Постанова

від 17.09.2020 по справі 826/12905/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/12905/17

адміністративне провадження № К/9901/13170/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2019 (суддя - Арсірій Р.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 (судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора філії комунального підприємства Київської обласної ради "ГОТОВО" Бодаренко Ангеліни Вікторівни, Філії комунального підприємства Київської обласної ради "ГОТОВО", третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідачів від 20.07.2017 18:30:09 №36242113 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є фактичним власником спірного об`єкту нерухомості, що підтверджується судовими рішеннями у цивільній справі №2-5560/10, якими хоч і не визнано за нею права власності на житловий будинок, однак підтверджено, що цей будинок збудовано саме нею. В свою чергу ОСОБА_2 не має речових прав ні на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ні на земельну ділянку, на якій побудований цей будинок, а тому третя особа є неналежним заявником спірних реєстраційних дій і відповідачі зобов`язані були відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 20.03.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З рішенням судів попередніх інстанцій не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просила їх скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Крім того просила передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

В обгрунтування касаційної скарги, посилалась на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо неналежності даного спору до адміністративної юрисдикції.

При цьому позивачем зроблено посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 04.04.2018 справах №817/567/16 та №826/9928/15, від 10.04.2018 у справі №808/8972/15, від 16.05.2018 у справі №826/4460/17, від 23.05.2018 у справі №823/378/16, від 13.06.2018 у справах №820/2675/17 та №803/1125/17, спори у яких також стосувались оскарження рішення державного реєстратора або запису, здійсненого державним реєстратором у відповідному державному реєстрі щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно за особою, яка не була заявником стосовно вчинення відповідних реєстраційних дій, і в яких Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, щодо належності цієї категорії справ до юрисдикції адміністративних судів.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24.09.2010 у справі №2-5560/10 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

22.11.2010 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок. Номер запису №28074725; підстава виникнення права власності - рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.09.2010.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22.02.2011 №22-1470/2010 скасовано рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.09.2010, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

20.07.2017 державним реєстратором філії комунального підприємства Київської обласної ради ГОТОВО Бодаренко А.В., Філії комунального підприємства Київської обласної ради ГОТОВО , за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 від 20.07.2017 №23329614, прийнято рішення №3642113 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 .

24.07.2017 державний реєстратор Петришин В.М., за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 20.07.2017. прийняв рішення №362474761 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з рішенням відповідачів про вчинення спірних реєстраційних дій щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 , позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у даній справі наявний спір про право власності на об`єкт нерухомого майна, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.

З висновками судів попередніх інстанцій колегія погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, Велика Палата дійшла наступних висновків:

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. .

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, в якій Велика Палата відступила від своїх висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 у справах №817/567/16 та №826/9928/15, від 10.04.2018 у справі №808/8972/15, від 16.05.2018 у справі №826/4460/17, від 23.05.2018 у справі №815/4618/16, від 05.06.2018 у справі №804/20728/14, від 12.06.2018 у справі №823/378/16, від 13.06.2018 у справах №820/2675/17 та №803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, - якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з рішенням державного реєстратора, яким скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно. При цьому позивач не виступала заявником оскаржуваних реєстраційних дій, такі були вчинені за заявою третьої особи - ОСОБА_2 .

Таким чином, звернувшись до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, позивач намагається захистити своє право власності на нерухоме майно від його порушення іншою особою - ОСОБА_2 , за яким в подальшому зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

У постанові від 05.12.2018р. (справа №757/1660/17-ц) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого … розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства. .

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства, а тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є обгрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки відсутні, передбачені статтею 346 КАС України, підстави для такої передачі.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук