Рішення

від 10.09.2020 по справі 914/2643/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 Справа № 914/2643/19

За позовом: Акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна авто", с. Воля Любинська, Яворівський район, Львівська область

до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Львів

про стягнення 62 127, 75 грн

Суддя Н.В. Мороз

при секретарі М.С. Банзулі

Представники:

Від позивача: Гулкевич Н.І. - представник

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: Винниченко М.П. - адвокат

Суть спору:

Позовну заяву подано Акціонерним товариством "Комерційний Банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна авто" та до ОСОБА_1 про стягнення 64 255, 47 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2020 відкрито провадження у справі №914/2643/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.02.2020.

03.02.2020 через канцелярію господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з неявкою представників сторін, судове засідання 04.02.2020 відкладено на 18.02.2020, про що повідомлено сторін в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.02.2020, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 03.03.2020.

27.02.2020 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 62127,75 грн - заборгованість за договором від 16.03.2011 №б/н, а саме: 58171,01 грн - заборгованість за кредитом, 3461,18 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 495,56 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, яку судом прийнято і подальший розгляд справи ухвалено здійснювати з її врахуванням.

03.03.2020 від відповідача-2 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог та заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.03.2020 відкладено підготовче засідання на 24.03.2020.

19.03.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з карантинними заходами.

У зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 року №211 (зі змінами), з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9/рс-186/20, суд ухвалою від 24.03.2020 продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 28.04.2020.

25.03.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на письмові пояснення.

28.04.2020 від відповідача-2 через канцелярію суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 28.04.2020 підготовче засідання відкладено на 19.05.2020.

18.05.2020 та 19.05.2020 від позивача та відповідача-2 через канцелярію суду надійшли заяви про відкладення розгляду справи, у зв`язку з карантинними заходами.

Ухвалою суду від 19.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2020.

30.06.2020 від позивача та відповідача-2 через канцелярію суду надійшли заяви про відкладення розгляду справи, у зв`язку з карантинними заходами.

Ухвалою суду від 30.06.2020 розгляд справи по суті відкладено на 04.08.2020.

04.08.2020 через канцелярію суду відповідачем-2 подано заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.3 ст.226 ГПК України, у зв`язку з перебуванням у провадженні Господарського суду Львівської області спору (справа №914/791/20) між тими ж самими сторони, про той самий предмет і з тих самих підстав, а також письмові пояснення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 04.08.2020 розгляд справи по суті відкладено на 18.08.2020.

04.08.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з карантинними заходами.

06.08.2020 від відповідача-2 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог.

11.08.2020 від відповідача-2 через канцелярію суду надійшла заява про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, відповідно до якої просить суд стягнути з позивача на користь відповідача-2 - 4000,00 грн витрат на правову допомогу.

18.08.2020 позивачем через канцелярію суду подано заяву, якою долучив до матеріалів справи довідку про стан заборгованості відповідачів,а також подано клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості позивачу ознайомитись з поданими відповідачем-2 поясненнями.

У зв`язку з неявкою представників позивача та відповідачів в судове засідання 18.08.2020 відкладено розгляд справи на 03.09.2020, про що повідомлено сторін в порядку ст. 121 ГПК України.

25.08.2020 позивачем через канцелярію суду подано відповідь на додаткові пояснення.

В судовому засіданні 03.09.2020 представником відповідача-2 заявлено усне клопотання про відкликання заяви про залишення позову без розгляду, у зв`язку з неактуальністю розгляду даної заяви, оскільки позов у справі №914/791/20 залишено без розгляду. Протокольною ухвалою суд залишив без розгляду клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду. В судовому засіданні 03.09.2020 оголошено перерву до 10.09.2020.

В судове засідання 10.09.2020 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог. Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача-2 в судове засідання з`явився, проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов, додаткових ппсьмових поясненнях.

Відповідно до ч. 6 ГПК України , днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач-1 належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами суду (наявні в матеріалах справи), що надсилались на адресу місцезнаходження відповідача-1 та повернулись на адресу суду з відмітками інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , адресат відсутній .

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, суд звертає увагу на те, що направлення ухвал рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених ухвал адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Позиція позивача.

16.03.2011 ТзОВ Фортуна Авто підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою він приєднався до Умов та правил надання банківських послуг , тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua , які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 16.03.20 11 та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору, відповідачу - 1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Фортуна авто" кредитний ліміт у розмірі 75 000,00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по поточному рахунку відповідача.

У зв`язку з порушенням зобов`язань, у ТОВ "Фортуна Авто" виникла заборгованість перед АТ КБ "Приватбанк" по договору від 16.03.2011 за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок" в сумі 62127,75 грн, з яких: 58171,01 грн - заборгованість за кредитом, 3461,18 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 495,56 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Крім того, 16.03.2011 між Акціонерним товариством "Комерційний Банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №P1534775837768662266 від 20.08.2018, відповідно до якого поручитель зобов`язався перед кредитором за виконання відповідачем - 1 зобов`язань за угодою - приєднання до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг.

Позивач звернувся за захистом свого права шляхом солідарного стягнення з відповідача - 1 та відповідача -2 заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 16.03.2011, оскільки ОСОБА_1 поручилася, згідно договору поруки № P1534775837768662266 від 20.08.2018, за виконання ТзОВ Фортуна Авто умов кредитного договору, а відтак боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники на підставі ст. ст. 554, 610 ЦК України.

Позиція відповідача 1 .

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав.

Позиція відповідача 2.

Відповідач 2 позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного.

З умов договору поруки №P1534775837768662266 від 20.08.2018 неможливо встановити з якого конкретного правочину, в якому обсязі та на яких умовах виникло основне зобов`язання, забезпечене порукою, оскільки не містить реквізитів основного договору, а лише визначено особу (ТОВ Фортуна авто ), первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

Зазначив, що відповідач 2 не була ознайомлена зі всіма істотними умовами договору поруки, а відтак не обізнана про обсяг своєї відповідальності, оскільки сторони не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Крім того зазначив, що договір поруки від 20.08.2018 не підписувався, сертифікати та електронні ключі відповідач 2 не використовувала і такі не генерувала.

Відтак вважає, що вимога в частині стягнення коштів з ОСОБА_1 на підставі договору поруки, як із поручителя за виконання відповідачем - 1 зобов`язань, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Обставини справи.

16.03.2011 ТзОВ Фортуна Авто підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відтиску печатки, згідно з якою банк при наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або у письмовій формі чи через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості і розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, розміщеними в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua , які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 16.03.2011.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг", при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першої" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюються до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається для поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та клієнта.

У відповідності до п. 3.2.1.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.8. Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

У п. 3.2.1.1.6. Умов зазначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно розділу 3.2.1.4. умов, встановлено порядок розрахунків, а саме п.3.2.1.4.1. встановлено, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

У відповідності до п.3.2.1.4.1.1. умов, за сумами кредиту, отриманими клієнтом до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню ), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів.

Пунктом 3.2.1.4.1.2. визначено, за сумами кредиту, отриманими клієнтом до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, на протязі 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30 (тридцять) % річних. За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33 (тридцять три )% річних. За сумами кредиту, отриманих з 01.01.2016, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 32 (тридцять два) % річних. Списання нарахованих відсотків проводяться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

Відповідно до п.3.2.1.4.1.3. умов, за сумами кредиту, отриманими клієнтом до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань. У випадку порушення клієнтом, на якого поширюються дії п.3.2.1.8 (Програма Кредитні канікули), будь-якого з грошових зобов`язаннь та при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг (п. 3.2.1.1.8), клієнт сплачує банку пеню у розмірі 56 % річних від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється починаючи з дня, що йде за днем порушення зобов`язань. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуються та не сплачуються. За сумами кредиту, отриманими з 01.01.2016 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4.).

Крім того, відповідно до п. 3.2.1.4.4. умов передбачено, що клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до п. п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

АТ КБ "Приватбанк" встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фортуна Авто" кредитний ліміт в розмірі 75000,00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по поточному рахунку відповідача - 1.

20.08.2018 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № P1534775837768662266, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТзОВ Фортуна Авто зобов`язань за договором -приєднання до: розділу 3.2.1. "Кредитний Ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, по сплаті процентної ставки за користування кредитом: - за період користування кредитом, згідно п. 3.2.1.4.1.2. "Угоди 1" - 21% річних;- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. "Угоди1" - 42% річних;- комісійної винагороди, згідно п. 3.2.1.1.17. "Угоди 1" в розмірі 3% від суми перерахувань; - винагороди за користування Ліміту, відповідно до 3.2.1.4.4 "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; кредиту в розмірі 50000,00 грн.

Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (п. 1.1.1. договору поруки).

Відповідно до п.1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" та "Угодою 2" в тому ж розмірі що і боржник включаючи оплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1", боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 договору поруки).

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1"/ "Угодою 2" цей договір припиняє свою дію (п. 5.1 договору поруки).

Судом встановлено що договір поруки свою дію не припинив.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог, станом на 06.02.2020 у відповідача -1 наявна заборгованість в розмірі 62127,75 грн, в тому числі: 58171,01 грн - заборгованість за кредитом, 3461,18 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 495,56 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Зазначену заборгованість в розмірі 62127,75 грн, позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як убачається зі змісту ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, ст. ст. 6 і 627 ЦК України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частинами 1 - 4 ст.1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

У положеннях ст. 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно ст. 345 ГК України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 цієї статті встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як випливає із змісту заяви від 16.03.2011 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та відкриття рахунку, відповідач - 1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу -1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms- повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт- банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, прямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису.

Згідно ст. 3 Закону України Про електронний цифровий підпис , електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відтак, 16.03.2011 після реєстрації в мережі інтернет у системі клієнт - банк у відповідача 1 виникли зобов`язання щодо виконання умов договору, викладених в Умовах та правилах надання банківських послуг. Доказів зворотнього суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що договір до якого приєднався відповідач-1 14.03.2011, укладений між ПАТ КБ Приватбанк та ТзОВ Фортуна авто шляхом приєднання за своєю правовою природою є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до розрахунку позивача долученого до позову, заборгованість відповідача-1 перед позивачем станом на день подачі позову до суду становила 62127,75 грн, в тому числі: 58171,01 грн - заборгованість за кредитом, 3461,18 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом та 495,56 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позивачем в підтвердження позовних вимог, долучено до матеріалів справи банківські виписки по рахунку відповідача - 1, з відображенням руху коштів, якими підтверджується надання кредитних коштів, користування кредитними коштами та їх часткове погашення, що підтверджує факт укладення між позивачем та відповідачем -1 договору банківського обслуговування та обставини, на яких ґрунтується вимога позивача про стягнення заборгованості, заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість по комісії за користування кредитом. Як вбачається з позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 06.11.2018 у справі №910/1580/18, інформація з автоматизованої банківської системи (банківські виписки) є належним доказом факту укладання та виконання кредитного договору.

Як вбачається з банківських виписок по рахункам відповідача-1, останнім після подачі позову до суду, здійснено погашення комісії за користування кредитом на суму 85,77 грн. Оскільки заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом позивачем не надано, відтак заборгованість по комісії за користування кредитом підлягає до стягнення з відповідача-1 частково, у розмірі 409,79 грн.

Факт наявності заборгованості у відповідача - 1 перед позивачем за кредитом на суму 58171,01 грн підтверджується банківською випискою за період з 19.08.2019 по 13.11.2019, заборгованості по процентах за користування кредитом на суму 3461,18 грн (виписка за період з 23.09.2019 по 06.02.2020) та 409,79 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом (виписка за період з 13.11.2018 по 07.08.2020).

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача -1 на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем -1 та підлягає до задоволення частково, а саме в розмірі 62127,75 грн, з яких: 58171,01 грн - заборгованість за кредитом, 3461,18 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 409,79 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Щодо договору поруки та солідарного обов`язку відповідача-2, суд зазначає наступне.

Договір поруки №P1534775837768662266 від 20.08.2018 укладено сторонами із застосуванням електронного цифрового підпису, що підтверджується особливостями ключа відповідача, а саме: сертифікат виданий: АЦСК ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , реєстраційний номер сертифіката: 0D84EDA1BB9381E80400000065D82C003743AB00, дата видачі: 20.08.2018 17:05:50 та дата закінчення дії: 20.08.2019 23:59:59.

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Особистий ключ - параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу; відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб`єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису.

Як вказувалось вище, статтею 3 вказаного Закону закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не грунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 ЗУ Про електронний цифровий підпис визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст.5 ЗУ Про електронні документи та електронний документообіг визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. Юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. ст. 6-8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг ).

Згідно із ч.ч.3, 4 ст.18 ЗУ Про електронні довірчі послуги , електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 17.05.2017 р. у справі №911/151/16). Таким чином, саме особа, яка порушила зобов`язання має довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства.

Враховуючи наведене, заперечення відповідача 2 стосовно не підписання договору електронним цифровим підписом, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи, а також положеннями чинного законодавства з яких вбачається що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису.

Згідно зі ч. 1, 2 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Частина 1 ст. 543 ЦК України визначає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести наступні: визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо; обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із частиною другою ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі, а ч. 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; відомості про сторони: кредитора і поручителя; відомості про боржника: хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із ч.1 ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 530/1450/16-ц).

Отже, при наданні відповідної оцінки змісту договору поруки слід враховувати конкретні обставини справи та встановити наявність чи відсутність ознак, які б вказували на те, яке саме зобов`язання забезпечене порукою, у якому обсязі та на яких умовах.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до умов договору поруки № P1534775837768662266 від 20.08.2018 відповідач-2 поручився перед кредитором за невиконання ТОВ Фортуна Авто , зобов`язань за угодами приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (Угода-1).

Разом з тим, із тексту договору поруки не вбачається, що порукою забезпечується саме договір від 16.03.2011, укладений між АТ КБ "Приватбанк" та ТзОВ Фортуна Авто , який складається з анкети-заяви про приєднання та Умов та правил надання банківських послуг , що розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" http://privatbank.ua.

Договір поруки не містить реквізитів основного договору. Натомість у ньому вжито нечітке формулювання виконання зобов`язань за договорами приєднання" - тобто, не визначено, за якою конкретно угодою про приєднання надається порука, окрім того, не вказано поточний рахунок, на який надається послуга кредитний ліміт. Отже, фактично визначено лише особу (Товариство з обмеженою відповідальністю Фортуна Авто ), первинні зобов`язання якої забезпечені порукою. Тому такий договір не може бути визнаний належною правовою підставою для стягнення коштів із поручителя (Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №922/2913/18, від 12.03.2020 у справі №902/447/19).

Таким чином, встановивши, що позивачем не доведено факту забезпечення на підставі договору поруки № P1534775837768662266 від 20.08.2018 зобов`язань відповідача-1 саме за договором банківського обслуговування б/н від 16.03.2011, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача підстав вимагати стягнення з відповідача-2 заборгованості відповідача-1 за вказаним договором банківського обслуговування як з солідарного боржника.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України, передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем-1.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача-1.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У поясненнях на позовну заяву відповідач-2 зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи міститься договір від 22.04.2020 про надання правової допомоги адвокатом Винниченком Михайлом Петровичем - відповідачу-2 ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1.1 договору від 22.04.2020 про надання правової допомоги виконавець (адвокат) зобов`язується надати клієнту ( ОСОБА_1 ) юридичні послуги консультаційні та представництво інтересів, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги та сприяти виконавцю у виконанні покладених на нього обов`язків, зокрема у Господарському суді Львівської області по справі відповідач (боржник): ОСОБА_1 , відповідач (боржник): ТзОВ Фортуна Авто , позивач (заявник), ПАТ Комерційний банк Приватбанк про стягнення заборгованість (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору від 22.04.2020 про надання правової допомоги, сторони домовились, що сума оплати за надані послуги, встановлюється за домовленістю сторін в залежності від обсягу виконаних робіт та наданих послуг, і кількості витрачених годин виконавця, і зазначається в актах приймання виконаних робіт. В розрахунку: вивчення та аналіз матеріалів справи, вивчення судової практики даної категорії справ, готування письмових пояснень, клопотань, підготовка інших документів, ведення справ у суді - 2000 грн, окрім того, в залежності від кількості судових засідань, в розрахунку - 1000 грн одне засідання.

Як вбачається зі змісту долученого до матеріалів справи Акту приймання наданих послуг від 07.08.2020, на виконання договору про правову допомогу між адвокатом Винниченком М.П. та ОСОБА_1 , адвокатом було надано ряд послуг: вивчення та аналіз матеріалів справи, вивчення судової практики даної категорії справ, складання письмових пояснень, додаткових письмових пояснень, клопотань та додаткових документів, а відповідачка ОСОБА_1 , здійснила їх оплату на загальну суму 2000 грн. Витрати на проведення судових засідань (забезпечення участі представника) по справі №914/2643/19 - 1000 грн/засідання=2 судові засідання *1000 грн=2000 грн. Загальна сума витрат на правову допомогу відповідача -2 ОСОБА_1 становить 4000 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується й Верховний Суд у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та у Постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Зважаючи на наведене та беручи до уваги те, що суд відмовив в задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення до відповідача-2, а відтак є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню за рахунок позивача витрати на правову допомогу відповідачу-2 у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, ГПКУкраїни, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Авто (81056, Львівська область, Яворівський район, с.Воля Любинсбка, буд.22 , код ЄДРПОУ 37613498) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 58171,01 грн - заборгованості за кредитом, 3461,18 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом, 409, 79 грн - заборгованості по комісії за користування кредитом та 1918, 35 грн - судового збору.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 4000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення складено 21.09.2020

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Н.В. Мороз