Ухвала

від 17.09.2020 по справі 540/1214/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 вересня 2020 року

Київ

справа №540/1214/19

адміністративне провадження №К/9901/23045/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі № 540/1214/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Херсон-Ремстройлюкс до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2020 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - скаржник), направлена поштою 07.09.2020.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У цій справі підставами касаційного оскарження судових рішень визначено пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме:

1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №816/4409/15, від 10.03.2020 у справі №816/91/17, від 16.04.2020у справі№813/3474/15, від 20.02.2020 у справі №806/6791/13-а, від 06.05.2020 у справі № 640/4687/19, від 30.06.2020 у справі №826/14126/18, від 31.01.2020 року по справі №840/3461/18 (К/9901/18760/19), від 11.06.2020 по справі №816/1109/18, від 19.03.2019 у справі №804/15542/13-а;

2) судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу - суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі представника апелянта, якого не було повідомлено про призначення судового засідання, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на продовження розгляду або на новий розгляд.

Колегія суддів вважає достатнім обґрунтування визначеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з тим, перевіряючи обґрунтування підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

Ця касаційна скарга із визначенням передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень подана вп`яте. Попередні чотири касаційні скарги були повернуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Скаржникові неодноразово роз`яснювалися вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, що у такому випадку має бути зазначено яку норму права застосовано судами неправильно, а висновок щодо правильного застосування якої викладено у постанові Верховного Суду і такому висновку судові рішення суперечать. Також скаржник має зазначити, в чому полягає подібність правовідносин у справі, у якій він подає касаційну скаргу, зі справами, які були предметом касаційного перегляду, і у яких Верховний Суд виклав висновок щодо правильного застосування норми права.

Верховний Суд зазначав, що обґрунтування касаційної скарги в частині неправильної оцінки наявних в матеріалах справи доказів та неправильної оцінки доводам контролюючого органу не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

У поданій вп`яте касаційній скарзі скаржником розширено перелік постанов Верховного Суду, які, на переконання відповідача, не були враховані судами, натомість, так і не зазначено, який саме висновок та щодо застосування якої норми матеріального права у них викладено, як і не зазначено, в чому відповідач вбачає подібність правовідносин.

Зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що безпосередній висновок щодо застосування норм права, який у них міститься, полягає в тому, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів. Застосовуючи цей висновок до спірних правовідносин у цій справі, суди дійшли висновку, що встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Отже, саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним первинним документам у сукупності із встановленими обставинами справи, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, посилання скаржника, що судами не враховано висновки Верховного Суду щодо необхідності дослідження безпосередньої реальності господарських операцій, є безпідставними.

Зазначаючи, що всупереч висновкам Верховного Суду, суди не з`ясували всі обставини справи, скаржник не зазначає ані які саме обставини не були встановлені судами, які саме зібрані у справі докази судами не досліджені. Зі змісту касаційної скарги не вбачається інших обставин, які б не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій.

При цьому, такі посилання свідчать про доведення скаржником порушення судами норм процесуального права, натомість не є свідченням наявності у цій справі підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Тобто, аналогічно попереднім касаційним скаргам, у поданій вп`яте, доводи скаржника зводяться до надання неправильної правової оцінки доводам контролюючого органу, що Верховним Судом вже визнавалося неналежним обґрунтуванням підстави для касаційного оскарження судових рішень - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України..

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає недостатнім наведене скаржником обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з викладеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо визначеної підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

Водночас колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

У зв`язку з наведеним, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику часу на усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі № 540/1214/19 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої (щодо визначеної підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко