Рішення

від 10.09.2020 по справі 927/423/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2020 року м. Чернігів справа № 927/423/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

Позивач: Чернігівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, код ЄДРПОУ 21404813, проспект Миру, 49-А, м. Чернігів, 14005

Відповідач: Фізична особа-підприємець Голубенко Тетяна Анатоліївна,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 68 000,00 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Чернігівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Голубенко Тетяни Анатоліївни, у якому позивач просить стягнути з відповідача 34 000,00 грн штрафу та 34 000,00 грн пені за прострочення сплати штрафу.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 27.05.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10.06.2020 відкрито провадження у справі, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті та призначено підготовче засідання на 07.07.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 07.07.2020, не відбулось.

Ухвалою суду від 14.07.2020 призначено підготовче засідання на 21.07.2020, явку відповідача у це судове засідання визнано обов`язковою.

У підготовче засідання 21.07.2020 сторони не з`явились.

До початку підготовчого засідання від позивача надійшло клопотання про проведення засідання без участі його представника.

До початку підготовчого засідання від відповідача надійшло клопотання, у якому вона просила: визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву у зв`язку з дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби; поновити строк на подання відзиву; визнати поважними причини неявки у підготовче засідання; відкласти підготовче засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 21.07.2020 відмовлено у поновленні строку на подання відзиву на позов, оскільки такий строк не був пропущений відповідачем, та відкладено підготовче засідання на 11.08.2020; явка сторін у це підготовче засідання обов`язковою не визнавалась.

06.08.2020 відповідач подала відзив на позовну заяву з доказами направлення його позивачу, у якому просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву у зв`язку з дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби; поновити строк на подання відзиву; відмовити у задоволенні позову.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення підготовчого засідання, але у підготовче засідання 11.08.2020 не з`явився.

Ухвала суду від 21.07.2020, направлена на адресу місця проживання відповідача, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою . Днем проставлення у поштовій довідці відмітки про відсутність відповідача за адресою місця проживання є 30.07.2020.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

У п. 99 1 Правил визначено, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладене, суд вважав, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення підготовчого засідання 11.08.2020.

За змістом п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 11.08.2020 проводилось за відсутності сторін (їх представників).

У підготовчому засіданні 11.08.2020 суд розглянув клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву та питання щодо долучення його до матеріалів справи.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID 19 (зі змінами, внесеними постановами КМУ №239 від 25.03.2020, №255 від 02.04.2020, №291 від 22.04.2020, №343 від 04.05.2020) відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 12 березня до 22 травня 2020 року в Україні введено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів з подальшими змінами продовжено дію карантину на всій території України до 31.07.2020.

Відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, який був чинний на дату постановлення ухвали суду від 10.06.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, відповідно до вказаної редакції п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки, зокрема на подання відзиву, були автоматично продовжені на період дії карантину.

17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон № 731-IX), яким було змінено положення пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Тобто законодавцем скасовано правову норму щодо автоматичного продовження процесуальних строків на час дії карантину.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальний строк на подання відзиву, який продовжувався на час дії карантину, закінчується 06.08.2020 , незалежно від періоду його дії.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи те, що строк на подання відзиву відповідачем не пропущено, такий строк і не може бути поновлений, а тому клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву задоволенню не підлягає.

У підготовчому засіданні 11.08.2020 суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з його урахуванням.

У підготовчому засіданні 11.08.2020 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.09.2020 на 12:00.

Ухвалою суду від 11.08.2020 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті; явка сторін у це судове засідання обов`язковою не визнавалась.

У судове засідання з розгляду справи по суті 10.09.2020 сторони не з`явились.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про проведення засідання 10.09.2020 без участі його представника.

Зважаючи на те, що явка позивача у судове засідання обов`язковою не визнавалась, у судовому засіданні 10.09.2020 суд задовольнив вказане клопотання позивача.

Ухвала суду від 11.08.2020, направлена на адресу місця проживання відповідача, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою . Днем проставлення у поштовій довідці відмітки про відсутність відповідача за адресою місця проживання є 17.08.2020.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 10.09.2020 проводилось за відсутності сторін (їх представників).

Надаючи відзив, відповідач зазначив ту ж саму адресу місця проживання, що зазначені в ЄДР і на яку судом направлялись відповідні ухвали.

За наведених обставин у їх сукупності, суд вважає, що неотримання судових рішень відповідачем пояснюється виключно його суб`єктивною поведінкою, а тому розгляд справи за відсутності відповідача у судовому засіданні не може вважатись порушенням його процесуальних прав.

Оскільки попередньою редакцією п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було передбачено продовження процесуальних строків під час карантину, зокрема, щодо судового розгляду справи, тобто законодавцем фактично було зупинено перебіг відповідних процесуальних строків на час дії карантину, то саме з 07.08.2020 продовжується перебіг процесуальних строків щодо судового розгляду справи, провадження у яких відкрито до 17.07.2020.

Таким чином, справу судом розглянуто у встановлені законом строки.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, відповідно до ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписане у нарадчій кімнаті судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, у судовому засіданні не проголошувалось.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив у добровільному порядку та у встановлений Законом України "Про захист економічної конкуренції" строк сплату штрафу у розмірі 34 000,00 грн, накладеного рішенням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №75/17/10-р/к від 12.11.2019 у справі №02-05/10-2019. У зв`язку з несплатою відповідачем суми штрафу, позивач нарахував та заявив до стягнення 34 000,00 грн пені.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2019 №75/17/10-р/к у справі №02-05/10-2019, відповідно до якого на відповідача накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн, є безпідставним та необґрунтованим; позивачем не доведено вчинення порушення відповідачем Закону України "Про захист економічної конкуренції"; застосування міри відповідальності до відповідача призведе до порушення балансу інтересів, у зв`язку з тим, що відповідач, не вчиняючи протиправних дій, висновок про що міститься у частині рішення, призведе до значних майнових втрат відповідача.

Відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

12.11.2019 адміністративна колегія Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 02-05/10-2019 прийняла рішення № 75/17/10-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким постановила визнати, що Фізична особа-підприємець Голубенко Тетяна Анатоліївна вчинила порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру на закупівлю ДК 021:2015 код 15110000-2. М`ясо. Лот 1: Яловичина , проведену Академією Державної пенітенціарної служби за допомогою електронної системи закупівель Prozorro (ідентифікатор закупівлі - UA-2018-01-30-003242-с) (а.с. 11-16).

Колегія дійшла висновку, що ФОП Голубенко Т. А. та ФОП Тарасюк М.О. узгодили свою поведінку та тендерні пропозиції і тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а відтак спотворили результати проведення замовниками торгів, порушивши права замовників на отримання найбільш ефективних для них результатів, і вчинили антиконкурентні узгоджені дії.

За порушення, зазначене у п. 1 резолютивної частини Рішення, на Фізичну особу-підприємця Голубенко Тетяну Анатоліївну накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн.

В резолютивній частині Рішення було зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня його одержання.

Також в Рішенні було зазначено, що рішення може бути оскаржено до Господарського суду Чернігівської області у двомісячний строк з дня його одержання.

19.11.2019 супровідним листом від 15.11.2019 №75-02/1896/1976 позивач направив копію Рішення на адресу відповідача, однак зазначений лист був повернутий позивачу з відміткою відділення поштового зв`язку інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (а.с. 17-19).

Факт невручення поштового відправлення відповідачу також підтверджується листом Філії Чернігівської дирекції АТ Укрпошта від 02.01.2020 № 01/1-08/2 (а.с. 20).

Враховуючи те, що Рішення вручити відповідачу виявилось неможливим, позивачем у газеті Урядовий кур`єр від 28.12.2019 № 250 (6613) було опубліковано оголошення про прийняте Рішення (а.с. 21-22).

Доказів оскарження Рішення, скасування або визнання його недійсним судом, а також доказів сплати штрафу у розмірі 34 000,00 грн матеріали справи не містять.

Оцінка суду.

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, розглядаються господарськими судами.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до юрисдикції господарських судів.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами ст. 4 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. 2 ст. 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

Згідно зі ст. 25 Закону України Про Антимонопольний комітет України , з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Частиною 1 ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України Про захист економічної конкуренції за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Згідно з ч. 1-3, 8 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації), рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України Голос України , газета Кабінету Міністрів України Урядовий кур`єр , Офіційний вісник України , друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення, зокрема, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Як передбачено ч. 7 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Щодо заявленого до стягнення штрафу.

Як встановлено судом, рішенням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2019 № 75/17/10-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на відповідача накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Штраф накладено на відповідача у розмірі, встановленому відповідно до норми ст. 52 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з неврученням відповідачу вказаного рішення, позивач опублікував інформацію про прийняте Чернігівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України Рішення в газеті Урядовий кур`єр від 28.12.2019 № 250 (6613).

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі.

Таким чином, датою вручення Рішення відповідачу є 08.01.2020.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, останнім днем двомісячного строку, встановленого ч. 3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції для добровільної сплати штрафу відповідачем, є 10.03.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, станом як на час звернення позивача з позовом до суду, так і на час розгляду справи по суті, штраф у розмірі 34 000,00 грн відповідачем не сплачений. При цьому рішення Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яке вважається врученим відповідачу 08.01.2020, є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Таким чином, відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього вищенаведеним рішенням Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у строк, визначений ч. 3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Враховуюче вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 34 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не може брати до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення, з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строку, встановленого ч. 1 статті 60 Закону України Про захист економічної конкуренції , оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 916/2335/17.

Відтак доводи відповідача стосовно безпідставності та необґрунтованості рішення Адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №75/17/10-р/к від 12.11.19 у справі №02-05/10-2019 відхиляються судом.

Щодо заявленої до стягнення пені.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми штрафу, позивач нарахував та заявив до стягнення 34 000,00 грн пені за період з 11.03.2020 по 21.05.2020.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як встановлено судом, відповідач мав сплатити 34 000,00 грн штрафу до 10.03.2020, а отже початком періоду прострочення сплати штрафу є 11.03.2020.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції складає 510,00 грн (34 000,00 грн х 1,5% = 510,00 грн).

За період з 11.03.2020 по 21.05.2020 відповідачем прострочено 72 календарні дні сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 36 720,00 грн (510,00 грн х 72 = 36 720,00 грн).

В той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, тобто не може перевищувати 34 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за прострочення сплати штрафу у розмірі 34 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Голубенко Тетяни Анатоліївни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід Державного бюджету України (одержувач: УК у м. Чернігові/м.Чернігів/21081100, код одержувача 38054398, банк одержувача: Казначейство України, р/р UA138999980000031112106025002, код платежу (КБКД) 21081100) 34 000,00 грн штрафу та 34 000,00 грн пені.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Голубенко Тетяни Анатоліївни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 21404813, проспект Миру, 49-а, м. Чернігів, 14005, р/р UA348201720343150001000013379, банк одержувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) 2 102,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 21.09.2020.

Суддя В. В. Шморгун