Постанова

від 23.12.2020 по справі 640/19153/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19153/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. за участю секретаря: Зуєнко Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні імпортно-експортні технології" до Київської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні імпортно-експортні технології" звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 13.08.2019 №UA100030/2019/000101/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00372.

У обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митних деклараціях. На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року позов задоволено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Також суд вказав, що оскільки, на час прийняття оскаржуваних карток відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, то відповідні рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправними та необґрунтованими, а отже підлягають скасуванню.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На думку скаржника, суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що позивачем не надано документів для усунення вказаних митницею обґрунтованих розбіжностей, що призвело до коригування митної вартості товару відповідно до положень ст. 55 МК України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно зі ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України Про утворення територіальних органів Державної митної служби від 02.10.2019 року №858 реорганізовано Київську міську митницю ДФС шляхом їх приєднання до Київської митниці Держмитслужби.

Наказом Київської митниці Держмитслужби Про початок роботи Київської митниці Держмитслужби від 06.12.2019 № 7 розпочато діяльність структурних підрозділів Київської митниці Держмитслужби (митні пости) з 00:00 год. 08.12.2019.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про заміну відповідача у даній справі Київської міської митниці ДФС її правонаступником - Київською митницею Держмитслужби.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2018 між позивачем і Hebei., LTD (Китай) укладено контракт № MILN1807, на підставі якого позивачем здійснювалося імпортування товару - покриття для підлоги із синтетичних матеріалів в рулонах виставковий ковролінNG (Expocarpet) колір яскраво-червоний 105, яскраво-зелений 202 - 4056 кв. м., виставковий ковролінNG (Expocarpet) колір бордовий 102, темно-зелений 201, сірий -301, бежевий 501, темно-сірий 302, яскраво-сірий 306 - 15570 кв.м, країна виробництва - CN, виробник - Hebei., LTD, торговельна марка - EXPOCARPET.

ТОВ СІЕТ через ТОВ СВ БРОК до митного оформлення 18.08.2019 подало до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA100030/2019/407166, де визначено митну вартість товару за основним методом - ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження митної декларації позивачем додано наступні документи: пакувальний лист від 18.06. 2019, рахунок - проформу 1915041Х від 23.05.2019, рахунок-фактуру (інвойс) 1915041Х від 18.06.2019, коносамент №WMS19060591 від 23.06.2019, автотранспортна накладна №31506О/1 від 09.08.2019, сертифікат про походження товару форми А №G191300024215041 від 16.06.2019, платіжний документ від 27.05.2019, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору про транспортно-експедиційні послуги №2334 від 06.08.2019, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 06.08.2019, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 1863 від 07.08.2019, розрахунок ціни від 22.05.2019, страховий поліс FO -00428377 від 18.06.2019, доповнення до зовнішньоекономічного договору №18 від 22.05.2019, контракт від 25.07.2018 № MILN1807, договір про надання послуг митного брокера ССSV-240419/1 від 24.04.2019, договір про перевезення 00558/Т-2018 від 21.09.2018, заявка №28810 від 18.06.2019, лист від 19.03.2019, митна декларація країни відправлення №422720190000408141 від 18.06.2019, митна декларація UA №100030/2019/407166 від 12.08.2019.

За результатами розгляду митної декларації та доданих до них документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні товару та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00372 та винесено рішення про коригування митної вартості товару від 13.08.2019 №UA100030/2019/000101/2.

Згідно з рішенням про коригування митної вартості товару від 13.08.2019 №UA100030/2019/000101/2 митну вартість, визначену декларантом, скориговано (збільшено) з 13211,63 дол. США (вартість визначена декларантом за ціною контракту) до 19888,99 дол. США, виходячи з інформації, наявної у митного органу за таким джерелом: МД від 28.05.2019 №UA500060/2019/15625, від 24.05.2019 № UA500090/2019/7109 за наслідками застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного методу відповідно до положень частини другої статті 64 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із рішеннями митного органу про коригування митної вартості від 13.08.2019 №UA100030/2019/000101/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00372, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою-другою цього Кодексу визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, необхідно врахувати положення частин другої-третьої цієї статті, якими визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою-другою статті 53 Митного кодексу України декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до висновків Верховного Суду України від 11.09.2012 у справі № 21-262а12 у письмовій вимозі про витребування документів митний орган зобов`язаний зазначити, які саме розбіжності у поданих декларантом документах викликають сумнів у визначеній митній вартості товарів, а також зазначити, які саме обставини витребувані документи повинні підтвердити.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту надано повний пакет документів відповідно до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому, ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

У даному випадку, позивачем визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору купівлі-продажу.

Водночас, як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, митна вартість скоригована за методом 2-ґ - резервний , оскільки попередні методи не застосовані. Зокрема, методи 2-а та 2-б не застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що ввезені на тих же комерційних рівнях з урахуванням вимог статей 59, 60 Митного кодексу України.

Поряд цим, у цьому ж рішенні відповідач зазначає, що перевірка правильності визначення митної вартості товарів здійснювалась шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що свідчить про суперечливість доводів позивача.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем не доведена неможливість застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема, методу за ціною договору щодо ідентичних товарів ).

Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. Проте, у спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Таким чином, відповідачем порушено положення статті 57 Митного кодексу України та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів без послідовного застосування попередніх методів, а обґрунтування причин неможливості застосування попередніх методів є безпідставними та суперечить чинному законодавству України.

Крім того, у письмовій вимозі щодо витребування додаткових документів, відповідач наводить положення статті 53 Митного кодексу України та, при цьому, не наводить жодних обґрунтувань наявності сумнівів щодо визначення митної вартості товарів та не зазначає, які саме обставини витребувані документи повинні підтвердити.

Колегія суддів зазначає, що за основу для проведення розмитненого товару повинен братись фактично поставлений обсяг товару, встановлений у відповідності до інвойсу та наданих документів до Митної декларації.

Щодо зазначення відповідачем в п.3. Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100030/2019/000101/2 від 13.08.2019 про подання платіжного доручення на суму 2556 дол. США, у якому не зазначено інвойс від 18.06.2019 №1915041Х, то колегія судді зауважує, що зазначена сума відображена у платіжному дорученні від 27.05.2019 № 16 як переплата з посиланням на інвойс №1915041Х та контракт від 25.07.2018 № MILN1807.

Посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

Також відповідно до положень митного законодавства, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладено у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару під час розгляду справи не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки, на час прийняття оскаржуваних карток відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, то відповідні рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправними та необґрунтованими, а отже підлягають скасуванню.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2020 року.

Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко Я.М.Собків