Постанова

від 14.12.2020 по справі 916/563/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/563/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.

Представники сторін:

Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Коваль І.В., довіреність № 01-36/2, від 15.01.20;

від Одеської міської ради - Танасійчук Г.М., розпорядження №1415к, від 27.10.20;

від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - Ярошенко Н.Ю., виписка з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 311487624056, від 09.11.20;

від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 048039, від 27.09.17;

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації „Мотор»

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020

у справі №916/563/20

за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до Громадської організації „Мотор»

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Департамент комунальної власності Одеської міської ради;

2. Комунальне підприємство „Одестранспарксервіс»

про зобов`язання вчинити певні дії,

(суддя місцевого господарського суду: Невінгловська Ю.М., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)

02.03.2020 року прокурор звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах територіальної громади в особі Одеської міської ради, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до відповідача - Громадської організації „Мотор» , в якій просить суд зобов`язати відповідача повернути Одеській міській раді земельну ділянку, площею 1050 кв.м., вартістю 1638273,00 грн., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2, а також звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 1170 кв.м., вартістю 1825504,20 грн., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 та стягнути з відповідача судовий збір.

Правовими підставами для звернення з відповідним позовом прокурором визначено положення ст. 131-1 Конституції України, ст. 12, 116, 123-125, 187-189, 212 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель» .

У позовній заяві прокурор зазначив про використання ГО «Мотор» земельної ділянки площею 1050 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 під розміщення майданчика для паркування автомобілів без правовстановлюючих документів та при самовільному зайнятті земельної ділянки, площею 1170 кв.м., яка належить териоріальній громаді м. Одеса в особі Одеської міської ради, розташованою за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 по даній справі позов задоволено, зобов`язано Громадську організацію "Мотор" повернути Одеській міській раді земельну ділянку, площею 1050 кв.м., вартістю 1 638 273 (один мільйон шістсот тридцять вісім тисяч двісті сімдесят три гривні) гривень, розташовану за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2, зобов`язано Громадську організацію "Мотор" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 1170 кв.м., вартістю 1825 504,20 (один мільйон вісімсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот чотири гривні та двадцять копійок) гривень, розташовану за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2, стягнуто з Громадської організації "Мотор" на користь Прокуратури Одеської області (65026, м.Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ: 03528552) 51 956 грн. 66 коп. судового збору.

Суд першої в оскаржуваному рішенні зазначив, що доказів наявності у відповідача чинного права на займання земельної ділянки (площею 1050 кв.м.), яку облаштовано для паркування 84 автотранспортних засобів матеріали справи не містять.

Місцевий господарський суд вказав, що зважаючи на встановлені факти та вимоги діючих норм права, є доведеними обставини самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та наявності підстав для застосування наслідків, що передбачені ст.1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГО Мотор звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неправильно встановлено обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

На думку заявника апеляційної скарги, висновок суду першої інстанції, що відповідачем під час розгляду справи не надано обґрунтованих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або підтверджували право відповідача на зайняття земельної ділянки за адресою: м.Одеса, вул.Виїзна, 2, не відповідає дійсності.

ГО Мотор зазначає, що суд проігнорував та не надав оцінки тому факту, що відповідач звертався до ОМР щодо оформлення земельної ділянки, Департамент комунальної власності, листом від 16.08.2018 повідомлено про необхідність надання правовстановлюючих документів на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано у встановленому Законом порядку, графічні матеріали та зазначити орієнтований розмір та цільове призначення земельної ділянки. Листом Департаменту комунальної власності від 16.08.2018, ГО Мотор не відмовлено у розробці проекту землеустрою, як зазначено у позові, а повідомлено про необхідність надання необхідних документів, при чому строків надання документів не зазначено.

Апелянт звертає увагу, що самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО „Мотор» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 по справі №916/563/20, розгляд справи призначено на: 14.12.2020 року об 11-30 год.

16.11.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечує проти доводів апелянта, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання з`явились представники прокуратури, Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, які підтримали позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники Громадської організації „Мотор» та Комунального підприємства „Одестранспарксервіс» в судове засідання не з`явивлись, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

14.12.2020 на електронну адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від Громадської організації „Мотор» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Згідно з ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Одночасно, ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Отже, не вбачається можливості ідентифікувати підписувача, оскільки документ надісланий у вигляді файлу, який не скріплено електронним цифровим підписом, а відтак, надісланий електронною поштою без електронного цифрового підпису документ не може вважатися офіційним та братися судом до уваги.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В той же час за положеннями ст. 129 Конституції України та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення без розгляду вищевказаного клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги та вважає за можливе здійснювати розгляд скарги без участі представників сторін, що не з`явилися у судове засідання, так як вони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, які не з`явились, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2010 року між КП „Одестранспарксервіс» та ГО «Мотор» було укладено договір №9/М-кр-2010 про стягнення збору за припаркування в спеціально обладнаних місцях паркування автотранспорту (цілодобові, гаражні стоянки).

За умовами вказаного договору КП „Одестранспарксервіс» надає право уповноваженій організації (Громадській організації «Мотор» ) на стягнення та перерахування до бюджету міста збору за припаркування автотранспорту в спеціально обладнаних місцях паркування автотранспорту, загальною кількістю 84 машиномісця, що працює у цілодобовому режимі, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 та надання послуг паркування автотранспорту.

Відповідно до п.2.3.1 Договору визначено, що Уповноважена організація зобов`язана забезпечити своєчасне та повне перерахування збору за припаркування автотранспорту.

Термін дії визначається на період з 01.04.2009 року по 31.05.2009 року (п. 6.1 Договору).

Згідно п. 6.2.1 Договору, дія договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п.1,2 Додаткової угоди №3 до договору від 01.01.2010 року №9/М-кр-2010, сторонами було погоджено строк дії договору до 31.12.2010 року.

Рішенням Одеської міської ради №5286-VI від 27.08.2014 року «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси» (https://omr.gov.ua/ru/acts/council/62639/), земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 увійшла до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси. Так, цю земельну ділянку облаштовано для паркування 84 автотранспортних засобах на 1050 кв.м.

Водночас, відповідно до податкової декларації з плати за землю за 2018 рік ГО "Мотор" зазначила, що використовує земельну ділянку за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2, площею 0,2220 га та сплатила за це 1039,13 грн.

Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на підставі наказу від 19.01.2019 №56-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності» , на виконання плану роботи управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на 1 квартал 2018 року, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використання земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2.

Так, відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 21.03.2018 року №56-ДК/218/АОП/09/01/-18, складеного державним інспектором ҐУ Держгеокадастру в Одеській області, зазначено, що згідно наявних у Відділі у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.2012 р. не зареєстровано право власності (користування) на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2. Згідно листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-18/106-09-02 від 20.02.2018, інформація про прийняття Одеською міською радою рішень щодо надання у користування (власність) земельної ділянки під облаштування та експлуатацію автомобільних стоянок за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 у Департаменті відсутня.

Крім того, як вказано в акті від 21.03.2018 року №56-ДК/218/АОП/09/01/-18, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 не зареєстрована.

З документів, отриманих в ході перевірки, вбачається, що на час перевірки, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 та облаштована для паркування транспортних засобів відсутні, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Також у ході перевірки встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою:м. Одеса, вул. Виїздна, 2, використовується Громадською організацією «Мотор» (код ЄДРПОУ 20990559).

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 21.03.2018 №56-ДК/104/АО/10/01/-18 на час обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 встановлено, що на земельній ділянці розташовано автомобільну стоянку постійного зберігання індивідуальних автомобілів. Станом на даний час, земельна ділянка вкрита твердим покриттям, огороджена парканом, обладнана під експлуатацію та обслуговування автостоянки.

Прокурор зазначив, що порушення відповідачем вимог земельного законодавства полягає у використанні ГО «Мотор» земельної ділянки площею 1050 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 під розміщення майданчика для паркування автомобілів без правовстановлюючих документів та самовільному зайнятті земельної ділянки, площею 1170 кв.м., яка належить териоріальній громаді м. Одеса в особі Одеської міської ради, розташованою за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2, що стало підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, згідно з положеннями законодавства України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Отже чинним законодавством передбачено, що для виникнення права користування чи права оренди на земельну ділянку необхідна наявність волевиявлення органу, який здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, що виражається у прийнятті рішення на відповідній сесії і в подальшому надає можливість на складання правовстановлюючих документів на землю.

Таким чином, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі 918/633/16.

За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За змістом ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради №5286-VI від 27.08.2014 року «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси» (https://omr.gov.ua/ru/acts/council/62639/), земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2 увійшла до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси. Так, цю земельну ділянку облаштовано для паркування 84 автотранспортних засобах на 1050 кв.м.

Згідно з п.п. 268-1.1.1 п. 268-1.1 ст. 268'1 ПК України платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Відповідно до п. 6.5 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 №1251-VI, уповноважений орган (КП "Одестранспарксервіс") укладає від імені Одеської міської ради з операторами договори балансоутримання місць для паркування.

Цим Положенням визначено, що оператор (платник збору за місця для паркування транспортних засобів) - це юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням Одеської міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Таким чином, ГО "Мотор" мав укласти договір з КП та згідно з п. 6.6 вищевказаного положення повинен був сплачувати збір за місця для паркування транспортних засобів.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 21.03.2018 року №56-ДК/218/АОП/09/01/-18, складеного державним інспектором ҐУ Держгеокадастру в Одеській області, зазначено, що згідно наявних у Відділі у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.2012 р. не зареєстровано право власності (користування) на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2. Згідно листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-18/106-09-02 від 20.02.2018, інформація про прийняття Одеською міською радою рішень щодо надання у користування (власність) земельної ділянки під облаштування та експлуатацію автомобільних стоянок за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 у Департаменті відсутня.

При цьому, серед іншого, у ході перевірки встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою:м. Одеса, вул. Виїздна, 2, використовується Громадською організацією «Мотор» (код ЄДРПОУ 20990559).

Крім того, як вказано в акті від 21.03.2018 року №56-ДК/218/АОП/09/01/-18, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 не зареєстрована. З документів, отриманих в ході перевірки, вбачається, що на час перевірки, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Виїздна, 2 та облаштована для паркування транспортних засобів відсутні, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, ГО "Мотор" не отримувала правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою:м.Одеса, вул. Виїзна, 2, не укладала договір балансоутримання місць для паркування з КП "Одестранспарксервіс", при цьому використовує відведену земельну ділянку для надання місць для паркування транспортних засобів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів наявності у нього чинного права користування земельною ділянкою (площею 1050 кв.м.), яку облаштовано для паркування 84 автотранспортних засобів.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта в частині сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, оскільки сплата земельного податку не свідчить про належене оформлення речових прав на земельну ділянку згідно з чинним законодавством України.

Також судова колегія відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на лист Департамента комунальної власності від 16.08.2018, яким відповідачеві не було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки зазначене жодним чином не спростовує того факту, що ГО МОТОР не має правовстановлюючої документації на спірну земельну ділянку, якою користується.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на вищевикладені обставини, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що ГО "Мотор" безпідставно використовує земельну ділянку, площею 1050 кв.м. за адресою: м.Одеса, вул. Виїзна, 2., у зв`язку з чим, зазначена земельна ділянка підлягає поверненню територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обставин самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та наявності підстав для застосування наслідків, що передбачені ст.1212 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора в інтересах територіальної громади в особі Одеської міської ради, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до відповідача - Громадської організації „Мотор» , про зобов`язання відповідача повернути Одеській міській раді земельну ділянку, площею 1050 кв.м., вартістю 1638273,00 грн., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2, а також звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 1170 кв.м., вартістю 1825504,20 грн., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Виїзна, 2, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, апеляційна скарга Громадської організації „Мотор» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 у справі №916/563/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 у справі №916/563/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації „Мотор» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 у справі №916/563/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 у справі №916/563/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.12.2020 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош