Рішення

від 14.09.2020 по справі 640/19153/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Київ № 640/19153/19

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні імпортно-експортні

технології"

до Київської міської митниці ДФС

про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Сучасні імпортно-експортні технології" (03190, м. Київ, вул. Саратовська, 37, офіс 5, код ЄДРПОУ 42187143) з позовом до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 39422888), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 13.08.2019 року №UA100030/2019/000101/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00372.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митних деклараціях. На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

19 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду те, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що її підтверджують і необхідні для визначення митної вартості, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, вони не містили повну інформацію про митну вартість та її складові частини, а отже, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв`язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2018 між позивачем і Hebei Langning International Trade Co., LTD (Китай) укладено контракт № MILN1807, на підставі якого позивачем здійснювалося імпортування товару - покриття для підлоги із синтетичних матеріалів в рулонах виставковий ковролін Exhibition Carpeti NG (Expocarpet) колір яскраво-червоний 105, яскраво-зелений 202 - 4056 кв. м., виставковий ковролін Exhibition Carpeti NG (Expocarpet) колір бордовий 102, темно-зелений 201, сірий -301, бежевий 501, темно-сірий 302, яскраво-сірий 306 - 15570 кв.м, країна виробництва - CN, виробник - Hebei Langning International Trade Co., LTD, торговельна марка - EXPOCARPET.

Судом встановлено, що ТОВ СІЕТ через ТОВ СВ БРОК до митного оформлення 18.08.2019 року подало до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA100030/2019/407166 , де визначено митну вартість товару за основним методом - ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження митної декларації позивачем додано наступні документи: пакувальний лист від 18.06. 2019 року, рахунок -проформу 1915041Х від 23.05.2019 року, рахунок-фактуру (інвойс) 1915041Х від 18.06.2019 року, коносамент №WMS19060591 від 23.06.2019 року, автотранспортна накладна №31506О/1 від 09.08.2019 року, сертифікат про походження товару форми А №G191300024215041 від 16.06.2019 року, платіжний документ від 27.05.2019 року, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору про транспортно-експедиційні послуги №2334 від 06.08.2019 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 06.08.2019 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 1863 від 07.08.2019 року, розрахунок ціни від 22.05.2019 року, страховий поліс FO -00428377 від 18.06.2019 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору №18 від 22.05.2019 року, контракт від 25.07.2018 № MILN1807, договір про надання послуг митного брокера ССSV-240419/1 від 24.04.2019 року, договір про перевезення 00558/Т-2018 від 21.09.2018 року, заявка №28810 від 18.06.2019 року, лист від 19.03.2019 року, митна декларація країни відправлення №422720190000408141 від 18.06.2019 року, митна декларація UA №100030/2019/407166 від 12.08.2019 року.

За результатами розгляду митної декларації та доданих до них документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні товару та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00372 та винесено рішення про коригування митної вартості товару від 13.08.2019 року №UA100030/2019/000101/2.

Згідно з рішенням про коригування митної вартості товару від 13.08.2019 року №UA100030/2019/000101/2 митну вартість, визначену декларантом, скориговано (збільшено) з 13211.63 дол. США (вартість визначена декларантом за ціною контракту) до 19888,99 дол. США, виходячи з інформації, наявної у митного органу за таким джерелом: МД від 28.05.2019 №UA500060/2019/15625, від 24.05.2019 № UA500090/2019/7109 за наслідками застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного методу відповідно до положень частини другої статті 64 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із рішеннями митного органу про коригування митної вартості від 13.08.2019 року №UA100030/2019/000101/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00372, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою-другою цього Кодексу визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, необхідно врахувати положення частин другої-третьої цієї статті, якими визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою-другою статті 53 Митного кодексу України декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до висновків Верховного Суду України від 11.09.2012 у справі № 21-262а12 у письмовій вимозі про витребування документів митний орган зобов`язаний зазначити, які саме розбіжності у поданих декларантом документах викликають сумнів у визначеній митній вартості товарів, а також зазначити, які саме обставини витребувані документи повинні підтвердити.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

У даному випадку, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору купівлі-продажу.

Водночас, як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, митна вартість скоригована за методом 2-ґ - резервний , оскільки попередні методи не застосовані. Зокрема, методи 2-а та 2-б не застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що ввезені на тих же комерційних рівнях з урахуванням вимог статей 59, 60 Митного кодексу України.

Поряд цим, у цьому ж рішенні відповідач зазначає, що перевірка правильності визначення митної вартості товарів здійснювалась шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що свідчить про суперечливість доводів позивача.

Крім того, відповідачем не доведено, тим більше з урахуванням його ж доводів, неможливість застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу за ціною договору щодо ідентичних товарів ).

Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Таким чином, відповідачем було порушено положення статті 57 Митного кодексу України та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів без послідовного застосування попередніх методів, а обґрунтування причин неможливості застосування попередніх методів є безпідставними та суперечливими чинному законодавству.

Крім того, у письмовій вимозі щодо витребування додаткових документів, відповідач наводить положення статті 53 Митного кодексу України та, при цьому, не наводить жодних обґрунтувань наявності сумнівів щодо визначення митної вартості товарів та не зазначає, які саме обставини витребувані документи повинні підтвердити.

Разом з тим, аналізуючи наведені відповідачем підстави для невизнання заявленої позивачем митної вартості товару, суд зазначає, що за основу для проведення розмитненого товару повинен братись фактично поставлений обсяг товару, встановлений у відповідності до інвойсу та наданих документів до Митної декларації.

Відповідно до п.3. Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100030/2019/000101/2 від 13.08.2019 року в розмірі 2556 дол. США, поданого відповідно до платіжного доручення від 27.05.2019 року №16 та відсутність зазначення інвойсу від 18.06.2019 року №1915041Х, то суд зауважує, що зазначена сума відображена як переплата у відповідності з посиланнями на інвойс №1915041Х та контракт від 25.07.2018 № MILN1807.

Крім того, посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

Також, суд наголошує, що відповідно до положень митного законодавства, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладено у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Беручи до уваги викладене, суд погоджується з доводами позивача про необґрунтованість оскаржуваних рішень митного органу в частині, що стосується його висновків про розбіжності в поданих декларантом позивача документах та про відсутність в них всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оскаржуваних карток відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України відповідні рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправними та необгрунтованими, а отже підлягають скасуванню.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні імпортно-експортні технології" (03190, м. Київ, вул. Саратовська, 37, офіс 5, код ЄДРПОУ 42187143) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 13.08.2019 року №UA100030/2019/000101/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00372.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні імпортно-експортні технології (03190, вул. Саратовська, 37, офіс 5, код ЄДРПОУ 42187143) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 39422888).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя Н.Г. Вєкуа