Постанова

від 15.09.2020 по справі 460/4588/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/4588/19 пров. № А/857/7021/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Носа С.П., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 460/4588/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюкс-РВ" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-

суддя в 1-й інстанції - Борискін С.А.,

час ухвалення рішення - 13.05.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 13.05.2020 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автолюкс-РВ" (далі - ТОВ "Автолюкс-РВ") звернулось до суду з позовом до Рівненської митниці ДФС, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA204010/2019/000158/2 від 28.11.2019;

-визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204010/2019/00876 від 28.11.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення ввезених товарів, за умовами укладеного з фірмою "Rzepka Wojciech Rzepkа" торгового договору, позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію від 26.11.2019 №UA204010/2019/041671. Вказував, що разом з такою митною декларацією надав усі документи і виконав всі умови, визначені ст.53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості товару за основним методом - ціною договору (контракту) щодо імпортованого товару. Тому, вважав протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості за резервним методом, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою позивачу відмовлено у митному оформленні товару, що ввозиться. З таких підстав просив суд позов задовольнити повністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 460/4588/19 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції неналежно дослідив подані докази, а саме те, що подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним методом.

Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 460/4588/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для цілей застосування основного методу визначення митної вартості товарів; наявності визначених ч.1, 2 ст.58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч.6 ст.54 МК України, для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч.3 ст.57 та ч.3 ст.58 МК України, тобто використання другорядних методів визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості застосування попередніх.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну, транспортну складову митної вартості, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 22.10.2019 між ТОВ "Автолюкс-РВ" (далі - Покупець) та торговою фірмою "Rzepka Wojciech Rzepka", що зареєстрована в Республіці Польща (далі - Продавець) укладено торговий договір (надалі - Договір) (а.с.28-29).

Предметом укладеного Договору є торгова співпраця між Продавцем та Покупцем. Ця співпраця полягає у продажу автомобільних запчастин, що входять до комерційної оферти Продавця (далі - Товари). Співпраця між сторонами Договору передбачає продаж Продавцем та придбання Покупцем товарів для їх подальшого перепродажу на території України.

Згідно з умовами, що стосуються оплати даного Договору, ціна продукції, що продається, визначається індивідуально для кожної торгової операції з урахуванням поточних продажів та обсягу реалізованих операцій, здійснених Покупцем. Ціни вказані в прайс-листі є орієнтовними, та можуть бути зменшені за знижкою, що випливає з комерційних умов.

Оплата за товари буде здійснена у формі грошового переказу протягом періоду, зазначеного в документі про продаж, при цьому дата платежу є датою зарахування на рахунок Покупця.

26.11.2019 уповноваженою декларантом особою - ОСОБА_1 , Рівненській митниці ДФС подано до митного контролю електронну митну декларацію № UA204010/2019/041671, зокрема, на товар №1: "Амортизатори", товар №2: "Гальмівні накладки, диски". Митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (а.с.115-117).

Для підтвердження митної вартості товарів позивачем надано Рівненській митниці ДФС документи, серед яких: пакувальний лист ROC/19/0014/FE від 21.11.2019; рахунок-проформу ROC/19/71063/ТК від 12.11.2019; рахунок - фактуру (інвойс) ROC/19/00014/FE від 21.11.2019; автотранспортну накладну б/н від 21.11.2019; декларацію про походження товару PL/MF/AP 0059407 від 27.11.2019; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №22 від 26.11.2019; акт надання транспортно-експедиційних послуг №22 від 26.11.2019; торговий договір (контракт) купівлі-продажу товарів б/н від 22.10.2019 (а.с.11-29).

Також, на вимогу відповідача, ТОВ "Автолюкс-РВ" додатково були надані документи, що відносяться до даної поставки та підтверджують вартість товару, зокрема: висновок експерта Рівненської торгово-промислової палати щодо проведення незалежної оцінки стосовно визначення ринкової вартості запасних частин до колісних транспортних засобів, які ввозяться з Польщі по торговій угоді №б/н від 22.10.2019; прайс-лист продавця; витяг із системи Register Plus; повідомлення IE 599 - підтвердження експорту; копію експортної декларації країни відправлення 19 PL351020E0809042 (а.с.30-57).

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації від 26.11.2019 № UA204010/2019/041671 та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що було зазначено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204010/2019/00876 (а.с.9-10).

Відповідно до змісту даної картки відмови, митна вартість товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; неподанням декларантом всіх додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Відповідач, не погоджуючись із задекларованою позивачем митною вартістю товарів, 28.11.2019 здійснив її коригування за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, з прийняттям відповідного рішення про коригування митної вартості товарів №UA204010/2019/000158/2 (а.с.7-8).

У даному рішенні вказано про те, що при проведенні у відповідності до положень ст.54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, виявлені окремі розбіжності, а саме:

1) згідно графи 20 МД умовами поставки товару є "FСА Краків (Польща)", однак, у Контракті від 22.10.2019 б/н не зазначено умов поставок, що суперечить пункту 1.5 Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України "Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)";

2) експедитором по транспортуванні даного товару виступає ФОП ОСОБА_1 , перевізиком ФОП ОСОБА_2 , однак до митного оформлення не надано документів для підтвердження транспортно-експедиційного обслуговування (договір на транспортно-експедиційне обслуговування, договір між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 );

3) у параграфі 4 пункті 1 Контракта від 22.10.2019 б/н вказано, що ціни вказані у прайс-листі є орієнтовними, та можуть бути зменшенні за знижкою, що впливає з комерційних умов, однак враховуючі відсутність умов поставки в Контракті від 22.10.2019 б/н та відсутність інформації про умови знижок по даній партії товарів виникають сумніви щодо вказаної ціни у додатково наданих для підтвердження митної вартості прайс-листах;

4) митний орган володіє ціновою інформацією щодо митного оформлення подібних товарів схожих за фізичними характеристиками та призначенням.

У рішенні вказано, що митну вартість товарів визначено на основі раніше визнаних органами доходів і зборів митних вартостей товарів, оформлених відповідними митними деклараціями.

Не погоджуючись з зазначеними карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенням про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці ДФС, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. відповідно до ст. 49 МК України

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частинами 1, 2 статті 51 МК України).

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, ідо основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно частини 3 статті 57 даного Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу(частина 2).

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень колегія суддів встановила, що позивач на підтвердження митної вартості товарів, які переміщувалися через митний кордон України подав пакет документів, надання якого передбачено ч.2 ст.53 МК України. В свою чергу, умови поставки товару "FCA KRAKOW" (Франко перевізник Краків) вказано в складених на виконання умов торгового договору: рахунку - проформі ROC/19/71063/TK від 12.11.2019 та рахунку - фактурі (інвойс) ROC/19/00014/FE від 21.11.2019.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумніви митного органу щодо ціни товару у додатково наданих для підтвердження митної вартості прайс-листах не можуть слугувати самостійною і достатньою причиною для відмови у митному оформленні товару.

Згідно з умовами торгового договору від 22.10.2019 б/н ціна продукції, що продається, визначається індивідуально для кожної торгової операції, при цьому, вартість товару по кожній позиції чітко вказано в рахунку - проформі ROC/19/71063/TK від 12.11.2019 та рахунку - фактурі (інвойс) ROC/19/00014/FE від 21.11.2019, що узгоджується із висновком експерта від 27.11.2019 Рівненської торгово-промислової палати щодо проведення незалежної оцінки стосовно визначення ринкової вартості запасних частин до колісних транспортних засобів, що також надавався відповідачу.

Безпідставними є твердження відповідача про ненадання позивачем до митного оформлення документів для підтвердження транспортно-експедиційного обслуговування (договір на транспортно-експедиційне обслуговування, договір між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ), оскільки таке спростовується письмовими доказами у справі.

Зокрема, згідно рахунку-фактури від 26.11.2019 №22 та акта про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.11.2019 №22, виконавець договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №б/н від 21.11.2019 ФОП ОСОБА_1 надав позивачу транспортні послуги на загальну суму 4634,00 грн., та експедиційні послуги на суму 1500,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надав обґрунтування неможливості застосування послідовно усіх методів (маючи при цьому інформацію про вартість ідентичних чи аналогічних товарів), а одразу застосував резервний метод, що суперечить приписам ст.54 МК України.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 05.03.2019 у справі №813/1532/17.

Крім того, колегія суддів прийшла до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Таким чином під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України.

Наявність у поданих позивачем документах будь-яких розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем зазначено не було, а тому належних підстав для коригування митної вартості у митного органу не було.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 460/4588/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді С. П. Нос Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 17.09.2020 року