Рішення

від 02.09.2020 по справі 640/7467/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 року м. Київ № 640/7467/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., за участю секретаря судового засідання Кузьмич М.Б.,

представника позивача: Савицького А.С.,

представника відповідача: Герасименко П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю МСР-Сервіс Груп доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю МСР-Сервіс Груп (далі - позивач або ТОВ МСР-Сервіс Груп ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.03.2020 № 00002810502 та № 00002800502.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 17.02.2020 № 102/26-15-05-02-04/40623511 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ МСР-Сервіс Груп з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ ГДВ Трейд та ТОВ Компанія-Тект .

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ ГДВ Трейд та ТОВ Компанія-Тект , господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, податковими та видатковими накладними.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагенти позивача має ознаки фіктивності та задіяний у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що твердження позивача, викладені у відзиві на позов є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/7467/20 та призначено судове засідання у справі.

У судовому засіданні 02.09.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю МСР-Сервіс Груп як юридична особа зареєстроване 04.07.2016 (номер запису: 1 069 102 0000 037236), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 2 а.с.17-19).

У період з 04.02.2020 по 10.02.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ МСР-Сервіс Груп з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ ГДВ Трейд (попередня назва - ТОВ Лофт Сервіс ) (код 42247432) за листопад 2018 року, березень, квітень 2019 року, ТОВ Компанія-Тект (попередня назва - ТОВ Добро-Буд Енерго ) (код 42031680) за жовтень, листопад, грудень 2018 року, лютий 2019 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

Результати перевірки оформлені актом від 17.02.2020 № 102/26-15-05-02-04/40623511 (том 1 а.с. 13-36).

В акті перевірки стверджується про наступні порушення ТОВ МСР-Сервіс Груп , зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на загальну суму 52 653,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 48 754,00 грн., в тому числі за жовтень 2018 року у сумі 1071,00 грн., за листопад 2018 року у сумі 29 603,00 грн., за грудень 2018 року у сумі 2241,00 грн., за лютий 2019 року у сумі 6809,00 грн., за березень 2018 року у сумі 2342,00 грн., за квітень 2019 року у сумі 6688,00 грн.

Як убачається зі змісту акта перевірки, податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість вказаними податковими повідомленнями-рішеннями були визначені позивачеві у зв`язку з порушеннями вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю ГДВ Трейд (попередня назва - ТОВ Лофт Сервіс ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія-Тект (попередня назва - ТОВ Добро-Буд Енерго .

Встановлені контролюючим органом порушення ґрунтуються на висновках про відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ ГДВ Трейд та ТОВ Компанія-Тект , за наслідками яких позивач в охоплений перевіркою період сформував показники податкового кредиту.

В обґрунтування правомірності таких висновків відповідач в акті перевірки зазначив, що за результатами здійсненого аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних було встановлено, що у ТОВ ГДВ Трейд та ТОВ Компанія-Тект відсутні дані щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізація яких була оформлена на адресу ТОВ МСР-Сервіс Груп .

Додатково контролюючий орган в акті перевірки посилається на те, що Оперативним управлінням Головного управління ДФС у Київській області були відібрані пояснення у керівників контрагентів позивача - ТОВ ГДВ Трейд та ТОВ Компанія-Тект , які дали свідчення, що непричетні до діяльності номінально очолюваних ними підприємств.

Вказані дані і факти, на переконання контролюючого органу, доводять неможливість вказаних господарських операцій між ТОВ МСР-Сервіс Груп та ТОВ Лофт Сервіс , ТОВ Добро-Буд Енерго .

На підставі висновків, зазначених у акті перевірки від 17.02.2020 № 102/26-15-05-02-04/40623511, Головним управлінням ДПС у м. Києві були прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 11.03.2020 № 00002810502, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 65 816,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 52 653,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 13 163,00 грн. (том 1 а.с.51-52);

- податкове повідомлення-рішення від 11.03.2020 № 00002800502, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 60 943,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 48 754,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 12 189,00 грн. (том 1 а.с.53-55).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ ТДВ Трейд , податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Щодо взаємовідносин з ГДВ Трейд (попередня назва - ТОВ Лофт Сервіс ).

01.11.2018 між ТОВ Лофт Сервіс як постачальником та ТОВ МСР-Сервіс Груп як покупцем був укладений договір поставки № 23.01.11-2018, у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується поставляти у зумовлені сторонами строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно з встановленим цим договором порядку. Поставка товару здійснюється згідно з замовленнями покупця, за умови наявності товару на складі постачальника та/або виробника товару. Замовлення можуть подаватися покупцем шляхом надіслання постачальнику відповідних повідомлень електронною поштою, факсом або поштою (том 1 а.с. 56-61).

Відповідно до пункту 1.2 договору асортимент, номенклатура, кількість та характеристики вказуються покупцем у замовленні, виходячи з наявності товару на складі постачальника та/або виробника товару. На підтвердження прийняття замовлення до виконання постачальник надає покупцеві рахунок на оплату товару, зазначеного в замовленні.

Згідно з пунктом 1.3 договору постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (гарантійний талон тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього Договору.

Пунктом 2.2 договору установлено, що покупець зобов`язаний оплатити 100% вартості товару згідно з цим договором та відповідною накладною протягом 10 робочих днів з моменту приймання товару згідно з п. 5.2 цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, згідно виставлених рахунків, або видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP - Україна, м. Київ, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс - 2010 .

Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних видаткових накладних на товар, що складаються постачальником. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткових накладних на товар.

На підтвердження факту поставки від ТОВ Лофт Сервіс товару позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні від 01.11.2018 №12 на суму 22 830,00 грн., у тому числі ПДВ 3 805,00 грн. (том 1 а.с. 63), від 06.11.2018 №18 на суму 11 760,00 грн., у тому числі ПДВ 1 960,00 грн. (том 1 а.с. 65), від 05.03.2019 №71 на суму 14 049,00 грн., у тому числі ПДВ 2 341,50 грн. (том 1 а.с. 66), від 04.04.2019 № 91 на суму 17 001,00 грн., у тому числі ПДВ 2 833,50 грн. (том 1 а.с. 69), від 11.04.2019 № 93 на суму 23 124,00 грн., у тому числі ПДВ 3 854,00 грн. (том 1 а.с.71).

ТОВ Лофт Сервіс виставлено ТОВ МСР-Сервіс Груп рахунки на оплату на загальну суму 88 764,00 грн., в т.ч. ПДВ 14 794,00 грн., зокрема № ЛС-12 від 16.10.2018 на суму 22 830,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 805,00 грн.(том 1 а.с. 62), № ЛС-18 від 01.11.2018 на суму 11 760,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 960,00 грн. (том 1 а.с. 64), № 71 від 05.03.2019 на суму 14 049,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 341,50 грн.(том 1 а.с. 67), №91 від 04.04.2019 на суму 17 001,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 833,50 грн. (том 1 а.с. 68), № 93 від 10.04.2019 на суму 23 124,00 грн., в тому числі ПДВ 3 854,00 грн. (том 1 а.с. 70).

В оплату за поставлений товар за договором позивач перерахував на користь ТОВ Лофт Сервіс кошти у загальному розмірі 88 764,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 01.11.2018 № 1245 на суму 630,00 грн., від 01.11.2018 №1244 на суму 22 200,00 грн. (том 1 а.с. 72), від 06.11.2018 № 1250 на суму 11 760,00 грн. (том 1 а.с.73), від 05.03.2019 № 1415 на суму 14 049,00 грн. (том 1 а.с.74), від 05.04.2019 № 1433 на суму 17 001,00 грн. (том 1 а.с.75), від 11.04.2019 № 1444 на суму 23 124,00 грн. (том 1 а.с.76).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 за жовтень 2018 року по квітень 2019 року грошові кошти, оплачені ТОВ Лофт Сервіс в графі дебет на суму 88 764,00 грн. (том 1 а.с.77-82, також зворотній бік).

Щодо взаємовідносин з ТОВ Компанія-Тект (попередня назва - ТОВ Добро-Буд Енерго .

01.10.2018 між ТОВ Добро-Буд Енерго як постачальником та ТОВ МСР-Сервіс Груп як покупцем був укладений договір поставки № 21/01.2018, у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується поставляти у зумовлені сторонами строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно з встановленим цим договором порядку. Поставка товару здійснюється згідно з замовленнями покупця, за умови наявності товару на складі постачальника та/або виробника товару. Замовлення можуть подаватися покупцем шляхом надіслання постачальнику відповідних повідомлень електронною поштою, факсом або поштою (том 1 а.с. 98-104).

Відповідно до пункту 1.2 договору асортимент, номенклатура, кількість та характеристики вказуються покупцем у замовленні, виходячи з наявності товару на складі постачальника та/або виробника товару. На підтвердження прийняття замовлення до виконання постачальник надає покупцеві рахунок на оплату товару, зазначеного в замовленні.

Згідно з пунктом 1.3 договору постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (гарантійний талон тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього Договору.

Пунктом 2.2 договору установлено, що покупець зобов`язаний оплатити 100% вартості товару згідно з цим договором та відповідною накладною протягом 10 робочих днів з моменту приймання товару згідно з п. 5.2 цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, згідно виставлених рахунків, або видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP - Україна, м. Київ, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс - 2010 .

Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних видаткових накладних на товар, що складаються постачальником. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткових накладних на товар.

На підтвердження факту поставки від ТОВ Добро-Буд Енерго товару позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні від 01.10.2018 №79 на суму 6 426,00 грн., у тому числі ПДВ 1 071,00 грн. (том 1 а.с. 106), від 20.11.2018 №94 на суму 21 930,00 грн., у тому числі ПДВ 3 655,00 грн. (том 1 а.с. 108), від 29.11.2018 №106 на суму 121 100,00 грн., у тому числі ПДВ 20 183,33 грн. (том 1 а.с. 110), від 20.12.2018 № 119 на суму 13 443,00 грн., у тому числі ПДВ 2 240,50 грн. (том 1 а.с. 112), від 15.02.2019 № 162/1 на суму 24 255,00 грн., у тому числі ПДВ 4 042,50 грн. (том 1 а.с.114), від 06.02.2019 № 162 на суму 15 255,00 грн., в тому числі ПДВ 2 542,00 грн. (том 1 а.с.116), від 28.02.2019 № 175 на суму 16 599,00 грн., в тому числі ПДВ 2 766,50 грн. (том 1 а.с.119).

ТОВ Добро-Буд Енерго виставлено ТОВ МСР-Сервіс Груп рахунки на оплату на загальну суму 219 005,00 грн., в т.ч. ПДВ 36 500,83 грн., зокрема № ДЕ-079 від 01.10.2018 на суму 6 426,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 071,00 грн. (том 1 а.с. 105), № ДЕ-094 від 16.11.2018 на суму 21 930,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 655,00 грн. (том 1 а.с. 107), № ДЕ-106 від 29.11.2018 на суму 121 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 183,33 грн.(том 1 а.с. 109), №119 від 05.12.2018 на суму 13 440,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 240,50 грн. (том 1 а.с. 111), № 162/1 від 15.02.2019 на суму 24 255,00 грн., в тому числі ПДВ 4 042 ,00 грн. (том 1 а.с. 119), № 162 від 06.02.2019 на суму 15 255,00 грн., в тому числі ПДВ 2 542,50 грн. (том 1 а.с. 115), № 175 від 21.02.2019 на суму 16 599,00 грн., в тому числі ПДВ 2 766,50 грн. (том 1 а.с.118).

Відповідно до накладної від 15.02.2019 № 162/2 ТОВ МСР-Сервіс Груп повернуто товар ТОВ Добро-Буд Енерго на загальну суму 15 255,00 грн., в тому числі ПДВ 2 542,50 грн.

В оплату за поставлений товар за договором позивач перерахував на користь ТОВ Добро-Буд Енерго кошти у загальному розмірі 203 753,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 17.10.2018 № 1211 на суму 6426,00 грн. (том 1 а.с.120), від 20.11.2018 №1269 на суму 21 930,00 грн. (том 1 а.с. 121), від 29.11.2018 № 1291 на суму 117 000,00 грн. (том 1 а.с.122), від 30.11.2018 № 1292 на суму 4100,00 грн. (том 1 а.с.122), від 20.12.2018 № 1305 на суму 13443,00 грн. (том 1 а.с.123), від 15.02.2019 № 1383 на суму 9 000,00 грн. (том 1 а.с.124), від 06.02.2019 № 1368 на суму 15 255,00 грн. (том 1 а.с.125), від 04.03.2019 № 1411 на суму 2599,00 грн. (том 1 а.с.126), від 28.02.2019 № 1407 на суму 14 000,00 грн. (том 1 а.с.127).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 за жовтень 2018 року по березень 2019 року грошові кошти, оплачені ТОВ Лофт Сервіс в графі дебет на суму 216 465,41 грн. (том 1 а.с.128-135, також зворотній бік).

Судом також установлено, що придбані у ТОВ ГДВ Трейд та ТОВ Компанія-Тект товари, були в подальшому реалізовані позивачем іншим суб`єктам господарювання, на підтвердження чого позивач надав суду акти надання послуг, видаткові накладні, довіреності на видачу товару, оборотно-сальдову відомість по рахунку № 361 (том 1 а.с.158-250, том 2 а.с.1-16).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2000 № 20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що вимоги, які пред`являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлені ті реквізити, які мають бути обов`язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію.

Отже, первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв`язку з конкретним постачальником.

Власне наявність формально складених первинних документів, не опосередкованих фактичним рухом активів між конкретними учасниками господарської операції, не породжує податкових наслідків у вигляді зменшення фінансового результату до оподаткування чи збільшення податкового кредиту.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що вони відповідають вимогам первинних документів, які передбачені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, та є підставою для їх врахування в бухгалтерській та податковій звітності.

Щодо обриву ланцюга постачання товарів, робіт і послуг, суд вказує наступне.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Що стосується відібраних працівниками оперативного управління Головного управління ДФС у Київській області пояснень директорів контрагентів, які вказують на ніби-то непричетність їх до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств, та вплив цих обставин на юридичне значення первинних документів, що слугували підставою для отримання спірних податкових вигод, суд зазначає таке.

Суд зауважує, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства не може бути свідченням безтоварності спірних операцій за умови, що інформація про таку особу як керівника підприємства міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17.

Суд наголошує на тому, що податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення вимог законодавства його контрагентом.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи та не можуть були підставою для висновків про порушення платником податку законодавства під час визначення у бухгалтерському обліку суми доходів, отриманої від операції з таким контрагентом.

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки позивачем товару контрагенту, яку з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов`язок довести обставини, що слугували підставою для збільшення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків у зв`язку з відображенням у бухгалтерському обліку нереальних господарських операцій, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв`язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв`язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність спірних фінансово-господарських операцій, суд також керується принципом поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі Кобець проти України . Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Тобто, у податкових спорах недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, є необґрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 11.03.2020 № 00002810502 та № 00002800502 є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів, робіт і послуг та реальність понесених витрат.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1921 від 20.03.2020 (а.с.49).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню на його користь у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МСР-Сервіс Груп задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.03.2020 № 00002810502 та № 0002800502.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МСР-Сервіс груп (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40623511, місцезнаходження: вул. Шахтарська, 5, м. Київ, 04074) судові витрати по сплаті судового збору 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43141267, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.09.2020.

Суддя Т.П. Балась