Ухвала

від 15.09.2020 по справі 640/6360/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/6360/19

н/п 1-кс/953/7027/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12018220490001448 від 06.04.2018, -

встановив:

08.09.2020 до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання, в якому заявник просить скасувати арешт та заборону відчуження нежитлових приміщень третього поверху № 1-6, 8-20, в літ. «А-3», загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 96, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 у справі №640/6303/18 у межах кримінального провадження №12018220490001448 від 06.04.2018.

На обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 накладено арешт на нежитлових приміщень третього поверху № 1-6, 8-20, в літ. «А-3», загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 96, та належать на праві приватної власності Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, шляхом заборони їх відчуження, до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку. На теперішній час у зв`язку зі зміною обставин, які слугували причиною застосування арешту, зокрема зникнення ризиків знищення, зміни, пошкодження, передачі майна, накладений арешт майна фактично більше не слугує маті кримінального провадження і не здійснює збереження речових доказів. З огляду на зазначене, вважає, що у застосуванні такого запобіжного заходу відпала необхідність, а тому наявні підстави для його скасування.

Представник Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю адвокат ОСОБА_3 до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до канцелярії суду 15.09.2020 надійшла заява адвоката, в якій він просить розглянути клопотання за його відсутності, клопотання підтримує в повному обсязі.

Старший слідчий СВ Київського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_4 до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, на електронну адресу суду надійшла заява від слідчого, в якій він зазначає, що в провадженні СВ Київського ВП ГУ НП в Харківській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12018220490001448 від 06.04.2018, за ч. 1 ст. 192, ч. 1 ст. 367 КК України. Під час досудового розслідування за вказаним кримінальним провадження слідчим суддею винесена ухвала щодо накладення арешту на нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. «А-3», загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 96. На теперішній час досудове розслідування триває, особи причетні до вчинення вказаного злочину встановлюються. Враховуючи викладене, щодо задоволення клопотання про скасування арешту заперечує, оскільки на теперішній час здійснюється досудове розслідування з метою встановлення усіх осіб причетних до вчинення злочину а також проведення відповідної експертизи та є підстави вважати, що у разі скасування арешту на майно, воно було реалізовано. Клопотання про скасування арешту просить розглядати без його участі у зв`язку з введенням на території України карантину.

Слідчий суддя, дослідивши надані матеріали, приходить до наступного.

Слідчим суддею достовірно встановлено, що в провадженні Київського ВП ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12018220490001448 від 06.04.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 192, ч. 1 ст. 367 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 накладено арешт на нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6,8-20 в літ. «А-3» загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 96, та належать на праві приватної власності Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, шляхом заборони їх відчуження, до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Відповідно до мотивувальної частини ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 про арешт майна, слідчий суддя, прийшовши до висновку про необхідність арешту майна, зазначав, що нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6,8-20, літ. «А-3» загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул.Сумська, 96, підлягали арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна могло в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України. Слідчий суддя прийшов до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, врахував можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягало задоволенню.

Тобто, захід забезпечення у вигляді арешту майна було вжито виключно з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності доведених на час накладення арешту ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявник скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути як найшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.

Стороною обвинувачення не надано достатніх даних, що скасування арешту з вказаного майна може негативно вплинути на хід досудового розслідування. Слідчі дії у вказаному кримінальному провадженні тривають, підозра нікому не повідомлена.

Як зазначено вище, арешт на вказане майно було накладено 13.04.2018, тобто 2,5 роки тому, враховуючи викладене, наслідки арешту майна розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає доведеним заявником, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою для скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12018220490001448 від 06.04.2018 задовольнити.

Скасувати арешт та заборону відчуження з нежитлових приміщень третього поверху № 1-6, 8-20, в літ. «А-3», загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 96, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 у справі №640/6303/18 н/п 1-кс/640/3684/18.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1