Ухвала

від 24.09.2020 по справі 932/10322/20

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/10322/20

Провадження №1-кс/932/5368/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м.Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні суду, в м.Дніпрі клопотання слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 12020040030001531 відомості про яке внесені до ЄРДР 07.08.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України про тимчасовий доступ до речей та документів

В С Т А Н О В И В:

09.09.2020 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло вищевказане клопотання, відповідно до якого, слідчий просить надати тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться у володінні, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слідчий у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.

Представник адміністрації у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження у суді не здійснювалось.

Розглянувши клопотання, дослідивши надані до нього додатки, приходжу до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання, за наступних обставин.

Відповідно до положень п. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 2 ст. 160 КПК України, у клопотанні зазначаються: короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

Згідно приписами, п. 1, 2 ч. 5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Так, встановлено, що до СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що група невстановлених осіб вчинила підробку офіційних документів

В ході проведення допиту гр. ОСОБА_5 в якості потерпілого, останній пояснив, що 10.05.2006 між ним та його братом - ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме адміністративно-торгівельного комплексу площею 936.1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

За умовами вказаного договору, будівля за адресою АДРЕСА_2 , була продана за 100 000 грн. (у цінах 2006р.), гроші у суму 100 000 грн. продавець ( ОСОБА_6 ) отримав у повному обсязі, а потерпілий, таким чином, став володарем вказаного об`єкту нерухомості.

У листопаді 2019 року, ОСОБА_6 , подавши завідомо підроблені документи про право власності на адміністративну будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , звертається до селищної ради з проханням присвоїти адресу вказаної будівлі а саме - АДРЕСА_3 , та 20 листопада 2019 року, селищна рада, не володіючи інформацією про те, що ОСОБА_6 не є власником вказаної будівлі, приймає таке рішення.

08 квітня 2020 року, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що він не є власником вказаної будівлі, шляхом подання документів на право власності на вказану будівлю, вніс її як майно до статутного капіталу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », після чого надав вказані документи для реєстрації у Державному Реєстрі прав на нерухоме майно, вказавши його нову адресу АДРЕСА_2 . В подальшому, будівля за вищевказаною адресою була внесена до статутного капіталу підприємства ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Таки чином, у органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що невстановлені особи, шляхом присвоєння нової адреси будівлі та підробки правовстановлюючих документів намагаються заволодіти об`єктом нерухомості, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , попередньо змінивши адресу на : АДРЕСА_2 .

08.08.2020 постановою слідчого будівля за адресою: АДРЕСА_2 була визнана речовим доказом, оскільки на думку слідчого, вказана будівля є матеріальним об`єктом - об`єктом кримінально протиправних дій.

Проте, слідчим не долучено ані договір купівлі-продажу від 10.05.2006, ані доказів на підтвердження, що приміщення за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 є одним приміщенням.

Аналізом сайту Судової влади України та Єдиним державним реєстром судових рішень встановлено, що вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна, від 10.05.2006, був предметом судового розгляду у справі №2-1484/06. Предметом справи було зокрема визнання такого договору дійсним з огляду на відсутність його нотаріального посвідчення. Проте судовими рішеннями, останнє з яких постанова Верховного суду від 07.08.2020 у позові було відмовлено. Судами встановлено: Доводи касаційної скарги, що позивач ( ОСОБА_5 потерпілий у даній справі) у визначеному законом порядку набув право власності на адміністративно-торгівельного комплексу не заслуговують на увагу, оскільки договір купівлі-продажу від 10.05.2006 укладений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення та без згоди, зокрема нотаріально посвідченої, особи яка є співвласником спірного нерухомого майна в силу вимогстатті 60 СК Україниі така обставина не спростована, тому вищевказаний договір не може бути визнаний судом дійсним.

Відтак мотиви клопотання про набуття прав на майно потерпілим та протиправне позбавлення його таких прав є хибним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. п.п. 5, 7 ч. 2 ст. 160, 369, 371, 372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 12020040030001531 відомості про яке внесені до ЄРДР 07.08.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України про тимчасовий доступ до речей та документів - відмовити.

Ухвалаоскарженнюнепідлягає.

Слідчій суддя ОСОБА_1