Постанова

від 23.12.2020 по справі 300/2051/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2051/20 пров. № А/857/13035/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Сектор освіти Долинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Микитюк Р.В.,

час ухвалення рішення - 21.09.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - не вказано,

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Сектор освіти Долинської районної державної адміністрації (далі - третя особа) про визнання протиправними дій та зобов`язання призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що право особи на виплату грошової допомоги виникає за наявності спеціального страхового стажу на певних посадах. При цьому, в трудовій книжці позивача внесено запис про переведення класоводом 1- 3 класів, проте посада класовод не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затв. постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909 (далі - Перелік). Крім того, Старомізунським ліцеєм Вигодської селищної ради безпідставно внесено запис до трудової книжки позивачки, яким запис № 6 про переведення позивачки класоводом слід вважати недійсним. Таким чином, у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а тому підстав для виплати грошової допомоги немає.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану у їхній відсутності. Крім того, від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) з 21.06.2019 року.

Позивачем було подано заяву про виплату передбаченої п. 7.1 Прикінцевих положень Закону № 1058 грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення як педагогічному працівникові, що працював на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, та виходить на пенсію за віком і має стаж на таких посадах 30 років.

Однак, відповідач відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової допомоги як працівнику освіти, оскільки в трудовій книжці позивача міститься запис під № 6 про те, що позивач переведена на посаду класовода 1-3 класів Старомізунської середньої школи Долинського району Івано-Франківської області, а дана посада не враховується при обчисленні стажу як працівника освіти, оскільки дана посада відсутня в переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Переліку.

Крім того, відповідач повідомив позивачу, що вона може звернутись до установи, що здійснювала запис для виправлення відомостей у трудовій книжці.

У лютому 2020 позивач звернулась до Управління освіти, молоді та спорту Долинської РДА, яке стало правонаступником районного відділу народної освіти, що здійснював прийом позивача на роботу, а тому міг внести виправлення до її трудової книжки. На даний час Управління освіти, молоді та спорту Долинської РДА реорганізовано в сектор освіти Долинської РДА.

За наслідками розгляду її заяви, до трудової книжки внесено зміни та вказано назву посади, на якій позивач працювала з 01.09.1984 року, а саме вказано: "перевести на посаду вчителя".

Після внесення змін до трудової книжки позивач повторно звернулась до відповідача з заявою про виплату їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.

Листами відповідача від 30.03.2020 року та від 02.04.2020 року відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій. Як підставу для відмови зазначено, що позивачу не враховано до спеціального (педагогічного) стажу період роботи на посаді класовода.

Відповідно до ст. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затв. постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е і ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , що передбачені, зокрема, Переліком.

Згідно з розділом 1 Освіта цього Переліку право на пенсію за вислугу років мають, працівники загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл: учителі, викладачі, вихователі, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), педагоги-організатори, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до записів трудової книжки позивача, вона в період з 01.09.1984 року переведена класоводом 1-3 класів Старомізунської середньої школи Долинського району Івано-Франківської області.

27.02.2020 року в трудову книжку позивача були внесені виправлення, згідно яких запис № 6 (про переведення позивача класоводом 1-3 класів) визнано недійсним у зв`язку з відсутністю наказу № 121-к від 01.09.1984 року по Долинському райвно. Підставою для внесення даного запису послужила довідка управління освіти, молоді та спорту Долинської РДА від 06.09.2019 року № 28/03-26.

Апеляційний суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників , зокрема п.2.4 зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). П. 2.6 зазначено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження чи заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний запис ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією.

Згідно п. 2.10 вищезазначеної Інструкції у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

Суд зазначає, що підставою для внесення змін до трудової книжки справді не може бути довідка управління освіти, проте суд також звертає увагу на те, що наказ № 121-к від 01.09.1984 року про переведення позивача класоводом 1-3 класів відсутній.

Водночас в матеріалах особової справи позивача є наказ № 121-к від 01.09.1984 року, згідно якого позивач переведена на посаду вчителя початкових класів з 01.09.1984 року (а.с. 29).

Крім того, з доданих суду доказів слідує, що позивач справді працювала на посаді вчителя початкових класів (а.с. 30-40, 44-60).

Відповідно до постанови Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.09.1967 року № 443 Про затвердження єдиної номенклатури посад службовців група 5 - спеціалісти, зайняті медичним обслуговуванням, народною освітою, а також працівники науки, мистецтва і культури, передбачена посада вчителя.

З наведеного слідує, що трудова книжка позивача у 1983 році була заповнена неправильно, так як посади класовода номенклатурою передбачено не було. Проте, позивач не повинна відповідати за неправильні чи неточні записи в трудовій книзі, зроблені роботодавцем.

Колегія суддів також вважає слушним висновок суду першої інстанції, що поняття класовод тотожне поняттю класний керівник та за своїм змістом є не назвою відповідної посади, а вказує на те, що позивач, перебуваючи на посаді вчителя початкових класів, виконувала додатково обов`язки класного керівника, покладені на неї відповідним наказом керівництва навчального закладу, а тому, займаючи посаду класовода, здійснювала педагогічну діяльність, а відтак набувала учительський стаж.

Сукупність доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяють суду зробити висновок про те, що позивач справді працювала на посаді вчителя початкових класів у спірний період, а оскільки інших доводів щодо відсутності підстав для отримання позивачем грошової допомоги відповідачем не зазначено, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача.

Оскільки на день призначення пенсії за віком позивач досяг пенсійного віку, раніше будь-яких пенсій не отримував та має необхідний страховий стаж, тому при призначенні пенсії мав право на отримання грошової допомоги.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 300/2051/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 23 грудня 2020 року