Рішення

від 21.09.2020 по справі 300/2051/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р. справа № 300/2051/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позхивача - Сектор освіти Долинської районної державної адміністрації до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також, - позивач, ОСОБА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Сектор освіти Долинської районної державної адміністрації, 17.08.2020 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також ГУПФУ в Івано-Франківській області - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З 21.05.2019 пенсію позивачу призначено. Крім того, позивачем подано заяву про виплату передбаченої пунктом 7.1 Прикінцевих положень Закону грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення як педагогічному працівникові, що працював на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, та виходить на пенсію за віком і має стаж на таких посадах 30 років. Проте, відповідач відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової допомоги як працівнику освіти, оскільки в трудовій книжці позивача міститься запис під номером 6 про те, що ОСОБА_1 переведена на посаду класовода 1-3 класів Старомізунської середньої школи Долинського району Івано-Франківської області, а дана посада не враховується при обчисленні стажу як працівника освіти, оскільки дана посада відсутня в переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Постанови КМУ №909 від 04.11.1993 "Про перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення та зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі десяти пенсій станом на день призначення пенсії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за правилами встановленими статтею 263 КАС України (а.с.68-69).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.09.2020. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.84-87). Просив суд в задоволенні позову відмовити, оскільки актом перевірки документів про пільговий стаж роботи гр. ОСОБА_1 від 31.07.2019 №275/ДЛ/2/3 зазначено, що наказ №121-к від 01.09.1984, який зазначений в трудовій книжці, не відповідає дійсності. Даний наказ в книзі наказів по Долинському райвно за 1984 рік відсутній. Також п.2 даного акту зазначено, що згідно особових рахунків про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за 1983-1984 зазначена посада вихователь-класовод. При призначенні пенсії, поряд з іншим переліком документів позивачкою надано трудову книжку, де на ст. 6-7 внесено запис про переведення класоводом 1- 3 класів, однак для подання позову в суд надано копію трудової книжки, де на цих же сторінках Старомізунський ліцей Вигодської селищної ради запис трудової книжки доповнив п.7 та вказав, що запис №6 вважати недійсним в зв`язку з відсутністю наказу №121-к від 01.09.1984 по Долинському райвно. Підставою для внесення даного запису послужила довідка управління освіти, молоді та спорту Долинської РДА від 06.09.2019 №28/03-26. Зазначила, що наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зокрема п.2.4 зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Пунктом 2.6 зазначено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження чи заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний запис ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією (п.2.7). Таким чином Старомізунським ліцеєм Вигодської селищної ради безпідставно внесено запис до трудової книжки позивачки.

Третя особа скористалась своїм правом на подання пояснення щодо позову, яке надійшло на адресу суду 07.09.2020. У даному поясненні представником третьої особи зокрема зазначено, що 10.07.2019 ОСОБА_1 видано довідку №17/023-16 про те, що позивач дійсно прийнято на посаду старшої піонервожатої у Пшеничниківську середню школу згідно наказу №659-к від 15.08.1980 (даний наказ наявний в матеріалах справи). За період роботи з 31.08.1981 по 13.09.1982 працювала на посаді старшої піонервожатої в Пшеничниківській, Новошинській та Старомізунській середніх школах. 28.07.1983 відповідно до наказу №132-к переведено з посади піонервожатої Старомізунської школи на посаду вихователя групи продовженого дня цієї ж школи. 10.10.1983 на підставі наказу №435-к ОСОБА_1 з посади вихователя групи продовженого дня Старомізунської середньої школи переведено на посаду вчителя 3-го класу даної школи. Додатково повідомляє, що вищезазначені накази згідно чинного законодавства зберігаються у Секторі освіти Долинської районної державної адміністрації в книгах наказів. Крім цього запис №6 від 01.09.1984 в трудовій книжці ОСОБА_1 здійснено на підставі наказу №121-к від 01.09.1984. Зазначає, що наказ №121-к згідно тому 1 книги наказів (по кадрах) відділу народної освіти Долинського райвиконкому відсутній (а.с.75-77).

Зважаючи на вищевикладене, судом проведено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 КАС України.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 21.06.2019.

Окрім того, позивачем подано заяву про виплату передбаченої пунктом 7.1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення як педагогічному працівникові, що працював на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, та виходить на пенсію за віком і має стаж на таких посадах 30 років.

Однак, відповідач відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової допомоги як працівнику освіти, оскільки в трудовій книжці позивача міститься запис під номером 6 про те, що ОСОБА_1 переведена на посаду класовода 1-3 класів Старомізунської середньої школи Долинського району Івано-Франківської області, а дана посада не враховується при обчисленні стажу як працівника освіти, оскільки дана посада відсутня в переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Постанови КМУ №909 від 04.11.1993 "Про перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Крім того, відповідач повідомив позивачу, що вона може звернутись до установи, що здійснювала запис для виправлення відомостей у трудовій книжці.

У лютому 2020 позивач звернулась до Управління освіти, молоді та спорту Долинської РДА, яке стало правонаступником районного відділу народної освіти, що здійснював прийом позивача на роботу, а тому міг внести виправлення до її трудової книжки. На даний час Управління освіти, молоді та спорту Долинської РДА реорганізовано в сектор освіти Долинської РДА (а.с.21).

За наслідками розгляду її заяви, до трудової книжки внесено зміни та вказано назву посади, на якій позивач працювала з 01.09.1984, а саме вказано: "перевести на посаду вчителя" (а.с.29).

Після внесення змін до трудової книжки позивач повторно звернулась до відповідача з заявою про виплату їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.

Листами відповідача від 30.03.2020 та від 02.04.2020 відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій. Як підставу для відмови зазначено, що позивачу не враховано до спеціального (педагогічного) стажу період роботи на посаді класовода (а.с.22-23)

Не погодившись з відмовою відповідача у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закон України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Згідно п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 (із змінами) було затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до п. "е" ч.1 ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників .

Згідно з Положенням про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України № 434 від 06.09.2000 (далі - Положення), класний керівник - це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.

Відповідно до п.2.1 Положення, обов`язки класного керівника покладаються на педагогічного працівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, який має педагогічну освіту або відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, здійснює педагогічну діяльність, фізичний та психічний стан здоров`я якого дозволяє виконувати ці обов`язки.

Пунктом 2.3. Положення передбачено, що на класного керівника покладається керівництво одним класом, навчальною групою. У початкових класах класне керівництво здійснює вчитель початкових класів.

Обов`язки класного керівника (класовода) покладаються директором школи на педагогічного працівника за його згодою на початку кожного року, про що видається відповідний наказ.

Відповідно до п.36 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України № 102 від 15.04.1993 (Далі - Інструкція), вчителям, викладачам, старшим викладачам, майстрам виробничого навчання та іншим педагогічним працівникам (крім керівних) загальноосвітніх навчальних закладів, вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів провадиться додаткова оплата за класне керівництво.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що поняття "класовод" тотожне поняттю "класний керівник" та за своїм змістом є не назвою відповідної посади, а вказує на те, що позивач, перебуваючи на посаді вчителя початкових класів, виконувала додатково обов`язки класного керівника, покладені на неї відповідним наказом керівництва навчального закладу, а тому, займаючи посаду класовода, здійснювала педагогічну діяльність, а відтак набувала учительський стаж.

Крім того, зазначене підтверджується також записами у трудовій книжці позивача (а.с.15), наказом відділу народної освіти Долинського райвиконкому №203 від 13.05.1991 (а.с.32), наказом відділу освіти Долинської районної ради народних депутатів №83 від 19.04.1995 (а.с.31), довідкою Управління освіти, молоді та спорту Долинської районної державної адміністрації №17/03-26 від 10.07.2019.

Наведене узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду, викладеною в ухвалі від 07.07.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалі від 15.06.2017 (справа №607/378/17).

Суд зауважує, що на час видання наказу районного відділу народної освіти №121-к від 01.09.1984 та внесення запису в трудову книжку позивача, була чинною Єдина номенклатура посад службовців, затверджена Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати №443 від 09.09.1967.

Згідно даної номенклатури, в групі 5, позиція 5780 значиться посада "вчитель". У даній групі номенклатурою посад не передбачено посади "класовод".

З врахуванням встановлених судом обставин, суд зазначає, що позивач має право на одноразову грошову допомогу згідно із п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка не підлягає оподаткуванню.

Що стосується пропущення шестимісячного строку звернення до суду, суд з цього приводу зазначає, що після внесення змін до трудової книжки позивач повторно звернулась до відповідача з заявою про виплату їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.

Листами відповідача від 30.03.2020 та від 02.04.2020 відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.

Таким чином, позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Основного Закону).

Більше того, суд вважає за необхідне зазначити, що конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги чинного законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення у повному обсязі адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплаченого нею судового збору в розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №0.0.1798428152.1 від 12.08.2020 на суму 840,80 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошової допомоги, в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір, відповідно №0.0.1798428152.1 від 12.08.2020 в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018);

третя особа: Сектор освіти Долинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02143519, вул. Грушевського, 18, м. Долина, Івано-Франківської області, 77500).

Суддя Микитюк Р.В.