Рішення

від 15.09.2020 по справі 366/60/19

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/60/19 Пр. № 2/366/26/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 вересня 2020 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючої - судді Тетервак Н.А.,

при секретарі - Німченко Н.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника ДСП Північна Пуща - Деркача С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків справу за позовом Керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження,Державного спеціалізованого підприємства Північна Пуща до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2019 року прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження, Державного спеціалізованого підприємства Північна Пуща до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння посилаючись на те,що Броварською місцевою прокуратурою Київської області під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства під час відведення земельної ділянки лісового фонду на території зони відчуження.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 14.10.2013 за № КИ/3222050000:01:001/00007328 та за № КИ00007328 затверджено проект із землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Страхоліської сільської ради Іванівського району Київської області.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.08.2018 за № 133808740 на підставі вказаного наказу зареєстровано право власності на відповідну земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Разом з тим, вказана земельні ділянка з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, загальною площею 2 га, вибула з власності держави з порушенням встановленого законом порядку,оскільки в силу ст.ст. 19,57,84 Земельного кодексу України та ст.5 Лісового кодексу України ці земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (далі - ВО Укрдержліспроект ) від 09.08.2018 за № 466 земельні ділянки з кадастровими номерам 3222050000:01:001:0002 накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДСП Північна Пуща виділи № 34 , 41 , 42 кварталу 307 Опачицького лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування станом на 2006 та 2016 роки, та передані у приватну власність всупереч вимог закону .

Однак, ДСП Північна Пуща будь-яких дозволів на вилучення даних земельних ділянок лісового фонду, зміну цільового призначення земель, не надавало, а земельні ділянки на даний час використовуються у лісогосподарській діяльності у відповідності до матеріалів лісовпорядкування, що підтверджується відповіддю від 13.09.2018 за № 01-15/1136.

Розташування спірних земельних ділянок у зоні відчуження виключає можливість їх передачі у приватну власність в силу положень ст. 83 Земель кодексу України.

Враховуючи те,що спірна земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням встановленого законом порядку, оспорюваний наказ Головного управління Держземагенства прийнятий в порушення вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 22, 56, 57, 83, 84, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, оскільки ліси на території зони відчуження взагалі не можуть передаватися у приватну власність, а тому має бути визнаний незаконним та скасований.

Земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника, оскільки відведення останніх у приватну власність здійснено всупереч встановленого законом порядку, зокрема, за відсутності згоди постійного користувача, а тому підлягає витребуванню із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі ДСП Північна Пуща .

В судовому засіданні прокурор позов підтримала.

Представники Державного спеціалізованого підприємства Північна Пуща Деркач С.П., Музика І.І. позов підтримали.

Представник Державного агентства України з управління зоною відчуження в судове засідання не з`явився.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Повідомлений,відповідно до ст. 128 ЦПК України, за місцем реєстрації(а.с.57) та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Іванківського районного суду( а.с. 206,т.1,а.с. 1 т.2,3,7,9,23 т.2).

Відповідач,- Головне управління Держгеокадастру у Київській області,- в судове засідання не з`явився. У відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_3 , начальник лісового відділу ДСП Північна Пуща суду пояснив, що працює в ДСП Північна Пуща з 2016 року. Згідно лісовпорядних документів, планово-картографічних документів територія ДСП`Північна Пуща з 2006 року не змінювалася. Територія Опачицького лісництва також не змінювалася. Він також виїжджав в 307 квартал Опачицького лісництва і встановив,що в районі 41-42 виділів,в яких ОСОБА_2 виділено земельну ділянку, сільськогосподарські роботи не проводяться. Там росте ліс. Він складав акт про те,що роботи на ділянці по сторонніми особами не проводяться. Обстеження проводили разом з лісником.

Вислухавши сторони,дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України,земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 7 , 8 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України .

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Статтею 55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст.56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст.57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Частиною першою ст.17 ЛК України встановлено, що у постійне користування ліси на землях саме державної власності, для ведення лісового господарства, без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що спірні земельні ділянки в силу положень ст. ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Судом з достовірністю встановлено, що згідно наказу Головного управління Держземагенства у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 14.10.2013 за № КИ/3222050000:01:001/00007328 Про затвердження документації із та надання земельної ділянки у власність затверджено проект із землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Страхоліської сільської ради Іванівського району Київської області .(а.с. 13).

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.08.2018 на підставі вказаних наказів зареєстровано право власності на відповідні земельні ділянки за ОСОБА_2 .

Згідно ч.1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

З Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №003600 слідує, що цей Державний акт на право постійного користування землею видано Державному департаменту - АЗВ і зони безумовного(обов`язкового) відселення МНС України Іванківського району Київської області та що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 175771,3 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Землю надано у постійне користування для виконання заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,відповідно до рішення Х сесії ХХІ скликання Київської обласної ради народн6их депутатів від 7 липня 1992 року.(а.с. 236).

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №102. Підписано Головою Іванківської районної ради народних депутатів М.І. Костюченком - 09.10.2000 року.

З Плану зовнішніх меж землекористування Державного департаменту Адміністрації зони відчуження і зони безумовного(обов`язкового)відселення МНС України в межах Іванківського району( 175771,3 га) слідує,що в користування ДДАЗВ ввійшли землі Дитятківської сільської ради, Пісківської сільської ради та Старосоколівської сільської ради Іванківського району та Орджонікідзенської сільської ради Поліського району. Опис меж : Республіка Білорусь,Чернігівська область, Страхоліська сільська рада Іванківського району, Горностайпільська сільська рада Іванківського району (а.с.243,т.1).

З довідки №01-15/1136 Державного агентства України з управління зоною відчуження, Державне спеціалізоване підприємство Північна Пуща від 13.09.2018 року слідує, що згідно наказу МНС України № 1086 від 09.12.2010 року ДСКП Чорнобильська Пуща реорганізоване шляхом приєднання до ДСП Чорнобильський спецкомбінат . В подальшому комплекс лісового господарства Чорнобильська Пуща згідно наказу № 186 від 29.05.2015 року перейменовано у відділення лісового господарства Чорнобильська Пуща , а згідно наказу ДАЗВ № 28 від 24.11.2015 року відділення лісового господарства Чорнобильська Пуща ДСП Чорнобильський спецкомбінат реорганізовано шляхом виділу у ДСП Північна Пуща та зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 02.02.2016 року.

ДСП Північна Пуща згоди на вилучення земель лісового фонду, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0001, 1222050000:01:001:0002, 3222050000:01:001:0003, 3222050000:01:001:0004 не надавало(.а.с.17).

Лісовий кодекс України не містить поняття єдиний масив , а вказані земельні ділянки використовуються у лісовому господарстві відповідно до матеріалів лісовпорядкування.

Крім того, необхідно зазначити, що постійним землекористувачем на території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкого) відселення є Державне агентство України з управління зоною відчуження.

З пояснень представника ДСП`Північна Пуща , з Протоколів першої лісовпорядної наради щодо лісовпорядкування території Державного спеціалізованого комплексного підприємства Чорнобильська пуща Державного департаменту-Адміністрації зони відчуження і зони безумовного(обов`язкового відселення від 20.09.2006 р.(а.с. 18), Протоколу першої лісовпорядної наради щодо лісовпорядкування території Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська Пуща Державного агентства України з управління зоною відчуження від 22 червня 2016 р.(а.с. 28);

Протоколу другої лісовпорядної наради року з розгляду основних положень Проекту організації і розвитку лісового господарства Державного агентства України з управління зоною відчуження на території Державного спеціалізованого підприємства Північна Пуща від 12 травня 2017 року(а.с. 33-44); слідує,що Опачицьке лісництво ДСП`Північна Пуща займає площу 28722,0 га, яка не змінювалася і яка використовується у лісовому господарстві відповідно до матеріалів лісовпорядкування.

Отже,земельна ділянка з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, площею 2 га , яку передано у власність ОСОБА_2 , знаходяться у постійному користуванні ДСП Північна Пуща Державного агентства України з управління зоною відчуження ( далі-ДАУ з Управління зоною відчуження) та розташована на території зони відчуження.

Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (далі - ВО Укрдержліспроект ) від 09.08.2018 за № 5427 земельна ділянка з кадастровими номерам 3222050000:01:001:0002 накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДСП Північна Пуща виділи № 33 , 34 , 41, 42 кварталу 307 Опачицького лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування станом на 2006 та 2016 роки(а.с. 14-15).

Відповідно до п. 1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Державним агентством лісових ресурсів України за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.

Українське Державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання Укрдержліспроект засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО Укрдержліспроект , окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо- геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Таким чином інформація, надана ВО Укрдержліспроект щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі , які перебувають в постійному користуванні ДСП Північна Пуща виділи № 33 , 34 , 41 , 42 кварталу 307 Опачицького лісництва з доданим викопіюванням з публічної кадастрової карти, є належним підтвердженням вказаних обставин, оскільки надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.

Разом з тим, пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.

Таким чином, право користування спірними земельними лісовими ділянками посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДСП Північна Пуща , що відповідає правовому висновку, висловленому Верховим Судом України у справах № 6-224цс14 від 21.01.2015, № 6-50цс15 від 01.07.2015.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать нормам Земельного кодексу України.

Водночас у пункті 2 статті 5 Лісового кодексу України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.

Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України , в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Споррон і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України ) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 , 19 Конституції України ).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства ) одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України , яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Описану вище правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 6-1376цс16, з якою суд погоджується і обов`язково враховує при застосуванні вказаних норм права у цьому спорі в силу приписів п.2 ч.1 ст.360-7 ЦПК України .

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від такого права, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом тощо.

Частинами 3, 4 ст. 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 153 Земельного кодексу України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, положення ст. ст. 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням земель виділяють, зокрема, землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови та землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

При цьому, згідно положень ст. 12 Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення виводяться з господарського обороту, відмежовуються від суміжних територій і переводяться до категорії радіаційно небезпечних земель.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується той факт, що передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області відбулась з порушенням встановленого діючим законодавством порядку вилучення земельних ділянок та зміни цільового призначення земель, наслідком чого стало порушення прав держави, обґрунтованими є вимоги позивача про визнання недійсними та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 14.10.2013 за № КИ/3222050000:01:001/00007328 та за № КИ00007328,якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області..

Обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення є і вимога позивача про витребування від відповідача на користь держави в особі ДСП Північна Пуща земельної ділянки, оскільки ОСОБА_2 є набувачем земельної ділянки, яку отримав від держави безоплатно, тому, зважаючи на доведеність факту незаконного набуття ним цієї ділянки у власність та на підставі ст. 387 ЦК України, порушене право держави підлягає відновленню шляхом повернення цієї ділянки у її власність з витребуванням від набувача.

При цьому слід також зазначити, що ОСОБА_4 , в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для лісу (стаття 1 Лісового кодексу України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки, знаходження її в зоні відчуження, яка по периметру обмежена дротяною огорожею, знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Крім того, витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_4 на користь держави відповідає критерію законності: витребування з його власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм ст. 153 Земельного кодексу України, ст. 387 Цивільного кодексу України у зв`язку із виявленням порушень вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності; офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загально доступними.

Також варто зауважити, що Стокгольмська Декларація, прийнята у 1972 році на Конференції Організації Об`єднаних Націй з навколишнього довкілля сформулювала принцип про те, що Людина [повинна мати] має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в довкіллі, якість якого дозволяє вести гідне і процвітаюче життя, вона несе головну відповідальність за охорону і поліпшення довкілля на благо нинішнього і майбутніх поколінь . Збереження і покращення якості оточуючого людину середовища є важливою проблемою, яка впливає на добробут народів та економічний розвиток усіх держав світу; це - вираз волі народів усього світу і обов`язок урядів усіх держав .

Орхуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, була погоджена Європейською економічною комісією ООН у 1998 році. Конвенція ратифікована у 40 країнах та Євросоюзом. Цей міжнародний договір визнає право кожної людини нинішнього та прийдешніх поколінь на життя в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту .

Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950) не містить екологічних прав. Але рішення Європейського суду формують судову практику, відповідно до якої визнається, що забруднення навколишнього середовища є причиною порушення основних прав громадян, як право на життя, на повагу до приватного та сімейного життя.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 року у справі Хаммер проти Бельгії суд вирішив, що не зважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов`язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

Оскільки ліси є невід`ємним елементом екосистеми, незаконне відчуження земель лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

За таких обставин у справі, яка розглядається, суспільним , публічним інтересом звернення керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної та комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.12.2015 року у справі №6-2510цс15, яка згідно вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області не мало повноважень розпоряджатися землями, які розташовані у зоні відчуження ЧАЕС та передані у постійне користування Державному департаменту України з управління зоною відчуження та ДСП`Північна Пуща ,а отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В позовній заяві позивач просить визнати поважним пропуск строку позовної давності для звернення до суду та поновити його, захистивши право.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню, а ним по справі понесені судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 8035,00 грн., що підтверджується документально (а.с.44), ці витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах, по 4017,50 грн,-. з кожного.

На підставі викладеного, ст.ст.13, 14,131-1 Конституції України, ст.ст. 16,21, 252,256,257,260,261 ч.1 Цивільного кодексу України,ст.ст. 20, 22, 56, 57, 83, 84, 141, 142, 149,152,153 Земельного кодексу України, ст. 1,3,5,8,17,57 Лісового кодексу України, керуючись ст.ст. 4,12, 13, 56,57, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України , суд-

У Х В А Л И В:

Позов Керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження,Державного спеціалізованого підприємства Північна Пуща до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,- задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 14.10.2013 за № КИ/3222050000:01:001/00007328 щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Страхоліської сільської ради, та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Державного спеціалізованого підприємства Північна Пуща земельну ділянку з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, площею 2 га.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь прокуратури Київської області за наступними реквізитами: р/р: 35216008015641, МФО: 820172 (Державна казначейська служба України у м. Києві), код ЄДРПОУ: 2909996; Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області судові витрати в сумі 4017,50 ( Чотири тисячі сімнадцять)грн. 50 коп .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області за наступними реквізитами: р/р: 35216008015641, МФО: 820172 (Державна казначейська служба України у м. Києві), код ЄДРПОУ: 2909996; Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області судові витрати в сумі 4017,50 ( Чотири тисячі сімнадцять)грн. 50 коп .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд протягом 30 днів з часу виготовлення мотивованого рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2020 року.

Суддя: Н.А. Тетервак