Ухвала

від 09.09.2020 по справі 932/10322/20

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/10322/20

Провадження №1-кс/932/5369/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м.Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , у залі суду, в м. Дніпрі, розглянувши клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_4 , по кримінальному провадженні №12020040030001531 від 07.08.2020, про арешт майна -

В С Т А Н О В И В:

09.09.2020 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло вищевказане клопотання, відповідно до якого, слідчий просить накласти арешт на будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить територіальній громаді селища Слобожанське, в особі Слобожанської селищної ради Дніпровського район, Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04525024), з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони розпорядженням та відчуженням даного майна.

Слідчий у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

За клопотанням слідчого справа розглянута у відповідно до ч. 2 ст.172 КПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно доп.1ч.2вказаної статтіарешт майнадопускається зметою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч.3 цієї ж статті у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом із тим відповідно до ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Так, встановлено, що до СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про те, що група невстановлених осіб вчинила підробку офіційних документів.

В ході проведення допиту гр. ОСОБА_5 в якості потерпілого, останній пояснив, що 10.05.2006 між ним та його братом - ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме адміністративно-торгівельного комплексу площею 936.1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За умовами вказаного договору, будівля за адресою АДРЕСА_1 , була продана за 100 000 грн. (у цінах 2006р.), гроші у суму 100 000 грн. продавець ( ОСОБА_6 ) отримав у повному обсязі, а потерпілий, таким чином, став володарем вказаного об`єкту нерухомості.

У листопаді 2019 року, ОСОБА_6 , подавши завідомо підроблені документи про право власності на адміністративну будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , звертається до селищної ради з проханням присвоїти адресу вказаної будівлі а саме - АДРЕСА_3 , та 20.11.2019, селищна рада, не володіючи інформацією про те, що ОСОБА_6 не є власником вказаної будівлі, приймає таке рішення.

08.04.2020, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що він не є власником вказаної будівлі, шляхом подання документів на право власності на вказану будівлю, вніс її як майно до статутного капіталу ТОВ «Тепло рент», після чого надав вказані документи для реєстрації у Державному Реєстрі прав на нерухоме майно, вказавши його нову адресу АДРЕСА_1 . В подальшому, будівля за вищевказаною адресою була внесена до статутного капіталу підприємства ТОВ «Тепло-Рент» (ЄДРПОУ 43588572).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівля за адресою: АДРЕСА_1 - належить одноособово територіальній громаді селища Слобожанське, в особі Слобожанської селищної ради Дніпровського район, Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04525024).

08.08.2020 постановою слідчого будівля за адресою: АДРЕСА_1 була визнана речовим доказом, оскільки на думку слідчого, вказана будівля є матеріальним об`єктом - об`єктом кримінально протиправних дій.

Проте, слідчим не долучено ані договір купівлі-продажу від 10.05.2006, ані доказів на підтвердження, що приміщення за адресами: Дніпро, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27А та 27Д є одним приміщенням.

Аналізом сайту Судової влади України та Єдиним державним реєстром судових рішень встановлено, що вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна, від 10.05.2006, був предметом судового розгляду у справі №2-1484/06. Предметом справи було зокрема визнання такого договору дійсним з огляду на відсутність його нотаріального посвідчення. Проте судовими рішеннями, останнє з яких постанова Верховного суду від 07.08.2020 у позові було відмовлено. Судами встановлено: Доводи касаційної скарги, що позивач ( ОСОБА_5 потерпілий у даній справі) у визначеному законом порядку набув право власності на адміністративно-торгівельного комплексу не заслуговують на увагу, оскільки договір купівлі-продажу від 10.05.2006 укладений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення та без згоди, зокрема нотаріально посвідченої, особи яка є співвласником спірного нерухомого майна в силу вимогстатті 60 СК Україниі така обставина не спростована, тому вищевказаний договір не може бути визнаний судом дійсним.

Відтак мотиви клопотання про набуття прав на майно потерпілим та протиправне позбавлення його таких прав є хибним.

Крім того правова кваліфікація кримінального провадження ч.3 ст.358 КК України. Тобто об`єктом, що зберіг на собі сліди кримінального провадження можуть бути офіційні документи, печатки штампи а не нерухоме майно.

З огляду на наведене приходжу до висновку, що будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню. Клопотання про арешт є явно безпідставним та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_4 , по кримінальному провадженні №12020040030001531 від 07.08.2020, про арешт майна відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до Дніпровського апеляційногосудупротягомп`ятиднівздняїїпроголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1