Постанова

від 28.01.2021 по справі 910/8805/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2021 р. Справа№ 910/8805/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Гунці О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020

у справі №910/8805/20 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки-Прайд"

до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

про стягнення 149 692,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки-Прайд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення 149 692,66 грн., з яких 140 941,40 грн. заборгованості за надані послуги з охорони, 5844, 60 грн. пені, 1912, 36 грн. інфляційних втрат, 994, 30 грн. 3 % річних, також позивач просить стягнути з відповідача 5000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 111119 від 11.11.2019 про надання охоронних послуг в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

14.08.2020 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 140941,40 грн. основного боргу, 8524,80 грн. пені, 2194,24 грн. інфляційних втрат, 1380,18 грн. 3% річних, у зв`язку з тим, що порушення відповідача носить триваючий характер, санкції нараховано за більший період.

Вказана заява про збільшення позовних вимог прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/8805/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки-Прайд" 140941,40 грн. основного боргу, 252,31 грн. пені, 1380,18 грн. 3% річних, 2194,24 грн. інфляційних втрат, 2171,52 грн. судового збору та 4729,73 грн. витрат на правничу допомогу. В частині позовних вимог про стягнення 8272,49 грн. пені відмовлено.

Рішення мотивовано частковою обґрунтованістю позивачем своїх вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 15.10.2020 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судом обставин, які мали значення для вирішення спору по суті.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- суд взяв до уваги банківську виписку, надану позивачем, за період з 01.03.2020 по 30.04.2020, при не наданні даних оплати або її відсутності з 15.06.2020 по 11.08.2020;

- відповідач був позбавлений можливості ознайомитись з доказами позивача і не зміг скористатися принципом змагальності сторін в господарському процесі, йому невідомо звідки в матеріалах справи з`явився договір про надання правової допомоги, відповідно до якого за рішенням суду він має сплатити кошти;

- судом не досліджено факт понесення позивачем витрат на правову допомогу (в матеріалах справи відсутні платіжні доручення, квитанції або інші підтверджуючі документи з призначенням платежу щодо сплати грошових коштів за професійну правничу допомогу, надану адвокатом Шевченко Оленою Володимирівною) відповідно до договору б/н від 01.06.2020;

- оскільки позов поданий 15.06.2020, відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних за пізніший період після подачі позовної заяви, а заява про збільшення розміру позовних вимог не підлягала прийняттю судом до розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 27.10.2020 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

16.11.2020 від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої, зокрема, додано платіжне доручення №9959639217 від 11.11.2020 про сплату 3258,00 грн. судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки-Прайд" (охоронне агентство) та Приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" (замовник) було укладено договір № 111119 про надання охоронних послуг.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.5-2.7 договору, охоронне агентство зобов`язується забезпечити недоторканість об`єкту охорони та схоронність ТМЦ, що передаються замовником під охорону згідно акту, а замовник зобов`язується сплачувати виконавцю встановлену цим договором плату. Об`єкт охорони, який передається під охорону визначається в дислокації (додаток № 1). Замовник передає об`єкт під охорону, що засвідчується складанням та підписанням відповідного двостороннього акту (додаток № 4). Охоронне агентство забезпечує збереження ТМЦ, передані йому у відповідності з актами прийому-передачі ТМЦ (додаток № 7). Балансова вартість і конкретизація ТМЦ відбувається на підставі даних бухгалтерського обліку замовника. У випадку нестачі, втрати, зменшення, псування ТМЦ, вказаних у п. 2.6 цього договору, матеріальна відповідальність охоронного агентства складає повну балансову вартість ТМЦ та вартість відновлювальних робіт.

Згідно з п. 5.10 договору у випадку несвоєчасної оплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно договору, замовник зобов`язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплат за кожен день прострочення. Затримка платежу з вини банків не підлягає штрафним санкціям.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.3-7.5 договору вартість людино/години на об`єкті охорони складає 36,41 грн./год. Загальна сума щомісячної плати за даним договором вираховується згідно методики, викладеної в протоколі погодження договірної ціни (додаток 3) та складає 66630,30 грн. без ПДВ. Оплата коштів за надані послуги проводиться на підставі підписаного акту про надання охоронних послуг та може проводитись частинами протягом наступного місяця, що слідує за звітним. Охоронне агентство зобов`язане надати замовнику акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця, що слідує за звітним. В акті про надання охоронних послуг охоронне агентство вказує ціну наданих послуг з урахуванням відшкодування понесених штрафних санкцій, зменшення вартості послуг, виходячи із фактичного забезпечення кількості постів охорони та коефіцієнту наповнення постів, іншої шкоди, спричиненої замовнику неналежним виконанням умов договору. Замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати вмотивовані заперечення щодо викладеного в акті надання охоронних послуг.

Договір набирає чинності з 11.11.2019 і діє до 10.11.2020 (п. 10.1 договору).

До матеріалів справи долучено додатки №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 до договору: Дислокація об`єкту охорони; Інструкція по охороні об`єкту; Протокол погодження договірної ціни та обрахування вартості наданих послуг; Акт прийняття об`єкту під охорону; Акт обстеження технічного стану об`єкту; Доповідна записка про результати виконаної роботи з охорони об`єкту за минулу добу; Акт прийому-передачі матеріальних цінностей.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 17.02.2020 № 17-02/2020, в якому зазначив про існування заборгованості за 2019 рік у сумі 41050,50 грн. У зв`язку з несвоєчасною оплатою послуг позивач повідомив про розірвання договору з 07.03.2020.

17.02.2020 сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 111119 від 11.11.2019 про надання охоронних послуг від 17.02.2020, в якій зазначено, що враховуючи повідомлення № 17-02-20 від 17.02.2020 про розірвання договору № 111119 від 11.11.2019 на підставі п. 8.3 договору його дія припиняється достроково. Додаткова угода до договору набирає чинності з моменту підписання її сторонами, а договір припиняє свою чинність з 08.03.2020. Останнім днем надання послуг вважається 07.03.2020. Закінчення дії договору або дострокове його припинення не звільняє сторони від зобов`язань, які виникли під час дії договору.

На підтвердження надання охоронних послуг позивач надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000002 від 31.01.2020 на суму 66630,30 грн.; № ОУ-0000006 від 29.02.2020 на суму 66630,30 грн.; № ОУ-0000009 від 07.03.2020 на суму 15045,55 грн. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів. Загальна вартість наданих послуг згідно долучених актів становить 148306,15 грн.

Позивач долучив до матеріалів справи банківську виписку за період з 01.03.2020 по 30.04.2020, з якої вбачається здійснення відповідачем оплат за договором № 111119 від 11.11.2019: 21.04.2020 на суму 15045,55 грн. та на суму 8369,70 грн.; 30.03.2020 на суму 25000,00 грн. Згідно банківської виписки загальна сума оплат становить 48415,25 грн.

Судом встановлено, що частина оплаченої відповідачем суми у розмірі 41050,50 грн. була зарахована в погашення заборгованості за надані в період з 11.11.2019 по 31.12.2019 послуги. Отже з існуючої заборгованості за період з січня по березень 2020 відповідач оплатив послуги лише на суму 7364,75 грн. З огляду на вищезазначене сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 140941,40 грн.

Відповідач у відзиві не заперечував обставин укладення договору № 111119 від 11.11.2019 та підписаних сторонами актів на суму 148306,15 грн. Проте, зазначив, що позивачем не доведено існування заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки акти лише підтверджують обставини надання послуг, а не наявність заборгованості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Позивач звернувся до відповідача з листами № 14-05-2020/1 від 14.05.2020, №03-06-2020/1 від 03.06.2020, про погашення заборгованості у розмірі 140941,40 грн. Докази направлення листів до матеріалів справи не долучені.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу й інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ч. 1 ст. 193 ГК України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 7.4 договору оплата коштів за надані послуги проводиться на підставі підписаного акту про надання охоронних послуг та може проводитись частинами протягом наступного місяця, що слідує за звітним.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписами ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено позивачем у позовній заяві та не спростовано відповідачем, позивач надав відповідачу в період з січня по березень 2020 за договором № 111119 від 11.11.2019 послуги на загальну суму 148306,15 грн. у відповідності до актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000002 від 31.01.2020 на суму 66630,30 грн., №ОУ-0000006 від 28.02.2020 на суму 66630, 30 грн., №ОУ-0000009 від 07.03.2020 на суму 15045, 55 грн. Надані послуги відповідач оплатив частково, у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем за договором № 111119 від 11.11.2019 становить 140941,40 грн.

Враховуючи, що обставини надання позивачем визначених умовами договору послуг та обставини порушення зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 140941,40 грн. основного боргу.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8524,80 грн., 3% річних у розмірі 1380,18 грн. за період з 01.03.2020 по 11.08.2020 та втрати від інфляції у розмірі 2194,24 грн. за період з березня по червень 2020.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.03.2020 по 11.08.2020 та розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2020 по червень 2020, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що їх розмір є більший, ніж визначено позивачем. Однак, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України). З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими у заявленому позивачем розмірі у сумі 1380,18 грн. та 2194,24 грн. відповідно.

Щодо вимог позивача в частині стягнення пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, саме договором визначається розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг, оскільки актом законодавства в даних правовідносинах розмір не визначений. Закон України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює лише обмеження розміру пені, натомість не визначаючи її розміру.

07.03.2020 договір № 111119 від 11.11.2019 був розірваний, про що сторонами була підписана відповідна додаткова угода, з 08.03.2020 розмір пені за порушення грошових зобов`язань вже не є визначеним, оскільки згідно п. 8.4 договору закінчення дії договору або дострокове його припинення не звільняє сторони від зобов`язань, які виникли під час дії договору. Отже, відповідач зобов`язаний виконати зобов`язання, які виникли під час дії договору, зокрема щодо оплати суми основного боргу та пені, яка нарахована до розірвання договору.

Здійснивши перерахунок суми пені за період з 01.03.2020 по 07.03.2020, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 252,31 грн. пені. Відповідно в решті вимог позивача про стягнення з відповідача пені, слід відмовити з вищевикладених підстав.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про те, що витрати позивача на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 4729,73 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

В позовній заяві позивачем зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

До вказаного розрахунку включено витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2020 між Шевченко Оленою Володимирівною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки-Прайд" укладено Договір про надання правової допомоги б/н, відповідно до якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

15.06.2020 сторони уклали додаткову угоду про розмір ставки адвокатського гонорару. Згідно додаткової угоди сторони визначили розмір гонорару у сумі 5000,00 грн. Гонорар оплачується замовником одноразово у безготівковій або готівковій формі протягом 10 робочих днів з дня винесення рішення Господарським судом міста Києва.

До матеріалів справи також додано акт наданих послуг/виконання робіт від 15.06.2020 на суму 5000,00 грн. (зустріч з клієнтом, з`ясування підстав та мети звернення - 1000,00 грн., вивчення документів наданих клієнтом, відповідних нормативних актів - 1000,00 грн., визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта - 1000,00 грн., складання позовної заяви, оформлення додатків до неї, виготовлення копій документів - 2000,00 грн.). Також додано детальний опис вчинених дій, який співпадає з вищезазначеним актом виконаних робіт.

Згідно інформації з Єдиного реєстра адвокатів України Шевченко Олена Володимирівна є адвокатом - свідоцтво № 3340 від 28.04.2017.

Посилання відповідача на безпідставність покладення на нього витрат на правову допомогу, оскільки вказані витрати відшкодовуються лише у разі надання правової допомоги саме адвокатом, були правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки Шевченко О.В. є адвокатом.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано суду належних, допустимих та вірогідних доказів неспівмірності витрат на правову допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність позивачем належними та допустимими доказами обсяг, вартість та обставини надання правової допомоги позивачу, а тому витрати позивача на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача у розмірі 4729,73 грн. пропорційно сумі задоволених вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Посилання апелянта на те, що йому невідомо звідки в матеріалах справи з`явився договір про надання правової допомоги, відповідно до якого за рішенням суду він має сплатити кошти є безпідставними, оскільки копія договору про надання правової допомоги від 01.06.2020 з додатками була долучена до позовної заяви (а.с. 66 - 67).

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Посилання апелянта на безпідставність прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог спростовуються наступним.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У ГПК України передбачено право позивача збільшити лише розмір позовних вимог. Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п. 47 постанови Верховного Суду від 10 грудня 2019 у справі 923/1061/18). Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Така дія (заявлення додаткових вимог) може кваліфікуватися лише як зміна предмету позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Разом з цим, слід брати до уваги те, відповідно до частини 3 ст. 46 ГПК України одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, заявив вимоги, зокрема, про стягнення 5844, 60 грн. пені, 1912, 36 грн. інфляційних втрат, 994, 30 грн. 3 % річних, а в заяві про збільшення розміру позовних вимог лише збільшив кількісні показники за тими ж самими вимогами, які було заявлено в позовній заяві, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно прийнята до розгляду заява про збільшення позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що суд взяв до уваги банківську виписку, надану позивачем, за період з 01.03.2020 по 30.04.2020, при не наданні даних оплати або її відсутності з 15.06.2020 по 11.08.2020, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Як вбачається з наданої позивачем копії заключної банківської виписки за період з 01.03.2020 по 30.04.2020 (а.с. 36), відповідачем були проведені оплати за договором № 111119 від 11.11.2019: 21.04.2020 на суму 15045,55 грн. та на суму 8369,70 грн.; 30.03.2020 на суму 25000,00 грн., всього на суму 48415,25 грн., зазначено вхідний та вихідних залишок 2 074,35 грн., 1056,85 грн. відповідно. Відповідачем не надано, а в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплат у неохоплений банківською випискою період з 15.06.2020 по 11.08.2020, що виключає необхідність дослідження судом наявність чи відсутність оплат у вказаний період.

Інші доводи відповідача не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 , серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/8805/20.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/8805/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/8805/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8805/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко