Рішення

від 01.12.2020 по справі 120/3756/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 грудня 2020 р. Справа № 120/3756/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Теплицької районної ради Вінницької області (далі - Теплицька районна рада, відповідач), в якій просив визнати протиправним та скасувати розпорядження від 23.01.2020 №2 "Про скликання 57 позачергової сесії Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання".

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 23.01.2020, не маючи повноважень голови Теплицької районної ради Вінницької області та заступника голови районної ради 7 скликання, депутат районної ради ОСОБА_3 видала розпорядження Теплицької районної ради №2 "Про скликання 57 позачергової сесії Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання", яким скликала позачергову сесію на 28.01.2020.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає ст. 19, 141 КУ та суперечить положенням статей 24, 46, 55, 56, 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування", позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Ухвалою від 05.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України.

22.10.2020 на адресу суду надійшов відзив Теплицької районної ради, зі змісту якого вказали, що діяльність голови районної, обласної, районної у місті ради врегульована ст. 55 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні".

На виконання рішення Гайсинського районного суду № 144/307/17, про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області з 14 березня 2017 року, було проведено 35 позачергову сесію Теплицької райони ради, на порядок денний якої винесено питання "Про поновлення на посаді голови Теплицької районної ради 7 скликання ОСОБА_1 ".

За результатами таємного голосування по даному питанню, в голосуванні прийняло участь 24 депутати Теплицької районної ради (загальна кількість депутатів Теплицької районної ради 34), 19 депутатів висловились проти поновлення ОСОБА_1 на посаді голови районної ради, 2 депутати проголосували за поновлення його на посаді і 3 бюлетені визнано недійсними.

29 січня на 43 позачерговій сесії Теплицької районної ради було знову розглянуто питання про поновлення на посаді голови Теплицької районної ради ОСОБА_1 , і також розглянуто питання про звільнення з посади голови Теплицької районної ради ОСОБА_3 .

За результатами розгляду даних питань, Теплицька районна рада прийняла рішення про відмову в поновленні ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради та про відмову у звільненні ОСОБА_3 з посади голови Теплицької районної ради.

У поданому відзиві вказали, посилаючись на висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 15.11.2018 у справі №144/307/17, що обов`язок поновлення на посаді покладений саме на орган, що прийняв рішення, тобто на підставі виключно рішення ради.

Відповідач рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді та рішення про звільнення з посади голови Теплицької районної ради ОСОБА_3 не приймав.

Також районна рада не погоджується з твердженням позивача про видачу розпорядження № 2 депутатом Теплицької районної ради ОСОБА_3 , яка не мала належних повноважень. Так як рішенням Теплицької районної ради № 553 від 06 серпня 2019 року головою Теплицької районної ради, повторно обрано ОСОБА_3 .

Те, що дане розпорядження видане головою Теплицької районної ради ОСОБА_3 підтверджується також постановою від 18 лютого 2020 року, винесеною Сьомим апеляційним адміністративним судом по справі № 120/2888/19-а за позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради про визнання протиправним та скасування рішення Теплицької районної ради № 553 від 06 серпня 2019 року "Про обрання голови Теплицької районної ради 7 скликання", згідно якого головою Теплицької районної ради обрано ОСОБА_3 . Даною постановою Сьомим апеляційним адміністративним судом було підтверджено правильність рішення Теплицької районної ради № 553 від 06.08.2019, згідно якого головою районної ради обрано ОСОБА_3 , яка на сьогодні і зазначена в ЄДР як керівник Теплицької районної ради, та виконує всі повноваження голови районної ради.

Районна рада звернула увагу суду, що за своєю правовою природою, оскаржуване розпорядження № 2 від 23.01.2020 є індивідуальним правовим актом суб`єкта владних повноважень, створює правові наслідки протягом визначеного строку (до моменту проведення сесії) та припиняє свою дію фактом його виконання.

У зв`язку з наведеним просили відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

24.11.2015 Рішенням Теплицької районної ради №1 ОСОБА_1 обрано головою Теплицької районної ради.

14.03.2017 на другому пленарному засіданні 17 позачергової сесії, Теплицькою районною радою прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

28.04.2017 року головою Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання обрано ОСОБА_3 . Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 18.05.2018 року у справі № 144/1447/17, залишеного в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, визнано протиправним та скасовано рішення Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання від 28.04.2017 року про обрання ОСОБА_3 головою районної ради.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 18.05.2018 у справі №144/1447/17 (залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 та набрало законної сили) визнано протиправним та скасовано рішення Теплицької районної ради 7 скликання від 28.04.2017 № 277, про обрання ОСОБА_3 головою Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.06.2018 у справі №144/307/17 (залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 та набрало законної сили) скасовано рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади від 14.03.2017 та поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради.

03.07.2018 на 35 позачерговій сесії районної ради 7 скликання було винесено питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради на підставі рішення суду у справі № 144/307/17. За результатами таємного голосування депутати проголосували проти поновлення ОСОБА_1 на посаді голови.

В подальшому питання про виконання судових рішень про поновлення позивача на посаді та про звільнення ОСОБА_3 стали предметом розгляду на 43 позачерговій сесії районної ради 7 скликання. Рішеннями Теплицької районної ради Вінницької області від 29.01.2019 року № 527 та № 528 вирішено не поновлювати на посаді голови Теплицької районної ради 7 скликання ОСОБА_1 , а також вирішено не звільняти ОСОБА_3 з посади голови Теплицької районної ради 7 скликання.

Вказані рішення ради, в свою чергу, стали предметом розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом адміністративної справи № 120/1533/19-а, у якій рішенням від 26.07.2019 року, що набрало законної сили, визнані протиправними і скасовані.

Рішенням № 553 від 06.08.2019 (правомірність прийняття якого була предметом розгляду у справі №120/2888/19 та підтверджена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020) головою Теплицької районної ради Вінницької області обрано ОСОБА_3 .

Разом з тим, 23.01.2020 ОСОБА_3 як головою районної ради видано розпорядження №2 "Про скликання 57 позачергової сесії Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання", яким скликано 57 позачергову сесію районної ради 7 скликання 28.01.2020 та призначено закрите пленарне засідання о 10:00 год. в приміщенні Теплицької районної ради.

Позивач, вважаючи, що ОСОБА_3 , не маючи повноважень голови Теплицької районної ради Вінницької області та заступника голови районної ради 7 скликання, як депутат районної ради, видала розпорядження Теплицької районної ради №2, а рішення є таким, що не відповідає ст. 19, 141 КУ та суперечить положенням статей 24, 46, 55, 56, 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування", звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд виходив з наступного.

Аргументуючи свою позицію, позивач вказує на те, що прийнявши оскаржуване рішення, ОСОБА_3 порушила його права як чинного голови Теплицької районної ради і таким рішенням фактично перебрала на себе повноваження голови ради.

Суд бере до уваги, статус позивача як суб`єкта звернення до суду, та зазначає, що ОСОБА_1 посилаючись на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.06.2018 у справі № 144/307/17 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, будучи депутатом Теплицької районної ради, вважає себе чинним головою ради, та звернувся до суду з метою захисту своїх прав саме як голови ради від рішень іншої особи, яка, на його думку, неправомірно обіймає цю посаду.

Згідно ч. 4 ст. 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною 4 статті 141 Конституції України передбачено, що статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом. Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон № 208/97-ВР) передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 208/97-ВР, обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Статтею 18-1 Закону № 208/97-ВР передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, можуть звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

В контексті викладеного та за змістом Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання звернення до суду може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради. При цьому, як вказаний Закон так і Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 року № 93-IV, не наділяє депутата повноваженнями на звернення до суду з метою оскарження актів ради та її посадових осіб, які стосуються процедури проведення сесій ради.

Крім цього суд звертає увагу, що право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. Така правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №911/2173/17, де зазначено, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не вбачається, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

У рішенні № 19-рп/2011 від 14.12.2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

В даному ж випадку, звертаючись до суду з адміністративним позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач не розмежовує порушені права територіальної громади, ради чи іншого суб`єкта місцевого самоврядування та його права, як депутата Теплицької районної ради.

З огляду на вказане, суд доходить висновку про відсутність повноважень у позивача для звернення в суд із позовом до ради про скасування розпоряджень, рішень чи інших індивідуальних актів, що стосуються процедури призначення та проведення сесій та засідань ради.

За змістом ч. 1 - 3 ст. 15 Закону від 11 липня 2002 року № 93-IV, депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

Депутат має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів, а місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

Відповідно до п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV, депутат місцевої ради зобов`язаний: додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів; брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень;

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV, депутат місцевої ради має право: 2) офіційно представляти виборців у відповідній раді та її органах; 3) пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами; 4) вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті; 12) виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів голосування, давати довідки;

Частиною 1 ст. 23 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV передбачено, що пропозиції і зауваження, висловлені депутатами місцевої ради на сесіях ради або передані в письмовій формі головуючому на її пленарних засіданнях, розглядаються радою або за її дорученням постійними комісіями ради

Окрім цього, згідно чинного регламенту Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання, затвердженого рішенням четвертого пленарного засідання 1 сесії районної ради 7 скликання від 08.12.2015 №5, депутат вправі брати участь у голосуванні, обговоренні певних питань у процедурі прийняття рішень, прийнятті рішень радою, тощо.

Проаналізувавши вказані норми, суд доходить висновку, що у випадку незгоди позивача із окремими рішеннями чи діями ради, він маючи статус депутата, вправі із використанням передбачених Законом від 11 липня 2002 року № 93-IV методів та способів висловлювати свій протест, пропозиції чи зауваження.

Суд наголошує, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Предметом судового захисту можуть бути реально порушені права та інтереси суб`єкта публічно правових відносин, а не ілюзорні права, факт порушення яких не встановлено при розгляді справи.

Висновок суду у цій справі узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України викладеною у рішенні від 10.04.2012 року по справі № 21-1115во10 де зазначено наступне: "суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням".

Оцінюючи підстави та порядок прийняття спірного рішення, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Першу сесію новообраної районної у місті, районної, обласної ради скликає відповідна територіальна виборча комісія не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради у кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до статті 45 цього Закону (частина 3 статті 46 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради (частина 4 статті 46 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

В силу частини 1 статті 10 чинного регламенту Теплицької районної ради позачергові сесії районної ради у виняткових випадках, а також у випадках, передбачених частиною сьомою ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та п.7 ст. 17 цього Регламенту, скликаються головою районної ради із зазначенням порядку денного сесії. Вмотивовані вимоги про скликання позачергової сесії районної ради, підписані їх ініціаторами, разом із проектами документів, які пропонуються до розгляду, надсилаються голові районної ради. При цьому підписи ініціаторів не відкликаються після прийняття рішення про скликання сесії.

Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження (частина 8 статті 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Щодо посилання позивача на рішення судів, якими він поновлений на посаді голови Теплицької районної ради, суд вказує, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів фактичного виконання вказаних судових рішень відповідачем як боржником в розумінні Закону України "Про виконавче провадження".

Як вказано вище оскаржуване розпорядження видано та підписано підписано ОСОБА_3, як головою Теплицької районної ради.

Суд зважає на ту обставину, що рішенням № 553 від 06.08.2019 (правомірність прийняття якого була предметом предметом розгляду у справі №120/2888/19 та підтверджена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020) головою Теплицької районної ради Вінницької області обрано ОСОБА_3 .

Окрім зазначеного, відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову суд звертає увагу на те, що оскаржуваним розпорядженням від 23.01.2020 №2 вирішено скликати на 28.01.2020 позачергову сесію та призначено пленарне засідання о 10.00. За своєю правовою природою, розпорядження від 23.01.2020 №2 є індивідуальним правовим актом суб`єкта владних повноважень, створює правові наслідки протягом визначеного строку (до моменту проведення сесії) та припиняє свою дію фактом його виконанням.

Вказаний висновок про правову природу розпорядженням від 23.01.2020 №2 узгоджується із наступними нормами закону та практикою їх застосування.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;

Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 року справа № 7-рп/2009 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Індивідуальні акти за критерієм юридичної природи, стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 2-зп від 23.06.1997 року у справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2008 від 22.04.2008 року у справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Тому, в контексті наведеного, необхідно зазначити, що правовим наслідком прийняття судом рішення про скасування індивідуального акту у судовій справі є припинення ним дії. Тому, позивачу слід врахувати, що дія розпорядженням від 23.01.2020 №2 станом на момент розгляду справи припинена у зв`язку із його реалізацією 28.01.2020, що виключає можливість його скасування у судовому порядку.

В підтвердженням вказаного висновку необхідно зазначити й те, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Предметом судового захисту можуть бути реально порушені права та інтереси суб`єкта публічно правових відносин, а не ілюзорні права, факт порушення яких не встановлено при розгляді справи.

Висновок суду у цій справі узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України викладеною у рішенні від 10.04.2012 року по справі № 21-1115во10 де зазначено наступне: "суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням".

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.

Тому, враховуючи, що суд за результатами розгляду справи дійшов висновку про втрату чинності оскаржуваним актом індивідуальної дії на момент розгляду справи у зв`язку із його реалізацією; про відсутність факту порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним розпорядженням, у зв`язку із чим немає підстав для його скасування.

З урахуванням усього вищевикладеного, на думку суду, позивачем не доведено існування обставин, які б свідчили про протиправність розпорядження відповідача від 23.01.2020 №2, а тому підстави для задоволення позову та його скасування відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, відповідно положень статті 139 КАС України, підстави для стягнення в користь позивача сплаченого при зверненні до суду судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

Відповідач: Теплицькарайонна рада Вінницької області (вул. Незалежності, 25, смт. Теплик, Вінницька область, 23800, код ЄДРПОУ 21728622)

Повний текст рішення складено 01.12.2020

Суддя Томчук Андрій Валерійович