Ухвала

від 18.09.2020 по справі 120/3756/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

18 вересня 2020 р. Справа № 120/3756/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук А.В., розглянувши питання про продовження терміну виконання вимог ухвали у справі за позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Ухвалою суду від 03.08.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк усунути недоліки позовної заяви зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, шляхом подання: клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску; доказів сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

18.08.2020 через систему "Електронний суд" надійшла заява на виконання вимог ухвали від 03.08.2020. Так, зокрема, позивач вказав, що про оскаржуване рішення Теплицької районної ради від 23.01.2019 №2 він дізнався безпосередньо 28.01.2020, а до суду направив позовну заяву 27.07.2020, тобто в межах строку визначеного статтею 122 КА С України.

На виконання вимог ухвали від 03.08.2020 щодо надання доказів сплати судового збору ОСОБА_1 подав до суду клопотання про звільнення від його сплати, в обґрунтування якого вказав, що перебуває у тяжкому майновому стані та не отримує заробітної плати на посаді голови Теплицької районної ради з 30.11.2018. Крім того, до клопотання додав індивідуальні відомості про застраховану особу за 2012, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.

Так, враховуючи, що згідно наказу голови суду № 098-в/к від 03.08.2020, головуючий по даній справі суддя в період часу з 17.08.2020 по 01.09.2020 перебував у відпустці, а з 02.09.2020 по 17.09.2020 знаходився на лікарняному, тому питання щодо можливості прийняття до розгляду поданої заяви вирішується судом 18.09.2020.

Визначаючись щодо клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено аналогічне положення, де визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вказані норми є імперативними та не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з відповідними клопотаннями про звільнення від сплати судового збору.

Отже, зазначені норми закону встановлюють не обов`язок, а право суду звільнити сторону від сплати судових витрат при незадовільному майновому стані особи. Особа, яка вважає свій стан незадовільним і заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, має надати документи, що підтверджують її майновий стан.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір" від 23 січня 2015 року №2 доведено до відома суддів результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір". У роз`ясненні зазначено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Разом з тим, в рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

Тому, на думку суду, повне звільнення від сплати судового збору можливо за наявністю достовірних та належних доказів того, що позивач взагалі не спроможний сплатити вказану суму, а наразі її сплати він не зможе забезпечити свої звичайні життєві потреби.

Ознайомившись із доказами, які надав позивач, суд дійшов висновку, що вони не є достатньо переконливими, оскільки, позивачем не подано доказів на підтвердження того, що його майновий стан на момент звернення до суду перешкоджав сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі, зокрема в даному випадку підтвердженням незадовільного майнового стану сторону є відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів за 2019 рік.

Конституцією України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а відтак підстави для звільнення позивача від сплати судового збору наразі відсутні. Разом з тим, в матеріалах доданих до позовної заяви, відсутні також докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, які, відповідно до Закону України "Про судовий збір" звільнені від сплати судового збору.

За наведених вище обставин, позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду доказів, що підтверджують незадовільний майновий стан за повний 2019 рік, зокрема відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів за 2019 рік.

Приписами частини першої статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини другої статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За таких обставин, враховуючи, що недоліки позовної заяви не усунуто в повному обсязі, необхідно продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 118, 121, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 03.08.2020.

Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, а саме шляхом надання доказів сплати судового збору, або доказів, що підтверджують незадовільний майновий стан позивача за повний 2019 рік, зокрема відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів за 2019 рік.

Дану ухвалу направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Томчук Андрій Валерійович