Рішення

від 02.12.2020 по справі 910/13952/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2020Справа № 910/13952/20

За позовом Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про стягнення 403 850,20 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І.Мухіна

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Українське національне інформаційне агентство "УКРІНФОРМ" (далі - позивач, УКРІНФОРМ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН" (далі - відповідач, ТОВ "СОЛОМОН") про стягнення з відповідача на користь позивача сукупно 403 850, 20 грн, а саме:

127 193,88 грн основного боргу, 25 438,78 грн штрафу у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої за договором суми, 1 162,45 грн інфляційних втрат на підставі Договору № 1226Г/2016 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 02.06.2016 (далі - Договір про відшкодування витрат);

242 771,93 грн основного боргу, 7 283,16 грн штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості на підставі Договору № 7435 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.06.2016 (далі - Договір оренди).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в період з жовтня 2019 по 21.07.2020 (дату примусового виселення відповідача з об`єкту оренди в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/16149/19 від 03.03.2020) відповідач в порушення норм законодавства та укладених договорів належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг за Договором про відшкодування витрат та за Договором оренди.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань відповідачем, позивачем нараховано відповідачу 25 438,78 грн штрафу та 1 162,45 грн інфляційних втрат за Договором про відшкодування витрат та 7 283,16 грн штрафу за Договором оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 позовну заяву УКРІНФОРМ залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

02.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 позовну заяву Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13952/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН" (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 (далі - Договір оренди), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 143,22 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16 (реєстровий номер 00015332.1.ВКПТДС011), що перебуває на балансі Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ" (далі - балансоутримувач, позивач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 29.02.2016 і становить 2859817,00 грн без ПДВ.

Відповідно до пункту 1.2 Договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення дизайн-студії.

Згідно з пунктом 2.1 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 3.1 Договору оренди визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2016 року - 42 897, 26 грн.

За умовами пункту 3.3 Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з пунктом 3.4 Договору оренди визначено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Пунктом 3.6 Договору оренди встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до пункту 3.11 Договору оренди у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 10.1 Договору оренди визначено, що цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 02.06.2016 до 02.05.2019 включно.

Відповідно до частини 10.3 Договору оренди зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Згідно з пунктом 10.4 Договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

За приписами пункту 10.6 Договору оренди чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря-юридичної особи.

Крім того, 02.06.2016 між Українським національним інформаційним агентством "УКРІНФОРМ" (далі - балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН" (далі - орендар) укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1226Г/2016 (далі - Договір про відшкодування витрат або Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого балансоутримувач забезпечує технічну експлуатацію та утримання будівлі і прилеглої до неї території, що знаходиться за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Б. Хмельницького, 8/16 (реєстровий № 00015332.1.ВКПТДС011), а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт. Орендар користується приміщенням загальною площею 143,22 кв. м, яке розташоване на першому поверсі будівлі, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 29.02.2016 і становить 2859817,00 грн без ПДВ (далі - орендоване приміщення) (Договір оренди № 7435 від 02.06.2016).

Відповідно до п. 2.1 Договору про відшкодування витрат балансоутримувач зобов`язується, зокрема: здійснювати обслуговування будівлі, інженерних мереж та комунікацій будинку відповідно до діючих Норм та Правил технічної експлуатації адмінбудинків (пп. 2.1.1 п. 2.1); забезпечувати подачу до приміщень орендаря теплової, електричної енергії та питної води за нормами (лімітами) та Правилами Київенерго, Київводоканалу (пп. 2.1.2 п. 2.1).

Відповідно до пп. 3.1.3 п. 3.1 Договору про відшкодування витрат орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

У розділі 4 Договору про відшкодування витрат сторони узгодили вартість послуг та порядок розрахунків за цим Договором.

Додатковими угодами від 01.08.2016, від 14.02.2017, від 01.04.2017, від 01.01.2018, від 01.01.2019 сторонами вносились зміни до пунктів розділу 4 Договору про відшкодування витрат.

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.5 Договору про відшкодування витрат (в редакції Додаткової угоди від 01.08.2016):

- вартість експлуатаційних послуг (охорона, обслуговування і ремонт будівлі, допоміжних приміщень та прибудинкової території) складає на місяць 6198,57 грн, ПДВ (20%) - 1239,72 грн. Всього на місяць - 7438,29 грн (п. 4.1);

- вартість спожитих комунальних послуг у частині споживання електроенергії та гарячої води й опалення визначається згідно з діючими тарифами і порядком розрахунків обсягів споживання, що визначаються та надаються орендарю балансоутримувачем (п. 4.2);

- вартість спожитих комунальних послуг у частині споживання холодної води визначається згідно з діючими тарифами і здійснюється щомісячно по факту споживання (п. 4.3);

- орендар здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 10 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної та теплової енергії. Остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну та теплову електроенергію за розрахунковий період здійснюється на підставі рахунків, наданих балансоутримувачем. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період балансоутримувачем мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання електричної та теплової енергії у поточному розрахунковому періоді. Суму боргу по остаточному розрахунку орендар здійснює (залежно від виду послуги - п. 4.2 та п. 4.3) до 15 числа календарного місяця, який слідує за пройдешнім місяцем споживання (післяоплата) (п. 4.4);

- припинення (розірвання) Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з оплати послуг, якщо така виникла, в повному обсязі, враховуючи відповідні санкції (п. 4.5).

Відповідно до п. 4.1 Договору про відшкодування витрат (в редакції Додаткової угоди від 01.01.2019) сума податку на землю складає 4 192,05 грн, у т.ч. ПДВ (20%) - 698,68 грн. Вартість експлуатаційних послуг (охорона, обслуговування і ремонт будівлі, допоміжних приміщень та прибудинкової території) складає на місяць 5157,35 грн, у т.ч. ПДВ (20%) - 859,56 грн. Всього на місяць - 9349,40 грн, у т.ч. ПДВ (20%) - 1558, 23 грн. Вартість експлуатаційних та споживчих комунальних послуг в рахунках та актах виставляється загальною сумою як відшкодування комунально-експлуатаційних витрат. До акту додається детальний розрахунок спожитих комунальних послуг за відповідний період. Оплата здійснюється щомісячно на підставі виставленого рахунку балансоутримувача, але не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 3 Додаткової угоди від 01.01.2019 визначено, що ця додаткова угода є невід`ємною частиною Договору і набуває чинності з 01.01.2019.

Відповідно до п. 6.1 Договору про відшкодування витрат цей договір набирає чинності з 02.06.2016 та укладено на строк дії Договору оренди № 7435 від 02.06.2016, а саме до 02.05.2019 включно.

Позивач - Українське національне інформаційне агентство "УКРІНФОРМ" (балансоутримувач), звертаючись з даним позовом до суду з вимогами до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН" (орендар) зазначив, що надавав останньому послуги, обумовлені Договором про відшкодування витрат балансоутримувача № 1226Г/2016 від 02.06.2016, на утримання державного нерухомого майна загальною площею 143,22 кв. м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16, яке надане відповідачу в оренду на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 від 02.06.2016, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець, третя особа).

Позивач зазначив, що стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати послуг за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 1226Г/2016 від 02.06.2016 за період 2017, 2018 років по вересень 2019 року, а також заборгованості щодо оплати орендних платежів за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 від 02.06.2016 за період 2017, 2018 років та включно по жовтень 2019 року, було предметом спору у справі Господарського суду міста Києва № 910/18951/19 за позовом Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН" про стягнення 1 005 235,70 грн заборгованості, в тому числі: 312 792,42 грн основної заборгованості, 27 754,97 грн штрафу та 21 983,10 грн інфляційних втрат за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1226Г/2016 від 02.06.2016, та 623 985,71 грн основної заборгованості та 18 719,57 грн штрафу за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 від 02.06.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18951/19 позов Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН" на користь Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ" заборгованість у розмірі 918 959,11 грн, 16 544,81 грн інфляційних втрат, 46 474,54 грн штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 729,68 грн. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача 17 819,02 грн основної заборгованості та 5 438,29 грн інфляційних втрат відмовлено.

З даним позовом позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про стягнення заборгованості на підставі вищевказаних договорів за період з жовтня 2019 по 21.07.2020 - дату примусового виселення відповідача з об`єкту оренди.

Як зазначив позивач, 21.07.2020 державними виконавцями Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві у примусовому порядку виконано наказ Господарського суду міста Києва № 910/16149/19 від 03.03.2020, про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН" з нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 142,22 кв. м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16 (реєстровий № 00015332.1.ВКПТДС011), та перебуває на балансі Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ".

Отже, предметом спору у даній справі № 91013925/20 є вимоги позивача про стягнення з відповідача 403 850, 20 грн заборгованості, а саме:

127 193,88 грн основного боргу за період з жовтня 2019 по 21.07.2020, 25 438,78 грн штрафу у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої за договором суми, 1 162,45 грн інфляційних втрат на підставі Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 1226Г/2016 від 02.06.2016;

242 771,93 грн основного боргу за період з листопада 2019 по 21.07.2020, 7 283,16 грн штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.06.2016 № 7435.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1226Г/2016 від 02.06.2016, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Дослідивши зміст Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 від 02.06.2016, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 ГК України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18951/19 за позовом Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН" про стягнення 1 005 235,70 грн, яке набрало законної сили 07.08.2020, встановлено обставини прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН" в оренду нерухомого майна на підставі Договору оренди від 02.06.2016 № 7435, а саме:

"Відповідно до Акту приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16, 02.06.2016 орендодавець згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.06.2016 № 7435 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 143,22 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16 (реєстровий номер 00015332.1.ВКПТДС011), що перебуває на балансі Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ", код ЄДРПОУ 00015332".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 910/16149/19 повністю задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломон", виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН" з нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 142,22 кв. м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16 (реєстровий № 00015332.1.ВКПТДС011), та перебуває на балансі Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ".

Наведеним рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16149/19, яке набрало законної сили 03.03.2020, встановлено, зокрема, такі обставини:

"Строк дії договору оренди сторони визначили у пункті 10.1. договору, а саме - договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 02.06.2016 до 02.05.2019 включно ";

"31.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою № 30-06 про припинення чинності договору оренди від 02.06.2016 № 7435 у зв`язку із закінченням строку його дії, відповідно до якої позивач відмовив відповідачу у продовженні строку дії договору оренди, у зв`язку із порушенням останнім пунктів 5.3, 3.6. та 10.4. договору";

"Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо звільнення та передачі орендованого майна за договором оренди від 02.06.2016 № 7435 по акту приймання-передачі позивачу та продовжує використовувати майно позивача після закінчення дії строку дії договору для здійснення своєї господарської діяльності ;

"Судом встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду (15.11.2019) договір оренди від 02.06.2016 № 7435 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, у зв`язку з чим відсутні правові підстави використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Соломон" об`єкту оренди. Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт припинення договірних відносин між сторонами за договором оренди від 02.06.2016 № 7435".

Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 910/16149/19, яке набрало законної сили, встановлено обставини припинення дії Договору оренди № 7435 від 02.06.2016 у зв`язку із закінченням строку його дії та той факт, що ТОВ "СОЛОМОН" (відповідач у даній справі) продовжило використання майна після закінчення дії строку дії договору для здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини , якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведену норму ст. 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що вищезазначені обставини щодо ТОВ "СОЛОМОН" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 910/16149/19 та від 11.06.2020 у справі № 910/18951/19, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва № 910/13952/20, у якій беруть участь вказані особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Згідно наявного в матеріалах даної справи № 910/13952/20 Акту державного виконавця від 21.07.2020 підтверджується, що 21.07.2020 ТОВ "СОЛОМОН" було у примусовому порядку виселено з нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 142,22 кв. м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16 та перебуває на балансі Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ"

Таким чином, при розгляді даної справи № 910/13952/20 судом встановлено, що по 20.07.2020 (включно) ТОВ "СОЛОМОН" використовувало нерухоме майно, яке є предметом Договору оренди, з приводу відшкодування витрат на утримання якого та надання комунальних послуг було укладено Договір відшкодування витрат. Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт використання ним орендованого майна протягом спірного у даній справі періоду - з жовтня 2019 року по 20.07.2020 року (включно).

На виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 від 02.06.2016 балансоутримувач надав орендарю послуги за період з листопада 2019 по 20.07.2020 (включно) (30% орендної плати), що підтверджується підписаними між сторонами Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: від 30.11 2019 на суму 27 904,83 грн; від 31.12.2019 на суму 27 849,02 грн; від 31.01.2020 на суму 27 904,72 грн; від 29.02.2020 на суму 27 821,00 грн; від 31.03.2020 на суму 28 043,58 грн; від 30.04.2020 на суму 28 267,92 грн; від 31.05.2020 на суму 28 352,73 грн; а також Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000641 від 30.06.2020 на суму 28 409,43 грн; № ОУ-0000739 від 21.07.2020 на суму 18 218,70 грн, які не підписані сторонами.

Стосовно двох останніх Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2020 та від 21.07.2020, які не підписані сторонами, то суд відзначає, що умовами Договору оренди сплата орендної плати не поставлена в залежність від підписання сторонами Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), натомість пунктом 3.6 цього договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, а згідно з пунктом 3.11 цього договору - у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу. Водночас, як встановлено судом, орендоване майно повернуто лише 21.07.2020 під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/16149/19.

Отже, позивач надав відповідачу послуги на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 від 02.06.2016 на загальну суму 242 771,93 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату 30% від оренди приміщення за період з листопада 2019 по 20.07.2020 (включно), а саме: № СФ-0001618 від 30.11.2019 на суму 27904,83 грн, № СФ-0001707 від 31.12.2019 на суму 27 849,02 грн; № СФ-0000139 від 31.01.2020 на суму 27 904,72 грн; № СФ-0000286 від 29.02.2020 на суму 27 821,00 грн; № СФ-0000356 від 31.03.2020 на суму 28 043,58 грн; № СФ-0000427 від 30.04.2020 на суму 28 267,92 грн; № СФ-0000557 від 31.05.2020 на суму 28 352,73 грн; № СФ-0000673 від 30.06.2020 на суму 28 409,43 грн; № СФ-0000780 від 21.07.2020 на суму 18 218,70 грн.

Крім того, на виконання умов укладеного між сторонами Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1226Г/2016 від 02.06.2016, позивач (балансоутримувач) надав відповідачу (орендарю) комунально-експлуатаційні послуги за період з жовтня 2019 по 20.07.2020 (включно), що підтверджується підписаними між сторонами Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: від 31.10.2019 на суму 10272,98 грн; від 30.11.2019 на суму 14 160,43 грн; від 31.12.2019 на суму 15 810,12 грн; від 31.01.2020 на суму 16 761,74 грн; від 31.01.2020 на суму 193,09 грн; від 29.02.2020 на суму 17 004,01 грн; від 31.03.2020 на суму 10 825,80 грн; від 30.04.2020 на суму 12675,49 грн; від 31.05.2020 на суму 9 652,49 грн, а також Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000631 від 30.06.2020 на суму 9 984,72 грн; У ОУ-0000727 від 31.07.2020 на суму 9 853,03 грн, які не підписані сторонами.

Стосовно двох останніх Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2020 та від 31.07.2020, які не підписані сторонами, то суд відзначає, що умовами Договору про відшкодування витрат остаточна оплата послуг за цим договором не поставлена в залежність від підписання сторонами Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), натомість пунктами 4.4, 4.5 цього договору (в редакції Додаткової угоди від 01.08.2016) встановлено, зокрема, що суму боргу по остаточному розрахунку орендар здійснює (залежно від виду послуги - п. 4.2 та п. 4.3) до 15 числа календарного місяця, який слідує за пройдешнім місяцем споживання (післяоплата) (п. 4.4); припинення (розірвання) Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з оплати послуг, якщо така виникла, в повному обсязі (п. 4.5). Водночас, як встановлено судом, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт використання ним орендованого майна протягом спірного у даній справі періоду - з жовтня 2019 року по 21.07.2020 року.

Отже, позивач надав відповідачу послуги на підставі Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1226Г/2016 від 02.06.2016 на загальну суму 127 193,88 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату комунально-експлуатаційних послуг за період жовтень 2019 - липень 2020 на підставі Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1226Г/2016 від 02.06.2016, а саме: № СФ-0001334 від 25.10.2019 на суму 10 272,98 грн; № СФ-0001500 від 26.11.2019 на суму 14 160,43 грн; № СФ-0001672 від 21.12.2019 на суму 15 810,12 грн; № СФ-0000126 від 31.01.2019 на суму 16 761,74 грн; № СФ-0000114 від 31.01.2020 на суму 193,09 грн; № СФ-0000265 від 29.02.2020 на суму 17 004,01 грн; № СФ-0000366 від 31.03.2020 на суму 10 825,80 грн; № СФ-0000440 від 30.04.2020 на суму 12 675,49 грн; № СФ-0000541 від 31.05.2020 на суму 9 652,49 грн; № СФ-0000661 від 30.06.2020 на суму 9 984,72 грн; № СФ-0000765 від 31.07.2020 на суму 9 853,03 грн.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 від 02.06.2016 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати орендних платежів, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла загальна заборгованість за цим договором у розмірі 242 771,93 грн, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 242 771,93 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1226Г/2016 від 02.06.2016 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо відшкодування витрат, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла загальна заборгованість за цим договором у розмірі 127 193,88 грн, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати на суму 127 193,88 грн.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати орендних платежів за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 від 02.06.2016, а також неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати комунально-експлуатаційних послуг за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1226Г/2016 від 02.06.2016, та факту наявності заборгованості відповідача за цими договорами у встановлених судом сумах, вимоги позивача про стягнення з відповідача 242 771,93 грн основного боргу за Договором оренди та 127 193,88 грн основного боргу за Договором про відшкодування витрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 25 438,78 грн штрафу та 1 162,45 грн інфляційних втрат на підставі Договору про відшкодування витрат та 7 283,16 грн штрафу на підставі Договору оренди.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 5.4 Договору про відшкодування витрат встановлено, що за прострочення оплати орендарем за цим договором більш ніж за 2 місяці, стягується додатково штраф у розмірі 20 % від несвоєчасно сплаченої суми, а також балансоутримувач має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір.

Пунктом 3.8 Договору оренди узгоджено, що якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов зазначених договорів, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності (стягнення штрафу) відповідно до умов пункту 5.4 Договору про відшкодування витрат та пункту 3.8 Договору оренди.

Здійснивши перевірку наведених позивачем у позовній заяві розрахунків штрафів, а саме 25 438,78 грн штрафу на підставі п. 5.4 Договору про відшкодування витрат та 7 283,16 грн штрафу на підставі п. 3.8 Договору оренди, судом встановлено їх правильність та відповідність умовам договорів та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у позовній заяві, є невірним, оскільки позивачем неправильно визначено (стор. 7-8 позовної заяви) день початку прострочення оплати за кожний місяць у спірному періоді, без урахування при цьому умов п. 4.4 Договору про відшкодування витрат).

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок суми інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати за Договором про відшкодування витрат, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду (кінцевої дати - 21.08.2020), суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат становить 527,81 грн, з яких:

102,22 грн - сума інфляційних втрат, нарахована з 01.12.2019 по 21.08.2020 за прострочення оплати 10272,98 грн за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2019;

169,56 грн - сума інфляційних втрат, нарахована з 01.01.2020 по 21.08.2020 за прострочення оплати 14160,43 грн за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2019;

157,38 грн - сума інфляційних втрат, нарахована з 01.02.2020 по 21.08.2020 за прострочення оплати 15810,12 грн за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2019;

220,30 грн - сума інфляційних втрат, нарахована з 01.03.2020 по 21.08.2020 за прострочення оплати 16954,83 грн за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2020;

84,24 грн - сума інфляційних втрат, нарахована з 01.04.2020 по 21.08.2020 за прострочення оплати 17004,01 грн за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2020;

-32,72 грн - сума інфляційних втрат, нарахована з 01.05.2020 по 21.08.2020 за прострочення оплати 10825,80 грн за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2020;

-76,10 грн - сума інфляційних втрат, нарахована з 01.06.2020 по 21.08.2020 за прострочення оплати 12675,49 грн за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2020;

-77,10 грн - сума інфляційних втрат, нарахована з 01.07.2020 по 21.08.2020 за прострочення оплати 9652,49 грн за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2020;

-19,97 грн - сума інфляційних втрат, нарахована з 01.08.2020 по 21.08.2020 за прострочення оплати 9984,72 грн за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2020;

- нарахування інфляційних втрат за прострочення оплати 9 853,03 грн за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2020 можливе за період, який виходить за межі заявленого позивачем періоду.

Відтак, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 162,45 грн підлягають частковому задоволенню в сумі 527,81 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 634,64 грн позивачу належить відмовити за вищенаведених підстав.

З огляду на наведене та встановлений судом факт несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1226Г/2016 від 02.06.2016 та Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 від 02.06.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у сумі 527,81 грн , вимоги позивача про стягнення 25 438,78 грн штрафу на підставі Договору про відшкодування витрат та 7 283,16 грн штрафу на підставі Договору оренди підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач поніс і які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається з суми сплаченого позивачем судового збору у розмірі 6 057,75 грн.

Відповідач не подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 6 048,23 грн покладається на відповідача, а в сумі 9,52 грн - на позивача.

Керуючись ст. 56, 58, 73-80, 86, 120, 123, 124, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 31; ідентифікаційний код 31086287) на користь Українського національного інформаційного агентства "УКРІНФОРМ" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 8/16; ідентифікаційний код 00015332) 127 193,88 грн (сто двадцять сім тисяч сто дев`яносто три гривні 88 коп.) основного боргу, 25 438,78 грн (двадцять п`ять тисяч чотириста тридцять вісім гривень 78 коп.) штрафу та 527,81 грн (п`ятсот двадцять сім гривень 81 коп.) інфляційних втрат на підставі Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1226Г/2016 від 02.06.2016; 242 771,93 грн (двісті сорок дві тисячі сімсот сімдесят одну гривню 93 коп.) основного боргу та 7 283,16 грн (сім тисяч двісті вісімдесят три гривні 16 коп.) на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7435 від 02.06.2016, 6 048,23 грн (шість тисяч сорок вісім гривень 23 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 02.12.2020.

Суддя Гумега О.В.