Рішення

від 15.09.2020 по справі 912/2218/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 рокуСправа № 912/2218/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2218/20

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6

до відповідача Приватного підприємства "Аліса", 28006, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного вищого навчального закладу "Олександрійський політехнічний коледж", пр. Соборний 62, м. Олександрія, 28000,

про стягнення 13 346,25 грн

Представники сторін:

від позивача - Тодорова О.Л., довіреність № 06 від 21.02.20;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи - участі не брали;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - РВ ФДМ, позивач) до Приватного підприємства "Аліса" (далі - ПП"Аліса", відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 10 087,05 грн, інфляційних втрат у розмірі 87,05 грн, 3% річних у розмірі 147,90 грн, 10 % штрафу у розмірі 876,76 грн та пені у розмірі 2147,49 грн, та стягнення витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов`язань не було вчасно перераховано орендну плату у встановленому розмірі, у зв`язку із чим виникла заборгованість перед Орендодавцем за Договором оренди від 16.11.2009 № 90- 34 та за Договором оренди від 05.01.2017 № 02-34.

Ухвалою від 13.07.2020 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного підприємства "Аліса" про стягнення 13 346,25 грн залишено без руху.

Ухвалою від 17.07.2020 господарським судом відкрито провадження у справі № 912/2218/20 за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судовий розгляд на 17.08.2020; залучено Державний вищий навчальний заклад "Олександрійський політехнічний коледж" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у даній справі та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

17.08.2020 господарський суд розпочав розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 17.08.2020 оголошено перерву на 15.09.2020.

В судовому засіданні 15.09.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Третя особа своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористалась, пояснень або заяв/клопотань по справі до суду не подано.

Конверти з примірниками ухвал суду від 17.07.2020 та від 17.08.2020, що направлялись Приватному підприємству "Аліса" на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (28006, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95) повернуті органом поштового зв`язку із відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" та " неправильно зазначена (відсутня) адреса".

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про призначені засідання суду, примірник ухвали суду від 17.08.020 направлено на юридичну адресу відповідача та на адресу керівника, яка зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Примірник ухвали від 17.08.220, що направлявся на адресу керівника ОСОБА_1. ( АДРЕСА_1 ), повернуто органом поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Також, 02.09.2020 на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою kr.arbitr.gov.ua розміщено оголошення про перерву в судовому засіданні по розгляду справи №912/2218/20 на 15.09.2020 об 16:00 год.

У зв`язку з наведеним, 08.09.2020 суд повідомив відповідача телефонограмою про дату та час засідання , за змістом якої вона отримана керівником.

Отже, судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання та стан судового провадження у справі №912/2218/20.

Відповідач в судове засідання не прибув.

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Також суд зауважує, що станом на 15.09.2020 від відповідача відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань не надходило.

Враховуючи, що судом вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в тому числі заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З підстав вищенаведеного, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд здійснює розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини спору, заслухавши пояснення позивача, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання доручення Прем`єр-міністра України від 13.12.2018 № 49773/0/1-18 щодо пріоритетних реформ на 2019 рік, презентованих на першому національному форумі "Партнерство заради розвитку" від 03.12.2018, відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України", Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України в районі, місті та Положення про представництво Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2012 № 938/21247, наказом Фонду державного майна України від 17.01.2019 № 39 утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях, яке є правонаступником прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.

22.03.2019 визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях (далі Регіональне відділення) відповідно до наказу Фонду державного майна України від 22.03.2019 № 290 та Регіонального відділення від 22.03.2019 № 02/15-Н.

16.11.2009 між РВ ФДМ (Орендодавець) та ПП "Аліса" (Орендар) укладено договір оренди №90-34 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Договір №90-34, а.с.10-12), за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове, платне користування окреме індивідуально визначене майно: частину приміщення їдальні площею 132,9 кв. м, розміщене за адресою: м. Олександрія, пр-т Леніна, 62, що перебуває на балансі державного вищого навчального закладу "Олександрійський політехнічний коледж" (Балансоутримувач): вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.05.2009 і становить за незалежною оцінкою 108935 грн без ПДВ під їдальню, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

За умовами п. 3.1 Договору №90-34 орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2009 р. - 550,00 грн без ПДВ.

Договір №90-34 підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання умов Договору №90-34, майно згідно Акта приймання - передавання від 16.11.2009, передано Орендарю у користування (а.с. 13).

До Договору сторонами підписано Додаткові угоди (а.с. 15-19), за якими, серед іншого, Додатковою угодою від 13.10.2017 продовжено строк дії Договору № 90-34 до 15.09.2020.

Відповідно до Додаткових угод від 15.11.2012 та від 14.11.2013 (а.с. 16,18) п.1.1 Договору №90-34 викладено в наступній редакції: 1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове, платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові вбудовані приміщення їдальні площею 132, 9 кв. м, розміщені за адресою: м. Олександрія, пр-т Леніна, 62 та перебувають на балансі державного вищого навчального закладу "Олександрійський політехнічний коледж" (Балансоутримувач) : вартість якого визначена згідно за звітом про оцінку на 31.10.2012 і становить за незалежною оцінкою 365 660 грн. грн. без ПДВ. 3.1. Орендна плата, визначена на підставі нової незалежної оцінки об`єкта оренди згідно з розрахунком орендної плати, станогвить за базовий місяць жовтень 2012 року - 1220,03 грн без ПДВ.

Також, між РВ ФДМ (Орендодавець) та ПП "Аліса" (Орендар) укладено договір оренди №02-34 від 05.01.2017 (далі - Договір №02-34, а.с. 20-23), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове, платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення площею 16,0 кв. м., що знаходяться на першому поверсі будівлі навчально-лабораторного корпусу за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, пр-т Соборний (Леніна), 62, що перебуває на балансі державного вищого навчального закладу "Олександрійський політехнічний коледж", вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.09.2016 і становить за незалежною оцінкою 53 839 грн без ПДВ з метою розміщення буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

За умовами п. 3.1 Договору №02-34 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів україни від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2016 року 184,49 грн.

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 05.01.2017 по 04.12.2019 включно (п. 10.1. Договору №02-34).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

За Актом приймання-передавання від 05.01.2017, майно, що є предметом Договору №02-34 передано Орендарю (а.с. 23 на звороті).

За змістом розділу 3 Договорів оренди №90-34, №02-34 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на вебсайті Фонду державного майна України. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.п. 3.2., 3.3., 3.4., 3.6. Договору).

Пунктами 10.9.-10.11. Договорів №90-34, №02-34 сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання передавання про повернення Майна покладається на орендаря. Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

За умовами Договорів, зокрема п. 5.3, Орендар зобов`язаний своєчасно i у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету i Балансоутримувачу. Обов`язок орендаря вносити орендну плату своєчасно i в повному обсязі передбачений також ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем не сплачено орендну плату у встановленому розмірі, заборгованість перед Орендодавцем становить за Договором № 90-34 - 9279,24 грн за період з січня по вересень 2019 року та за Договором № 02-34 - 808,26 за період з березня по вересень 2019 року.

31.01.2020 позивачем направлено ПП "Аліса" претензії № 11/2-02-285 від 31.01.2020 та № 11/2-02-284 від 31.01.2020 з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції за Договорами №90-34 та №02-34 відповідно (а.с. 26,27). Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді, відомості щодо результату їх розгляду в матеріалах справи відсутні.

Вказані обставини і стали підставою для звернення з позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору оренди №90-34 від 16.11.2009 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності та додаткових угод до нього, та Договору № 02-34 від 05.01.2017.

За правовою природою, укладені між сторонами договори, є договорами оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі орендованого нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час виникнення спору) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Сторони домовились, що Договір від 16.11.2009 № 90-34 з урахуванням змін внесених відповідно до укладених Додаткових угод, діє до 15.09.2020 включно (п. 10.1); Договір № 02-34 від 05.01.2017 укладено терміном на 2 роки 11 місяців з 05.01.2017 по 04.12.2019.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою відповідача від 23.09.2019 про розірвання Договорів № 90-34 та № 02-34, 24.09.2019 між сторонами укладено Додаткові договори про розірвання Договорів оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 16.11.2009 №90-34 та від 05.01.2017 №02-34. Між Балансоутримувачем та Орендарем підписано Акти від 24.09.2019 приймання-передавання орендованого майна.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем нараховано відповідачу заборгованість з орендної плати за Договором №90-34 за період з січня по вересень 2019 року в сумі 9279,24 грн та за Договором №02-34 за період з березня по вересень 2019 року в сумі 808,26 грн (розрахунки а.с. 29,31 з обороту) на підставі умов Договорів.

Відповідачем не заперечено здійснені позивачем нарахування орендної плати та наявність заявленої до стягнення заборгованості за спірний період за умовами Договорів №90-34 та №02-34. Контррозрахунку відповідачем суду не подано.

Таким чином, заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за Договором №90-34 за період з січня по вересень 2019 року в сумі 9279,24 грн та за Договором №02-34 за період з березня по вересень 2019 року в сумі 808,26 грн, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення за заборгованістю за Договором №90-34 інфляційні втрати в розмірі 79,22 грн, 3% річних в розмірі 134,43 грн та за заборгованістю за Договором №02-34 інфляційні втрати в розмірі 7,83 грн, 3% річних в розмірі 13,47 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Поряд з тим, позивачем при здійсненні нарахувань, не враховано вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тому, за розрахунком суду, з урахуванням даних з розрахунку позивача (а.с. 29), інфляційні втрати за заборгованістю за Договором №90-34 складають - 92,44 грн та 3% річних - 169,50 грн. Проте приймаючи до уваги, що позивачем заявлено до стягнення менші суми нарахувань, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення за Договором №90-34 інфляційних втрат в розмірі 79,22 грн та 3% річних в розмірі 134,43 грн в межах заявлених позовних вимог.

За розрахунком суду, з урахуванням даних з розрахунку позивача (а.с. 31 з обороту), інфляційні втрати за заборгованістю за Договором №02-34 складають - 5,53 грн, виходячи з такого розрахунку:

- на суму 117,91 грн з 13.04.2019 по 29.01.2020 інфляційні - 2,12 грн;

- на суму 119,09 грн з 14.05.2019 по 29.01.2020 інфляційні - 0,94 грн;

- на суму 119,82 грн з 13.06.2019 по 29.01.2020 інфляційні - 0,11 грн;

- на суму 119,32 грн з 13.07.2019 по 29.01.2020 інфляційні - 0,71 грн;

- на суму 118,61 грн з 13.08.2019 по 29.01.2020 інфляційні - 1,42 грн, проте позивачем заявлено 0,83 грн, тому суд розглядає вимоги в межах заявлених;

- на суму 118,25 грн з 13.09.2019 по 29.01.2020 інфляційні - 1,78 грн, проте позивачем заявлено 0,82грн, тому суд розглядає вимоги в межах заявлених.

Таким чином, вимога про стягнення інфляційних втрат за заборгованістю за Договором №02-34 підлягає частковому задоволенню на суму 5,53 грн.

3% річних в розмірі 13,47 грн за заборгованістю за Договором №02-34 за період з березня по вересень 2019 року в сумі 808,26 грн нараховано обґрунтовано та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути за заборгованістю за Договором №90-34 - 2005,58 грн пені та за заборгованістю за Договором №02-34 - 141,91 грн пені (розрахунки а.с. 30-31).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3.7. Договорів №90-34 та №02-34 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені позивача вважає його неправильним, так як нарахування здійснено без урахування вихідних/неробочих днів та без урахуванням періодів прострочення заборгованості, що заявлені позивачем та визначені з врахуванням умов сплати орендної плати погодженої у Договорах.

Згідно розрахунку суду з урахуванням зазначеного, даних згідно розрахунку позивача (а.с. 30), ст. 232 ГК України, ч. 5 ст. 254 ЦК України, здійснених відповідачем оплат, пеня за зобов`язаннями за Договором №90-34 складає - 1458,65 грн, виходячи з такого розрахунку:

- на суму 1172,84 грн за зобов`язаннями січня 2019 року з 13.02.2019 по 27.03.2019 (дата часткової сплати відповідачем заборгованості, що відображено в розрахунку позивача ) - 49,74 грн;

- на суму 141,29 грн за зобов`язаннями січня 2019 року з 28.03.2019 по 13.08.2019 - 18,84 грн;

- на суму 1178,71 грн за зобов`язаннями лютого 2019 року з 13.03.2019 по 13.09.2019 - 208,42 грн;

- на суму 1189,32 грн за зобов`язаннями березня 2019 року з 13.04.2019 по 13.10.2019 - 206,19 грн;

- на суму 1201,21 грн за зобов`язаннями квітня 2019 року з 14.05.2019 по 13.11.2019 - 205,49 грн;

- на суму 1209,62 грн за зобов`язаннями травня 2019 року з 13.06.2019 по 13.12.2019 - 201,79 грн;

- на суму 1203,57 грн за зобов`язаннями червня 2019 року з 13.07.2019 по 13.01.2020 - 193,73 грн;

- на суму 1196,35 грн за зобов`язаннями липня 2019 року з 13.08.2019 по 29.01.2020 - 171,94 грн;

- на суму 1192,76 грн за зобов`язаннями серпня 2019 року з 13.09.2019 по 29.01.2020 - 137,21 грн;

- на суму 766,41 грн за зобов`язаннями вересня 2019 року з 16.10.2019 по 29.01.2020 - 65,30 грн.

Таким чином, вимога про стягнення пені за Договором №90-34 підлягає частковому задоволенню в розмірі 1458,65 грн.

Згідно розрахунку суду з урахуванням даних згідно розрахунку позивача (а.с. 31), ст. 232 ГК України, ч. 5 ст. 254 ЦК України, пеня за зобов`язаннями за Договором №02-34 складає - 118,78 грн, виходячи з такого розрахунку:

- на суму 117,91 грн за зобов`язаннями березня 2019 року з 13.04.2019 по 13.10.2019 - 20,44 грн;

- на суму 119,09 грн за зобов`язаннями квітня 2019 року з 14.05.2019 по 14.11.2019 - 20,37 грн;

- на суму 119,82 грн за зобов`язаннями травня 2019 року з 13.06.2019 по 13.12.2019 - 19,99 грн;

- на суму 119,32 грн за зобов`язаннями червня 2019 року з 13.07.2019 по 13.01.2020 - 19,21 грн;

- на суму 118,61 грн за зобов`язаннями липня 2019 року з 13.08.2019 по 29.01.2020 - 17,05 грн;

- на суму 118,25 грн за зобов`язаннями серпня 2019 року з 13.09.2019 по 29.01.2020 - 13,60 грн;

- на суму 95,26 грн за зобов`язаннями вересня 2019 року з 16.10.2019 по 29.01.2020 - 08,12 грн.

Таким чином, вимога про стягнення пені за Договором №02-34 підлягає частковому задоволенню в розмірі 118,78 грн.

Вимоги про стягнення 10% штрафу в загальному розмірі 876,76 грн від сум боргу за Договорами №90-34 та №02-34, розрахунок яких здійснено з кожної суми заборгованості окремо (а.с. 29,31 з обороту), на підставі п. 3.8. Договорів, є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, стягненню з Приватного підприємства "Аліса" підлягають позовні вимоги в сумі 12 774,34 грн, з яких 10087,50 грн заборгованості з орендної плати, 84,75 грн інфляційних втрат, 147,90 грн 3% річних, 1577,43 грн пені, 10 % штрафу у розмірі 876,76 грн, а позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях підлягають частковому задоволенню.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає як такі, що заявлені необґрунтовано.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2011,93 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Аліса" (28006, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95, і.к. 23901489) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, і.к. 42767945) 10087,50 грн заборгованості з орендної плати, 84,75 грн інфляційних втрат, 147,90 грн 3% річних, 1577,43 грн пені, 10 % штрафу у розмірі 876,76 грн, а також 2011,93 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.09.2020.

Суддя В.Г. Кабакова