Постанова

від 09.12.2020 по справі 640/9705/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9705/19 Суддя першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Ключковича В.Ю.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айті Маркет на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айті Маркет до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Айті Маркет (далі - Позивач, ТОВ Айті Маркет ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2019 року №0852615147, №0862615147 та №0872615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що перевірка проведена контролюючим органом у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі, визначеній приписами Податкового кодексу України. Крім того, судом наголошено, що аналіз відомостей з баз даних ДФС України, Єдиного реєстру податкових накладних свідчить, що ТОВ Гросс-Велл і ТОВ Чілігріч не придбавали взагалі реалізовані у подальшому ТОВ Айті Маркет товари, а також не могли їх поставити взагалі в силу відсутності доказів ведення господарської діяльності. Окремо суд підкреслив, що ТОВ Гросс-Велл і ТОВ Чілігріч створені з метою надання неправомірної податкової вигоди суб`єктам господарювання реального сектору економіки, а відтак формування даних податкового обліку за наслідками відносин з даними підприємствами несумісне з легальною підприємницькою діяльністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та задовольнити позов повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом не було враховано проведення ГУ ДФС у м. Києві перевірки ТОВ Айті Маркет з порушенням положень Податкового кодексу України, позаяк посадова особа суб`єкта владних повноважень фактично не здійснювала перевірку на підприємстві. Крім того, наголошує, що висновок суду про безтоварність операцій ґрунтується на матеріалах кримінальних проваджень, вироків в яких постановлено не було. Крім іншого, звертає увагу, що придбані ТОВ Айті Маркет товари були реалізовані підприємством з метою отримання прибутку. Підкреслює на помилковості висновків суду першої інстанції про несвоєчасність оплати договірних зобов`язань в якості підстав стверджувати про безтоварність господарських операцій. Окремо наголошує на передбаченому законом принципі персональної відповідальності платника податків.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.12.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що матеріалами справи підтверджуються факти заперечень директорів ТОВ Гросс-Велл і ТОВ Чілігріч у створенні та діяльності указаних підприємств, що унеможливлює формування даних податкового обліку за наслідками відносин з ними, що відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду. Крім того, ГУ ДПС у м. Києві заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником.

У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що 30.10.2018 року ГУ ДФС у м. Києві на адресу ТОВ Айті Маркет складено та направлено запит №91416/10/26-15-14-07-01-15 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) у зв`язку з виявленням фактів, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ Айті Маркет даних податкового обліку у загальній сумі 93 058,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Грос-Велл , що містяться у податковій декларації за березень 2017 року в сумі 35 708,00 грн., з ТОВ Союз Кепітал Строй , що містяться у податковій декларації за липень 2017 року у сумі 0 грн., з ТОВ Чілігріс , що містяться у податковій декларації за жовтень 2017 року в сумі 57 350,00 грн., та об`єкту оподаткування, задекларованого у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2017 рік (т. 1 а.с. 28-30). У зв`язку з викладеним контролюючим органом було запропоновано платнику податків надати засвідчені підписом посадової особи ТОВ Айті Маркет копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з ТОВ Грос-Велл , ТОВ Союз Кепітал Строй , ТОВ Чілігріс за указані періоди, а також щодо використання у власній господарській діяльності товарів, придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеними платниками податків.

Листом від 23.11.2018 року №23/11-01 ТОВ Айті Маркет було направлено на адресу ГУ ДФС у м. Києві пояснення щодо здійснення господарських операцій з указаними контрагентами та документами, що підтверджують відносини з ТОВ Грос-Велл і ТОВ Чілігріс , а також реалізацію придбаних в останніх товарів (т. 1 а.с. 31-34). Крім того, у вказаному листі зазначено, що між ТОВ Союз Кепітал Строй та ТОВ Айті Маркет господарських операцій не проводилося, а ТОВ Союз Кепітал Строй помилково зареєструвало податкову накладну від 19.07.2017 року №153, у зв`язку з чим виписало розрахунок коригування на виправлення помилки від 01.08.2017 року №7.

У зв`язку з викладеним, у січні-лютому 2019 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 28.01.2019 року №1055 (т. 1 а.с. 35), направлення на перевірку від 29.01.2019 року №41/26-15-14-07-01-18 та відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Айті Маркет з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Грос-Велл за березень 2017 року, ТОВ Союз Кепітал Строй за липень 2017 року, ТОВ Чілігріс за жовтень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та за 2017 рік показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємств.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 97 262,00 грн, у т.ч. за 2017 рік в сумі 97 262,00 грн;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 32 708,00 грн, у т.ч. за березень 2017 року в сумі 32 807,00 грн., та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, ряд.19 декларації, усього у загальній сумі 57 350,00 грн, у т.ч. за жовтень 2017 року на суму 57 350,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 11.02.2019 року №33/26-15-14-07-01-10/41096595 (т. 1 а.с. 40-69).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 05.03.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0862615147, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 40 885,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 32 708,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 8 177,00 грн. (т. 1 а.с. 91-92);

- форми В4 №0872615147, яким Позивачу зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 57 350,00 грн. (т. 1 а.с. 93-94);

- форми Р №0852615147, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 121 578,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 97 262,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 24 316,00 грн. (т. 1 а.с. 95-96).

Указані податкові повідомлення-рішення за наслідками адміністративного оскарження (т. 1 а.с. 103-107) були залишені без змін рішенням ДФС України від 15.05.2019 року №22423/6/99-99-11-04-01-25 (т. 1 а.с. 110-114).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ Айті Маркет (в особі директора ОСОБА_1 ) та ТОВ Чілігріс (в особі директора Засухи Д.С.) укладено договір поставки №12/10-2 від 12.10.2017 року (т. 1 а.с. 145-148) та підписано специфікацію до нього (т. 1 а.с. 149-150).

На виконання умов договору складено рахунок на оплату від 12.10.2017 року № 67, виписано видаткову накладну від 12.10.2017 року № 67 та податкову накладну 12.10.2017 року № 124448 на загальну суму 344 097,00 грн, у тому числі 57 349,50 грн ПДВ (т. 1 а.с. 151-152, 153, 155-156). Згідно платіжного доручення від 30.10.2017 року №1080 кошти сплачені у повному обсязі (т. 1 а.с. 154).

Також, між ТОВ Айті Маркет (в особі директора ОСОБА_1 ) та ТОВ Грос-Велл (в особі директора ОСОБА_2 ) укладено договір поставки №07.03/1702 від 07.03.2017 року (т. 1 а.с. 117-120) та підписано специфікацію до нього (т. 1 а.с. 121-122).

На виконання умов договору складено рахунок на оплату від 07.03.2017 року № 47, виписано видаткову накладну від 07.03.2017 року № 47 та податкову накладну від 07.03.2017 року № 112 на загальну суму 196 248,00 грн, у тому числі 32 708,00 грн ПДВ (т. 1 а.с. 123, 124, 129-130).

Відповідно до договору про відступлення права вимоги №31/03-17 від 28.03.2017 року, укладеного між ТОВ Грос-Велл (первісний кредитор) і ТОВ Профіплекс (новий кредитор) первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором поставки №07.03/1702 від 07.03.2017 року, укладеним між первісним кредитором та ТОВ Айті Маркет (т. 1 а.с. 125-126).

Грошові кошти в сумі 196 248,00 грн. були перераховані ТОВ Айті Маркет на рахунок ТОВ Профіплекс згідно платіжного доручення від 28.03.2017 року №78 (т. 1 а.с. 128).

Як встановлено судом першої інстанції, у висновках акта перевірки податковий орган зазначив, що фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ Айті Маркет та його контрагентами не було, а тому відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зокрема, в акті зафіксовано, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ Чілігріс є фігурантом у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205 КК України. Так, від ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано лист від 09.11.2017 року №4172/8/26-57-21-04, з якого убачається, що директор ОСОБА_3 повідомив про непричетність до ведення господарської діяльності на ТОВ Чілігріс (т. 2 а.с. 44-46).

Аналогічно контролюючий орган посилався стосовно ТОВ Грос-Велл , що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ Грос-Велл є фігурантом у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України. Зокрема, від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві отримано лист від 12.01.2018 року №155/26-15-21-09, з якого убачається, що директор ОСОБА_2 повідомив про непричетність до ведення господарської діяльності ТОВ Грос-Велл (т. 2 а.с. 47).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14, 44, 54, 73, 75, 78, 134, 198, 201 ПК України, ст. ст. 1, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також ряду правових позицій Верховного Суду та з огляду на встановлені у ході перевірки обставини прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки перевірка проведення за наявності на те правових підстав, у той час належними документами не підтверджується реальність здійснення господарських операцій.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. пп. 20.1.3, 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписи пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначають, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Тобто, для виникнення у контролюючого органу права на проведення документальної позапланової перевірки за пунктом 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України необхідна обов`язкова наявність таких умов у сукупності:

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

- якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, на думку колегії суддів, лише виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, не може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки за умови, якщо платник податків надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит податкового органу.

Відповідно до п. п. 73.1, 73.2 ст. 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

До інформації, що надається періодично, належить інформація, визначена у підпунктах 72.1.1.1, 72.1.1.2, 72.1.1.3 (в частині обов`язку платника податків надавати розшифровку податкового кредиту та податкових зобов`язань у розрізі контрагентів, передбачених розділом V цього Кодексу), 72.1.1.4, 72.1.2.1, 72.1.2.3, 72.1.2.4, 72.1.2.5, 72.1.2.6 підпункту 72.1.2, підпункті 72.1.5 статті 72 цього Кодексу.

Приписи п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України визначать, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за своїм змістом вимоги до запиту, його оформлення та підстав для його складання і направлення закріплені у п. п. 9, 10, 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було складено та направлено Позивачу запит про надання інформації, в якому ГУ ДФС у м. Києві просило ТОВ Айті Маркет надати засвідчені підписом посадової особи копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ Грос-Велл , ТОВ Союз Кепітал Строй , ТОВ Чілігріс за чітко визначений період, а також щодо використання у власній господарській діяльності ТОВ Айті Маркет товарів, придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеними платниками податків. При цьому, серед підтверджуючих документів контролюючим органом було визначено, зокрема, але не виключно, договори, первинні документи щодо надання/отримання товарів, акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, розрахункові документи, регістри бухгалтерського обліку, сертифікати, інші документи, які не увійшли до переліку, але безпосередньо пов`язані із здійсненням фінансово-господарських операцій з указаними контрагентами. Підставами для направлення такого запиту контролюючим органом було зазначено п. 3 абз. 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України та недостовірне визначення ТОВ Айті Маркет даних податкового кредиту у сумі 93 058,00 грн. у податкових деклараціях за березень, липень та жовтень 2017 року, а також податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік, з підстав документального оформлення операцій за відсутності факту їх реального здійснення.

Водночас, як свідчать матеріали справи, пояснень та їх документальних підтверджень на складений у відповідності до вимог чинного законодавства запит контролюючого органу платником податків у повному обсязі надано не було, що відображено у наказі від 28.01.2019 року №1055, що і стало підставою для призначення документальної позапланової перевірки Позивача на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Щодо доводів Апелянта про фактичне проведення перевірки за відсутності інспектора контролюючого органу на підприємстві, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається із змісту акту перевірки та не спростовується Позивачем, копію наказу від 28.01.2019 року №1055 останній отримав 29.01.2019 року від посадової особи ГУ ДФС у м. Києві. Викладене свідчить, що інспектором контролюючого органу здійснювався виїзд на місце проведення перевірки. При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що законодавством не вимагається, що протягом усього часу проведення виїзної документальної перевірки посадова особа органу повинна перебувати за місцезнаходженням підприємства, щодо якого така перевірка проводиться. Крім того, Позивач в апеляційній скарзі помилково зазначає, що в акті перевірки вказано, що контролюючий захід проводився у присутності директора ОСОБА_1 та бухгалтера - ОСОБА_4 , позаяк у документах зафіксовано, що останні перебували на відповідних посадах у період з 25.01.2017 року по 31.12.2017 року та з 01.03.2017 року по 31.12.2017 року відповідно.

Крім того, посилання Позивача на невідповідність поданого Відповідачем запиту від 29.01.2019 року № 1 вимогам ст.73 ПК України судом першої інстанції обґрунтовано відхилено з огляду на те, що в акті перевірки зазначено тільки про запит № 91416/10/26-15-14-07-01-15 від 30.10.2018 року та надані інформацію та документи у відповідь на нього. Посилань на невиконання запиту № б/н 1 від 29.01.2019 року податковим органом не здійснювалось.

До того ж, Окружний адміністративний суд міста Києва обґрунтовано підкреслив, що ГУ ДФС у м. Києві під час перевірки надано оцінку первинній документації, яка була надана на вимогу згідно запиту від 30.10.2018 року. Інших документів, які б могли бути надані ТОВ Айті Маркет та не було взято до уваги податковим органом, до суду не надавалося.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо суті виявлених у ході розгляду справи порушень, колегія суддів, з урахуванням доводів Апелянта на їх спростування, вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у п. 2.2 договору поставки №07.03./1702 та п. 2.2 договору поставки №12/10-2 зазначено про обов`язок постачальників передати покупцю документи (технічний паспорт, документ про якість тощо), які відносяться до товару і належать до передачі разом з ним згідно чинного законодавства України. Проте, будь-яких документів, передбачених умовами договорів матеріали справи не містять.

Крім того, сторони договорів, встановивши у п. 3.3 договорів, що приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності до діючого законодавства України, фактично визнали обов`язковими застосування положень Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року (далі - Інструкція №П-6) та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року (далі - Інструкція №П-7), оскільки саме ними врегульовані відповідні правовідносини.

Згідно п. 12 Інструкції №П-6 приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У даному випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказується, які документи відсутні.

Пунктом 14 Інструкції №П-7 закріплено, що приймання продукції за кількістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, інших обов`язкових для сторін правил, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і таке інше). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У даному випадку складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції й в акті вказується, які документи відсутні.

Водночас, матеріали справи свідчать, що Позивачем не надано доказів складання у встановленому п. 12 Інструкції №П-6 та п. 14 Інструкції №П-7 актів про відсутність обов`язкових за умовами договорів документів, зокрема, документів на підтвердження якості товарів, що вказує на правильність вищенаведених висновків про їх відсутність.

Поряд з викладеним, судовою колегією враховується, що, як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи копії договорів та складених на їх виконання первинних документів, всі вони підписані від імені ТОВ Грос-Велл і ТОВ Чілігріс ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.

Разом з тим, як було зазначено в акті перевірки, а також у подальшому підкреслювалося контролюючим органом, згідно пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 47, 44-46), останні заперечують своє відношення до вказаних підприємства та стверджують, що будь-які документи від імені товариств не підписували.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17, від 18.06.2020 року у справі № 826/14035/17.

Крім того, у постановах від 14.03.2019 року у справі №825/2042/14 і від 21.05.2020 року у справі № 823/1598/17 Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 20.01.2016 року у справі № 826/11531/14 Верховний Суд України підкреслив, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Такими чином з огляду на викладені обставини, сама по собі наявність договорів та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного їх здійснення.

Крім того, як вірно відзначив суд першої інстанції, ТОВ Грос-Велл і ТОВ Чілігріс згідно наведеної податкової інформації не здійснювали придбання продукції, яка подальшому була реалізована ТОВ Айті Маркет - комп`ютерне обладнання.

Викладене, на переконання судової колегії з урахуванням всіх наведених вище обставин у сукупності свідчить про неможливість здійснення господарських операцій з придбання ТОВ Айті Маркет вказаного товару у ТОВ Грос-Велл і ТОВ Чілігріс у зв`язку відсутністю факту придбання (вироблення) вказаними підприємствами відповідного товару.

Колегією суддів враховується, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 804/11607/13-а, від 20.02.2018 року у справі № 818/920/17, від 13.02.2018 року у справі № 820/1975/17.

Колегією суддів у межах цієї справи не ставиться під сумнів реальність операцій ТОВ Айті Маркет щодо реалізації обладнання іншим контрагентам (т. 1 а.с. 183-250, т. 1 а.с. 1-34), оскільки об`єктом перевірки є взаємовідносини товариства з ТОВ Грос-Велл і ТОВ Чілігріс .

Водночас, з урахуванням наведених доказів у своїй сукупності, а саме - відсутності документів про якість товару, визначених учасниками господарських відносин в якості обов`язкових документів, непідтвердження походження товару по ланцюгу постачання, а також заперечень особами, які підписували первинні документи від імені ТОВ Грос-Велл і ТОВ Чілігріс , своєї участі у створенні і діяльності указаних підприємств, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позиції Окружного адміністративного суду міста Києва про відсутність правових стверджувати про реальність та товарність господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Разом з тим, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів, встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, а також заперечення осіб, які підписали документи від імені ТОВ Грос-Велл і ТОВ Чілігріс , своєї участі у діяльності даних підприємств, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ Айті Маркет правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ Грос-Велл і ТОВ Чілігріс , що свідчить про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №826/3632/17 та від 12.06.2020 року у справі № 814/32/15.

Судова колегія погоджується з посиланням ТОВ Айті Маркет на те, що встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб`єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності підприємства, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Однак, встановлені вище обставини не підтвердження реальності господарських договорів та дійсного руху активів платника податків унеможливлюють формування останнім даних податкового обліку з вказаними вище контрагентами. Відсутність ознак реальності господарських операцій не може бути підставою для формування даних податкового обліку навіть за умови фіксації у паперовому вигляді окремими документами фактів поставки товарів за договорами, що були предметом перевірки контролюючого органу.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, як було зазначено вище, у відзиві на апеляційну скаргу Відповідачем заявлено клопотання процесуальне правонаступництво ГУ ДФС у м. Києві на ГУ ДПС у м. Києві.

Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у м. Києві здійснено 30.07.2019 року.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання та допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Керуючись ст. ст. 52, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про процесуальне правонаступництво - задовольнити.

Допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айті Маркет - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови складено 09 грудня 2020 року.