Рішення

від 21.09.2020 по справі 910/8805/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2020Справа № 910/8805/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА БЕЗПЕКИ - ПРАЙД"

до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

про стягнення 149692,66 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба Безпеки-Прайд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення 149692,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у повному обсязі не виконав свої грошові зобов`язання за договором № 111119 від 11.11.2019 про надання охоронних послуг, в зв`язку з чим позивач просить стягнути з нього заборгованість, 3% річних, пеню та втрати від інфляції.

Ухвалою суду від 30.06.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.07.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 30.06.2020 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/8805/20, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01054 7174435 9 отримав ухвалу суду від 13.07.2020 про відкриття провадження у справі 17.07.2020.

14.08.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача: 140941,40 грн - суму основного боргу; 8524,80 грн - пеню; 2194,24 грн - втрати від інфляції; 1380,18 грн - 3% річних. Тобто в зв`язку з тим, що порушення відповідача носить триваючий характер, позивач нарахував санкції за більший період, в зв`язку з чим і подав заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд дослідив заяву позивача про збільшення позовних вимог, вважає її такою, що не суперечить чинному законодавству, а тому приймає її до розгляду. Суд відзначає, що заява про збільшення була подана в межах строків. Передбачених ГПК України. Справа розглядається з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог.

02.09.2020 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про продовження строку на подання відзиву. Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що позивачем лише надано докази надання послуг, однак не надано доказів існування заборгованості, в зв`язку з чим позов є необгрунтованим. Крім того, відповідач заперечує проти заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки, зазначає, що штрафні санкції входять до ціни позову і визначаються станом на день його подачі, крім того, з ціни позову сплачується судовий збір, отже, на думку відповідача, нарахування санкцій за період після подачі позову неможливе. Також відповідач заперечує проти покладення на нього витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, оскільки, відшкодуванню підлягає лише правова допомога надана адвокатом, а не будь-якою особою. Відповідач обґрунтовує поважність причин пропуску строку на подання відзиву тим, що лише 20.08.2020 йому надійшла заява про збільшення позовних вимог.

З приводу клопотання відповідача про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 13.07.2020 запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Згідно чинної редакції п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, з огляду на зміни в законодавстві, відповідачу було надано право на подання клопотання про продовження строку для подання відзиву з огляду на обставини, визначені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" у строк до 06.08.2020.

Відповідач відповідного клопотання у визначені законом строки не подав, натомість, послався на ту обставину, що позивачем було збільшено позовні вимоги, а відповідна заява була отримана відповідачем лише 20.08.2020.

Суд не вбачає причини пропуску строку на подання відзиву з боку відповідача поважними, оскільки, обов`язок подати відзив саме на позовну заяву виник у відповідача задового до подачі позивачем заяви про збільшення позовних вимог і сплинув ще 07.08.2020.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку на подання відзиву поважними. Однак, з метою всебічного та повного розгляду справи приймає відзив до матеріалів справи та враховує його при розгляді справи.

Щодо заперечень відповідача з приводу заяви про збільшення позовних вимог, суд зазначає, що донарахування санкцій за більш пізній період, після звернення позивача з позовом, не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, позивачем враховано загальне збільшення ціни позову, в зв`язку з чим подано докази доплати судового збору у встановленому законом розмірі.

18.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких він заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

11.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки-Прайд" (охоронне агентство) та Приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" (замовник) було укладено договір № 111119 про надання охоронних послуг.

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.5-2.7 договору, охоронне агентство зобов`язується забезпечити недоторканість об`єкту охорони та схоронність ТМЦ, що передаються замовником під охорону згідно акту, а замовник зобов`язується сплачувати виконавцю встановлену цим договором плату. Об`єкт охорони, який передається під охорону визначається в дислокації (додаток № 1). Замовник передає об`єкт під охорону, що засвідчується складанням та підписанням відповідного двостороннього акту (додаток № 4). Охоронне агентство забезпечує збереження ТМЦ, передані йому у відповідності з актами прийому-передачі ТМЦ (додаток № 7). Балансова вартість і конкретизація ТМЦ відбувається на підставі даних бухгалтерського обліку замовника. У випадку нестачі, втрати, зменшення, псування ТМЦ, вказаних у п. 2.6 цього договору, матеріальна відповідальність охоронного агентства складає повну балансову вартість ТМЦ та вартість відновлювальних робіт.

Згідно п. 5.10 договору у випадку несвоєчасної оплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно договору, замовник зобов`язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплат за кожен день прострочення. Затримка платежу з вини банків не підлягає штрафним санкціям.

Відповідно до п. 7.1, 7.3-7.5 договору вартість людино/години на об`єкті охорони складає 36,41 грн/год. Загальна сума щомісячної плати за даним договором вираховується згідно методики, викладеної в протоколі погодження договірної ціни (додаток 3) та складає 66630,30 грн без ПДВ. Оплата коштів за надані послуги проводиться на підставі підписаного акту про надання охоронних послуг та може проводитись частинами протягом наступного місяця, що слідує за звітним. Охоронне агентство зобов`язане надати замовнику акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця, що слідує за звітним. В акті про надання охоронних послуг охоронне агентство вказує ціну наданих послуг з урахуванням відшкодування понесених штрафних санкцій, зменшення вартості послуг, виходячи із фактичного забезпечення кількості постів охорони та коефіцієнту наповнення постів, іншої шкоди, спричиненої замовнику неналежним виконанням умов договору. Замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати вмотивовані заперечення щодо викладеного в акті надання охоронних послуг.

Договір набирає чинності з 11.11.2019 і діє до 10.11.2020 (п. 10.1 договору).

До матеріалів справи долучено додатки № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 до договору: Дислокація об`єкту охорони; Інструкція по охороні об`єкту; Протокол погодження договірної ціни та обрахування вартості наданих послуг; Акт прийняття об`єкту під охорону; Акт обстеження технічного стану об`єкту; Доповідна записка про результати виконаної роботи з охорони об`єкту за минулу добу; Акт прийому-передачі матеріальних цінностей.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 17.02.2020 № 17-02/2020, в якому зазначив про існування заборгованості за 2019 рік у сумі 41050,50 грн. У зв`язку з несвоєчасною оплатою послуг позивач повідомив про розірвання договору з 07.03.2020.

17.02.2020 сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 111119 від 11.11.2019 про надання охоронних послуг від 17.02.2020, в якій зазначено, що враховуючи повідомлення № 17-02-20 від 17.02.2020 про розірвання договору № 111119 від 11.11.2019 на підставі п. 8.3 договору його дія припиняється достроково. Додаткова угода до договору набирає чинності з моменту підписання її сторонами, а договір припиняє свою чинність з 08.03.2020. Останнім днем надання послуг вважається 07.03.2020. Закінчення дії договору або дострокове його припинення не звільняє сторони від зобов`язань, які виникли під час дії договору.

В підтвердження обставин щодо надання охоронних послуг позивач надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000002 від 31.01.2020 на суму 66630,30 грн; № ОУ-0000006 від 29.02.2020 на суму 66630,30 грн; № ОУ-0000009 від 07.03.2020 на суму 15045,55 грн. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів. Загальна вартість наданих послуг згідно долучених актів становить 148306,15 грн

Позивач долучив до матеріалів справи банківську виписку за період з 01.03.2020 по 30.04.2020, з якої вбачається здійснення відповідачем оплат за договором № 111119 від 11.11.2019: 21.04.2020 на суму 15045,55 грн та на суму 8369,70 грн; 30.03.2020 на суму 25000,00 грн. Згідно банківської виписки загальна сума оплат становить 48415,25 грн

Як зазначено позивачем в позовній заяві, частина оплаченої відповідачем суми у розмірі 41050,50 грн. була зарахована в погашення заборгованості за надані в період з 11.11.2019 по 31.12.2019 послуги. Отже з існуючої заборгованості за період з січня по березень 2020 року відповідач оплатив послуги лише не суму 7364,75 грн. З огляду на вищезазначене сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 140941,40 грн

Відповідач у відзиві не заперечував обставин щодо укладення договору № 111119 від 11.11.2019 та щодо підписаних сторонами актів на суму 148306,15 грн. Проте, зазначив, що позивачем не доведено існування заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки, акти лише підтверджують обставини щодо надання послуг, а не наявності заборгованості.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже не тільки на позивача покладається обов`язок з доведення своїх позовних вимог, проте і відповідач зобов`язаний довести належними, допустимими та вірогідними доказами обґрунтованість своїх заперечень. Однак, відповідач не подав суду жодного доказу в підтвердження обставин, що надані йому позивачем послуги в період з січня по березень 2020 були оплачені, в тому числі у більшому розмірі, ніж зазначено позивачем.

Обставини щодо надання послуг, їх вартості та строків оплати підтверджені матеріалами справи та умовами договору між сторонами.

Позивач звернувся до відповідача з листами від 14.05.2020 № 14-05-2020/1, № 03-06-2020/1 від 03.06.2020 в яких просив погасити заборгованість у розмірі 140941,40 грн. Докази направлення листів до матеріалів справи не долучені.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання в силу вимог статей 525 , 526 Цивільного кодексу України , має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу й інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України ).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 7.4 договору оплата коштів за надані послуги проводиться на підставі підписаного акту про надання охоронних послуг та може проводитись частинами протягом наступного місяця, що слідує за звітним.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено позивачем у позовній заяві та не спростовано відповідачем, позивач надав відповідачу в період з січня по березень 2020 за договором № 111119 від 11.11.2019 послуги на загальну суму 148306,15 грн, натомість відповідач оплатив вартість наданих послуг частково. В зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 111119 від 11.11.2019 становить 140941,40 грн.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що обставини надання позивачем визначених умовами договору послуг та обставини щодо порушення зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 140941,40 грн основного боргу.

В свою чергу, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України .

Позивач просить також стягнути пеню у розмірі 8524,80 грн, 3% річних у розмірі 1380,18 грн за період з 01.03.2020 по 11.08.2020 та втрати від інфляції у розмірі 2194,24 грн за період з березня по червень 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду розмір 3% річних за період з 01.03.2020 по 11.08.2020 є більший, ніж у визначеному позивачем розмірі. Однак, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України ). З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі у сумі 1380,18 грн.

Також, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за період з січня 2020 по червень 2020 є більший, ніж у визначеному позивачем розмірі. Проте, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України ). З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі у сумі 2194,24 грн.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже саме договором визначається розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг, оскільки, актом законодавства в даних правовідносинах розмір не визначений. Закон України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює лише обмеження розміру пені, натомість не визначаючи її розміру.

Таким чином, оскільки, з 07.03.2020 договір № 111119 від 11.11.2019 був розірваний, про що сторонами була підписана відповідна додаткова угода, з 08.03.2020 розмір пені за порушення грошових зобов`язань вже не є визначеним, оскільки, згідно п. 8.4 договору закінчення дії договору або дострокове його припинення не звільняє сторони від зобов`язань, які виникли під час дії договору. Отже, відповідач зобов`язаний виконати зобов`язання, які виникли під час дії договору, зокрема щодо оплати суми основного боргу та пені, яка нарахована до розірвання договору.

Згідно перерахунку суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 01.03.2020 по 07.03.2020 становить 252,31 грн.

З огляду на вищезазначено, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач в спростування, заявлених позивачем вимог не надав жодних доказів та не спростував свого обов`язку сплатити суму заборгованості, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням перерахунку штрафних санкцій, здійснених судом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Позивачем заявлено в орієнтовному розрахунку суми судових витрат про витрати на правову допомогу на суму 5000,00 грн.

Відповідно до с. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2020 року між Шевченко Оленою Володимирівною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки-Прайд" укладено Договір про надання правової допомоги № б/н, відповідно до якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

15.06.2020 сторони уклали додаткову угоду про розмір ставки адвокатського гонорару. Згідно додаткової угоди сторони визначили розмір гонорару у сумі 5000,00 грн. Гонорар оплачується замовником одноразово у безготівковій або готівковій формі протягом 10 робочих днів з дня винесення рішення Господарським судом міста Києва.

До матеріалів справи також додано акт наданих послуг/виконання робіт від 15.06.2020 на суму 5000,00 грн (зустріч з клієнтом, з`ясування підстав та мети звернення - 1000,00 грн; вивчення документів наданих клієнтом, відповідних нормативних актів - 1000,00 грн, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта - 1000,00 грн, складання позовної заяви, оформлення додатків до неї, виготовлення копій документів - 2000,00 грн). Також додано детальний опис вчинених дій, який співпадає з вищезазначеним актом виконаних робіт.

Згідно інформації з Єдиного реєстра адвокатів України Шевченко Олена Володимирівна є адвокатом - свідоцтво № 3340 від 74.

Відповідач посилався на безпідставність покладення на нього витрат на правову допомогу, оскільки, вказані витрати відшкодовуються лише у разі надання правової допомоги саме адвокатом. Так як Шевченко О.В. є адвокатом, заперечення відповідача є необгрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано суду належних, допустимих та вірогідних доказів неспівмірності витрат на правову.

Частиною 8 ст 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 ст. 126 ГПК України).

Позивачем належними та допустимими доказами доведено обсяг, вартість та обставини щодо надання правової допомоги позивачу, а тому витрати позивача на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 4729,73 грн.

Вказана позиція також викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 № 922/445/19.

Керуючись ст. 13 , 73 , 74 , 76-80 , 86 , 129 , 232 , 236-242 , 252 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 121 В; ідентифікаційний код 01200244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки-Прайд" (02192, м. Київ, вул. міста Шалет, будинок 3, кв. 8, ідентифікаційний код 40285523) суму основного боргу у розмірі 140941 (сто сорок тисяч дев`ятсот сорок одна) грн. 40 коп., пеня у розмірі 252 (двісті п`ятдесят дві) грн 31 коп., 3% річних у розмірі 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 18 коп., 2194 ( дві тисячі сто дев`яносто чотири) грн. 24 коп. втрат від інфляції та судовий збір у розмірі 2171 (дві тисячі сто сімдесят одна) грн. 52 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4729 (чотири тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн 73 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 8272,49 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Усатенко