Рішення

від 17.09.2020 по справі 640/7615/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Київ № 640/7615/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НВ КАФЕ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю НВ КАФЕ (далі - позивач та/або ТОВ НВ КАФЕ ) з позовом до Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000314001 від 16.01.2019 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000324001 від 16.01.2019 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000334001 від 16.01.2019 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що контролюючим органом в порушення статті 80 Податкового кодексу України ініційовано проведення фактичної перевірки ТОВ НВ КАФЕ без жодної визначеної законом умови, що є самостійною підставою для визнання акту перевірки таким, що складаний з порушенням податкового законодавства. Також, ТОВ НВ КАФЕ вказує, що твердження відповідача про роздрібну торгівлю напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії спростовуються самим актом перевірки, з огляду на зазначення в ньому про діючу ліцензію на продаж алкоголю. Окрім цього, позивач стверджує про відсутність обставин виробництва, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка з підробленими марками акцизного податку.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на правомірності прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому наведено обгрунтування не згоди із доводами контролюючого органу, які фактично дублюють мотивування позовної заяви.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, Закону України від 19.12.1995 року №481/95 Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів прийнято наказ від 06.12.2018 року №17729 Про проведення фактичних перевірок , яким наказано провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1-44) тривалістю 10 діб (далі - наказ №17729).

Підставою у наказі вказано: доповідна записка управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів від 06.12.2018 року №2250/26-15-40-01-15.

Надалі, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДФС у м. Києві №17729 від 06.12.2018 року контролюючим органом сформовано направлення на перевірку від 10.12.2018 року №8283/26-158-40-01 та направлення на перевірку від 10.12.2018 року №8232/26-15-40-01, у відповідності до яких ГУ ДФС у м. Києві проведено з 10.12.2018 року фактичну перевірку ТОВ НВ КАФЕ за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, б. 45.

За наслідком здійснення фактичної перевірки контролюючим органом складено акт від 19.12.2018 року №7029/26-15-40-01/40339384 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки вказано про наступні обставини: Перевіркою встановлено, що в кафе за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, б. 45, що використовується ТОВ НВ Кафе за наявності відповідної ліцензії здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями. Перевіркою встановлено факт реалізації 50 мл джину Beefeater міцністю 40% на розлив для споживання на місці за ціною 70 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 08.12.2018 року №1940.

ТОВ НВ Кафе до перевірки не надано документів щодо узгодження підприємства громадського харчування, чим порушено статтю 15 3 Закону України від 19.12.1995 року №481/95 Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів .

Також перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв описаних в додатку №1 до акту перевірки без марок акцизного податку, встановлено зразка, чим порушено статтю 11 Закону №481.

В той же час перевіркою встановлено факт реалізації тютюну для кальяна Serbetli ціною 110 грн. 00 коп., що підтверджується фіскальним чеком від 24.07.2018 року №1448 без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, чим порушено статтю 15 Закону №481. .

Тут і надалі висновки акту перевірки.

На підставі наведених висновків контролюючим органом прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 року №0000314001, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю НВ КАФЕ застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17 000, 00 грн. за порушення частини 12 статті 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95 Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 року №0000334001, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6 800, 00 грн. за порушення статті 15 3 Закону України від 19.12.1995 року №481/95 Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2);

- податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 року №0000324001, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю НВ КАФЕ застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17 000, 00 грн. за порушення статті 11 Закону України від 19.12.1995 року №481/95 Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №3).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби від 22.03.2019 року №13526/6/99-99-11-06-01-25 відмовлено у задоволенні скарги позивача на спірні рішення та залишено останні без змін.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

В контексті положень пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, серед іншого, отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно із пунктом 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Між тим, в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 суд дійшов до висновку, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Підстави для проведення перевірки чітко визначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Як вже було вказано судом вище, ТОВ НФ КАФЕ вказує, що контролюючий орган в порушення статті 80 ПК України ініціював проведення фактичної перевірки позивача без жодної визначеної законом умови, що є самостійною підставою для визнання акту перевірки таким, що складений з порушенням податкового законодавства.

Зі змісту наказу слідує, що останній прийнятий на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, з урахуванням доповідної записки управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів від 06.12.2018 року №2250/26-15-40-01-15.

Між тим, проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд вказує, що останні не містять в собі доповідної записки управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів від 06.12.2018 року №2250/26-15-40-01-15.

Тобто, фактично матеріали адміністративної справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження наявності та/або контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформації про порушення ТОВ НФ КАФЕ вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Окрім цього, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідачем при поданні відзиву на позовну заяву також не наведено жодних спростувань, окрім цитування норм ПК України щодо доводів позивача в частині визначення підстав для здійснення фактично перевірки наведених у позовній заяві.

При цьому, суд відмічає, що наказ №17729 не містить посилання на інформацію, яка була отримана контролюючим органом щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація надана, а також відповідачем не надано взагалі жодного доказу отримання такої інформації/звернення.

Слід звернути увагу, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження законних підстав для проведення фактичної перевірки ТОВ НФ Кафе , оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності чи отримання ним в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення перевірки згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Таким чином, не виконання відповідачем вимог статті 80 ПК України, зокрема, в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04.09.2020 року у справі №821/1274/18.

Додатково суд вважає за необхідне вказати, що відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог не надав до суду всіх матеріалів фактичної перевірки, у тому числі фіскальних чеків, посилання на які містяться в акті перевірки.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Суд акцентує увагу, що в рамках розгляду даної адміністративної справи акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення визнано судом недопустимим доказом, що, в свою чергу, виключає можливість надання оцінки наявності/відсутності правопорушення допущених ТОВ НФ КАФЕ , оскільки така оцінка, з урахуванням всіх обставин справи, буде фактично здійсненням судом функцій контролюючого органу.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем слід стягнути з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю НВ КАФЕ (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, б. 45, код ЄДРПОУ 40339384) до Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000314001 від 16.01.2019 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000324001 від 16.01.2019 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000334001 від 16.01.2019 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

5. Стягнути з Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВ КАФЕ (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, б. 45, код ЄДРПОУ 40339384) сплачений ним судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева