Рішення

від 18.09.2020 по справі 910/8890/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2020Справа № 910/8890/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали

господарської справи

за позовом Казенного підприємства Кіровгеологія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер

про стягнення 15 579, 01 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Казенне підприємство Кіровгеологія звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер про стягнення 15 579, 01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань за договором оренди № 10-18 від 01.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

До Господарського суду міста Києва позивачем було подано 13.07.2020 клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8890/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.07.2020 направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 0105471525614 за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі відповідачем відзиву або інших документів суду не надано.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 01.10.2018 укладено договір оренди обладнання № 10-18, за яким позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування обладання - кран-балку.

Пунктом 2.1 договору № 10-18 від 01.10.2018 встановлено, що відповідач вступає у строкове платне користування обладнанням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

За актом приймання-передавання майна від 01.10.2018, позивач передав відповідачу в строкове платне користування кран-балку № 10400455.

Пунктом 8.1. договору № 10-18 від 01.10.2018 встановлено, що цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018.

Згідно пункту 8.4 договору № 10-18 від 01.10.2018 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на один рік і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

За відсутності доказів протилежного, судом встановлено, що договір №10-18 від 01.10.2018 є чинним на час розгляду даного спору.

Відповідно до пункту 3.1 договору №10-18 від 01.10.2018 орендна плата за даним договором становить 1572, 24 грн. на місяць.

За розрахунком позивача, орендна плата за період липень 2019 - лютий 2020 у загальному розмірі становить 13 788, 23 грн.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною четвертою статті 286 Господарського кодексу України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 договору №10-18 від 01.10.2018 передбачено, що орендна плата перераховується позивачу на розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше 25 числа місяця наступного за поточним.

Судом встановлено, що строк внесення орендної плати за період липень 2019 - лютий 2020 є таким, що настав.

За твердженням позивача, відповідач не здійснив оплату за орендоване майно за період липень 2019 - лютий 2020, у результаті чого на момент звернення до суду існує прострочена заборгованість у розмірі 13 788, 23 грн.

Доказів оплати відповідачем вказаної позивачем суми заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основної суми боргу у загальному розмірі 13 788, 23 грн. є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 348, 85 грн. - пені, 206, 59 грн. - 3% річних та 235, 34 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 26.08.2019 - 10.06.2020.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 договору №10-18 від 01.10.2018 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторонни несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

З наведеного вбачається, що сторони не встановили конкретного виду та розміру пені за порушення строків розрахунків.

Отже, договір, який є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише посилання на законодавство вцілому.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що в тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

При цьому, а ні умовами договору, а ні спеціальним законодавчим актом не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання у даному випадку, а стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише обмежує її визначення сторонами у договорі подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

З огляду на викладене вище, правові підстави для стягнення пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 348, 85 грн. пені, нарахованої за період 26.08.2019 - 10.06.2020 суд відмовляє.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 206, 59 грн. - 3% річних та 235, 34 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 26.08.2019 - 10.06.2020.

Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, ідентифікаційний код 39527521) на користь Казенного підприємства Кіровгеологія (01103, місто Київ, вулиця Бойчука Михайла, будинок 8/9, ідентифікаційний код 14308279) 13 788 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 23 коп. - основного боргу, 206 (двісті шість) грн. 59 коп. - 3 % річних, 235 (двісті тридцять п`ять) грн. 34 коп. - інфляційних втрат та 1 912 (одна тисяча дев`ятсот дванадцять) грн. 82 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк