Постанова

від 08.02.2021 по справі 927/423/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2021 р. Справа№ 927/423/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Голубенко Тетяни Анатоліївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2020 (повний текст підписано 21.09.2020)

у справі №927/423/20 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Фізичної особи-підприємця Голубенко Тетяни Анатоліївни

про стягнення 68 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 Чернігівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Голубенко Тетяни Анатоліївни про стягнення 68 000,00 грн., з яких 34 000,00 грн. штрафу та 34 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Позов обґрунтований не здійсненням відповідачем у добровільному порядку та у встановлений Законом України "Про захист економічної конкуренції" строк сплати штрафу у розмірі 34 000,00 грн., накладеного рішенням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №75/17/10-р/к від 12.11.2019 у справі №02-05/10-2019, у зв`язку з чим позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 34 000,00 грн. пені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2020 у справі №927/423/20 позов задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Голубенко Тетяни Анатоліївни в дохід Державного бюджету України 34 000,00 грн. штрафу та 34 000,00 грн. пені.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Голубенко Тетяни Анатоліївни на користь Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 2 102,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позивачем своїх вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 13.10.2020 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та не повним встановленням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з рішенням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №75/17/10-р/к від 12.11.2019 у справі №02-05/10-2019, відповідно до якого визнано вчинення скаржником порушення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції , яким на відповідача накладено штраф у розмірі 34 000, 00 грн., з огляду на те, що рішення містить в собі суперечливі висновки, які, на його думку, не мають під собою належного обґрунтування.

Апелянт вказує, що позивачем не було подано будь - яких доказів на підтвердження вчинення апелянтом порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, вказує про їх необґрунтованість та безпідставність, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Вказує, що відповідач не оскаржував рішення адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №75/17/10-р/к від 12.11.2019 у справі №02-05/10-2019, яке прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у законодавчо визначені строки для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.

Зазначає, що заперечення відповідача в частині посилання на п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 не спростовують висновків та фактів, викладених у рішенні АМКУ №75/17/10-р/к від 12.11.2019 у справі №02-05/10-2019.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 20.10.2020 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

04.12.2020 від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої, зокрема, додано квитанцію №0.0.1927575962.1 від 02.12.2020 про сплату 3 153,00 грн. судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.11.2019 адміністративна колегія Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 02-05/10-2019 прийняла рішення № 75/17/10-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким постановила визнати, що Фізична особа-підприємець Голубенко Тетяна Анатоліївна вчинила порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру на закупівлю "ДК 021:2015 код 15110000-2. М`ясо. Лот 1: Яловичина", проведену Академією Державної пенітенціарної служби за допомогою електронної системи закупівель "Prozorro" (ідентифікатор закупівлі - UA-2018-01-30-003242-с) (а.с. 11-16).

Колегія дійшла висновку, що ФОП Голубенко Т. А. та ФОП Тарасюк М.О. узгодили свою поведінку та тендерні пропозиції і тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а відтак спотворили результати проведення замовниками торгів, порушивши права замовників на отримання найбільш ефективних для них результатів, і вчинили антиконкурентні узгоджені дії.

За порушення, зазначене у п. 1 резолютивної частини Рішення, на Фізичну особу-підприємця Голубенко Тетяну Анатоліївну накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн.

В резолютивній частині Рішення було зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Також в Рішенні було зазначено, що рішення може бути оскаржено до Господарського суду Чернігівської області у двомісячний строк з дня його одержання.

19.11.2019 супровідним листом від 15.11.2019 №75-02/1896/1976 позивач направив копію Рішення на адресу відповідача, однак зазначений лист був повернутий позивачу з відміткою відділення поштового зв`язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" (а.с. 17-19).

Факт невручення поштового відправлення відповідачу також підтверджується листом Філії Чернігівської дирекції АТ "Укрпошта" від 02.01.2020 № 01/1-08/2 (а.с. 20).

Враховуючи те, що Рішення вручити відповідачу виявилось неможливим, позивачем у газеті "Урядовий кур`єр" від 28.12.2019 № 250 (6613) було опубліковано оголошення про прийняте Рішення (а.с. 21-22).

Доказів оскарження Рішення, скасування або визнання його недійсним судом, а також доказів сплати штрафу у розмірі 34 000,00 грн. матеріали справи не містять.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, розглядаються господарськими судами.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи, зокрема, за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції.

Отже, спір у даній справі відноситься до юрисдикції господарських судів.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ч. 7 ст. 6 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

Приписами ст. 4 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

За правилами ст. 5 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України Про захист економічної конкуренції , Про захист від недобросовісної конкуренції , цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:

- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. 2 ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені п.п. 1, 2, 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Згідно з ч.ч. 1-3, 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації), рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення, зокрема, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Як передбачено ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.11.2019 № 75/17/10-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на відповідача накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Штраф накладено на відповідача у розмірі, встановленому відповідно до норми ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з неврученням відповідачу вказаного рішення, позивач опублікував інформацію про прийняте Чернігівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України Рішення в газеті "Урядовий кур`єр" від 28.12.2019 № 250 (6613).

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі.

Таким чином, датою вручення Рішення відповідачу є 08.01.2020.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, останнім днем двомісячного строку, встановленого ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для добровільної сплати штрафу відповідачем, є 10.03.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення позивача з позовом до суду 22.05.2020, та на час розгляду справи по суті, штраф у розмірі 34 000,00 грн. відповідачем не сплачений. При цьому рішення Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яке вважається врученим відповідачу 08.01.2020, є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Таким чином, відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього вищенаведеним рішенням Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у строк, визначений ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуюче вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 34 000,00 грн. штрафу.

Суд не може брати до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення, з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 916/2335/17.

Доводи відповідача стосовно безпідставності та необґрунтованості рішення Адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №75/17/10-р/к від 12.11.19 у справі №02-05/10-2019 були правомірно відхилені судом першої інстанції.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми штрафу, позивач нарахував та заявив до стягнення 34 000,00 грн. пені за період з 11.03.2020 по 21.05.2020.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідач мав сплатити 34 000,00 грн. штрафу до 10.03.2020, а отже початком періоду прострочення сплати штрафу є 11.03.2020.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 510,00 грн. (34 000,00 грн. х 1,5% = 510,00 грн.).

За період з 11.03.2020 по 21.05.2020 відповідачем прострочено 72 календарні дні сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 36 720,00 грн. (510,00 грн. х 72 = 36 720,00 грн.).

З урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, тобто не може перевищувати 34 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені за прострочення сплати штрафу у розмірі 34 000,00 грн.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи апелянта щодо його незгоди з рішенням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №75/17/10-р/к від 12.11.2019 у справі №02-05/10-2019, колегією суддів не приймаються з огляду на те, що відповідач не оскаржував вказане рішення у встановленому порядку.

Порядок оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України встановлений ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції , відповідно до якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення шляхом подання заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України.

Копія Рішення АМКУ, надіслана ФОП Голубенко Т.А. із супровідним листом від 15.11.2019 № 75-02/1895/1976, була повернута 20.12.2019 до Відділення Філією Чернігівської дирекції AT Укрпошта з причини: за закінченням терміну зберігання , що підтверджується і листом Філії Чернігівської дирекції AT Укрпошта вих. від 02.01.2020 №01/1-08/2 (вх. Відділення від 08.01.2020 № 75-01/15/17).

Згідно із вимогами ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції Рішення ТВ надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб; у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації), рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України Голос України , газета Кабінету Міністрів України Урядовий кур`єр , Офіційний вісник України ).

28 грудня 2019 Рішення АМКУ було опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України Урядовий кур`єр № 250 (6613).

Днем вручення Рішення ФОП Голубенко Т.А. є 08 січня 2020.

Отже, термін оскарження Рішення АМКУ до господарського суду закінчився 10.03.2020 (09.03.2020 - вихідний день).

Строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України, встановлені приписами частини першої статті 60 та частини другої статті 47 Закону України Про захист економічної конкуренції не може бути відновлено. Зазначені строки є присічними.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів (п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15).

Пунктом 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 15 зазначається, що господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні ст. 39 Закону України Про захист економічної конкуренції ), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених ч. 2 ст. 47 та ч. 1 ст. 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Посилання апелянта на пункт 8.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 15 не спростовують висновків та фактів, викладених у Рішенні АМКУ.

Стаття 6 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачає окремі види антиконкурентних узгоджених дій, зокрема: спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (п. 4 ч. 2) та вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи зможуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина третя), що мають різний склад порушення та потребують відмінну один від одного доказову базу.

Пункт 8.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 15 стосується кваліфікації порушення, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції , тобто вчинення суб`єктами господарювання схожих дій, в той час як відповідач притягнений до відповідальності за п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Посилання апелянта на те, що позивачем не було подано будь - яких доказів на підтвердження вчинення апелянтом порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції , колегією суддів відхиляються з вищевикладених підстав.

Інші доводи відповідача не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 , серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Голубенко Тетяни Анатоліївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2020 у справі №927/423/20.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Голубенко Тетяни Анатоліївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2020 у справі №927/423/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2020 у справі №927/423/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/423/20 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко