Постанова

від 16.09.2020 по справі 904/116/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2020 року м.Дніпро Справа № 904/116/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін у судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Нікопольської міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 року у справі №904/116/20 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

за позовом Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровської області

до відповідача-1: Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро

відповідача-2: Правобережної товарної біржі, м.Кам`янське Дніпропетровської області

відповідача-3: ОСОБА_1 , м.Нікополь Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіос 2018", м.Нікополь, Дніпропетровська область

про визнання недійсними правочинів,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 року провадження у справі №904/116/20 за позовом Нікопольської міської ради до відповідачів: Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, Правобережної товарної біржі, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіос 2018" про визнання недійсним рішення № 2 від 17.12.2014 про розпорядження безхазяйним майном, акту № 1 опису, оцінки та передачі безхазяйного майна від 05.01.2015 та договору купівлі-продажу від 24.02.2015 року закрито.

Ухвала мотивована тим, що:

- одним із відповідачів у даній справі є ОСОБА_1 ;

- вказана особа є фізичною особою-підприємцем, що встановлено господарським судом при здійснені підготовки до розгляду справи шляхом подання запиту до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань;

- відповідач-3 не виступає у спірних правовідносинах як фізична особа-підприємець; разом з тим, вимога про визнання недійсним рішення № 2 від 17.12.2014 про розпорядження безхазяйним майном, акту № 1 опису, оцінки та передачі безхазяйного майна від 05.01.2015 безпосередньо стосується прав та обов`язків ОСОБА_1 як фізичної особи.

При наявності серед інших учасників справи (сторін) юридичних осіб, суд вважав, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків цим обставинам.

Апелянт зазначає наступні доводи:

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Згідно ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями.

Скаржник вказує, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, відносяться до юрисдикції господарських судів.

Судом не взято до уваги той факт, що Третій апеляційний адміністративний суд погодився з висновками Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/8167/19 та визначив, що спірні правовідносини (про визнання протиправними та скасування рішення Нікопольського ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, які є предметом оскарження у цій справі № 904/116/20) стосуються набутого права власності, потребують встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходять за межі компетентності адміністративних судів, а тому, з урахуванням складу учасників (Нікопольська міська рада та Головне управління ДФС у Дніпропетровській області), справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З наведених вище підстав позивач просить апеляційну скаргу задовольнити; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 року у справі № 904/116/20 скасувати; справу № 904/116/20 направити до господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.

Сторони по справі відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Від позивача надійшла заява, в якій апелянт підтримує вимоги апеляційної скарги, просить розглянути справу за відсутності його представника.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 ГПК України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив позов до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, Правобережної товарної біржі, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіос 2018" про визнання недійсними рішення № 2 від 17.12.2014 про розпорядження безхазяйним майном за підписом заступника начальника Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Малиновського В.В.; акту № 1 опису, оцінки та передачі безхазяйного майна від 05.01.2015 року, затвердженого заступником начальника Нікопольського ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Радецькою В.М. 05.01.2015 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 24.02.2015 № 004/15-КтБМ, укладеного на Правобережній товарній біржі (м. Дніпродзержинськ) між Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ст.45 ГПК України).

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Судом встановлено і сторонами не оспорюється, що відповідач -3 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Проте, наявність такого статусу в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і у відносинах щодо визнання недійсними рішення № 2 від 17.12.2014 про розпорядження безхазяйним майном, акту № 1 опису, оцінки та передачі безхазяйного майна від 05.01.2015 та договору купівлі-продажу майна від 24.02.2015

Згідно п.1. договору купівлі-продажу майна від 24.02.2015 №004/15-Кт БМ (а.с.18), який укладений на Правобережній товарній біржі (м. Дніпродзержинськ), між Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 (покупець), продавець продав, а покупець придбав на біржових торгах споруди зруйнованого та незавершеного будівництва, розташованих на території колишнього будинку відпочинку по АДРЕСА_1 , які складаються з: цегла полуторна у кількості 15 540 шт., цегла полуторна (половинки) у кількості 1890 шт., цегла одинарна у кількості 9645 шт., цегла одинарна (половинки) у кількості 785 шт., фундамент із суцільного бетону у кількості 2,16шт., фундамент із побутового каменю у кількості 3,24шт., фрагмент фундаменту битового у кількості 20шт, фундамент із суцільного бетону 0,4х0,8м у кількості 56шт, плити перекриття 6,0х1,0м у кількості 3шт, асфальтове покриття у кількості 84шт.

На підставі цього договору 25.09.2018 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на придбане майно (а.с.11).

Отже, придбання майна фізичною особою не пов`язується з її державною реєстрацією як підприємця. Крім того, наявність такого статусу не може свідчити про те, що фізична особа - підприємець виступає у такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо реалізації прав власника на майно.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваної ухвали про те, що у даній справі заявлені позовні вимоги є пов`язаними та мають розглядатися в одному провадженні, оскільки висновки суду щодо позовної вимоги до відповідача-фізичної особи, про визнання договору купівлі-продажу від 24.02.2015 недійсним, залежать від висновків суду щодо позовної вимоги до відповідачів про визнання недійсним рішення № 2 від 17.12.2014 про розпорядження безхазяйним майном та акту № 1 опису, оцінки та передачі безхазяйного майна.

Оскільки предмет спору у даній справі безпосередньо стосується прав і обов`язків, зокрема фізичної особи ОСОБА_1 , при наявності серед інших учасників справи (сторін) юридичних осіб, дана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На думку колегії суддів скаржник згідно ст. ст. 73, 74 ГПК України не спростував висновки суду першої інстанції, апеляційну скаргу не довів, тому задоволенню вона не підлягає.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи спростовуються наступним:

Щодо підвідомчості спору господарському суду скаржник вказує, що:

- звертався з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Нікопольської державної податкової інспекції Нікопольського управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (відповідач), за участю третіх осіб - ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіос 2018", про визнання протиправними та скасування рішень (справа № 160/8167/19);

- ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 (справа № 160/8167/19), яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019, відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі у зв`язку з тим, що спір не підсудний адміністративним судам; суд зазначив, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільної або господарської юрисдикції залежно від складу учасників справи;

Колегія суддів звертає увагу, що у спорі, який заявлено до господарського суду, ОСОБА_1 зазначений як відповідач у справі. Між тим, зі змісту постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 160/8167/19 вбачається, що спір стосується юридичних осіб: Нікопольської міської ради (позивач) та Нікопольської державної податкової інспекції Нікопольського управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (відповідач).

Суд обґрунтовано зазначив, що звернувшись до господарського суду у січні 2020, Нікопольська міська рада змінила суб`єктний склад учасників та доповнила позов вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.02.2015, який укладено між Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та фізичною особою ОСОБА_1 .

Ці доводи апелянтом не спростовано.

Скаржник не звернув увагу на виключення, що містить п.6 ч.1 ст.20 ГПК України - до юрисдикції господарських судів не відносяться справи щодо права власності чи іншого речового права на майно, стороною яких є фізична особа, яка не виступає в спорі як фізична особа-підприємець. Доводи оскаржуваної ухвали щодо таких висновків апелянт не спростував.

Колегія поділяє доводи суду першої інстанції про те, що вимога про визнання недійсним рішення № 2 від 17.12.2014 про розпорядження безхазяйним майном, акту № 1 опису, оцінки та передачі безхазяйного майна від 05.01.2015 безпосередньо стосується прав та обов`язків ОСОБА_1 як фізичної особи.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, суд в оскаржуваній ухвалі вірно визначив, що заявлений спір не відноситься до предметної юрисдикції господарських судів. Висновки суду відповідають нормам процесуального права, апелянтом не спростовані, скарга не доведена та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 року у справі № 904/116/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 21.09.2020 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков