Рішення

від 17.09.2020 по справі 910/9920/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2020Справа № 910/9920/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу №910/9920/20

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Бімекс-Плюс доТовариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-Сервіс простягнення 65 110,50 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бімекс-Плюс (надалі - позивач, ТОВ Бімекс-Плюс ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-Сервіс (надалі - відповідач, ТОВ Будмаш-Сервіс ) про стягнення 65 110,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як балансоутримувач багатоквартирного житлового будинку № 43 на вулиці Гоголівській у Шевченківському районі міста Києва, зобов`язаний був оформити за собою права на земельну ділянку під вказаним будинком та вносити плату за землю. Однак, відповідач фактично користується земельною ділянкою по вулиці Гоголівській, 43 у Шевченківському районі міста Києва без належної правової підстави та не сплачує орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою, чим завдав позивачу збитків у розмірі сплаченої останнім орендної плати за землю за 2020 рік у загальній сумі 65 110,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020р. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9920/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

11.08.2020р. до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що укладений між позивачем та Київською міською радою договір оренди земельної ділянки від 13.08.2004р. не створює для відповідача жодних обов`язків та повинен виконуватися виключно позивачем. Крім цього, безпідставними на думку відповідача є посилання позивача на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки ТОВ Будмаш-Сервіс не має законодавчого права самостійно приймати рішення, щодо порядку використання земельної ділянки, що є предметом договору оренди земельної ділянки від 13.08.2004р., укладеного між ТОВ Бімекс-Плюс та Київською міською радою.

04.09.2020р. до загального відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якої з посиланням на ст. 42 Земельного кодексу України проти доводів відповідача заперечує, вказуючи на те, що оскільки відповідач є управителем багатоквартирного житлового будинку то зобов`язаний був отримати в постійне користування земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 43 та сплачувати земельний податок. Крім цього, позивач зазначив, що у відповідь на лист щодо розірвання договору оренди від 13.08.2004р. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради своїм листом №05716-8930 від 19.05.2020р. повідомив, що дострокове розірвання договору оренди за згодою сторін можливе лише після виникнення відповідного права на земельну ділянку у нових власників (балансоутримувачів) розташованої на земельній ділянці нерухомості. Однак за доводами позивача, відповідач ігнорує вимогу ТОВ Бімекс-Плюс щодо вирішення питання оформлення прав на земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 43.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2000р. між ТОВ Бімекс-Плюс (замовник) та ПП Будмаш (післі зміни найменування та організаційно-правової форми - ТОВ Будмаш-Сервіс ) (підприємство) було укладено договір №1 про дольову участь в будівництві житлового будинку по вул. Гоголівській, 43-А.

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони здійснюють в порядку дольової участі проектування та будівництво цегляного житлово-офісного комплекса з підземною автостоянкою та офісними приміщеннями по вул. Гоголівській, 43-а в Шевченківському районі м. Києва і після закінчення будівництва об`єкту, отримують обумовлені цим договором площі.

Площа об`єкту між сторонами розподіляється слідуючим чином:

Замовник отримує 800 кв.м. загальної площі квартир об`єкту; 3 машино-місця підземної автостояки.

Підприємство отримує 3685 кв.м. загальної площі квартир об`єкту; всі офісні та нежилі приміщення об`єкту та 18 машино-місць підземної автостояки (п. 4.1 Договору в редакції додаткової угоди від 08.09.2005р.).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що при збільшенні чи зменшенні загальної площі об`єкту, відповідно пропорційно змінюється тільки площа підприємства, зазначена у п. 4.1.2 Договору.

Розділом 5 Договору визначено права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до п.п. 5.1.1-5.1.6 Договору замовник зобов`язався:

- у десятиденний термін з дати підписання договору надати підприємству: пакет наявної проектно-кошторисної документації, технічних умов на будівництво об`єкту;

- після отримання дозволу на проведення будівельних робіт протягом 15 днів передати підприємству будівельний майданчик в установленому порядку;

- на час виконання робіт по будівництву об`єкту, передати функції генпідрядника підприємству;

- приймати участь у здачі об`єкту приймальній комісії;

- прийняти по акту прийому-передачі від підприємства, після здачі об`єкту приймальній комісії площі, зазначені у п. 4.1.1 Договору;

- надати підприємству допомогу та необхідні документи при оформленні права власності його частки на побудоване житло та інші приміщення.

В свою чергу підприємство, згідно із п.п. 5.2.1-5.2.12 Договору зобов`язалось:

- виконувати функції генпідрядника об`єкту;

- розробити проектно-кошторисну документацію на будівництво об`єкту;

- профінансувати будівництво об`єкту, згідно проектно-кошторисної документації;

- укласти договори з субпідрядними та іншими організаціями на виконання необхідних робіт по об`єкту;

- здійснити будівництво об`єкту відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та графіка будівництва і ввести його в експлуатацію в терміни визначені проектом, без внутрішніх оздоблювальних, малярних, облицювальних робіт, без укладення покрівлі підлоги, без встановлення сантехнічних та електричних приладів і без внутрішньої столярки (п. 5.2.5 Договору в редакції додаткової угоди від 30.12.2004р.);

- здійснювати контроль за якістю виконаних підрядними організаціями робіт по будівництву об`єкту та забезпечити їх прийомку;

- забезпечити постачання інженерного обладнання, необхідного для укомплектування об`єкту;

- у разі необхідності внесення змін до умов договору, а також коректування строків будівництва, узгоджувати ці питання з замовником;

- після введення об`єкта в експлуатацію передати замовнику площу відповідно до умов договору;

- забезпечити проведення авторського нагляду за будівництвом;

- у зв`язку з тим, що замовник розрахувався з Київською міською державною адміністрацією за право володіння будинком по вул. Гоголівській, 43-а, сторони зобов`язуються спільними зусиллями відстоювати свої інтереси стосовно зайвої передачі місту коштів чи житла по дольовій участі;

- у разі необхідності розрахуватись з Київською міською державною адміністрацією в порядку пайової участі на розвиток інфраструктури міста згідно з діючими нормативами.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що після закінчення будівництва об`єкту між сторонами укладається угода, яка визначає порядок сплати за житлово-комунальні послуги, а також розмір коштів необхідних для утримання будинку у належному стані.

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 9.1 Договору).

Додатковою угодою від 04.07.2000р. сторонами погоджено доповнити розділ 5 Договору пунктом 5.2.3.1 такого змісту Відшкодувати замовнику витрати за резервування земельної ділянки на період будівництва .

Додатковою угодою від 15.05.2002р. сторонами погоджено п. 5.2.3.1 Договору викласти в наступній редакції: Оплатити вартість замовнику витрат за оформлення та резервування земельної ділянки на період будівництва, продовження терміну дії АПЗ, проходження містобудівної ради, отримання та подовження технічних умов. Дозволів, довідок, експертиз та погодження проекту .

13.08.2004р. між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ Бімекс-Плюс (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №840, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що 06.09.2005 зроблено запис за №91-6-00481 у книзі записів державної реєстрації договорів (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець, на підставі п. 1 рішення Київської міської ради від 25.09.2003р. за №31-11/905, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - на вул. Гоголівській, 43 у Шевченківському районі м. Києва;

- розмір - 1073 кв.м.;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу;

- кадастровий номер - 8000000000:91:165:0034.

Визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, річна орендна плата за земельну ділянку на період будівництва встановлюється в розмірі 1,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Після здачі об`єкта в експлуатацію орендна плата встановлюється у розмірі 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель та споруд житлового фонду та 2 відсотки від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель та споруд не житлового фонду.

Пунктом 4.5 Договору визначено. що орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Строк дії договору відповідно до п. 3.1 становить 25 років.

06.09.2005р. на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки Київською міською радою було передано, а ТОВ Бімекс-Плюс прийнято в орендне користування земельну ділянку на вул. Гоголівській, 43 у Шевченківському районі м. Києва для цілей будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу.

18.12.2014р. Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано сертифікат серії ІУ №164143520093, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) Будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Гоголівській, 43 у Шевченківському районі м. Києва (1-й та 2-й пусковий комплекс) проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації.

Відповідно до змісту протоколу від 18.02.2015р. розподілу квартир, нежитлових та машино-місць в житлово-офісному комплексі по вул. Гоголівській, 43 у Шевченківському районі м. Києва, складеного на виконання договору №1 від 30.06.2020р. про дольову участь в будівництві будинку, Товариству з обмеженою відповідальністю Бімекс-плюс передано квартиру №2 загальною площею 89,9 кв.м., 57 квартир, загальною площею 6563,4 кв.м., 5 нежитлових приміщень, загальною площею 503,7 кв.м. та 46 машино-місць в паркінгу було передано Приватному підприємству Будмаш (відповідачу у справі).

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.05.2015р. №260 Про визначення балансоутримувача житлового будинку №43 на вулиці Гоголівській у Шевченківському районі міста Києва визначено ТОВ Будмаш-Сервіс балансоутримувачем новозбудованого житлового будику №43 на вулиці Гоголівській загальною площею 6 653,3 кв.м., разом з інженерними мережами, технічним обладнанням, конструктивними елементами, що забезпечують належне функціонування цього будинку.

05.12.2019р. Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано сертифікат серії КВ №162193391201, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) Будівництво житлово-офісного комплексу за адресою: вул. Гоголівській, 43 у Шевченківському районі (третій пусковий комплекс) проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач, як балансоутримувач багатоквартирного житлового будинку № 43 на вулиці Гоголівській у Шевченківському районі міста Києва, зобов`язаний був оформити за собою права на земельну ділянку під вказаним будинком та вносити плату за землю. Однак, відповідач фактично користується земельною ділянкою по вулиці Гоголівській, 43 у Шевченківському районі міста Києва без належної правової підстави та не сплачує орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою, чим завдав позивачу збитків у розмірі сплаченої останнім орендної плати за землю за 2020 рік у загальній сумі 65 110,50 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 8, п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 3 зазначеної статті унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Приписами статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

При цьому, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (стаття 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

При цьому, встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у певних витратах.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.

Відсутність шкоди як елемента цивільно-правової відповідальності не дає підстав і для застосування судом норми ст. 1172 ЦК України, оскільки для застосування цієї норми необхідне встановлення факту заподіяння шкоди (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2015 р. у справі № 6-305цс15).

Разом з тим, позивачем жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні приписів ст. ст. 76-79 ГПК України не доведено факту заподіяння збитків позивачу, наявність протиправної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-Сервіс , його вини, та, як наслідок не доведено наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Як встановлено судом, 13.08.2004р. між Київською міською радою та ТОВ Бімекс-Плюс було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №840, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що 06.09.2005 зроблено запис за №91-6-00481 у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець, на підставі п. 1 рішення Київської міської ради від 25.09.2003р. за №31-11/905, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - на вул. Гоголівській, 43 у Шевченківському районі м. Києва;

- розмір - 1073 кв.м.;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу;

- кадастровий номер - 8000000000:91:165:0034.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Відповідно до п. 4.5 Договору, орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як слідує з матеріалів справи, а саме платіжних доручень №584 від 24.02.2020р. на суму 21 703,50 грн., №598 від 24.03.2020р. на суму 21 703,50 грн. та №611 від 27.05.2020р. на суму 21 703,50 грн., позивачем на виконання умов зазначеного договору оренди земельної ділянки в 2020 році було сплачено орендних платежів на загальну суму 65 110,50 грн.

Однак, сплачені позивачем орендні платежі не є збитками в розумінні ст.ст. 22 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу Україну, оскільки останні сплачені на виконання умов укладеного між Київською міською радою та ТОВ Бімекс-Плюс договору оренди земельної ділянки, який станом на час розгляду справи є діючим та відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, саме лише посилання позивача на не вчинення відповідачем дій, спрямованих на оформлення прав на земельну ділянку на вул. Гоголівській, 43 у Шевченківському районі м. Києва не доводить факту завдання йому збитків у розмірі сплаченої орендної плати.

Окремо слід зазначити про помилковість доводів позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини сторін у даній справі не носять кондикційний характер.

Так, застосування норм ст. 1212 Цивільного кодексу України у земельних відносинах можливе лише у випадку наявності спору між власником земельної ділянки та власником об`єкта нерухомого майна щодо права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тобто у випадку наявності відносин з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та неотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків в сумі 65 110,50 грн., у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Статтею 13 Законом України Про оренду землі передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 31 Закону України Про оренду землі визначає, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом (частина 2 статті 31 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Положеннями частини 1 статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони, в тому числі й органу місцевого самоврядування, як органу розпорядження землею комунальної власності.

З огляду на викладене, позивач не був позбавлений права та можливості захистити своє порушення право, шляхом звернення до суду з позовною заявою про розірвання договору оренди на підставі ч. 2 ст. 19 Закону України Про оренду землі .

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Бімекс-Плюс про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-Сервіс стягнення збитків у розмірі 65 110,50 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 130, 191, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України , може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 17.09.2020.

Суддя А.І. Привалов