та сума бонусів (перерахована у грошове вираження), зарахованих в оплату вартості (частини вартості) придбаних товарів/послуг, що були нараховані торгівельним підприємством при попередньому придбанні таким покупцем товарів/послуг.

Як встановив суд у судовому засіданні, якщо клієнти використовують бонуси під час придбання товарів, вартість таких товарів зменшують на суму бонусів. У випадку здійснення клієнтом покупки декількох товарів з використанням бонусів, - їх вартість зменшується пропорційно.

Отже, нарахування балів покупцям - учасникам програми лояльності на картку лояльності при придбанні товарів/послуг не може бути об`єктом оподаткування податку на додану вартість.

Також, суд встановив наступне.

Суб`єкт господарювання, який реалізує учасникам програми лояльності товари/послуги із знижкою від існуючих цін на товари (послуги) із одночасним списанням балів, які нараховано такому покупцю при попередніх покупках товарів/послуг, та отримує кошти безпосередньо від покупця та/або наступну компенсацію такої знижки в складі маркетингових послуг у зв`язку із списанням таких балів, перерахованих у грошове вираження, нарахування податкових зобов`язань із податку на додану вартість проводиться на суму коштів, сплачених безпосередньо покупцем, та на вартість маркетингових послуг, які компенсують списані бали. А, відтак, вимоги п.188.1 ст.188 ПК України по операціях з видачі (реалізації) винагород програми лояльності партнерами з наступною компенсацією вартості товарів/послуг виконуються в повній мірі та вдруге такі операції із видачі (реалізації) винагород не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. Відтак, підстав для виписування податкових накладних та їх реєстрації в ЄРПН у ТОВ ОККО-Рітейл не було.

При реалізації товарів та послуг за грошові кошти з нарахуванням балів продажна ціна товарів включає як безпосередньо вартість реалізовуваних товарів та послуг, так і частину вартості товарів та послуг, які при накопиченні необхідної кількості балів будуть реалізовані в наступних періодах. Обчислення суми податку на додану вартість здійснюється з урахуванням всієї суми продажу цих товарів (послуг), в т.ч. тої частини, за рахунок якої здійснюється нарахування балів і наступна передача товарів та послуг за ці бали. Надалі, вартість виданих за бали товарів та послуг враховується при оподаткуванні податком на додану вартість маркетингових послуг, що надаються оператору програми лояльності. Видача товарів та послуг учасникам програми за бали є складовою частиною маркетингових послуг, їх вартість включається до загальної вартості маркетингових послуг і враховується при обчисленні податку на додану вартість. Таким чином, при видачі учасникам товарів та послуг за бали їх вартість окремому оподаткуванню не підлягає. Одночасно, видача товарів та послуг за бали у партнера не буде вважатися використанням в негосподарській діяльності і не потребує нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на підставі п.198.5 ст.198 ПК України.

Крім того, як слідує зі змісту п.188.1 ст.188 ПК України, при оподаткуванні податком на додану вартість база оподаткування маркетингових послуг не може бути меншою від собівартості її надання.

За таких обставин, суд вважає безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, висновки відповідача про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість та не складення і не проведення реєстрації в ЄРПН протягом граничного строку, передбаченого ПК України, податкових накладних. У зв`язку із чим, податкові повідомлення-рішення від 02.08.2019 №0007494814 та №0007504814 слід визнати протиправними та скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.08.2019 №0007514814 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 94587467,50 грн, суд враховує таке.

Як видно зі змісту акта перевірки від 16.07.2019, ТОВ ОККО-Рітейл порушено вимоги п.п.5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.п.5-7, 10-12, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.10.1999 №246, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 75669974,00 грн (за період з 2016 по 2018 роки).

В обґрунтування цього податковим органом вказано, що ТОВ ОККО-Рітейл здійснювалася діяльність, пов`язана із наданням податкової вигоди третім особам шляхом реєстрації податкових накладних на адресу контрагентів-покупців, а саме: ТОВ Транс-СКТ (код ЄДРПОУ 40177023), Науково-Упроваджувальне приватне підприємство Нортон (код ЄДРПОУ 20616976), ТОВ СБ Гідність (код ЄДРПОУ 41725176), ТОВ Еконпромт (код ЄДРПОУ 40607018), ТОВ Експрес 2016 (код ЄДРПОУ 41725176), ПП Анвіма (код ЄДРПОУ 35968870), ПП Автоінтерлогістик (код ЄДРПОУ 39991861), ТОВ Укрбуд І.Л.С (код ЄДРПОУ 39820909), ТОВ Комора Трейд (код ЄДРПОУ 39819647) та ТОВ Волинь Мото (код ЄДРПОУ 37598276), які на думку відповідача, мають ознаки фіктивності .

Такого висновку відповідач дійшов на підставі проведеного аналізу податкових накладних, що зареєстровані в ЄРПН, та поданої зазначеними контрагентами податкової звітності (фінансову звітність, декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток, декларації з нерухомого майна). В т.ч., проаналізовано інформацію з АІС Податковий блок , ІС Суб`єкти фіктивного підприємництва , Єдиний реєстр судових рішень тощо.

Також у висновках вказано, що грошові кошти, які надійшли від цих покупців, не були спрямовані на створення реальних наслідків, а тому їх слід вважати коштами, що надійшли без укладення будь-яких договорів. Такі кошти, на думку податкового органу, повинні бути включені до складу доходів на підставі п.п.5 та 7 П(С)БО 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, та підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України.

Даючи оцінку зазначеним доводам, суд враховує таке.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Підпункт 14.1.27 п.14.1, ст.14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Як вже зазначалось судом вище, основним видом діяльності ТОВ ОККО-Рітейл є роздрібна реалізація пального та супутніх товарів через мережу заправних комплексів ОККО за готівкові кошти та із застосуванням банківських платіжних карток

Згідно п.10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315. ПРК мають забезпечувати індикацію ціни нафтопродукту, кількості та загальної вартості виданої дози нафтопродукту. Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою.

Пунктом 216.9 ст.216 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Відповідно до ст.2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95-ВР, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з п.11 ст.3 цього ж Закону, суб`єкти господарювання мають проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Таким чином, дані у фіскальних чеках свідчать про використання закуплених товарів у господарській діяльності, оскільки роздрібна торгівля - це діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Водночас суд враховує, що в матеріалах справи (томи 14-36) містяться електронні реєстри по готівкових чеках РРО щодо кожного контрагента (із зазначення в них дати та номеру чеку РРО, фіскального №РРО, адреси АЗС). Зазначені реєстри формувалися контрагентом і надавалися ТОВ ОККО-Рітейл із супровідним листом з проханням здійснити виписку податкових накладних. На підставі даних документів позивач виписував та реєстрував у ЄРПН зведені податкові накладні.

Також, в акті перевірки від 16.07.2019 зазначено, що: вказані підприємства не знаходяться за юридичними адресами, не подають податкової звітності, їх свідоцтва платників податку на додану вартість анульовані, до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, згідно з відомостями внутрішніх баз даних ДФС, у них відсутні основні засоби для ведення господарської діяльності, у ЄРПН не зареєстровано податкові накладні про подальшу реалізацію товарів, придбаних у ТОВ ОККО-Рітейл , щодо посадових осіб цих підприємств порушено кримінальні провадження по факту фіктивного підприємництва.

Однак суд не враховує вказані аргументи відповідача, адже чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, лише за умови підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у розглядуваній справі, платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентами-покупцями, якщо не буде доведено безпосередню участь платника у зловживанні та штучному формуванні показників податкового обліку.

Натомість, податковою інспекцією не наведено доводів щодо наявності в діях ТОВ ОККО-Рітейл ознак неправомірних дій.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами. Зазначені первинні документи вказують на товарність господарських операцій та їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що зауважень до первинних документів, наданих позивачем до перевірки, у відповідача не виникло.

Водночас суд звертає увагу і на те, що отримання коштів відображено як оплата за реалізовані товари покупцями-кінцевим споживачем, внаслідок чого розрахунок за отриманий товар не може розглядатися як актив, що має бути включений до складу інших доходів. Результати даних господарських операцій відображалися ТОВ ОККО-Рітейл у складі доходів, що враховуються при обчисленні об`єкту оподаткування, а не у складі витрат чи податкового кредиту, а тому такі операції не створювали податкової вигоди для товариства, оскільки навпаки збільшували об`єкт оподаткування податком на прибуток.

До того ж, в акті перевірки визнаються доходи, відображені у зв`язку з реалізацією та списанням товарів у тій же сумі.

Відтак, донарахування податковим органом позивачу інших доходів, які вже були відображені в податковому обліку ТОВ ОККО-Рітейл , суперечить вимогам п.86.10 ст.86 ПК України, відповідно до якого суми, відображені у складі доходів платника податку, не можуть бути повторно включеними до складу його доходів.

З огляду на встановлені судом обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд приходить висновку, що контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів наявності фактів, які б свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої злагодженості дій між ними.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постановах від 23.04.2019 у справі №813/2483/14 та від 10.04.2020 у справі 826/2665/18.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 №0007514814 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток є також протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0007534814 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 27206297,24 грн за платежем акцизний податок на пальне , суд враховує таке.

Суд встановив, що ТОВ ОККО-Рітейл відображено реалізацію пального на юридичні особи через АЗС за готівку по чеках. При цьому, ТОВ ОККО-Рітейл не здійснювало реєстрацію та виписку акцизних накладних на юридичних осіб, які зареєстровані платниками акцизного податку, натомість при здійсненні реалізації пального на юридичні особи через АЗС за готівку по чеках проводилася реєстрація акцизних накладних на кінцевого споживача.

Втім, податковий орган вважає, що ТОВ ОККО-Рітейл у такий спосіб порушує вимоги п.п.231.5, 231.6. ст.231 ПК України внаслідок не складення та не проведення реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних протягом граничного строку, передбаченого ст.231 цього Кодексу, акцизних накладних на суми акцизного податку в загальному розмірі 54412594,48 грн. Зокрема, відповідач ствердив, що ТОВ ОККО-Рітейл не зареєстровано в Єдиному реєстрі акцизні накладні протягом граничного строку, передбаченого ст.231 ПК України, на загальну суму реалізації 222319549,46 грн (7983115,80 літрів) за реалізацію палива на контрагентів - юридичних осіб, які є платниками акцизного податку, а саме:

- ТОВ ГАЛТАУН (загальна сума реалізації ПММ за квітень-травень 2018 та листопад-грудень 2018 становить 23226494,50 грн);

- ТОВ БПП ОЙЛ (загальна сума реалізації ПММ за листопад-грудень 2018 становить 18924664,60 грн);

- ТОВ МЕГА ОПТ ТОРГ (загальна сума реалізації ПММ за вересень-грудень 2017 становить 39726323,80 грн та за січень-травень, листопад-грудень 2018 становить 63361991,10 грн);

- ТОВ АВТОХЕЛП 20162 (загальна сума реалізації ПММ за червень-грудень 2017 становить 53367967,16 грн та за січень-березень 2018 становить 23712108,30 грн).

Однак суд вважає необґрунтованим такий висновок податкового органу, з огляду на наступне:

Пунктом 231.1 ст.231 ПК України передбачено, що платник податку при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.

Відповідно до п.231.3 ст.231. ПК України, акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального. Акцизна накладна може бути складена не пізніше останнього дня звітного місяця на загальний обсяг втраченого пального протягом такого місяця за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, що втрачено.

Згідно з п.231.4 ст.231 ПК України, право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому статтею 212 цього Кодексу.

За правилами п.231.5 ст.231 ПК України, при реалізації пального особа, яка реалізує пальне, зобов`язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового.

Між ТОВ ОККО-Рітейл та вищезгаданими підприємствами укладено договори купівлі-продажу товарів (том 39, ас.с.118-241), зокрема:

- ТОВ ОККО-Рітейл - ТОВ Галтаун - №ОР-01/06/17-Г від 01.06.2017;

- ТОВ ОККО-Рітейл - ТОВ БПП-Ойл - №ОР-01/06/18-БО від 01.06.2018;

- ТОВ ОККО-Рітейл - ТОВ МЕГА ОПТ ТОРГ №ОР-12/12/16-МОТ від 12.12.2016;

- ТОВ ОККО-Рітейл - ТОВ Автохелп 2016 №ОР-28/04/17-АХ від 28.04.2017.

Аналізуючи їх зміст, слідує висновок, що такі є типовими. На виконання умов цих договорів, продавець зобов`язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товари та надавати послуги на АЗС, а покупець зобов`язується приймати товари, послуги та повністю оплачувати їх вартість, в порядку та на умовах, вказаних у цьому договорі та додатках (додаткових угодах) до нього.

Відповідно до п.3.1 договорів, передача у власність (поставка) товарів та надання послуг покупцю здійснюється продавцем (експлуатантом АЗС) цілодобово (за винятком технічних перерв) на АЗС, шляхом використання встановленого на АЗС POS-терміналу, при умові пред`явлення паливної картки покупцем (пред`явником ПК), правильного введення ПІН-коду ПК та авторизації ПК в процесінговому центрі, або після безпосередньої оплати покупцем (представником покупця) готівковими коштами або банківською платіжною карткою вартості товарів або послуг безпосередньо на АЗС з наступним отриманням касового чеку.

Згідно п.11.5 цих договорів, покупці не мають статусу платника акцизного податку.

Сторони зобов`язуються в п`ятиденний строк з моменту настання відповідної події повідомити одна одну про зміну своєї юридичної адреси, банківських та інших реквізитів, про початок процедури банкрутства, реорганізації або ліквідації, зміни статусу платника податку на додану вартість або зміни статусу платника акцизного податку (п.11.6).

Як пояснила представник позивача у судовому засіданні, на момент укладення договорів ТОВ ОККО-Рітейл отримано інформацію від вищеперелічених підприємств, що вони не є платниками акцизного податку. Додаткової інформації від покупців про зміну статусу платника податків ТОВ ОККО-Рітейл не отримувало.

В той же час, суд звертає увагу, що норми чинного законодавства не покладають на платника податків обов`язок здійснювати перевірку наявності у контрагентів статусу платників акцизного податку чи вимагати у них підтвердження або спростування такого статусу. При цьому, ТОВ ОККО-Рітейл в повному обсязі виконано свої зобов`язання із проведення реєстрації акцизних накладних на кінцевого споживача, що підтверджується базами даних ЄРАН та СЕАП. Вказаний факт не заперечувався і самим відповідачем у судовому засіданні.

Таким чином, ТОВ ОККО-Рітейл не зменшувало своїх податкових зобов`язань зі сплати акцизного податку та в повному обсязі відображало операції з реалізації пального у податковій звітності, в т.ч. шляхом реєстрації акцизних накладних у відповідному реєстрі. Реєстрація ТОВ ОККО-Рітейл акцизних накладних на кінцевого споживача, а не на платника акцизного податку, не змінило обсягу податкових зобов`язань ТОВ ОККО-Рітейл і їх надходження до бюджету. Враховуючи дану обставину, а також беручи до уваги відсутність законодавчо визначеного обов`язку платника податків здійснювати перевірку наявності у його контрагентів статусу платника акцизного податку, суд приходить висновку про безпідставність та необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення №0007534814.

Водночас суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява №387/03, 20.09.2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . На думку суду, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що спірні рішення відповідача від 02.08.2019 року №0007484814, №0007484814, №0007504814, №0007514814, та №0007534814 є такими, що не відповідають критеріям, визначеним у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з 106533,00 грн.

Згідно з ч.ч.1, 4, 7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, враховуючи викладене, допустимими і належними є лише ті документи на підтвердження оплати правничої допомоги адвоката, які відповідають встановленим вимогам.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.01.2019 року (справа №802/1606/17-а) та від 20.06.2019 року (справа №640/8323/16-а).

З матеріалів справи слідує, що позивачем, в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу, до суду надано: договір №АС/С-18/18 про надання правової допомоги від 02.08.2018 та додаток №6 від 16.03.2020 до договору, акт надання правової допомоги, ордер на надання правничої (правової) допомоги, остаточний розрахунок суми судових витрат та платіжне доручення АТ Райффайзен Банк Аваль №0002146544 від 22.07.2020 про оплату 106533,00 грн.

Вказана сума включає в себе:

- зустріч з клієнтом, отримання документів, попередня консультація - 1 год - 2609,00 грн;

- аналіз документів - 12 год - 31308,00 грн;

- підготовка правової позиції у справі (в т.ч. пошук судової практики) - 5 год - 13045,00 грн;

- підготовка позову (обох) - 5 год - 13045,00 грн;

- підготовка відповіді на відзив, додаткових пояснень та ін. - 2 год - 5218,00 грн;

- підготовка матеріалів для подачі до суду (підготовка копій документів, в т.ч. завіряння документів 15555 арк., сканування, зшивання, підготовка флеш-носіїв та ін.) - 12 год - 31308,00 грн;

- участь у судових засіданнях - 10000,00 грн.

Між тим, згідно додатку №6 від 16.03.2020 до договору №АС/С-18/18 про надання правової допомоги від 02.08.2018, для здійснення представництва адвокатське об`єднання ЛОВЕЙЛС визначає таких адвокатів - Яцишин У.М. та Ступінського Я.В., що і були представниками у даній справі.

Оцінивши вказані докази, а також враховуючи положення ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача на його користь 106533,00 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Таким чином, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить 146763,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 02.08.2019 року №0007484814 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 76642506 (сімдесят шість мільйонів шістсот сорок дві тисячі п`ятсот шість) гривень 70 копійок (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 61314005 (шістдесят один мільйон триста чотирнадцять тисяч п`ять) гривень 36 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15328501 (п`ятнадцять мільйонів триста двадцять вісім тисяч п`ятсот одна) гривня 34 копійки).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 02.08.2019 року №0007494814 щодо зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 621175 (шістсот двадцять одна тисяча сто сімдесят п`ять) гривень 43 копійки.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 02.08.2019 року №0007504814 про застосування штрафу в розмірі 50% від суми нескладених/незареєстрованих податкових накладних/розрахунків коригування у сумі 4549829 (чотири мільйони п`ятсот сорок дев`ять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) гривень 22 копійки.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 02.08.2019 року №0007514814 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 94587467 (дев`яносто чотири мільйони п`ятсот вісімдесят сім тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 50 копійок (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 75669974 (сімдесят п`ять мільйонів шістсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 00 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18917493 (вісімнадцять мільйонів дев`ятсот сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 50 копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 02.08.2019 року №0007534814 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 27206297 (двадцять сім мільйонів двісті шість тисяч двісті дев`яносто сім) гривень 24 копійки за платежем акцизний податок на пальне .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (місцезнаходження: вул.Дегтярівська, 11Г, м.Київ, 04119; код ЄДРПОУ: 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОККО-Рітейл (місцезнаходження: вул.Івана Франка, 14а, смт.Славське, Сколівський район, Львівська область, 82660; код ЄДРПОУ: 30841082) судові витрати в сумі 146763 (сто сорок шість тисяч сімсот шістдесят три) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.