Рішення

від 07.09.2020 по справі 916/563/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/563/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Лянна О.А. (на підставі посвідчення)

від позивача (Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради): Танасійчук Г.М. (самопредставництво)

від позивача (Головне управління Держгеокадастру в Одеській області): Карапиш К.В. (самопредставництво),

від відповідача: - Воронкова Л.Г. (керівник)

від третьої особи (Департаменту комунальної власності Одеської міської ради): Коваль І.В. (самопредставництво);

від третьої особи (Комунальне підприємство „Одестранспарксервіс» ): не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

а позовом: заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 (65091, м. Одеса, вул. Головківська,1) в інтересах територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1) в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83);

до відповідача: Громадської організації „Мотор» (65028, м. Одеса вул. Виїзна, 2);

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1);

2. Комунальне підприємство „Одестранспарксервіс» (юридична адреса: 65039, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 134; фактична адреса: 65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 51;)

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 02.03.2020 року прокурор звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах територіальної громади в особі Одеської міської ради, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області вх. ГСОО №587/20 до відповідача - Громадської організації „Мотор» , в якій просить суд зобов`язати відповідача повернути Одеській міській раді земельну ділянку, площею 1050 кв.м., вартістю 1638273,00 грн., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2, а також звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 1170 кв.м., вартістю 1825504,20 грн., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 та стягнути з відповідача судовий збір.

Правовими підставами для звернення з відповідним позовом прокурором визначено положення ст. 131-1 Конституції України, ст. 12, 116, 123-125, 187-189, 212 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель» .

Ухвалою суду від 06.03.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/563/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання на 30.03.2020 року об 11:30 год. Крім того, даною ухвалою суду в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України до участі у даній справі було залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Комунальне підприємство „Одестранспарксервіс» в якості третіх осіб, які не заявлють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

26.03.2020 року до суду від Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх.№ГСОО 7862/20) у зв`язку з оголошенням на державному рівні карантину та необхідністю запобігання поширенню коронавірусу.

30.03.2020 року до суду від Громадської організації „Мотор» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ГСОО 7964/20), відповідно до якого відповідач повідомляє, що заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №2 у позові не навів належного обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів Одеської міської ради та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Крім того, відповідач зазначає, що згідно інженерно - топографічного плану ділянки, облаштування автостоянки нічного зберігання, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 2 220, 0 м.кв. узгоджено 27.01. 1984 року з архітектором та Санепідслужбою. Також, відповідач повідомляє, що мешканці району, які зберігали автотранспортні засоби на створеній стоянці, відповідно до рішень Міськвиконкому від 22.11. 1083 року № 506 та п. 2 рішення Виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів від 30.12. 1983 року № 1408, за свій рахунок обладнали самоохоронну нічну стоянку, а в подальшому зареєстрували громадську організацію «МОТОР» , свідоцтво № 20990559 від 03.01. 1995 року, видане Іллічівським виконкомом районної ради народних депутатів. Юридична адреса ГО «МОТОР» - м. Одеса, вул. Виїзна, 2. У 2000 році було здійснено грошову оцінку земельної ділянки громадської організації «МОТОР» за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 визначалась у 2000 році - Управлінням земельних ресурсів; 2011 році -Управлінням держкомзему у м. Одеса; у 2018 році- Головним управлінням держгеокадастру в Одеській області. Як вказує відповідач, у серпні 2002 року була складена схема розміщення тимчасової автостоянки № 2 по вул. Виїзна, 2 (а/ст. МОТОР), яку погоджено з начальником управління автостоянок Міського виконавчого комітету, з Головою Іллічівської районної адміністрації; начальником ДАІ ОДУ УМВС України в Одеській області, головним державним санітарним лікарем Іллічівського району та начальником СДПЧ 5 Іллічівського району. В подальшому, ГО «МОТОР» укладало договір № 96/01-09 від 25.10.2007 року (срок дії договору до 31.12.2008 року) на експлуатацію тимчасових платних стоянок автотраспорту з Малиновською районною адміністрацією з 01.04. 2009 року по 31 грудня 2010 року з КП «ПАРКСЕРВЇС-ОДЕСА» . Крім того, рішенням Одеської міської ради від 08.07.2011 року № 1061-VI внесені зміни до переліку спеціальних земельних ділянок, та згідно додатку до рішення ОМР від 08.07. 2011 року № 1061-VІ, спеціально відведена автостоянка, користування якою здійснює ГО «МОТОР» знаходиться на спеціальній земельній ділянці за адресою: вул. Виїзна, 2 має 84 місця для паркування на площі 1050,00 кв.м. в стані технічного облаштування. Відповідач наголошує, що автостоянка за адресою вул. Виїзна, 2 збудована за рахунок фізичних осіб з метою збереження приватного автотранспорту. 36 років, відповідач користується земельною ділянкою, разом зі сплатою членських внесків та протягом 20 років сплачує земельний податок, сплачуючи також внески на облаштування, охорону, утримання, експлуатацію автостоянки та земельної ділянки. Враховуючи, що відповідач - ГО «МОТОР» є платником земельного податку за земельну ділянку за адресою м. Одеса, вул. Виїзна, 2, загальною площею 2220, 0 кв.м., на думку відповідача, Одеська міська рада не витрачала коштів з міського бюджету на будівництво автостоянки, тому не має права вимагати від ГО «МОТОР» укладання договору з КП Одестранспарксервіс» та зобов`язувати членів кооперативу, користувачів автостоянки сплачувати збір за місця для паркування транспортних засобів. При цьому, позивач не надав суду докази того, що Одеська міська рада витрачала кошти з міського бюджету на будівництво автостоянки за адресою вул. Виїзна, 2.

30.03.2020 року до суду від Громадської організації „Мотор» надійшло клопотання (вх.ГСОО№8004/20) про відкладення підготовчого засідання через спалах коронавірусу з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року.

Ухвалою суду від 30.03.2020 року, приймаючи до уваги наявні клопотання сторін, у зв`язку з оголошенням на державному рівні карантину та введенням на території України режиму надзвичайної ситуації, судом було відкладено підготовче засідання на 27.04.2020 року о 11:45 год.

03.04.2020 року до суду від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 8466/20), відповідно до яких позивач підтримує позов та просить суд його задовольнити. В обґрунтування зазначеному, позивач зокрема вказує про відсутність інформації щодо реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2. Крім того, листом від 20.02.2018 року №01-18/106-09-02 Департаментом комунальної власності Одеської міської ради повідомлено, що рішення щодо надання у користування (власність) земельної ділянки під облаштування та експлуатацію автомобільних стоянок за вищевказаною адресою не приймалось.

Також, актом обстеження земельної ділянки від 21.03.2018 року №56-ДК/104/АО/10/01/-18 встановлено, що на земельній ділянці розташовано автомобільну ділянку постійного зберігання індивідуальних автомобілів, якою користується ГО «Мотор» .

З урахуванням, що правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку відсутні, видано припис від 29.03.2018 року №56-ДК/0056Пр/03/01/-18, яким зобов`язано керівника ГО «Мотор» усунути порушення.

При цьому, листом від 17.10.2019 року №0119/25272527/1-06 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомлено, що Одеською міською радою рішень щодо надання ГО «Мотор» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 не приймалось.

06.04.2020 року до суду від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

надійшла заява (вх.№ГСОО 8652/20), відповідно до якої останнє просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення копії пояснення іншим учасникам справи.

08.04.2020 року до суду від Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 надійшов лист (вх.№ГСОО8964/20), в якому він обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. Зокрема, зазначає, що у 2018 році прокурор звертався до компетентних органів у сфері земельних відносин, щоб саме вони вжили заходів на порушення земельного законодавства. Згодом, у відповідь на запит прокуратури, Одеська міська рада, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області та КП «Одестранспарксервіс» повідомили, що позов про звільнення самовільно зайнятої ділянки не подано, у зв`язку з чим ГО «Мотор» продовжує використовувати земельну ділянку та не сплачує належні кошти за її експлуатацію. Таким чином, підставою для представництва інтересів держави є нездійснення захисту, що проявляються у пасивній поведінці компетентних органів.

13.04.2020 року до суду від Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 надійшла письмова відповідь на відзив (вх.№ГСОО 9344/20), відповідно до якої він зазначив, що жодний із договорів про експлуатацію тимчасових платних стоянок автотранспорту від 02.01.2017 року або договори, що укладались ГО «Мотор» з КП «Парксервіс-Одеса» у 2009-2010 роках, на які посилається відповідач, на даний час не діє.

Прокурор наголошує на тому, що ГО «Мотор» не отримувала правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2, не укладала договір балансоутримання місць для паркування з КП «Одестранспарксервіс» , при цьому продовжує використовувати відведену земельну ділянку для надання місць для паркування транспортних засобів.

При цьому, він зауважує про помилковість посилань відповідача, що автостоянку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 не можна віднести до спеціально відведених автостоянок, оскільки він сплачує земельний податок та побудував вказану автостоянку своїми силами. Так, відповідно до додатку №2 до рішення Одеської міської ради №5286-VI від 27.08.2014 року «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції» , земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 увійшла до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси. Так, цю земельну ділянку облаштовано для паркування 84 автотранспортних засобах на 1050 кв.м. При цьому, відповідач не надає жодних документів про оскарження вказаного рішення Одеської міської ради, отже він, за думкою прокурора, погодився із включенням даної земельної ділянки до вказаного переліку.

24.04.2020 року до суду від Громадської організації «Мотор» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 10105/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням карантину через спалах у світі коронавірусу.

25.04.2020 року до суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшло клопотання (вх.№ГСОО 10033/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням карантину на території України.

27.04.2020 року до суду від Громадської організації „Мотор» надійшли заперечення (вх.№ГСОО 10288/20), відповідно до яких, відповідач, зокрема не погоджується з доводами прокуратури стосовно того, що автостоянка, розташована за адресою м. Одеса, вул. Виїзна, 2, на земельній ділянці, загальною площею 2220,0 кв.м., відноситься до спеціально відведених автостоянок, так як автостоянка збудована за рахунок фізичних осіб з метою збереження приватного автотранспорту, та якими сплачується земельний податок. У 2009 році на автостоянці було облаштовано за рахунок коштів членів ГО «МОТОР» 84 машино - місця, з них 75 машино-місць було облаштовано ще у 1984 році, що спростовує доводи позивача про облаштування 84 машино- місць на земельній ділянці 1050 кв.м. у 2014 році за рахунок коштів місцевого бюджету. Таким чином, як зазначає відповідач, Одеська міська рада незаконно визначила у рішенні № 5286-VІ від 27.08.2014 року стан земельної ділянки 1050 кв.м., як облаштований, без жодних фінансових обґрунтувань такого визначення. До моменту пред`явлення позову ГО «МОТОР» безперешкодно користувалась земельною ділянкою, загальною площею 2220, 0 кв.м., яка включає 1050 кв.м., за адресою вул. Виїзна, 2 у м.Одесі, 25 років сплачує земельний податок. При цьому, громадяни-мешканці району, які зберігали автотранспортні засоби на створеній стоянці на земельній ділянці 2220,0 кв.м за адресою вул. Виїзна, 2 у м. Одесі, набули право користування земельною ділянкою на підставі рішення Міськвиконкому від 22.11. 1983 року № 506; до п. 2 рішення Виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів від 30.12. 1983 року № 1408, які не скасовані; були встановлені межі земельної ділянки - земельна ділянка в установленому законом порядку з користування громадян, які створили ГО «МОТОР» не вилучалась, права користування нею в установленому законом порядку ГО «МОТОР» не позбавлений. Отже, на думку відповідача право користування земельною ділянкою зберігається за громадянами - мешканцями району ГО «МОТОР» на створеній стоянці на земельній ділянці 2220,0 кв.м за адресою вул. Виїзна, 2 у м. Одесі до його належного переоформлення.

У судовому засіданні від 27.04.2020 року судом, з урахуванням дотримання принципу розумності строків розгляду справи, в зв`язку з продовженням строку судового розгляду справи на строк дії карантину було прийнято рішення про відкладення підготовчого засідання за межі встановленого строку карантину на 18.05.2020 року о 12:00 год.

19.05.2020 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№ГСОО 12526/20) про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із продовженням карантину.

Судове засідання від 18.05.2020 року не відбулося, оскільки 18.05.2020 року з 11 год. 20 хв. до 12 год. 25 хв. всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з адміністративної будівлі, у зв`язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі суду, про що Господарським судом Одеської області складено довідку.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року призначено підготовче засідання на "10" червня 2020 р. о 15:40.

У судовому засіданні від 10.06.2020 року судом оголошено протокольну ухвалу в порядку ч.2 п.3 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, якою відкладено підготовче судове засідання на 22.06.2020 року о 14:30 год.

22.06.2020 року до суду від Громадської організації «Мотор» надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№ГСОО16530/20), у зв`язку з відсутністю підстав для прокурора для звернення прокурора до суду в інтересах держави. В обгрунтування поданого клопотання, відповідач повідомляє, що прокурором не додано належних доказів, які свідчили про очевидне невиконання або неналежне виконання Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області своїх функцій щодо захисту інтересів держави. Крім того, порушуючи абз. 3 ч. 4 ЗУ «Про прокуратуру» , позивач попередньо, до звернення до суду не повідомив Територіальну громаду міста Одеси в особі Одеської міської ради та Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, що прокурор буде здійснювати представництво відповідних суб`єктів владних повноважень в суді. Відповідно, прокурором не обгрунтовано наявність встановлених підстав для представництва інтересів держави, у зв`язку з чим відповідач просить, в порядку п.1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, залишити позов без розгляду.

Також, 22.06.2020 року до суду від Громадської організації «Мотор» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 16077/20) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження того, що громодяни - мешканці району, які зберігали автотранспортні засоби на створеній стоянці, відповідно до рішень Міськвиконкому від 22.11. 1083 року № 506 та п. 2 рішення Виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів від 30.12. 1983 року № 1408, за свій рахунок обладнали самоохоронну нічну стоянку на 75 м/місць, керуючись ст.ст. 42, 73, 74, 80 ГПК України.

У судовому засіданні від 22.06.2020 року судом оголошено протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 183 Господарського процесуального кодекс України про відкладення підготовчого засідання на 24.07.2020 року о 14:00.

17.07.2020 року до суду від Громадської організації «Мотор» надійшло повторно клопотання про залучення додаткових доказів (вх.№ГСОО 18784/20).

У судовому засіданні від 24.07.2020 року, розглянувши клопотання Громадської організації «Мотор» від 22.06.2020 року про залишення позову без розгляду (вх.№ГСОО16530/20), суд протокольною ухвалою відмовив в його задоволенні, з підстав необґрунтованості, оскільки судом встановлено, що представництво інтересів прокурора зумовлено бездіяльністю Територіальної громади в особі Одеської міської ради та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та судом підтверджено підстави для його представництва.

При цьому, у судовому засіданні від 24.07.2020 року, розглянувши клопотання відповідача про долучення доказів від 22.06.2020 року, судом встановлено, що його подано без належних доказів надіслання іншим учасникам справи, тому протокольною ухвалою суд відмовив в його задоволенні. Стосовно клопотання відповідача від 17.07.2020 року про залучення доказів, суд протокольною ухвалою задовольнив та залучив до матеріалів справи подані відповідачем докази.

Ухвалою суду від 24.07.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 916/563/20 та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на "06" серпня 2020 р. о 11:00.

06.08.2020 року до суду від Громадської організації «Мотор» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 16077/20) про долучення до матеріалів справи відповіді Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якій повідомлено, що згідно наявних у структурних підрозділах Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 31.12.2012 року не зареєстровано державні акти та договори оренди на земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2.

У судовому засіданні від 06.08.2020 року судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 07.09.2020 року о 10:00.

У судовому засіданні 07.09.2020 року представник прокуратури та позивачі заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.2020 року проти задоволення позову заперечував з підстав зазначених у відповідних заявах по суті спору та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи (Департамент комунальної власності Одеської міської ради) позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник третьої особи (Комунальне підприємство „Одестранспарксервіс» ) у судове засідання від 07.09.2020 року не з`явився, між тим про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки був присутній на попередньому судовому засіданні від 06.08.2020 року, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника Кілійської районної державної адміністрації.

В судовому засіданні 07.09.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.09.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» , який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 вказано, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до ст. 189 ЗК України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами

За ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

За ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Таким чином, державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Отже, порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, свідчить про порушення державних інтересів.

Окрім того, пунктом 1 Положення про Державну службу Украйни з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів.

Відповідно до п.3 вказаного Положення, основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів.

Згідно з п.п. 25-1 п.4 Положення про Державну службу Украйни з питань геодезії, картографії та кадастру, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Таким чином, державним органом, що здійснює функцію контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі за дотриманням органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на запит прокуратури, листом від 28.03.2018 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило, що за результатом проведеної перевірки, виявлено факт використання земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 без правовстановлюючих документів. (а.с.21, 1 том) У листах від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 16.10.2018 року (а.с. 33, том 1) повідомив, що ГО "Мотор" зверталась до органів місцевого самоврядування для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2. Однак, 16.08.2018 заявнику було повідомлено про необхідність надати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, право власності, на яке зареєстровано у встановленому Законом порядку, графічні матеріали та зазначити орієнтовний розмір та цільове призначення земельної ділянки, оскільки вказані документи та матеріали заявником не надані, відповідних рішень Одеською міською радою не приймалось.

Пізніше, у відповідь на запит прокуратури, 17.10.2019 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (а.с. 36, том 1) повідомив, що станом на дату вказаного листа від ГО "Мотор" додаткове звернення та запитувані матеріали не надходили. У листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 25.10.2019 року (а.с. 39), на відповідь прокуратурі, повідомлено, що 29.03.2018 року керівнику ГО «Мотор» внесено припис №56-ДК/0056Пр/03/01/-18 щодо усунення порушень земельного законодавства, у 30-денний строк, однак вимоги виконання вказаного припису Управлінням не перевірялось.

Тобто, ще з 2018 року органи місцевого самоврядування та Управління знали про факт використання земельної ділянки за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2 без правовстановлюючих документів та договору балансоутримання, між тим до суду захистом інтересів не звертались.

Таким чином, прокурор звертався до компетентних органів у сфері земельних відносин, щоб саме вони вжили заходів реагування на порушення земельного законодавства. Водночас, згідно з отриманими відповідями, жодний з цих органів не пред`явив позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, у зв`язку з цим ГО "Мотор" продовжує використовувати земельну ділянку та не сплачує належні кошти за її експлуатацію.

Водночас, саме органи місцевого самоврядування згідно з п.п. "а", "б", "в" ч. 1 ст. 12 ЗК України уповноважені розпоряджатись землями територіальних громад, передавати земельні ділянки комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності.

Згідно до ст. 187 ЗК України передбачено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2020 року Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в порядку ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Одеської міської раді направив повідомлення, в якому зазначив про скерування позову до Господарського суду Одеської області.

Отже, з урахуванням висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідно до яких невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, а також за наявності таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо, суд доходить висновку про підтвердження підстав для представництва.

Частина 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Одеською міською радою та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, які не вжила у розумні строки заходів щодо використання земельної ділянки ГО Мотор .

За таких обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Вищевказаним спростовуються твердження відповідача про відсутність законних підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді в інтересах територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Таким чином, як встановлено судом, 01 січня 2010 року між Комунальним підприємством „Одестранспарксервіс» та Громадською організацією «Мотор» було укладено договір №9/М-кр-2010 про стягнення збору за припаркування в спеціально обладнаних місцях паркування автотранспорту (цілодобові, гаражні стоянки), за умовами якого КП „Одестранспарксервіс» надає право уповноваженій організації (Громадській організації «Мотор» ) на стягнення та перерахування до бюджету міста збору за припаркування автотранспорту в спеціально обладнаних місцях паркування автотранспорту, загальною кількістю 84 машиномісця, що працює у цілодобовому режимі, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 та надання послуг паркування автотранспорту.

Відповідно до п.2.3.1 Договору визначено, що Уповноважена організація зобов`язана забезпечити своєчасне та повне перерахування збору за припаркування автотранспорту.

Термін дії визначається на період з 01.04.2009 року по 31.05.2009 року (п. 6.1 Договору).

Згідно п. 6.2.1 Договору, дія договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п.1,2 Додаткової угоди №3 до договору від 01.01.2010 року №9/М-кр-2010, сторонами було погоджено строк дії договору до 31.12.2010 року.

Рішенням Одеської міської ради №5286-VI від 27.08.2014 року «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси» ( https://omr.gov.ua/ru/acts/council/62639/ ), земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 увійшла до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси. Так, цю земельну ділянку облаштовано для паркування 84 автотранспортних засобах на 1050 кв.м.

Водночас, відповідно до податкової декларації з плати за землю за 2018 рік ГО "Мотор" зазначила, що використовує земельну ділянку за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2, площею 0,2220 га та сплатила за це 1039,13 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на підставі наказу від 19.01.2019 № 56-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності» , на виконання плану роботи управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на 1 квартал 2018 року, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використання земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 21.03.2018 року №56-ДК/218/АОП/09/01/-18, складеного державним інспектором ҐУ Держгеокадастру в Одеській області, зазначено, що згідно наявних у Відділі у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.2012 р. не зареєстровано право власності (користування) на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2. Згідно листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-18/106-09-02 від 20.02.2018, інформація про прийняття Одеською міською радою рішень щодо надання у користування (власність) земельної ділянки під облаштування та експлуатацію автомобільних стоянок за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 у Департаменті відсутня.

Крім того, як вказано в акті від 21.03.2018 року №56-ДК/218/АОП/09/01/-18, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 не зареєстрована. Документів отриманих в ході перевірки, вбачається, що на час перевірки, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 та облаштована для паркування транспортних засобів відсутні, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Серед іншого, у ході перевірки встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою:м. Одеса, вул. Виїздна, 2, використовується Громадською організацією «Мотор» (код ЄДРПОУ 20990559).

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 21.03.2018 р. №56-ДК/104/АО/10/01/-18, на час обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 встановлено, що на земельній ділянці, розташовано автомобільну стоянку постійного зберігання індивідуальних автомобілів. Станом на даний час, земельна ділянка вкрита твердим покриттям, огороджена парканом, обладнана під експлуатацію та обслуговування автостоянки.

За твердженням прокуратури, спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем вимог земельного законодавства, яке полягає у використанні ГО «Мотор» земельної ділянки площею 1050 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 під розміщення майданчика для паркування автомобілів без правовстановлюючих документів та самовільне зайняття земельної ділянки, площею 1170 кв.м., яка належить териоріальній громаді м. Одеса в особі Одеської міської ради, розташованою за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2, що стало наслідком звернення з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Отже чинним законодавством передбачено, що для виникнення права користування чи права оренди на земельну ділянку необхідна наявність волевиявлення органу, який здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, що виражається у прийнятті рішення на відповідній сесії і в подальшому надає можливість на складання правовстановлюючих документів на землю.

Таким чином, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі 918/633/16.

Згідно ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під самовільним зайняттям земельної ділянки слід розуміти будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Тобто, для задоволення позову про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки прокурором та позивачем повинно бути доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України факт використання відповідачем певної земельної ділянки без документів, що посвідчують права на неї, з урахуванням причин відсутності таких документів.

Як встановлено судом, рішенням Одеської міської ради №5286-VI від 27.08.2014 року «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси» ( https://omr.gov.ua/ru/acts/council/62639/ ), земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 увійшла до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси. Так, цю земельну ділянку облаштовано для паркування 84 автотранспортних засобах на 1050 кв.м.

Згідно з п.п. 268 _1 .1.1 п. 268 -1 .1 ст. 268' 1 ПК України платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Відповідно до п. 6.5 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 №1251-VI, передбачено, що уповноважений орган (КП "Одестранспарксервіс") укладає від імені Одеської міської ради з операторами договори балансоутримання місць для паркування.

Цим Положенням визначено, що оператор (платник збору за місця для паркування транспортних засобів) - це юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням Одеської міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Таким чином, ГО "Мотор" мав укласти договір з КП та згідно з п. 6.6 вищевказаного положення повинен був сплачувати збір за місця для паркування транспортних засобів.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 21.03.2018 року №56-ДК/218/АОП/09/01/-18, складеного державним інспектором ҐУ Держгеокадастру в Одеській області, зазначено, що згідно наявних у Відділі у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.2012 р. не зареєстровано право власності (користування) на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2. Згідно листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-18/106-09-02 від 20.02.2018, інформація про прийняття Одеською міською радою рішень щодо надання у користування (власність) земельної ділянки під облаштування та експлуатацію автомобільних стоянок за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 у Департаменті відсутня.

При цьому, серед іншого, у ході перевірки встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою:м. Одеса, вул. Виїздна, 2, використовується Громадською організацією «Мотор» (код ЄДРПОУ 20990559).

Крім того, як вказано в акті від 21.03.2018 року №56-ДК/218/АОП/09/01/-18, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 не зареєстрована. Документів отриманих в ході перевірки, вбачається, що на час перевірки, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 та облаштована для паркування транспортних засобів відсутні, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Таким чином, як встановлено судом, ГО "Мотор" не отримувала правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою:м.Одеса, вул. Виїзна, 2, не укладала договір балансоутримання місць для паркування з КП "Одестранспарксервіс", при цьому використовує відведену земельну ділянку для надання місць для паркування транспортних засобів.

З наданих відповідачем до матеріалів справи договори на експлуатацію тимчасових платних стоянок автотранспорту від 02.01.2007 року та договори, що укладались ГО «Мотор» та з КП «Парксервіс-Одеса» втратили чинність у 2009 -2010 року, у зв`язку з чим, не є належними доказами, які підтверджують наявність підстав для правомірного користування земельною ділянкою.

Доказів наявності у відповідача чинного права на займання земельної ділянки (площею 1050 кв.м.), яку облаштовано для паркування 84 автотранспортних засобів матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, суд погоджується з позицією прокуратури, що ГО "Мотор" безпідставно використовує земельну ділянку, площею 1050 кв.м. за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2. У зв`язку з цим, зазначена земельна ділянка підлягає поверненню територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Водночас, відповідно до наявної в матеріалах справи, податкової декларації з плати за землю за 2018 рік ГО "Мотор" зазначила, що використовує земельну ділянку за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2, площею 0,2220 га та сплатила за це 1039,13 грн.

Отже, ГО "Мотор" використовує земельну ділянку вдвічі більшої площі, ніж відведено органами місцевого самоврядування для паркування транспортних засобів.

Таким чином, судом встановлено, що ГО "Мотор" здійснила самовільне зайняття земельної ділянки, площею, 1170 кв.м., яка належить територіальній громаді міста Одеса в особі Одеської міської ради, розташовану за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Між тим відповідачем під час розгляду справи не надано обґрунтованих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або підтверджували право відповідача на зайняття вищевказаної земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна,2.

Обставини, вказані в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 21.03.2018 року №56-ДК/218/АОП/09/01/-18, акті обстеження земельної ділянки від 21.03.2018 р. №56-ДК/104/АО/10/01/-18, відповідачем не спростовані належними засобами доказування, тому приймаються до уваги судом при розгляді даного спору.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку щодо доведеності обставин самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та наявності підстав для застосування наслідків, що передбачені ст.212 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора в інтересах територіальної громади в особі Одеської міської ради, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до відповідача - Громадської організації „Мотор» , про зобов`язання відповідача повернути Одеській міській раді земельну ділянку, площею 1050 кв.м., вартістю 1638273,00 грн., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2, а також звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 1170 кв.м., вартістю 1825504,20 грн., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Громадську організацію "Мотор" (65028, м. Одеса вул. Виїзна, 2, код ЄДРПОУ 20990559) повернути Одеській міській раді (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) земельну ділянку, площею 1050 кв.м., вартістю 1 638 273 (один мільйон шістсот тридцять вісім тисяч двісті сімдесят три гривні) гривень, розташовану за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2.

3. Зобов`язати Громадську організацію "Мотор" (65028, м. Одеса вул. Виїзна, 2, код ЄДРПОУ 20990559) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 1170 кв.м., вартістю 1 825 504,20 (один мільйон вісімсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот чотири гривні та двадцять копійок) гривень, розташовану за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2.

4. Стягнути з Громадської організації "Мотор" (65028, м. Одеса вул. Виїзна, 2, код ЄДРПОУ 20990559) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м.Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ: 03528552) 51 956 /п`ятдесят одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят шість/ грн. 66 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст складено 17 вересня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська