Рішення

від 16.09.2020 по справі 420/4721/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4721/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) справу за адміністративним Фермерського господарства АЛБИС до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Фермерського господарства АЛБИС до Головного управління ДПС в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 28.05.2020 року №2166 Про проведення фактичної перевірки ФГ АЛБИС (ЄДРПОУ 39661119).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Фермерським господарством АЛБИС відмовлено посадовим особам Головного управління ДПС в Одеській області у проведенні фактичної перевірки відповідно до наказу від 28.05.2020 року №2166 Про проведення фактичної перевірки ФГ АЛБИС код 39661119 .

На думку позивача, прийнятий наказ є безпідставним та прийнятим всупереч вимог податкового законодавства.

По-перше: в оскаржуваному наказі не зазначено конкретних підстав для проведення перевірки (інформація про порушення позивачем вимог законодавства), а лише посилання на пп.80.2.5 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

По-друге: в порушення п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, оскаржуваний наказ не містить строку тривалості перевірки.

По-третє: посвідчення осіб, що прибули на перевірки не мали відбитку печатки та посади перевіряючих не відповідали посадам зазначеним в оскаржуваному наказі та направленнях на перевірку.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі та копію позову з додатками отримано представником Головного управління ДПС в Одеській 15.06.2020 року відповідно до розписки про отримання нарочно копії судового рішення, ухвали.

01.07.2020 року за вх. №25353/20 від Головного управління ДПС в Одеській області (за підписом П.П. Коліогло) надійшов відзив на адміністративний позов .

Відзив обґрунтовано наступним.

Відповідач не погоджується з доводами позивача, оскільки відповідно до положень Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в Одеській області з метою виконання покладених на контролюючий орган функцій з контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, було цілком правомірно видано наказ №2166 від 25.08.2020 року Про проведення фактичної перевірки ФГ АЛБИС код 39661119 .

Щодо відсутності у оскаржуваному наказі строку тривалості перевірки, то слід зазначити, що дата початку перевірки вказана у наказі 02.06.2020, а направленнях на проведення перевірки зазначено, що тривалість фактичної перевірки ФГ АЛБИС - 10 діб.

Відтак, наказ №2166 від 25.08.2020 року Про проведення фактичної перевірки ФГ АЛБИС код 39661119 виданий в межах чинного податкового законодавства.

09.07.2020 року за вх. №26553/20 від представника позивача адвоката Селіванова С.А. надійшла відповідь на відзив , в якій, зокрема підтримано доводи викладені в адміністративному позові.

Ухвалою суду від 10.07.2020 року у відповідача витребувано додаткові письмові докази.

Ухвалою суду від 10.07.2020 року провадження у справі зупинено до отримання витребуваних доказів.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року провадження у справі поновлено.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Фермерське господарство АЛБИС (ФГ АЛБИС - далі), код ЄДРПОУ 39661119, основний вид економічної діяльності юридичної особи (за КВЕД): 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

28.05.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області (ГУ ДПС в Одеській області - далі) з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, на підставі п.п. 19-1.1.4 п.19-1.1 ст. 19-1, п.п. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, видано наказ №2166 Про проведення фактичної перевірки ФГ АЛБИС (код ЄДРПОУ 39661119), відповідно до якого, в період з 02.06.2020 року здійснити фактичну перевірки ФГ АЛБИС , податкова адреса: Одеська область, Балтський район, м. Балта, вул. Ломоносова, буд.162, перевіряє мий період з 01.01.2019 року по дату закінчення фактичної перевірки.

01.06.2020 року за №928 та №929 ГУ ДПС в Одеській області видано направлення на перевірку

В направленнях на перевірку керівником ФГ АЛБИС здійснено наступні написи: Не маю змоги допустити даних осіб до перевірки в зв`язку з тим, що не маю змоги ідентифікувати відповідність до наказу та направлення, а саме, не відповідність посади зазначеної в направленні до посади зазначеної в службових посвідченнях, та відсутня печатка в службовому посвідченні .

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією , опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття .

Відповідно до ст. 6 Конвенції Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення .

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 …Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. , яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір в даній справі виник у зв`язку із винесенням відповідачем наказу Про проведення фактичної перевірки ФГ АЛБИС .

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі Податковий кодекс).

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу.

Відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом ГУ ДПС в Одеській області, як податкового органу.

Відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 Податкового кодексу, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями ст.80 Податкового кодексу.

Так, у відповідності до приписів п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (п.п. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80ПКУ);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПКУ);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (п.п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПКУ);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПКУ (п.п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПКУ).

Таким чином, саме наявність та існування хоча б однієї з вищевказаних обставин, передбачених положеннями Податкового кодексу України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки.

При цьому, також зазначена підстава З метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.. .

Суд зазначає, що зазначена в оскаржуваному наказі підстава до проведення фактичної перевірки (здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв) не передбачена ст. 80 Податкового кодексу України, що прямо вказує на відсутність у контролюючого органу правових підстав для призначення та проведення фактичної перевірки, а також свідчить про незаконність такого наказу контролюючого органу.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному наказі №2166 від 28.05.2020 року на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу, вказане здійснено в супереч вимог податкового законодавства, оскільки відповідачем на надано доказів отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Релевантний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 08.09.2020 року по справі №640/21536/19.

Підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення Товариством вимог законодавства. Як у листі, який відповідач визначає як підставу для проведення перевірки, так і у самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом. .

Крім того, згідно з п.80.5 ст.80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Як зазначає представник позивача в адміністративному позові та, як вбачається з оскаржуваного наказу, дата початку проведення перевірки 02.06.2020 року, проте не назначена тривалість перевірки.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, що строк тривалості перевірки зазначений у направленнях на перевірку від 01.06.2020 року №№928,929, оскільки наказ на перевірку та направлення на перевірки є окремими документами, вимоги до оформлення яких встановлені п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, зокрема зазначення дати початку і тривалість перевірки, що в даному випадку порушено відповідачем.

Щодо не відповідності посад перевіряючих зазначених у оскаржуваному наказі та направленнях на перевірку там, що зазначені у службових посвідченнях.

Так, згідно направлення №928 для проведення перевірки направлено Луценко Артема Володимировича - заступника начальника відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС в Одеській області. Аналогічна посада зазначена в наказі від 28.05.2020 року №2166.

У службовому посвідченні серії ЦА №014693 від 29.01.2020 року зазначено Луценко Артем Володимирович заступник начальника відділу ГУ ДПС в Одеській області.

Так, згідно направлення №929 для проведення перевірки направлено Завка Дмитра Васильовича - головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС в Одеській області. Аналогічна посада зазначена в наказі від 28.05.2020 року №2166.

У службовому посвідченні серії ЦА №014578 від 29.01.2020 року зазначено Завка Дмитро Васильович головний державний ревізор-інспектор ГУ ДПС в Одеській області.

Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції , ТОВ Фріда проти України ).

Відтак, відсутність у службових посвідченнях повної назви посади (із зазначенням конкретного відділу) є надмірним формалізмом, є неістотним порушенням.

Проте, з огляду на невідповідність зазначених у оскаржуваному наказі контролюючого органу підстав до проведення фактичної перевірки вимогам Податкового кодексу України суд вважає, що дії службових осіб Головного управління ДПС в Одеській області, які виразилися у виданні такого наказу всупереч нормам права, є протиправними, а оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії , Онер`їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови і Москаль проти Польщі ). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 року у справі Звежинський проти Польщі (заява № 34049/96).

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії , заява №34884/97, п. 30).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок державних асигнувань на користь фермерського господарства АЛБИС суму судового збору за задоволені вимоги, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була неминучою , так як сплата судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства АЛБИС до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 28.05.2020 року №2166 Про проведення фактичної перевірки ФГ АЛБИС код 39661119.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок державних асигнувань на користь Фермерського господарства АЛБИС суму судового збору за подання адміністративного позову за:

Платіжним дорученням № 1169 від 02.06.2020 року у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Фермерське господарство АЛБИС , ЄДРПОУ 39661119, адреса: 66101, Одеська область, Балтський район, м. Балта, вул. Ломоносова, буд.162, телефон: (050) 316 62 90

Головне управління Державної податкової служби в Одеській області, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@tax.gov.ua.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.