Ухвала

від 21.09.2020 по справі 910/13952/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.09.2020Справа № 910/13952/20

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Українського національного інформаційного агенства "УКРІНФОРМ"

до ТОВ "СОЛОМОН"

про стягнення 403 850,20 грн,

УСТАНОВИВ:

Українське національне інформаційне агенство "УКРІНФОРМ" (далі - позивач, УКРІНФОРМ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "СОЛОМОН" (далі - відповідач, ТОВ "СОЛОМОН") про стягнення 403 850,20 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви № 03-32/15/09 від 09.09.2020 (вх. № 13952/20 від 15.09.2020), суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи.

Позивачем не дотримано вимог п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач зазначив, що повним найменуванням відповідача є ТОВ "СОЛОМОН", тоді як відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повним найменуванням відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН".

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог.

Зміст позовних вимог викладено позивачем у п. 1 прохальної частини позовної заяви у такій редакції: "Стягнути з відповідача на користь позивача 403 850,20 грн". Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що вказана сума складається з сум основного боргу, штрафу та інфляційного збільшення за Договором № 1226Г/2016 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 02.06.2016 та сум основного боргу та штрафу за Договором оренди № 7435 нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.06.2016. Отже, прохальна частина позовної заяви не містить всіх сум, заявлених позивачем до стягнення з відповідача на підставі вказаних договорів.

Суд звертає увагу, що предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, правові підстави позову.

Позивачем не дотримано вимог п. 5 ч. 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Суд звертає увагу, що спірні правовідносини сторін виникли на підставі, зокрема, Договору оренди № 7435 нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.06.2016 (далі - Договір оренди), який за своєю правовою природою є договором оренди. Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою: розміщення дизайн-студії.

Також зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості, зокрема зі сплати орендної плати на підставі Договору оренди (в частині 30% до сплати позивачу як балансоутримувачу) у розмірі 242 771,93 грн (основний борг) за користування приміщенням за період з листопада 2019 по 21 липня 2020 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає.

Разом з цим п. 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України містить такі положення:

"Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року N 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді".

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовна заява не містить нормативно-правового обгрунтування позову з урахуванням наведених положень ч. 6 ст. 762, п. 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною другою статті 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії , якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003" відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом" , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Натомість, позивачем в якості додатків до позовної заяви додано ряд копій письмових доказів, які не засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, та фактично подано у вигляді ксерокопій, оскільки напис на пакеті документів "пронумеровано та скріплено печаткою 102 арк." за підписом Генерального директора УКРІНФОРМУ не містить слів "Згідно з оригіналом" . Разом з цим, саме таке зазначення свідчить, що копії відповідають оригіналам. Також, відсутня дата засвідчення копій документів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Враховуючи наведені зауваження Європейського суду з прав людини, суд вважає достатнім для усунення вказаного недоліку позовної заяви у частині засвідчення копій документів належним чином, - здійснення уповноваженим представником позивача відповідного напису у приміщенні суду в строки, визначені цією ухвалою суду.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки її подано без додержання вимог п. 2, 4, 5 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суд відзначає, що з метою усунення встановлених недоліків позивач має:

- зазначити повне найменування відповідача;

- зазначити у прохальній частині позовної заяви всі суми, які стягуються позивачем;

- навести нормативно-правове обгрунтування позову з урахуванням положень ч. 6 ст. 762, п. 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України;

- засвідчити копії документів, раніше доданих до позовної заяви, в порядку, передбаченому пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003".

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись ст. 162, 164, 174, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- зазначення повного найменування відповідача;

- зазначення у прохальній частині позовної заяви всіх сум, які стягуються позивачем;

- наведення нормативно-правового обгрунтування позову з урахуванням положень ч. 6 ст. 762, п. 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України;

- засвідчення копій документів, раніше доданих до позовної заяви в порядку, передбаченому пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003".

3. Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

4. Звернути увагу позивача, що виконання ним вимог ухвали суду у строк, встановлений судом, доводиться саме позивачем.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 21.09.2020 та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Гумега