Постанова

від 16.09.2020 по справі 464/1587/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/1587/18 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П.

Провадження № 22-ц/811/371/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

розглянувши без участі учасників справи апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 06 грудня 2018 року постановленого під головуванням судді Рудакова І.П. у справі № 464/1587/18 за позовом Львівської митниці ДФС до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за зберігання товару,-

в с т а н о в и в :

23 вересня 2018 року Львівська митниця Державної фіскальної служби звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат за зберігання товарів на складі митного органу в розмірі 19 745, 75 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 06 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач Львівська митниця ДФС.

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням суду, вважає його незаконним, необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального права.

Вважає, що єдиною підставою відмови у позові слугувало те, що Галицьким районним судом м.Львова 20.06.2017 року винесено постанову у справі № 461/3102/17, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 МК України закрито за закінченням строків накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил.

Судом не надано оцінки тому факту, що положення Митного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення зобов`язують суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати всі обставини справи, в тому числі вину особи, його протиправну поведінку, дії чи бездіяльність.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до зазначеної норми провадження у справі 13 травня 2019 року було відкрите.

Ухвалою колегії суддів від 16 вересня 2019 року ухвалено справу слухати з участю учасників справи.

Справа судом призначалася неодноразово, учасники справи надавали суду свої Відзиви, заперечення, додаткові пояснення відповідно до ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).

16 вересня 2020 року суд вирішує справу без учасників справи, враховуючи те, що на Львівській митниці проходить реорганізація, однак така значиться у ЄДРПОУ, але не уповноважена видати довіреність представнику від свого імені, а новоутворена Галицька митниця м.Львова не зареєстрована у ЄДРПОУ.

Представник відповідача ОСОБА_2 надала через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом відхилене, оскільки у справі є достатньо матеріалів, пояснень сторін для розгляду справи у відсутності учасників.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст. 268 ЦПК).

Матеріалами справи та судом встановлено, що 23 вересня 2018 року Львівська митниця ДФС звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення витрат понесених за зберігання на складі митного органу в сумі 19 745,75 грн., а саме: автомобіля марки Мерседес-Бенс 1524L, № шасі НОМЕР_1 сірого кольору, 1994 р.в. та сигарет в загальній кількості 42 610 пачок.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.12.2016 року у відповідача ОСОБА_1 працівниками митниці вилучено автомобіль марки Мерседес-Бенс та сигарети в кількості 42 610 пачок про що складено протокол № 5471/ 209089/16 від 16.12.2016 року.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 20.06.2017 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 КУпАП було закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил, а товар, вилучений згідно протоколу № 5471/209089 від 16.12.2016 року вирішено повернути ОСОБА_1

03 серпня 2017 року по видатковій накладній № 232 від 03.08.2017 року конфіскований транспортний засіб з товаром був виданий зі складу. Видача товару здійснена головним державним інспектором відділу складського обліку вилученого майна та розпорядження ним управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури.

Доповідною запискою УМЗтаРІ від 22.11.2017 року № 623/13-70-03-05/20 керівника митниці повідомлено, що витрати за зберігання конфіскованих товарів та транспортного засобу на спеціальний рахунок Львівської митниці ДФС не надходили.

Згідно представленого позивачем розрахунку строк зберігання товарів тривав з 10.07.2017 року по 02.08.2017 року включно, тобто 24 доби, займана площа 4,85 м.куб. Розмір відшкодування за зберігання на складі Львівської митниці ДФС товару складає 116,40 Євро ( 24 дні по 4,85 Євро за добу), що в перерахунку становить 3 566,74 грн. Розмір відшкодування за зберігання транспортного засобу складає 528 Євро (24 дні по 22,00 Євро за добу), що в перерахунку по курсу Євро становить 16 179,01 грн. Загальна сума відшкодування 19 745,75 грн. ( 3 566,74 грн.+ 16 179,01 грн. = 19 745,75 грн.)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із вимог ст.ст.467, 487, 527 МК України, ст.ст. 247, 38 КУпАП.

Порядок відшкодування витрат регулюється нормативним актом з назвою Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів , який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 15.06.2012 року №731 із змінами, внесеними Наказом Міністерства фінансів №115 від 19.03.2019 року та № 281 від 09.06.2020 року. (далі Порядок).

Згідно п.1 р.2 Порядку відшкодування витрат митного органу оформлюється уніфікованою митною квитанцією МД-1 (далі- УМК МД-1) яка заповнюється в порядку, встановленому законодавством.

Витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою ( далі платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів.

Обов`язок щодо покриття митного органу витрат за зберігання товарів, транспортних засобів припиняється у разі, якщо цими товарами буде здійснено розпорядження відповідно до гл. 38 МК України.

За змістом ст.487 МК провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним,- відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення..

Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що питання відшкодування витрат митного органу за зберігання товару повинно було розглядатися при винесенні постанови про притягнення особи до відповідальності за порушення митних правил з одночасним визнанням його вини чи відсутності такої. При видачі товару із місця зберігання, митниця не вимагала від одержувача оплати за його зберігання, відтак суд вважає, що погодилася з тим, що відсутня вина ОСОБА_1 у порушенні митних правил.

За змістом ч.1 ст. 520 МК витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

У розділі ІІІ Порядку ч.2 прописано, що витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині, що відсутня вина ОСОБА_1 в порушенні Митних правил та вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам матеріального права.

Із Постанови Галицького районного суду м.Львова від 20 червня 2017 року встановлено, що ОСОБА_1 притягався до відповідальності за ст.483 ч.1 Митного кодексу України, однак провадження по справі закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил.

Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 5471/20908/16 від 16.12.2016 року вирішено повернути ОСОБА_1 .

Транспортний засіб вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 5471/20908/16 від 16.12.2016 року, а саме автомобіль марки Мерседес-Бенс модель 1524 р.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова VIN НОМЕР_1 вирішено повернути ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції взяв до уваги резолютивну частину Постанови у адміністративній справі від 20.06.2017 року, при цьому не врахував, що у мотивувальній частині цієї Постанови судом прописано, що вивчивши матеріали справи та подані докази вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч.1 ст. 483 МК України, однак, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід закрити за закінченням строку накладення адміністративного стягнення .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 16.04.2019 року у справі №927/623/18 касаційний господарський суд прописав: з правового аналізу положень ст. 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП-через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративні правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні ДТП.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.06.2019 у справі № 927/120/18.

Враховуючи те, що постановою Галицького районного суду м.Львова від 20.06.2017 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП (закінчення строків накладення адміністративного стягнення), зазначена обставина не є реабілітуючою та не може бути підставою для звільнення останнього від відшкодування витрат за зберігання товару.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України (далі ЦК) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.3 розділу ІІ Порядку, витрати відшкодовуються платником у гривнях за офіційним курсом НБУ, установленим на дату їх внесення у сумі, розрахованій митним органом відповідно до розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, та залежно від строку зберігання товарів і транспортних засобів. Розміри відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів (за квадратний метр займаної площі) становить 1,0 євро за добу, транспортних засобів максимальна вага яких перевищує 3 500 кг становить 22,0 євро за добу.

Розрахунковий строк зберігання для обрахунку витрат починається з одинадцятого дня з дня набрання законної сили і закінчується датою видачі товару або транспортного засобу власнику.

Позивачем строк зберігання товару та транспортного засобу обрахований з 10.07.2017 року по 02.08.2017 року, що становить 24 доби при займаній площі 4,85 м.куб. Відповідно, розмір відшкодування за зберігання на складі Львівської митниці ДФС товару згідно розрахунку позивача складає 116,40 Євро (24 дні по 4,85 євро за добу). Курс НБУ станом на 03.08.2017 року становить 30, 64205500 грн. за 1 євро, що в перерахунку складає 3 566,74 грн.

Розмір відшкодування за зберігання на складі Львівської митниці ДФС транспортного засобу складає 528 Євро (24 дні по 22,00 євро за добу). Курс НБУ станом на 03.08.2017 року становить 30, 64205500 грн. за 1 євро, що у перерахунку складає 16 179,01 грн.

Загальна сума відшкодування згідно позовних вимог становить 19 745,75 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає, що сума стягнення за завдані збитки підлягає перерахунку.

У матеріалах справи наявна Довіреність від імені відповідача ОСОБА_1 на прізвище ОСОБА_3 від 21.07.2017 року, яка посвідчена віце-консулом Генерального консульства України у м.Мілані про те, що ОСОБА_1 надає право ОСОБА_3 отримання товарів та транспортного засобу ( зазначається перелік товарів, найменування, їх кількість та модель транспортного засобу із зазначеними номерами кузова, рік випуску та р.н.з.). Із цією Довіреність та заявою на ім`я начальника Львівської митниці ДФС п.Черкунова В.І. від 24.07.2017 року з долученням відповідних документів, що підтверджують її особу (а.с. 14- 30) ОСОБА_3 звернулася про отримання товару. Заява розглядалася три дні, на ній проставлені візи відповідальних осіб про погодження, однак товар та транспортний засіб був повернений 03.08.2017 року після надання ОСОБА_1 . Довіреності на ім`я ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом ЛМНО Пшеничною У.В. (а.с.33-34).

Згідно п.8 Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів №115 від 19.03.2019 року при обрахунку витрат митним органом до розрахункового строку не вкючаються: абз.1- час проведення митним органом в рамках процедури митного контролю та митного оформлення досліджень ; абз3- час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митного органу.

Суд вважає, що при зверненні 24.07.2017 року ОСОБА_3 із належно завіреною Довіреністю, митниця зобов`язана була видати товар, що зберігався, а відтак строк обрахунку витрат за зберігання товару становить 14 діб, що в сумі складає 2 080, 46 грн. ( 4,85 євро х14 днів= 67,90 євро х 30,64 грн. = 2,080,46 грн). Розрахунок проведено на підставі даних, наданим позивачем.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат за зберігання транспортного засобу Мерседес-Бенс такі не підлягають відшкодуванню.

Із Постанови Галицького районного суду м.Львова від 20.06.2017 року встановлено, що матеріалами справи не доведено, що вказаний транспортний засіб містив спеціально виготовлені сховища (тайники), що використовувалися для переміщення товарів-безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Із врахуванням зазначеного, у митної служби були відсутні підстави для зберігання транспортного засобу на митниці та безпідставне стягнення збитків за його зберігання.

За змістом ч.1 ст. 201 Митного кодексу товари з моменту пред`явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Аналогічне стосується транспортного засобу.

У пунктах 70,71 Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 у справі Рисовський проти України (Заява № 29979/04) зазначено, що суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилюють прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії , п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ст.376 ч.1 п.3,4 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

Порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно ч.5 ст. 268 ЦПК датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 383, 384, 389, 391 ЦПК суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської митниці державної фіскальної служби задоволити частково.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 05 грудня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Львівської митниці державної фіскальної служби задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 ) в користь Львівської митниці державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39420875, р/р 31258263488895, банк одержувача в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) збитки в сумі 2 080,46 грн. (Дві тисячі вісімдесят грн.. 46 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк