Постанова

від 31.03.2021 по справі 320/3499/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3499/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лапій С.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Кузьмишиної О.М., Степанюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-промислова група Югенергопромтранс до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго-промислова група Югенергопромтранс (далі по тексту - позивач, ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) в якому просило визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 10.01.2020 року № 0000480512.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за його участі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс зареєстроване Переяслав-Хмельницькою РДА Київської області 19.09.2005 року, як юридична особа, знаходиться за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38, взято на облік у ГУ ДПС у Київській області 20.09.2005 року № 116-09.

ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс є платником акцизного податку на електричну енергію, податку на нерухоме майно, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, орендної плати з юридичних осіб, податку на прибуток приватних підприємств, надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.06.2019 № 200466902 позивач зареєстрований платником ПДВ.

На підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 25.11.2019 року №736 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс , відповідно до направлення на перевірку від 27.11.2019 року №776, виданого ГУ ДПС у Київській області, з метою виконання підпункту 78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс , з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ БЕРНІКС (код ЄДРПОУ 41645625) за період з 01.03.2019 року по 30.04.2019 року та ТОВ КЛЕВЕР МАКС (код ЄДРПОУ 42541897) за період з 01.05.2019 року по 30.06.2019 року (далі по тексту - контрагенти позивача).

За результатами вказаної перевірки, податковим органом складено акт від 10.12.2019 року №287/10-36-05-12 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс (код ЄДРПОУ 33742752) з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БЕРНІКС (код 41445625) за період з 01.03.19 по 30.04.19 року, ТОВ КЛЕВЕР МАКС (код 42541897) за період з 01.05.19 по 30.06.19 року (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ Енерго -промислова група Югенергопромтранс п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за червень 2019 на суму 578 691, 00 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2020 року № 0000480512 (далі по тексту - оскаржуване ППР).

Не погоджуючись з оскаржуваним ППР, позивачем подано скарги до ДПА України та ГУ ДПС у Київській області.

Рішенням ДПС України від 25.03.2020 року № 10893/6/99-00-08-05-02-06 ППР від 10.01.2020 року № 0000480512 залишено без змін, а скарга ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс - без задоволення.

Не погоджуючись з оскаржуваним ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Тобто, в даному випадку суд надає оцінку спірним правовідносинам лише в частині законності оскаржуваного ППР.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктами 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що 198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, основним напрямком діяльності ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс є вироблення електростанцією на біомасі, встановленою потужністю 5000 кВт в м. Переяслав-Хмельницький Київської області електричної енергії за зеленим" тарифом та її продаж ДП Гарантований покупець . Для забезпечення безперебійної роботи електростанції необхідна велика кількість деревної тріски, яку позивач отримує від ряду постачальників за укладеними господарськими Договорами.

Так, ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс було укладено з ТОВ БЕРНІКС договір на постачання деревної тріски від 04.02.2019 року №04/02-19, згідно з умовами вказаного договору постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця тріску (подрібнену спеціальним обладнанням деревину), з відходів лісового господарства, встановлених розмірів, яку використовують як паливо для виробництва теплової енергії, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити її в порядку та на умовах визначених цим договором. Номенклатура, найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна сировини, що підлягали постачанню по даному Договору зазначенні в Протоколі Погодження договірної ціни на сировину. Кількість сировини зазначена у супровідних документах (товаротранспортній накладній, рахунку на оплату) та визначалася шляхом обміру за паспортними розмірами автомобіля постачальника.

Сторони погодили, що ціна, яка підлягала перерахуванню по оплаті за сировину по Договору, відображається у Протоколі погодження договірної ціни за 1 кубічний метр відповідної сировини.

Оплата вартості предмету договору здійснювалася покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на наступних умовах: оплата кількості Сировини, відповідно до заявки покупця щодо поставки відповідної Сировини проводиться після підписання Сторонами відповідних документів (товаротранспортних накладних, рахунку на оплату, акту прийому-передачі) через 30 календарних днів з дня поставки сировини, якщо інші умови не визначенні в договорі поставки сировини. Передача-приймання сировини здійснюється за рахунок постачальника па умовах DDP відповідно до Інкотермс-2010, місце доставки: склад Покупця, за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38-А/1.

Протягом періоду, що перевірявся, ТОВ БЕРНІКС здійснено постачання тріски деревної, що підтверджується рахунками-фактурами на товар, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями від 16.04.2019 № 3165, від 14.05.2019 № 3283, від 13.05.2019 № 3251, від 20.03.2019 № 3036 та від 13.03.2019 № 29830.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в обліку проведено операції щодо отримання послуг від ТОВ БЕРНІКС , які відображено в кореспонденції рахунків Д-т 84 Інші операційні витрати та К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

У бухгалтерському обліку проведено операції щодо отримання сировини та матеріалів від постачальника, які відображено в кореспонденції рахунків Д-т 201 Сировина та матеріали та К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Так, між ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс та ТОВ КЛЕВЕР МАКС укладено договір від 15.05.2019 року №15/05-19 про постачання деревної тріски, згідно з умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця тріску (подрібнену спеціальним обладнанням деревину), з відходів лісового господарства, встановлених розмірів, яку використовують як паливо для виробництва теплової енергії, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити її в порядку та на умовах, визначених договором. Номенклатура, найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна сировини, що підлягали постачанню по даному договору зазначені в протоколі погодження договірної ціни на сировину. Кількість сировини зазначена у супровідних документах (товаротранспортній накладній, рахунку на оплату) та визначалася шляхом обміру за паспортними розмірами автомобіля постачальника.

Сторони погодили, що ціна, яка підлягала перерахуванню по оплаті за сировину по договору, відображається у протоколі погодження договірної ціни за 1 кубічний метр відповідної сировини.

Оплата вартості предмету договору здійснювалася покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на наступних умовах: оплата кількості сировини, відповідно до заявки Покупця щодо поставки відповідної сировини проводиться після підписання сторонами відповідних документів (товаротранспортних накладних, рахунку на оплату, акту прийому-передачі) через 30 календарних днів з дня поставки сировини, якщо інші умови не визначенні в договорі поставки сировини. Передача-приймання сировини здійснюється за рахунок Постачальника па умовах DDP відповідно до Інкотермс-2010, місце доставки: склад Покупця, за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38-А/1.

Протягом періоду, що перевірявся, ТОВ КЛЕВЕР МАКС здійснено постачання тріски деревної, що підтверджується рахунками-фактурами на товар, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями від 30.08.2019 № 3870, від 28.08.2019 № 3829, від 19.08.2019 № 3773, від 16.08.2019 №3763, від 13.08.2019 № 3746 від 01.08.2019 № 3685, від 22.07.2019 № 3611 від 16.07.2019 № 3605, від 21.06.2019 № 3495.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в обліку проведено операції щодо отримання послуг від ТОВ КЛЕВЕР МАКС , які відображено в кореспонденції рахунків Д-т 84 Інші операційні витрати та К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

У бухгалтерському обліку проведено операції щодо отримання сировини та матеріалів від постачальника, які відображено в кореспонденції рахунків Д-т 201 Сировина та матеріали та К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

За результатом здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс був сформований податковий кредит, на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, а податкові накладні, виписані зазначеним контрагентом, містять всі реквізити, визначені в якості необхідних статтею 201 Податкового кодексу України.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ БЕРНІКС та ТОВ КЛЕВЕР МАКС .

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність (безтоварність) вказаних господарських операцій, між позивачем та вказаними вище контрагентами, з огляду на аналіз податкової інформації щодо контрагентів позивача.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його, або невключення, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Отже, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року в справі №К/800/36098/13.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС Податковий блок , однак, така інформація не є належним та допустимим доказом, а висновки є недостатніми для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Отже, судом апеляційної інстанції досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

У свою чергу, доводи контролюючого органу щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із контрагентами.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги доводи відповідача, що згідно Єдиного реєстру судових рішень встановлено наявність кримінального провадження від 17.11.2017 року № 42017000000004299 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч.3 ст. 358 КК України.

Так, відповідачем зазначено, що ТОВ БЕРНІКС придбало деревну тріску у ТОВ Сигма АДВ , у свою чергу згідно підсистеми ІС Податковий блок вкладка Реєстр суб`єктів фіктивного підприємства встановлено, що в рамках кримінального провадження № 420180000000351 допитано гр. ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до господарської діяльності підприємства ТОВ СИГМА АДВ , дата встановлення ознаки - 10.06.2019 року.

Тобто, апелянтом звернуто увагу на наявність кримінального провадження № 420180000000351 відкритого відносно контрагента ТОВ БЕРНІКС - ТОВ СИГМА АДВ , яке в свою чергу не має жодного відношення до позивача.

Крім того, факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємства.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду , що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Також, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що під час проведення господарських операцій платник податків, а в даному випадку ТОВ Енерго-промислова група Югенергопромтранс , може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване ППР є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами законність господарських відносин з контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.М. Кузьмишина

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 31.03.2021 року