Рішення

від 14.09.2020 по справі 640/9705/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Київ № 640/9705/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айті Маркет до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Айті Маркет (надалі по тексту також - позивач, ТОВ Айті Маркет ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.03.2019 № 0852615147, від 05.03.2019 № 0862615147 та від 05.03.2019 № 0872615147.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом порушено процедуру проведення перевірки, а в акті перевірки викладено безпідставні та необґрунтовані висновки, що призвело до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми за господарськими операціями зі спірними контрагентами, оскільки господарські операції між підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Айті Маркет з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ГРОС-ВЕЛЛ (код 40942372) за березень 2017 року, ТОВ - СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ (код 40703298) за липень 2017 року, ТОВ ЧІЛІГРІС (код 41291229) за жовтень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та за 2017 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, на підставі якої складено акт перевірки від 11.02.2019 № 33/26-15-14-07-01-10/41096595.

У висновках вказаного акта зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ Айті Маркет п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 97 262,00 грн, у т.ч. за 2017 рік в сумі 97 262,00 грн; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 32 708,00 грн, у т.ч. за березень 2017 року в сумі 32 807,00 грн, та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, ряд.19 декларації, усього у загальній сумі 57 350,00 грн, у т.ч. за жовтень 2017 року на суму 57 350 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 05.03.2019 № 086261547, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 40 885,00 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 32 708,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі 8 177,00 грн; від 15.03.2019 № 087261547, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2017 року в сумі 57 350,00 грн; від 05.03.2019 № 085261547, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 121 578,00 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 97 262,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі 24 316,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи..

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Посилання позивача на те, що перевірка взагалі не проводилась спростовуються, зокрема, тим, що в акті перевірки вказано, що перевірка проводилась у присутності директора ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_2 .

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Як установлено судом, ГУ ДФС у м. Києві направлено позивачу запит № 91416/10/26-15-14-07-01-15 від 30 жовтня 2018 року про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо даних податкового кредиту у загальній сумі 93 058, 00 гривень по взаємовідносинах з ТОВ ГРОС-ВЕЛЛ (код 40942372), що містяться у податкових декларацій з ПДВ за березень 2017 року у сумі 35 708, 00 гривень, з ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ (код 40703298), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за липень 2017 року у сумі 0 гривень, з ТОВ ЧІЛІГРІС (код 41291229), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2017 року у сумі 57 350, 00 гривень, та об`єкту оподаткування, задекларованого у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2017 рік.

Позивачем 23.11.2018 надано до ГУ ДФС у м. Києві відповідь № 23/11-01 із наданням пояснень та копій запитуваних документів.

Наказом відповідача № 1055 від 28.01.2019 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АЙТІ МАРКЕТ (код 41096595).

Разом із наказом позивачу вручено запит № б/н 1 від 29.01.2019 про надання пояснення щодо формування витрат, що враховуються при визначення об`єкта оподаткування по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ ГРОС-ВЕЛЛ (ко/ 40942372) за березень 2017 року, ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ (код 40703298) з; липень 2017 року, ТОВ ЧІЛІГРІС (код 41291229) за жовтень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та за 2017 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

Посилання позивача на невідповідність поданого відповідачем запиту від 29.01.2019 № 1 вимогам ст.73 ПК України не беруться судом до уваги, оскільки в акті перевірки зазначено тільки про запит № 91416/10/26-15-14-07-01-15 від 30.10.2018 та надані інформацію та документи у відповідь на нього. Посилань на невиконання запиту № б/н 1 від 29.01.2019 податковим органом не здійснювалось.

Окрім цього, суд наголошує, що відповідачем під час перевірки надано оцінку первинній документації, яка була надана на вимогу згідно з запиту від 30 жовтня 2018 року. Інших документів, які б могли бути надані позивачем та не було взято до уваги податковим органом, до суду позивачем не долучались.

Таким чином, викладені в позовній заяві посилання позивача на процедурні порушення проведення відповідачем спірної перевірки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо суті встановлених порушень суд виходить з наступного.

Пунктом 54.3.2 статті 54.3 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Разом з цим, положеннями п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України встановлено обов`язок платників податків для цілей оподаткування вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі Положення № 318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

У пунктах 6, 7 розділу Визнання витрат зазначеного Положення № 318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з визначеннями, передбаченими підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Розділу V Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 вказаної статті передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, вставлений Законом № 996-ХІV, при цьому до уваги беруться лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом установлено, що між ТОВ Айті Маркет (в особі директора ОСОБА_1 ) та ТОВ ЧІЛІГРІС (в особі директора Засухи Д.С.) укладено договір поставки №12/10-2 від 12.10.2017.

На виконання умов договору складено рахунок на оплату від 12.10.2017 № 67, виписано видаткову накладну від 12.10.2017 № 67 та податкову накладну 12.10.2017 № 124448 на загальну суму 344 097 грн, у тому числі 57 349,50 грн ПДВ.

Відповідно до наданої до перевірки банківської виписки від №1080 на загальну суму 344 097 грн з ПДВ, позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ ЧІЛІГРІС грошові кошти в розмірі 344 097 грн, призначення платежу - оплата за т о в а р (мартпрутичоване. комутатори, точки доступу) згідно з договором №12/10-2 від 12.10.2017.

Також, між ТОВ Айті Маркет (в особі директора ОСОБА_1 ) та ТОВ ГРОС-ВЕЛЛ (в особі директора ОСОБА_3 ) укладено договір поставки №07.03/1702 від 07.03.2017, на виконання умов якого складено рахунок на оплату від 07.03.2017 № 47, виписано видаткову накладну від 07.03.2017 № 47 та податкову накладну від 07.03.2017 № 112 на загальну суму 196 248 грн, у тому числі 32 708 грн ПДВ.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги №31/03-17 від 28.03.2017, укладеного між ТОВ ГРОС-ВЕЛЛ (первісний кредитор) і ТОВ ПРОФІПЛЕКС (новий кредитор) первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором поставки №07.03/1702 від 07.03.2017, укладений між первісним кредитором та ТОВ Айті Маркет .

Відповідно до наданої до перевірки банківської виписки від 28.03.2017 №78 на загальну суму 196 248 грн, позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ ПРОФІПЛЕКС грошові кошти в розмірі 196 248 грн, призначення платежу - оплата за товар (маршрутизатори. комутатори, точки доступу) згідно з договором №07.03/1702 від 07.03.2017.

Окрім цього, з акта перевірки убачається, що на запит від 30.10.2018 №91416/10/26-15-14-07-01-15 ТОВ Айті Маркет надано письмові пояснення, в яких вказано, що між ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ та ТОВ Айті Маркет господарські операції не проводилися. ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ помилково зареєстровано податкову накладну №153 від 19.07.2017, на що було виписано розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 01.08.2017 №7 до податкової накладної №153 від 19.07.2017 на загальну суму 263 622 грн, у тому числі ІІДВ 43 937 грн.

У висновках акта перевірки податковий орган зазначив, що фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ Айті Маркет та спірними контрагентами не було, а тому відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зокрема, зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ ЧІЛІГРІС є фігурантом у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205 КК України. Так, від ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано лист від 09.11.2017 №4172/8/26-57-21-04, з якого убачається, що директор ОСОБА_4 повідомив про непричетність до ведення господарської діяльності на ТОВ ЧІЛІГРІС .

Аналогічно контролюючий орган посилався стосовно ТОВ ГРОС-ВЕЛЛ , що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ ГРОС-ВЕЛЛ є фігурантом у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України. Зокрема, від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві отримано лист від 12.01.2018 №155/26-15-21-09, з якого убачається, що директор ОСОБА_3 помідомив про непричетність до ведення господарської діяльності ТОВ ГРОС-ВЕЛЛ .

Досліджуючи надані документи на підтвердження господарських операцій, суд зазначає, що в договорах зі спірними контрагентами зазначено, що покупець повинен оплатити замовлений товар шляхом 100% попередньої передоплати протягом 5 днів з моменту підписання сторонами відповідної специфікації та встановлення відповідного рахунку-фактури.

Однак, у всіх випадках сторонами складені відповідні документи до договору, при цьому сплата була виконана пізніше. Водночас, додаткових доказів на погодження таких обставин щодо відстрочення сплати за поставлений товар позивачем не надано, додаткових угод не складалось.

Також, позивачем не надано жодних пояснень з доказами щодо осіб які постачали та приймали такий товар.

Окрім цього, суд бере до уваги, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних за період діяльності зі спірними контрагентами, у останніх відсутні дані щодо імпорту або придбанню спірного товару у третіх осіб.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на матеріали кримінальних проваджень, у рамках яких посадовими особами спірних контрагентів надані пояснення та показання щодо заперечення участі у господарській діяльності підприємств, судом ураховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від осіб, які, по-перше, заперечують свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мали можливості їх підписати, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 825/2042/14 та від 01 жовтня 2019 року по справі № 1940/1309/18.

Так, суд бере до уваги посилання податкового органу на наявну в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалу від 25.10.2018 у справі № 757/51726/18-к Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 42018000000002085 від 23.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212 КК України, згідно з якої установлено, що службові особи підприємств діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими особами, внаслідок проведення фінансово-господарської діяльності з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, зокрема і ТОВ ГРОС-ВЕЛЛ .

Крім того, суд бере до уваги пояснення ОСОБА_3 , з яких убачається, що останній не здійснював та нікого не уповноважував на здійснення господарської діяльності від імені ТОВ ГРОС-ВЕЛЛ .

Також, щодо взаємовідносин з ТОВ ЧІРІГРІС суд бере до уваги, що згідно з ухвали від 19.07.2018 у справі № 757/35122/18-к Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 32017100060000104 за фактом фіктивного підприємства, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, згідно з якої установлено, що в ході досудового розслідування установлено, що підприємства транзитно - конвертаційної групи ТОВ "ЛАНТЕРГО" (код 41203298), ТОВ "ФАРЕЛ СТУДІО" (код 41099109), ТОВ "ГРАНТ ПРОМ ЛТД" (код 41137699), ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МАКРОС-БУД" (код 41288745), ТОВ "ГУФРАСТРОЙ" (код 41289293), ТОВ "ЧІЛІГРІС" (код 41291229) та ТОВ "ФОЛКНЕРТ" (код 41444869) створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2017-2018рр. сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання.

Суд також бере до уваги пояснення ОСОБА_4 , який повідомив, що підприємство ТОВ ЧІЛІГРІС йому невідоме, жодних дій від імені такого підприємства не вчиняв, нікого не уповноважував та не мав відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства.

Отже, в межах вищезазначених справ установлено незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до ухилення від сплати податків та можливість в подальшому здійснювати прикриття незаконної діяльності живому сектору економіки по взаємовідносинам між ТОВ ЧІЛІГРІС та ТОВ ГРОС-ВЕЛЛ .

Слід зазначити, що на момент розгляду адміністративної справи судами не було постановлено вироків щодо офіційних осіб контрагентів позивача, однак це не може спростовувати достовірність пояснень таких осіб відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 826/9563/17.

Також, у постановах Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, від 5 березня 2012 року у справі № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року у справі № 21-1661а15, від 2 грудня 2015 року у справі № 21-3849а 15 викладено правовий висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Суд також зазначає, що про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг) та формування податкового кредиту є сукупність таких умов, як: реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат на їх придбання.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Платнику необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.05.2019 у справі № 820/3546/18.

Отже, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, оскільки статус фіктивного підприємства ТОВ ЧІЛІГРІС та ТОВ ГРОС-ВЕЛЛ несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

За таких обставин, суд вважає, що вказані вище господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, а їх результати оформлені лише документально, що свідчить по допущене порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Підсумовуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, які б спростовували доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій та неправомірності формування ним даних податкового обліку, які були покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а отже такі рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає не задоволенню.

Відповідно, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Айті Маркет відмовити.

2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Айті Маркет (03113, м. київ, вул. Дружківська, 10, офіс 715, код ЄДРПОУ 41096595)

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко