Рішення

від 08.09.2020 по справі 904/1047/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2020м. ДніпроСправа № 904/1047/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір

за позовом Підприємства "Дніпродзержинське мисливсько-рибальське господарство" Дніпродзержинської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок, м. Кам`янське Дніпропетровської області

до Кам`янської міської ради, м. Кам`янське Дніпропетровської області

про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна

Представники:

від позивача Шишкін В.М.

від позивача Хлопко О.С.

від позивача Борисова А.В.

від відповідача Змітріченко Ю.П.

СУТЬ СПОРУ:

Підприємство "Дніпродзержинське мисливсько-рибальське господарство" Дніпродзержинської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить визнати за останнім право власності на об`єкти нерухомого майна: будівлю міської ради УТМР за адресою: м. Кам`янське, вул. Короленківська, 47-А; гаража на два бокси; будівлю рибучастка за адресою: м. Кам`янське, вул. Чкалова, 1; будівлю магазину, який розташований в м. Кам`янське по пр. Свободи, 10.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що згідно наказу Дніпропетровської обласної ради Українського товариства мисливців та рибалок від 25.12.1995 № 69 було створено Підприємство "Дніпродзержинське мисливсько-рибальське господарство» та передано у власність останньому на підставі актів приймання-передачі основних засобів №№ 2, 3, 4, 5 на нерухоме майно, яке є предметом даного позову, на підставі чого, позивачем укладено з відповідачем договори оренди земельних ділянок під зазначеними об`єктами нерухомості.

Зазначені об`єкти обліковуються на балансі Підприємства "Дніпродзержинське мисливсько-рибальське господарство» відповідно до інвентарних карток обліку основних засобів (форма № ОЗ-6).

Проте, на цей час, позивач не має можливості оформити право власності на спірні об`єкти нерухомого майна належним чином, що позбавляє можливості останнього реалізувати свої права щодо розпорядження майном.

У відзиві на позов, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на статті 316, 318 Цивільного кодексу України.

В доповненні до відзиву на позовну заяву останній зазнає наступне.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, на підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно, тобто право власності.

Залучені позивачем до матеріалів справи копії таких документів, як баланс підприємства та акти приймання передачі основних засобів за №№ 2, 3, 4, 5 від 26.12.1995, не є на думку відповідача належними доказами, відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, на переконання відповідача, доказів передачі позивачу права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, які зазначені в прохальній частині позовної заяви, останнім не надано, у зв`язку з чим відповідач вважає, що право власності на спірні об`єкти у позивача відсутні.

Крім того, посилаючись на статтю 392 Цивільного кодексу, відповідач зазначає, що у позивача повинно бути набуте право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного йому майна, що в даному випадку не є такою підставою, оскільки право власності за позивачем за вказаними об`єктами не зареєстровано.

З огляду на викладені обставини, відповідач вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача та визнання права власності на спірне майно в порядку статті 392 Цивільного кодексу України.

02.03.2020 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/1047/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.03.2020, про що постановлено ухвалу.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі № 904/1047/20, на адресу останніх, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом направлялась ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020, яка отримана представниками сторін, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 34, 37).

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", відповідно до якої, через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 до 03.04.2020 в Україні вводиться карантин, та згідно з листом Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020, рекомендовано встановити особливий режим роботи судів, на підставі чого розгляд підготовчого засідання відкладався до 21.04.2020, 20.05.2020, про що постановлялись ухвали суду.

19.05.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення засідання в підготовчому провадженні, яке було задоволено господарським судом, у зв`язку з чим ухвалою суд від 20.05.2020 розгляд підготовчого засідання відкладено до 15.06.2020.

У підготовчому засідання, яке відбулось 15.06.2020, представником позивача подано клопотання про витребування доказів, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на невідповідність останнього положенням статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, представником позивача було заявлено усне клопотання про оголошення перерви в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 15.06.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.07.2020.

10.07.2020 на електронну, а 14.07.2020 на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи та заява про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпропетровське мисливсько-рибальське виробниче підприємство Українського товариства мисливців та рибалок та Дніпропетровську обласну організацію Українського товариства мисливців та рибалок.

У підготовче засідання 15.07.2020 представник позивача не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, судом було розглянуто клопотання останнього про залучення до участі у справі третіх осіб, в задоволенні якого, з огляду на відсутність підстав, визначених статтею 50 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом відмовлено.

Ухвалою суду від 15.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 19.08.2020, про що представник відповідача був повідомлений у підготовчому засіданні (а.с. 158).

18.08.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

У судовому засіданні 19.08.2020 оголошено перерві до 08.09.2020, про що постановлено ухвалу суду.

07.09.2020 від позивача електронним засобом зв`язку через канцелярію суду надійшли клопотання про долучення додаткових доказів та клопотання про витребування додаткових доказів, оригінали вказаних клопотань були поданні позивачем 08.09.2020.

Відповідно до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Таким чином, подані клопотання позивача судом до уваги не приймаються.

За змістом пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 731-IX від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Від представників сторін будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи або продовження процесуальних строків не надходило.

08.09.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо набуття позивачем права власності на спірні об`єкти нерухомого майна на підставі роздільного акту та актів приймання передачі основних засобів.

Доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги є: наказ № 69 від 25.12.1995 (а.с. 7); довідка № 1 від 03.02.2020 (а.с. 8); баланс підприємства на 02.01.1996 (а.с. 9-10); акти приймання-передачі основних засобів (а.с. 11-17); реєстраційна справа № 01726 (а.с. 15-17); реєстраційна справа № 01725 (а.с. 18-20); реєстраційна справа (а.с. 21-23).

25.12.1995 Мисливсько-рибальським виробничим підприємством Українського товариства мисливців та рибалок Дніпропетровської обласної ради видано наказ № 69 «Про проведення розподільчого балансу з підприємством Дніпродзержинської міськради УТМР» , відповідно до якого наказано комісії про проведенню розподільчого балансу в складі: голова комісії - Деркач В.І., члени комісії - Бурлікова Н.Ф., Клименко Н.М., Карасєв І.К., протягом 10 днів провести розподільчий баланс з передачею основних засобів підприємству Дніпродзержинської міської ради Ради УТМР (Українського товариства мисливців та рибалок) у відповідності з існуючими нормативними документами.

Відповідно до Статуту Підприємства «Дніпродзержинське мисливсько-рибальське господарство» Дніпродзержинської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок (Позивач), затвердженого 22.02.2002, останній є правонаступником Дніпродзержинського мисливсько-рибальського господарства дочірнього підприємства Дніпропетровської обласної ради Українського товариства мисливців та рибалок.

В матеріалах справи наявні копії актів приймання-передачі основних засобів № 2, № 3, № 4, № 5 від 26.12.1995 Дніпродзержинського мисливсько-рибальського господарства (а.с. 11-17).

Звертаючись із даним позовом, Підприємство "Дніпродзержинське мисливсько-рибальське господарство Дніпродзержинської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок" вважає, що на підставі наказу Дніпропетровського мисливсько-рибальського виробничого об`єднання № 69 від 25.12.1995 та вказаних вище актів останньому було передано у власність наступне майно:

- будівлі міської ради УТМР за адресою: вул. Короленківська, 47-а та вирішено, що будівля придатна для подальшої експлуатації (акт № 2);

- гаражу на два бокси за адресою: вул. Короленківська, 47-а та вирішено, що останні придатні для подальшої експлуатації (акт № 3);

- будівлі магазину за адресою: пр. Леніна, 16 та вирішено, що останній придатний для подальшої експлуатації (акт № 4);

- будівлі рибдільниці за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Чкалова та вирішено, що будівля придатна для подальшої експлуатації (акт № 5).

Між Підприємством "Дніпродзержинське мисливсько-рибальське господарство" Дніпродзержинської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок та Кам`янською міською радою було укладено договори оренди земельних ділянок під зазначеними об`єктами нерухомості, а саме:

- договір оренди земельної ділянки від 24.09.2004, зареєстрований за № 01726 від 30.09.2004 (а.с. 16-17);

- договір оренди земельної ділянки від 24.09.2004, зареєстрований за № 01725 від 30.09.2004 (а.с. 19-20);

- договір оренди земельної ділянки від 24.09.2004, зареєстрований за № 01727 від 30.09.2004 (а.с. 22-23).

Як зазначає позивач, вказані об`єкти обліковуються на його балансі, відповідно до інвентарних карток обліку основних засобів (форма № ОЗ-6), № 2,3,4,5.

Крім того, позивач вказує на те, що спірні об`єкти нерухомості були передані на підставі Розподільчого акту (балансу), за яким до останнього перейшли у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

Проте, до цього часу позивачу не вдалось знайти у оригіналі вказаний акт, у зв`язку з чим у січні 2020 Дніпропетровська обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок видала дублікат вказаного Розподільчого балансу, який був відновлений з Головної книги.

На підставі того, що позивач не має можливості оформити право власності на спірні об`єкти нерухомого майна належним чином та вказане позбавляє його можливості реалізовувати свої права щодо розпорядження майном, останній звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вже встановлено судом вище, відповідно до наказу Мисливсько-рибальського виробничого підприємства Українського товариства мисливців та рибалок Дніпропетровської обласної ради № 69 «Про проведення розподільчого балансу з підприємством Дніпродзержинської міськради УТМР» від 25.12.1995 доручено комісії з проведення розподільчого балансу провести розподільчий баланс з передачею основних засобів підприємству Дніпродзержинської міської ради Українського товариства мисливців та рибалок у відповідності з нормативними документами, у зв`язку з його виділенням.

Види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації станом на 25.12.1995 було врегульовано Законом України «Про підприємства в Україні» .

Згідно частиною 6 статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» в редакції від 01.08.1995, при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

Посилання позивача у позовній заяві на втрату Розподільного балансу, відповідно до якого останньому було передано нерухоме майно, що є предметом даного позову, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь-яких доказів які б свідчили про втрату Розподільчого балансу, повідомлення компетентних органів про настання такої події, як і доказів, які б свідчили про намагання відновити втрачені документи, позивачем надано не було.

Залучена до матеріалів справи копія документу під назвою Баланс підприємства - ОРПП Облсовета УООР за ЗКПО (05578353) судом не може бути прийнято, як належний доказ передачі позивачу спірного майна, оскільки із вказаного документу взагалі не можливо встановити наявність на балансі нерухомого майна, право власності на яке просить визнати позивач.

Не можуть бути прийняті в якості доказу передачі у власність позивачу спірного майна і залучені позивачем до матеріалів справи копії актів приймання-передачі основних засобів № 2, № 3, № 4, № 5 від 26.12.1995 (а.с. 11-17), з огляду на те, що зі змісту вказаних актів вбачається, що майно зазначене в них передається позивачу не у власність, а в єксплуатацію.

До того ж, слід зазначити про те, що в підтвердження права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресами м. Кам`янске, пр.Свободи, 10 , та м. Кам`янске вул. Чкалова, 1 - позивачем взагалі не надано будь-яких доказів, оскільки акт приймання-передачі основних засобів , № 4, свідчить про передачу в експлуатацію, об`єкту за адресою м. Кам`янске, пр. Леніна (Свободи), 16, а акт № 5 від 26.12.1995 про передачу в експлуатацію, об`єкту за адресою м. Кам`янске, вул. Чкалова.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частинами 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Зважаючи на те, що належних доказів передачі позивачу права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, які вказані в прохальній частині позовної заяви, останнім не надано, слід прийти до висновку про відсутність такого права у позивача.

Виходячи зі змісту статті 392 Цивільного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено її матеріалами, позивачем не доведено набуття права власності на спірне майно, за останнім таке право не зареєстровано, тобто, де-юре він не є власником майна.

До того ж, слід зазначити про те, що як вбачається із залученої до матеріалів справи відповідачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірне майно 04.03.2019 взято на облік безхазяйного нерухомого майна.

З огляду на викладені обставини, у господарського суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання права власності на спірне майно в порядку статті 392 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст. 317, ст. 328, ст. 392, статями 73, 74, 76, 77, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Підприємства "Дніпродзержинське мисливсько-рибальське господарство" Дніпродзержинської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок про визнання права власності - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 18.09.2020.

Суддя І.Ф. Мельниченко