Рішення

від 21.09.2020 по справі 320/3499/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 року № 320/3499/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Енерго-промислова група Югенергопромтранс" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Енерго-промислова група Югенергопромтранс" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 0000480512.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом протиправно, без дослідження усіх обставин.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ "Енерго-промислова група Югенергопромтранс" зареєстроване Переяслав-Хмельницькою РДА Київської області 19.09.2005 як юридична особа, знаходиться за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38, взято на облік у ГУ ДПС у Київській області 20.09.2005 № 116-09.

У періоді, що перевірявся, ТОВ "Енерго-промислова група Югенергопромтранс" було платником акцизного податку на електричну енергію, податку на нерухоме майно, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, орендної плати з юридичних осіб, податку на прибуток приватних підприємств, надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.06.2019 № 200466902 позивач зареєстрований платником ПДВ.

На підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 25.11.2019 №736 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс , відповідно до направлення на перевірку від 27.11.2019 №776, виданого ГУ ДПС у Київській області, начальником відділу перевірок платників Бориспільського та Броварського управлінь, управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Київській області Омелею Русланом Юрійовичем та головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників Бориспільського та Броварського управлінь, управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Київській області Чемерисом Іваном Валентиновичем, з метою виконання підпункту 78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс (код ЄДРПОУ 33742752) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ БЕРНІКС (код ЄДРПОУ 41645625) за період з 01.03.2019 по 30.04.2019 та ТОВ КЛЕВЕР МАКС (код ЄДРПОУ 42541897) за період з 01.05.2019 по 30.06.2019.

За результатами перевірки складено акт від 10.12.2019 №287/10-36-05-12 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс (код ЄДРПОУ 33742752) з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БЕРНІКС (код 41445625) за період з 01.03.19 по 30.04.19 року, ТОВ КЛЕВЕР МАКС (код 42541897) за період з 01.05.19 по 30.06.19 року (далі - акт перевірки)

Як слідує з акту перевірки, перевіркою питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс по взаємовідносинах з ТОВ БЕРНІКС за період з 01.03.2019 по 30.04.2019, ТОВ КЛЕВЕР МАКС за період з 01.05.2019 по 30.06.2019 встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за червень 2019 на суму 578 691, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з актом перевірки надав до податкового органу заперечення на акт перевірки від 20.12.2019 № 68-Б.

За результатами розгляду заперечень ГУ ДПС у Київській області листом від 03.01.2020 № 108/10/10-36-05-12 залишило без змін висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки від 10.12.2019.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 0000480512.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням, позивачем подано скарги до ДПА України та ГУ ДПС у Київській області.

Рішенням ДПС України від 25.03.2020 № 10893/6/99-00-08-05-02-06 податкове повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 0000480512 залишено без змін, а скарга ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс - без задоволення.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

До обов`язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -87758646) зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Як слідує з матеріалів справи, основним напрямком діяльності позивача є вироблення електростанцією на біомасі, встановленою потужністю 5000 кВт в м. Переяслав-Хмельницький Київської області електричної енергії за зеленим тарифом та її продаж ДП Гарантований покупець . Для забезпечення безперебійної роботи електростанції необхідна велика кількість деревної тріски, яку позивач отримує від ряду постачальників за укладеними господарськими Договорами.

Так, позивачем було укладено з ТОВ БЕРНІКС Договір на постачання деревної тріски від 04.02.2019 №04/02-19.

Згідно даного договору Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця Тріску (подрібнену спеціальним обладнанням деревину), з відходів лісового господарства, встановлених розмірів, яку використовують як паливо для виробництва теплової енергії, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити її в порядку та на умовах визначених цим Договором. Номенклатура, найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна Сировини, що підлягали постачанню по даному Договору зазначенні в Протоколі Погодження договірної ціни на Сировину. Кількість Сировини зазначена у супровідних документах (товаротранспортній накладній, рахунку на оплату) та визначалася шляхом обміру за паспортними розмірами автомобіля постачальника.

Сторони погодили, що ціна, яка підлягала перерахуванню по оплаті за Сировину по Договору, відображається у Протоколі погодження договірної ціни за 1 кубічний метр відповідної сировини.

Оплата вартості предмету Договору здійснювалася Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на наступних умовах: оплата кількості Сировини, відповідно до заявки Покупця щодо поставки відповідної Сировини проводиться після підписання Сторонами відповідних документів (товаротранспортних накладних, рахунку на оплату, акту прийому-передачі) через 30 календарних днів з дня поставки Сировини, якщо інші умови не визначенні в Договорі поставки Сировини. Передача-приймання Сировини здійснюється за рахунок Постачальника па умовах DDP відповідно до Інкотермс-2010, місце доставки: склад Покупця, за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38-А/1.

Протягом періоду, що перевірявся, ТОВ БЕРНІКС здійснено постачання тріски деревної, що підтверджується рахунками-фактурами на товар, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями від 16.04.2019 № 3165, від 14.05.2019 № 3283, від 13.05.2019 № 3251, від 20.03.2019 № 3036 та від 13.03.2019 № 29830.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в обліку проведено операції щодо отримання послуг від ТОВ БЕРНІКС , які відображено в кореспонденції рахунків Д-т 84 Інші операційні витрати та К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

У бухгалтерському обліку проведено операції щодо отримання сировини та матеріалів від постачальника, які відображено в кореспонденції рахунків Д-т 201 Сировина та матеріали та К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Також позивачем укладено з ТОВ КЛЕВЕР МАКС Договір від 15.05.2019 №15/05-19 на постачання деревної тріски.

Згідно даного договору Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця Тріску (подрібнену спеціальним обладнанням деревину), з відходів лісового господарства, встановлених розмірів, яку використовують як паливо для виробництва теплової енергії, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити її в порядку та на умовах, визначених Договором. Номенклатура, найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна Сировини, що підлягали постачанню по даному Договору зазначені в Протоколі Погодження договірної ціни на Сировину. Кількість Сировини зазначена у супровідних документах (товаротранспортній накладній, рахунку на оплату) та визначалася шляхом обміру за паспортними розмірами автомобіля постачальника.

Сторони погодили, що ціна, яка підлягала перерахуванню по оплаті за Сировину по Договору, відображається у Протоколі погодження договірної ціни за 1 кубічний метр відповідної сировини.

Оплата вартості предмету Договору здійснювалася Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на наступних умовах: оплата кількості Сировини, відповідно до заявки Покупця щодо поставки відповідної Сировини проводиться після підписання Сторонами відповідних документів (товаротранспортних накладних, рахунку на оплату, акту прийому-передачі) через 30 календарних днів з дня поставки Сировини, якщо інші умови не визначенні в Договорі поставки Сировини. Передача-приймання Сировини здійснюється за рахунок Постачальника па умовах DDP відповідно до Інкотермс-2010, місце доставки: склад Покупця, за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38-А/1.

Протягом періоду, що перевірявся, ТОВ КЛЕВЕР МАКС здійснено постачання тріски деревної, що підтверджується рахунками-фактурами на товар, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями від 30.08.2019 № 3870, від 28.08.2019 № 3829, від 19.08.2019 № 3773, від 16.08.2019 №3763, від 13.08.2019 № 3746 від 01.08.2019 № 3685, від 22.07.2019 № 3611 від 16.07.2019 № 3605, від 21.06.2019 № 3495.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в обліку проведено операції щодо отримання послуг від ТОВ КЛЕВЕР МАКС , які відображено в кореспонденції рахунків Д-т 84 Інші операційні витрати та К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

У бухгалтерському обліку проведено операції щодо отримання сировини та матеріалів від постачальника, які відображено в кореспонденції рахунків Д-т 201 Сировина та матеріали та К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ БЕРНІКС та ТОВ КЛЕВЕР МАКС був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, а податкові накладні, виписані зазначеним контрагентом, містять всі реквізити, визначені в якості необхідних статтею 201 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ БЕРНІКС та ТОВ КЛЕВЕР МАКС , а фактично висновок контролюючого органу про порушення позивачем чинного податкового законодавства ґрунтується на твердженнях про те, що ці господарські операції позивача носять фіктивний характер. З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацом 10 статті першої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 статті першої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

В акті перевірки зазначено про те, що відповідно до аналізу даних Єдиного державного реєстру податкових накладних та даних АС "Податковий блок" вбачається відсутність у контрагентів необхідних ресурсів (трудові, фінансові та матеріальні) для надання позивачу відповідних послуг.

Тобто, фактично висновки контролюючого органу базуються на оцінці діяльності контрагентів позивача та наявності у них можливості (трудові, фінансові та матеріальні ресурси) для виконання своїх зобов`язань за укладеними з позивачем договорами.

Однак, суд наголошує на тому, що чинне законодавство не ставить виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами договорів.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81366768) та від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -87758646).

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача, ТОВ БЕРНІКС та ТОВ КЛЕВЕР МАКС , та інших суб`єктів господарювання, з якими позивач безпосередньо не перебуває у господарських відносинах, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з надання позивачу його контрагентами відповідних послуг, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані з АС "Податковий блок" відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі №804/939/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 72965473).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ БЕРНІКС та ТОВ КЛЕВЕР МАКС , оскільки викладені контролюючим органом в акті перевірки твердження носять лише характер припущень.

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, представник відповідача послався на те, що згідно єдиного реєстру судових рішень встановлено наявність кримінального провадження від 17.11.2017 № 42017000000004299 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч.3 ст. 358 КК України.

Крім того, відповідачем зазначено, що ТОВ БЕРНІКС придбало Деревну тріску у ТОВ Сигма АДВ , у свою чергу згідно підсистеми ІС Податковий блок вкладка Реєстр суб`єктів фіктивного підприємства встановлено, що в рамках КП № 420180000000351 допитано гр. ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до господарської діяльності підприємства ТОВ СИГМА АДВ , дата встановлення ознаки - 10.06.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частиною 2 статті 23 КПК України визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Разом з цим суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ СИГМА АДВ відсутня.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170), сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

З огляду на зазначене суд вважає, що матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ СИГМА АДВ .

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (ч. 2 ст. 61 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Виходячи з викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 8680,37 грн. (платіжне доручення від 14.04.2020 № 5131).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 8680, 37 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 10.01.2020 № 0000480512.

Стягнути з ГУ ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Енерго-промислова група Югенергопромтранс" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 8680 (вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн 37 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.