Рішення

від 16.09.2020 по справі 440/98/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/98/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - Захаров Т.Г.

представника відповідача - Яловець М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інноватив Буд" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

08 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інноватив Буд" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №1РС-ФС від 03.09.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на момент звернення позивача до Полтавського окружного адміністративного суду у відповідача відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної Постанови, так як судове рішення, покладене в її основу не є остаточним. Вказував на відсутність підстав для притягнення його до відповідальності.

Ухвалою суду від 08.01.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 16.01.2020 відповідна позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

31 січня 2020 року відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Ухвалою від 10.03.2020 провадження у справі №440/98/20 зупинено до набрання законної сили рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2019 року у справі №554/3983/18.

Ухвалою від 03.08.2020 поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на відзив на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.08.2019 до Управління Держпраці у Полтавській області надійшла постанова Полтавського апеляційного суду від 31.07.2019, в описовій частині якої зазначено, що у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження розглянуто апеляційну скаргу ТОВ Науково-виробниче підприємство Інноватив Буд (далі - ТОВ НВП Інноватив Буд ) на рішення Октябрського районного, суду м. Полтави від 18.04.2019р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ НВП Інноватив Буд про визнання правочину удаваним та встановлення факту трудових відносин.

Як свідчить зміст мотивувальної частини постанови Полтавського апеляційної суду від 31.07.2019 у травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 12 липня 2017 року йому запропонували роботу помічника монтажника на підприємстві ТОВ НВП Інноватив Буд , керівництво якого пояснило йому, що не має змоги на даний момент укласти трудовий договір, проте це буде здійснено в подальшому, та наразі він може виконувач обов`язки помічника монтажника неофіційно, після чого позивач приступив до виконання трудових обов`язків.

ОСОБА_1 зазначає, що, в подальшому, 17.10.2017 року, стався нещасний випадок на виробництві, на будівельному майданчику "Будівництво багатоквартирного житлової будинку по АДРЕСА_1 ", а саме на ОСОБА_1 упала бетонна плита, внаслідок чого він отримав тяжку травму правої ноги.

Зазначає також, що, після настання нещасного випадку, та здійснення йому операції, до нього ( ОСОБА_1 ) у лікарню прийшов бригадир ТОВ НВП Інноватив Буд ОСОБА_2 , який, користуючись безпорадним станом позивача, вмовив його задніми числами підписати Договір про виконання будівельних робіт та Акт виконаних робіт до нього. Оскільки він був після травматичного шоку та знаходився під впливом лікарських препаратів, не усвідомлюючи у повному обсязі значення своїх дій, підписав договір. Вважає вказаний договір удаваним, вчиненим з метою приховання фактичних трудових відносин, оскільки між ним та керівництвом ТОВ НВП Інноватив Буд не було домовленості про укладення договору підряду, а лише умови його роботи як працівника.

Рішенням Октябрсього районного суду м. Полтави від 18 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Інноватив Буд , третя особа: Управління Держпраці у Полтавській області, про визнання правочину удаваним та встановлення факту трудових відносин, задоволено частково.

Визнано Договір про виконання будівельних робіт з внутрішнього опорядження та покривання стін перегородок та стель житлових та нежитлових приміщень №13 від 04.10.2017року, укладений між TOB ТОВ НВП Інноватив Буд та ОСОБА_1 , удаваним правочином.

Встановлено факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ НВП Інноватив Буд з 31 серпня 2017 року, зобов`язано відповідача внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 .

Згідно змісту резолютивної частини постанови Полтавського апеляційного суду від 31.07.2019 апеляційну скаргу TOB ТОВ НВП Інноватив Буд залишено без задоволення, а рішення Октябрсього районного суду м. Полтави від 18.04.2019 залишено без змін.

03 вересня 2019 року управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 1РС-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн. за порушення вимог трудового законодавства.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що вона прийнята на підставі рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2019 року, залишеного без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі №554/3983/18.

Вважаючи прийняту управлінням Держпраці у Полтавській області постанову протиправною, з посиланням на порушення порядку її прийняття, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Стаття 259 КЗпП України передбачає, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраці України у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі по тексту - Положення №96), Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та діє на підставі Положення про таке управління.

Таким чином, Управління Держпраці у Полтавській області, як територіальний орган Держпраці України, наділене повноваженнями державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 4 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1 та 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509 (надалі, також - Порядок №509), цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення (надалі, також - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 3-7 цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 4-6 цього пункту) (надалі, також - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до частини 5 статті 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені в абзаці 2 частини 2 цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині 4 цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Вказана норма встановлює специфічну особливість процедури притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у випадку допущення ними конкретно визначеного порушення законодавства про працю, яке полягає саме у фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, як в даному спірному випадку.

Аналіз зазначеної норми вказує, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Суд зазначає, що в даному випадку норми Порядку №509 не суперечать положенням Кодексу законів про працю України, оскільки передбачають можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору.

Як зазначалося судом вище, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2019 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, у справі №554/3983/18 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Інноватив Буд , третя особа: Управління Держпраці у Полтавській області, про визнання правочину удаваним та встановлення факту трудових відносин, задоволено частково. Визнано Договір про виконання будівельних робіт з внутрішнього опорядження та покривання стін перегородок та стель житлових та нежитлових приміщень №13 від 04.10.2017року, укладений між TOB ТОВ НВП Інноватив Буд та ОСОБА_1 , удаваним правочином. Встановлено факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ НВП Інноватив Буд з 31 серпня 2017 року, зобов`язавши відповідача внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 16.04.2020 рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2019 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі №554/3983/18 залишено без змін.

Згідно положень п. 6-8 Порядку №509 (в редакції чинній на момент прийняття рішення про розгляд справи про накладення штрафу) справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до 3-4 Порядку №509 (в редакції чинній на момент винесення постанови) справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

20.08.2019 уповноваженою особою відповідача прийнято Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №1РС, яким вирішено розглянути справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, 03 вересня 2019 року.

21.08.2019 на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи №10-12/5441, яким позивача запрошено 03.09.2019 прибути до Управління Держпраці у Полтавській області для прийняття участі в розгляді справи.

Дане повідомлення направлено відповідачу та вручено останньому 23.08.2019.

Обґрунтованого клопотання ТОВ "НВП "Інноватив Буд" про відкладення розгляду справи до управління не надходило.

Постановою Управління Держпраці у Полтавській області від 03 вересня 2019 року №1РС-ФС про накладення штрафу уповноваженими особами на ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Інноватив Буд" за допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, накладено штраф у розмірі 125190 грн, що передбачений абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Позивач під час розгляду справи не заперечував проти факту виявленого правопорушення: допущення ТОВ "НВП "Інноватив Буд" до роботи працівника без укладення трудового договору.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінюючи оскаржуване рішення, суд керується частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; - зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Враховуючи викладене, суд не встановив невідповідність діяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі, хоча б одному із зазначених критеріїв оцінювання його рішень, дій у момент виникнення спірних правовідносин.

Водночас, позивач зазначає про порушення відповідачем порядку розгляду справи про накладення штрафу, а саме текст постанови містить посилання на п.8 Порядку №509, який у редакції від 30.08.2019 вже втратив чинність, що на його думку, дає можливість вважати, що відповідач розглянув справу на підставі Порядку №509 у редакції від 16.05.2017, що суперечить закону та вважає, що до спірних правовідносин також слід застосувати принцип незворотності дії законів в часі.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на момент виявлення порушення та прийняття відповідачем рішення про розгляд справи про накладення штрафу діяли норми Порядку №509 у редакції від 16.05.2017.

Так, п. 8 Порядку №59 передбачав, що розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що постанова відповідачем винесена, на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Суд зазначає, що пункт 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення виключено на підставі Постанови КМ № 823 від 21.08.2019, яка набрала чинності 30.08.2019.

При цьому вищевказаною нормою права врегульовувалась процедура винесення оскаржуваної постанови, у тому числі розгляд справи, форма постанови, встановлена Мінсоцполітики.

Згідно п. 4 Порядку №509 у редакції від 30.08.2019, постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

До затвердження Мінекономіки зазначеної у цьому пункті форми постанови про накладення штрафу застосовується форма постанови про накладення штрафу, затверджена Мінсоцполітики.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), зазначив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно до цього ж рішення Конституційного Суду України дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалася лише в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

У рішенні Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року №6-рп/2000 зазначено, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

У рішенні від 02 липня 2002 року №13-рп/2002 Конституційний Суд України повторив раніше викладені положення попередніх рішень, зокрема те, що суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп), і не поширюється на правовідносини, які виникли й закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року № 3-рп).

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі Корецький та інші проти України було зазначено, що навіть припускаючи, що положення закону було вірно розтлумачено судами та дане втручання базувалося на формальній підставі, закріпленій у національному законодавстві, Суд нагадує, що вислів передбачений законом у другому пункті статті 11 Конвенції не лише вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містить вимогу щодо якості закону.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до пп.5.4 п.5 рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

За загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило повинно надавати визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію лише на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Суд враховує, що на момент призначення до розгляду справи про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю процедура винесення оскаржуваної постанови, у тому числі розгляд справи, форми постанови, врегульовувалася п. 8 Порядку №509.

Виключення п. 8 Порядку на підставі Постанови КМ № 823 від 21.08.2019 на момент винесення оскаржуваної постанови, не зобов`язує відповідача розпочинати спочатку процедуру розгляду справи про накладення штрафу в порядку визначеному у п. 3, 4 Порядку №509, та не впливає на встановлення порушення позивачем законодавства про працю та застосування, у зв`язку з цим, штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача не ґрунтуються на законі, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "НВП "Інноватив Буд" до управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат суд не вирішує.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інноватив Буд" (вул. Європейська, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 40935831) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136 ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 вересня 2020 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва