Рішення

від 11.09.2020 по справі 640/4883/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 року м. Київ № 640/4883/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КА-Трейдинг"

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості

товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КА-Трейдинг" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 21.02.2019 № UА100000/2019/300048/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100120/2019/00054, оформлену Київською міською митницею Державної фіскальної служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, в порушення вимог статті 57 Митного кодексу України, при прийнятті оскаржуваного рішення, було відмовлено у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного методу визначення митної вартості товарів, оскільки до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість товару.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, оскільки позивачем не подано повний перелік документів, зазначених в ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.

Дослідивши обставини справи, всебічно та повно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2016 між ТОВ "КА-Трейдинг", як покупцем, та компанією "Ficosota Ltd" (Болгарія), як продавцем, укладено Дистрибуційний контракт №3/16 (надалі- Контракт), за умовами якого Продавець зобов`язаний передати у власність на умовах FCA-Шумен, Болгарія, а Позивач зобов`язується прийняти продукцію, вказану в Додатку № 1 Контракту та оплатити закупівельну ціну продукції.

З метою митного оформлення ввезеного за умовами вказаного контракту товару Позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію № UA100120.2019.192770 від 21.02.2019 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів.

21.02.2019р. відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300048/2, яким митну вартість визначено за другорядним - резервним методом та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100120/2019/00054.

Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного Кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже з аналізу положень Митного кодексу України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Водночас, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між імпортером транспортного засобу та його контрагентом. Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15, №21- 127а15 та № 805/778/13-а від 16 липня 2016 року.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставами для коригування митної вартості товару у вказаному рішеннях зазначено наступне:

1) подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена товариством;

2) не підтверджено витрати на перевезення товару;

3) наявність розбіжностей у довідці про транспортні витрати стосовно перевізника товару;

4) відсутність у платіжному дорученні відміток банківської установи;

5) наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю.

Також, як зазначено в оскаржуваному рішенні:

- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні;

- метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами за ціною угоди, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу;

- метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами за ціною угоди, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу;

- метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої, десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (за першим методом).

Під час розгляду справи судом встановлено, що митна вартість товару позивачем в митній декларації № UA100120.2019.192770 від 21.02.2019 року була заявлена за основним методом за ціною договору.

На підтвердження митної вартості товару, заявленої за ціною договору за вказаною митною декларацією позивачем митному органу надано наступні документи: рахунок- проформа № 2011160167 від 05.02.2019; рахунок-фактура № 1000236537 від 18.02.2019, автотранспортна накладна № 301971 від 18.02.2019, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № А 0000352642 від 18.02.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA408020/2019/003320 від 20.02.2019; платіжне доручення № 190215/000172814 від 15.02.2019; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 114 від 21.02.2019; документ що підтверджує вартість перевезення № 72 від 21.02.2019; прейскурант (прас-лист) виробника б/н від 01.01.2019; Дистрибуційний контракт №3/16 від 01.11.2016 (надалі - Контракт); Додаток № 2/1 від 31.12.2018 до Контракту; Договір про перевезення П31302-8 від 13.02.2019, видаткові накладні ВВ-000011 від 22.01.2019.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного в цій справі рішення про коригування заявленої ТОВ "КА-Трейдинг" митної вартості товару та картки відмови у прийняття поданої ним митної декларації, суд звертає увагу на те, що позивачем при проходженні процедури митних формальностей було надано контролюючому органу всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Підстави для відмови в розмитненні імпортованого товару, вказані у спірних рішеннях митного органу, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Контролюючий орган у своєму рішенні, а також у відзиві на позов, посилається на те, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена товариством.

Однак, суд звертає увагу на те, що ані у спірному рішенні про коригування митної вартості товару, ані у відзиві на позовну заяву, відповідачем не конкретизовано, які саме відомості відсутні в документах, які подавалися позивачем під час проходження процедури митних формальностей, та яким чином вони унеможливлюють визначення (перевірку) заявленої декларантом ціни імпортованого товару за першим методом.

Доводи відповідача про те, що позивачем не підтверджено витрати на перевезення товару, суд відхиляє, враховуючи наступне.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах FCA (Free Carrier - Франко перевізник ) означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику чи іншій особі, вказаної покупцем, в обумовлене місце. Та зобов`язується завантажити товар на транспортний засіб перевізника. Договір перевезення відповідно до розглянутої умови має укласти покупець за власний рахунок.

Таким чином у склад митної вартості обов`язково входять витрати позивача щодо перевезення товару.

Відповідно до умов Контракту позивач закуповує у Продавця товари побутового призначення, вартість таких товарів визначена Додатком № 1 до Контракту.

05.11.2018 сторонами укладено Додаток № 1/1, яким змінено вартість товару з 06.11.2018. Відповідно до Додатку № 2/1 від 31.12.2018 строк дії Контракту продовжено до 31.12.2019.

Відповідно до Інвойсу № 1000236537 позивачу продавцем відвантажено товару у кількості 24 260 одиниць на загальну суму 13 615,55 USD. Ціна за одиницю кожного найменування товару відповідає ціні визначеної Додатком № 1/1 від 05.11.2018.

Вартість вказаного товару сплачена Позивачем в повному обсязі згідно платіжного доручення № 190215/000172814 від 15.02.2019.

Крім того, 13.02.2019 Позивачем з ТОВ ТЕК-Спецтранс укладено Договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № ПЗ102-8. Відповідно умов вказаного Договору Позивачем отримано рахунок № 114 від 21.02.2019 відповідно до якого вартість транспортно-експедиційних послуг (Шумен/ Болгарія)-м/п Порубне склала 20 520,00 грн.

Відповідно до митної декларації Позивачем розрахована митна вартість товару в розмірі 389332,70 грн., вказана митна вартість включає в себе ціну товару та вартість транспортно-експедиційних послуг. Ціна товару 13615,55 USD * 27,087563 (курс валют) = 368 812,07 грн. 368 812,07 грн. + 20 520 грн. (вартість транспортних послуг) = 389 332,07 грн.

Таким чином, первинні та додаткові документи, що надані Відповідачу Позивачем містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, у Рішенні про коригування митної вартості товарів UА100000/2019/300048/2 від 21.02.2019 відповідачем зазначено, що позивачем не надано - інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Отже подані документи в якості додаткових, прийняті до уваги митним органом, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки подані не в повному обсязі.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16).

Посилання відповідача на те, що у платіжному дорученні відсутні відмітка банківської установи, як про таке ним зазначено у спірному рішенні, та підпис уповноваженого працівника банку, як було ним вказано у відзиві на позов, спростовуються матеріалами справи, зокрема копією цього платіжного доручення № 190215/000172814 від 15.02.2019р в якому в графі відмітка банку стоїть печатка банку та міститься підпис уповноваженого працівника.

З огляду на це, суд вважає необґрунтованими наведені доводи митного органу.

Посилання відповідача на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю суд вважає необґрунтованими, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковою для застосування судами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було проведено повного та всебічного дослідження поданих декларантом документів, а натомість здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів з формальних підстав, що не відповідають сутності та змісту виниклих правовідносин.

У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби № UA100000/2019/3000048/2 від 21.02.2019 року.

3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби № UA 100120/2019/00054.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КА-Трейдинг" (03124, м. Київ, вул. М.Василенко, буд. 7-А; код ЄДРПОУ 38792331) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 39422888) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 5 158,25? грн. (п`ять тисяч сто п`ятдесят вісім) гривень 25 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій