Постанова

від 16.09.2020 по справі 640/1193/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1193/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року

у справі № 640/1193/20 (розглянуто у порядку спрощеному позовному провадженні)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості (далі - відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості щодо припинення їй виплати допомоги по безробіттю та відмови у продовженні виплати допомоги по безробіттю;

- зобов`язати Голосіївську районну філію Київського міського центру зайнятості скасувати наказ про припинення з 10 грудня 2019 року виплати їй допомоги по безробіттю;

- зобов`язати Голосіївську районну філію Київського міського центру зайнятості поновити виплату допомоги по безробіттю з моменту її припинення - з 10 грудня 2019 року на весь термін перебування на обліку до зняття статусу "безробітнього".

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 15 листопада 2018 року її зареєстровано у Голосіївській районній філії Київського міського центру зайнятості, надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю тривалістю 360 календарних днів. 10 грудня 2019 року виплату допомоги по безробіттю припинено, але з обліку не знято, статус безробітного не припинено. Позивач зазначила, що є особою передпенсійного віку, оскільки право на отримання пенсії у неї виникає з 14 серпня 2020 року, а відтак має право на виплату допомоги по безробіттю до 720 календарних днів. У зв`язку із зазначеним, вважає рішення відповідача про припинення виплати допомоги по безробіттю протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, з підстав того, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням матеріального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач набувала право на пенсію з 14.08.2020 р., як особа постраждала від Чорнобильської катастрофи та її пенсійний вік настає з 49 років та підтверджено листом пенсійного фонду. Проте, судом першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що пенсійний вік настає для позивачка виключно з 60 років.

В судовому засіданні позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити у повному обсязі. Крім того, апелянт зазначає, що 14.09.2020 року вона отримує пенсію за віком.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції, скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 листопада 2018 року перебуває на обліку в Голосіївській районній філії Київського міського центру зайнятості та має статус безробітної.

З 15 листопада 2018 року позивач отримує допомогу по безробіттю, призначену відповідно до частин першої та третьої статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" тривалістю 360 днів.

Відповідно до витягу з наказу Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості від 10 грудня 2019 року №НТ191210 виплата допомоги по безробіттю припинено з 10 грудня 2019 року у зв`язку із закінченням строку виплати відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

13 листопада 2019 року та 10 грудня 2019 року позивач зверталась до Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості з заявами, у яких зазначала, що станом на день призначення їй допомоги по безробіттю вона відносилась до осіб передпенсійного віку, оскільки настання права на пенсію у неї виникає з 14 серпня 2020 року, а відтак до настання права на пенсію було менше двох років. Просила не припиняти виплату їй допомоги по безробіттю на підставі частини четвертої статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Голосіївська районна філія Київського міського центру зайнятості листами від 18 листопада 2019 року №21-1419 та від 13 грудня 2019 року №21-1529 повідомила позивача про те, що підстави для продовження виплати допомоги по безробіттю відсутні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року №613, пройшов державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України від 09 липня 2015 року за №821/27266, а вік позивача на час призначення допомоги становив 47 років 9 місяців 2 дні, тому підстави для його незастосування у відповідача відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, визначено Законом України "Про зайнятість населення".

Положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;

безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;

зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа;

працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про зайнятість населення" держава гарантує у сфері зайнятості: вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці; професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; соціальний захист у разі настання безробіття; захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

У відповідності до статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути:

особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років) , яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю";

особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

У відповідності до частини першої статті 6 вказаного Закону, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно до частин першої та четвертої статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" - 180 календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що виплата допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів за два роки до настання права на пенсію, зокрема і на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 листопада 2018 року перебуває на обліку в Голосіївській районній філії Київського міського центру зайнятості та має статус безробітної.

Відповідно до витягу з наказу Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості від 10 грудня 2019 року №НТ191210 виплата допомоги по безробіттю припинено з 10 грудня 2019 року у зв`язку із закінченням строку виплати відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Так, 13 листопада 2019 року та 10 грудня 2019 року позивач зверталась до Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості з заявами, у яких зазначала, що станом на день призначення їй допомоги по безробіттю вона відносилась до осіб передпенсійного віку, оскільки настання права на пенсію у неї виникає з 14 серпня 2020 року, а відтак до настання права на пенсію було менше двох років.

До заяви від 10 грудня 2019 року позивачем додано Довідку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09 грудня 2019 року №297634/03, в якій зазначено, що позивач набуває право на призначення пенсії за віком не раніше ніж після 13.08.2020 року, при умові підтвердження наявності страхового стажу не менше 17 років.

Колегія суддів звертає увагу, що Пенсійний фонд надав роз`яснення на звернення позивача, що остання набуває право на пенсію відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах з урахуванням вимог Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Суд першої інстанції посилаючись в рішенні на пунктом 2 Розділу І Порядок, який затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року №613 та не взято до уваги, що саме Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має вищу юридичну силу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено: для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) при цьому в даному законі не зазначено, що дана норма застосовується виключно до осіб, яким пенсія призначена при досягненні 60 років.

Також, в матеріалах справи міститься довідка видана Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві №106 від 27 серпня 2020 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 пенсія призначена з 14.08.2020 р. за віком довічно.

З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів доходить висновку, що відповідач з порушенням вимог законодавства та безпідставно прийнято наказ про припинення з 10 грудня 2019 року виплати позивачу допомоги по безробіттю, а суд першої інстанції не надав належної оцінки вищезазначеним обставинам.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, Європейський суду з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та 71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19 червня 2012 року у справі Хонякіна проти Грузії (Khoniakinav.Georgia, заява № 17767/08, пункт 72 рішення), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Оскільки наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати позивачу страхових виплат за період з 10 грудня 2019 року по 14 серпня 2020 року, дії відповідача слід вважати протиправними.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною та скасувати наказ про припинення з 10 грудня 2019 року виплати позивачу допомоги по безробіттю, підлягають задоволенню.

Для відновлення порушених прав позивача, колегія суддів доходить висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги, шляхом зобов`язати Голосіївську районну філію Київського міського центру зайнятості повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати допомоги по безробіттю з моменту її припинення - з 10 грудня 2019 року, з урахуванням висновків викладених в постанові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу апелянта - задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов позивача - задовольнити частково.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з порушенням норм матеріального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості щодо припинення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю та відмови у продовженні виплати допомоги по безробіттю з 10 грудня 2019 року

Скасувати наказ Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості про припинення з 10 грудня 2019 року виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

Зобов`язати Голосіївську районну філію Київського міського центру зайнятості повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати допомоги по безробіттю з моменту її припинення - з 10 грудня 2019 року, з урахуванням висновків викладених в постанові.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк

Повний текст постанови складено 16 вересня 2020 року.