Рішення

від 21.09.2020 по справі 420/1497/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1497/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Збарацької А.І.

За участю сторін:

Представника позивача: Чорноморченко А.Б.

Представника відповідача: Буханова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Софінова до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Софінова до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.02.2020 року №0005000501, №0005030501, та №0005010501.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) були винесені податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №37/15-32-05-01/36501610 від 20.01.2020 року Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Софінова з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року , а тому вони є протиправними та такими, що підлягаю скасуванню, оскільки з боку ТОВ Софінова відсутні порушення вимог Податкового кодексу України та іншого чинного законодавства при здійсненні підприємством господарської діяльності.

Ухвалою суду від 26.02.2020 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Софінова до Головного управління ДПС в Одеській області, було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

За клопотанням сторін провадження у справі 25.03.2020 року зупинялось у зв`язку із введенням обмежувальних протиепідемічних заходів та було поновлено 03.07.2020 року.

Ухвалою суду від 28.07.2020 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

За час проведення підготовчого провадження у справі представники позивача та відповідача надали пояснення, відзив на адміністративний позов (т.1 а.с.177-185) та додаткові письмові докази (т. 1 а.с. 211-250, т. 2 а.с. 1-100, 113-127, 128-131).

10.09.2020 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, та просив їх задовольнити.

Представник Головного управління ДПС в Одеській області проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Софінова заперечував та наполягав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом у справі встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Софінова зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.06.2009 року за №1 556 102 0000 035653.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; виробництво тари з пластмас; виробництво інших виробів із пластмас (основний); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля (т. 1 а.с. 77-83).

В період з 26.12.2019 року по 13.01.2020 року на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 09.12.2019 року №2350, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, направлень на перевірку, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області було проведено планову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Софінова з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт №37/15-32-05-01/36501610 від 20.01.2020 року (т. 1 а.с. 15-57), у висновках якого зазначено про порушення позивачем наступних норм законодавства:

- п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп.102.2.1 п.102.2 ст.102, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.1, п.2, п.3, п.5, п.6 ст.9, п.1 ст.11 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11, п.12, П(с)БО 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 13 309 грн., у тому числі за 3 квартали 2019 року - 13 309 грн.;

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.102.2.1 п.102.2 ст.102, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.1, п.2, п.3, п.5, п.6 ст.9, п.1 ст.11 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11, п.12, П(с)БО 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2018 рік - 1527130 грн.; за три квартали 2019 року - 1 516 583 грн.;

- п.44.1 ст.44, ч. а п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 510592 грн., в т.ч. березень 2018 року - 227288,0 грн. квітень 2018 року - 172523,0 грн., травень 2018року - 110781,0 грн.

За результатами вищезазначеної перевірки головним управлінням ДПС в Одеській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення (далі - ППР):

- за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.102.2.1 п.102.2 ст.102, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.1, п.2, п.3, п.5, п.6 ст.9, п.1 ст.11 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11, п.12, П(с)БО 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 - ППР форми Р №0005000501 від 10.02.2020 року (а.с.12), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 19 964,00 грн. в тому числі: за податковим зобов`язанням у - 13 309,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 6 655,00 грн.; та ППР форми П №0005010501 від 10.02.2020 року (а.с.13), яким позивачу встановлено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 516 583,00 грн., за звітний період - три квартали 2019 року;

- за порушення п.44.1 ст.44, ч. а п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - ППР форми Р №0005030501 від 10.02.2019 року (а.с. 14), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 765 888, 00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням - 510 592,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 255 296,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судом під час розгляду справи встановлено, що зазначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях суми податкових зобов`язань та штрафних санкцій були визначені контролюючим органом товариству з обмеженою відповідальністю Софінова за порушення податкового законодавства, зазначені в акті перевірки №37/15-32-05-01/36501610 від 20.01.2020 року, під час здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд та ТОВ Монеда Трейд , що здійснювали продаж позивачу відповідного товару для здійснення ним власної господарської діяльності.

З висновками акту перевірки та винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до адміністративного суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

В силу п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (пп. 75.1.2).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами підпункту а пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків у інших платників товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Між тим, згідно приписів пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами пункту 200.4 б розділу V ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом під час розгляду справи встановлені наступні обставини здійснення позивачем власної господарської діяльності з контрагентами.

Так, 01.03.2018 року між позивачем (як покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю БУД СЕРВІС (як постачальником) було укладено договір поставки №95, предметом якого є товари широкого асортименту згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору (а.с. 84-87).

Згідно п.п. 4.1, 5.1, 5.2 Договору покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, які вказуються в рахунках видаткових накладних на кожну окрему поставку. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України. Порядок оплати: 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки, в термін 5 (п`яти) календарних днів після переходу права власності на товар.

Також судом встановлено, що 04.03.2019 року між ТОВ Софінова (як покупцем) та ТОВ СОТ ТРЕЙД ЛТД (як постачальником) було укладено договір поставки №101, предметом якого є товари широкого асортименту згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору (а.с. 94-97).

Умови зазначеного договору є аналогічними умов договору від 01.03.2018 року №95, укладеного між позивачем та ТОВ БУД СЕРВІС .

02.04.2018 року між ТОВ Софінова (як покупцем) та ТОВ Монеда Трейд (як постачальником) було укладено договір поставки №04.18.-01, відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та поставити покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та строки, обумовлені цим договором (а.с. 101-104).

Відповідно до п. 1.2 Договору товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна і загальна вартість партії товару, що поставляється визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору та його невід`ємними частинами, та/або рахунках, сплачених покупцем в разі його згоди з умовами, викладеними в рахунку. У такому випадку рахунки набирають сили специфікації та стають невід`ємною частиною даного договору.

На підтвердження отримання товарів за вищезазначеними договорами позивач надав усі передбаченні умовами договорів та вимогами чинного законодавства України первинні документи, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти списання товарів, платіжні доручення (т.1 а.с.88-93, 98-100, 105-141, т.2 а.с.115-126).

Крім того, позивачем було надано та судом досліджено первинну документацію, що свідчить про використання ТОВ Софінова отриманих від контрагентів постачальників товарів у власній господарській діяльності з виконання робіт з виготовлення продукції на адресу підприємства-замовника, а саме ТОВ Укратлантік (т.1 а.с.215-250, т.2 а.с.1-57, 71-87).

Разом з тим, як вбачається зі змісту акту перевірки, головне управління ДПС в Одеській області вищезазначені операції вважає нереальним та такими, що здійсненні з метою формування штучного обсягу витрат та податкового кредиту, з огляду на узагальнену податкову інформацію щодо контрагентів позивача - ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд та ТОВ Монеда Трейд .

Зазначені висновки відповідачем зроблені з огляду на наступне:

- встановлення з баз даних відсутність у контрагентів позивача ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд ЛТД достатніх трудових ресурсів та основних засобів (власних чи орендованих), необхідних для виконання ними договорів;

- встановлення з баз даних (архів електронної звітності - ЄРПН, ІС Податковий блок інформації щодо не придбавання контрагентами позивача ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд ЛТД у інших суб`єктів господарської діяльності товару, що був реалізований на користь позивача;

- ненадання позивачем первинних документів на підтвердження його господарських взаємовідносин з контрагентами.

При цьому суд зазначає, що згідно витягів з ЄДРПОУ контрагенти позивача були зареєстровані на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ Софінова в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридичні особи; перебували на обліку в податковому органі та були платниками ПДВ.

Крім того, відповідно до видів їх господарської діяльності за КВЕД, підприємства могли поставляти товар позивачу, який визначений у наданих до суду первинних документах (мийні засоби та засоби для чищення; мішки, виготовлені з пропіленових стрічок, призначені для пакування; вироби з полімерних матеріалів; плівку ПВХ та плівковий матеріал та т.і.), що не суперечить положенням чинного законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці.

У період здійснення спірних господарських правовідносин з позивачем будь-яких записів щодо відсутності ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд та ТОВ Монеда Трейд за їх місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДРПОУ не вносилось. В акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов немає жодних посилань відповідача на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість у контрагентів позивача на момент укладання чи виконання ними договорів були скасовані чи визнанні недійсними за рішенням суду. Не зазначено таких факті представниками контролюючого органу і під час судових засідань.

При цьому суд зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації.

Зазначена податкова інформація може, на думку суду, породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо реальності, а тому законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що платнику податків його контрагентами товари не постачались. Використання відповідачем при визначенні порушень платнику податків (що мають наслідком збільшення податковим органом податкових зобов`язань цього платника) лише податкової інформації не є належним способом діяльності суб`єкта владних повноважень позивача відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Так відповідачем під час розгляду адміністративної справи жодних належних та допустимих доказів відсутності у ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд та ТОВ Монеда Трейд матеріальних та трудових ресурсів суду не надано.

При цьому податковим органом в акті перевірки, а його представниками в судовому засіданні було зазначено, що згідно звіту про нарахування єдиного внеску за березень 2018 року на ТОВ БУД Сервіс працювало 4 штатні працівники, а на ТОВ Сот Трейд ЛТД - 1 особа. Зазначені обставини суперечать, на думку суду, висновкам того ж контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не володіли достатньою кількістю трудових ресурсів для здійснення поставок товару, що були предметом вищезазначених договорів.

Представниками відповідача не спростовано того, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та формування витрат підприємства в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних контрагента, або третіх осіб) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників, або інших обов`язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності, а податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, що встановлював порушення з боку позивача, не зазначено ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні, яка кількість зазначених ресурсів є достатньою, на його думку, для здійснення господарських операцій.

Також відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство позивача перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності, а його контрагента - здійснювати господарську діяльність лише при таких умовах.

Щодо посилання відповідача на інформацію з баз даних (архів електронної звітності -ЄРПН, ІС Податковий блок ) відносно того, що контрагенти позивача ТОВ БУД Сервіс , та ТОВ Сот Трейд ЛТД не придбавали у інших суб`єктів господарської діяльності товар, що був реалізований на користь позивача, суд зазначає наступне.

Так, як вже було зазначено судом раніше, наявність певної інформації, одержаної з інформаційних систем Державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації.

Також з дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставини поставки товарів до ТОВ БУД Сервіс , та ТОВ Сот Трейд ЛТД , які у подальшому були поставлені позивачеві, не перевіряли, безпосередній аналіз фінансово-господарських документів не робився.

Крім того, з даного приводу суд вважає слушним твердження позивача, що за умови перевірки контрагентів-постачальників підприємств ТОВ БУД Сервіс , та ТОВ Сот Трейд ЛТД лише на підставі даних Податкового блоку неможливо отримати повну та достовірну інформацію про всі господарські операції, оскільки товар може придбаватись такими контрагентами не у платників ПДВ, також такий товар міг придбаватися підприємствами-контрагентами в інші періоди, які не увійшли до перевірки, або бути у залишках у цих суб`єктів господарювання.

Крім того, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку ТОВ Софінова , а також про відсутність у позивача, як покупця товару, права на формування витрат у бухгалтерському та податковому обліку, а також податкового кредиту з податку на додану вартість.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про податок на додану вартість" стало не передбачуваним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість, представниками відповідача за весь час розгляду справи до суду надано не було.

В ході розгляду даної справи відповідачем також не було пред`явлено до суду будь-які належних доказів нереальності правочину, укладеного між ТОВ Софінова та його контрагентами.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надавались: рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання ); рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Що стосується обставин ненадання позивачем первинних документів на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд та ТОВ Монеда Трейд , суд зазначає наступне.

Судом під час допиту в судовому засіданні в якості свідків посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області встановлено, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Софінова , контролюючим органом було вручено представникам позивача запити про надання первинних документів від 02.01.2020 року та 11.01.2020 року із вимогою надати картку рахунку, договори та первинні документи, пов`язанні із постачанням, зберіганням ТМЦ (т. 1 а.с. 75-76, 208-210).

Як було зазначено з даного приводу головним бухгалтером ТОВ Софінова ОСОБА_1 та помічником керівника підприємства ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 204-207; т. 2 а.с. 98, 99), які були допитані судом в якості свідків та не заперечували факту отримання запитів від посадових осіб ГУ ДПС в Одеській області, позивачем протягом часу проведення перевірки (з 26.12.2019 року по 13.01.2020 року) податковому органу були надані всі необхідні первинні документи.

Водночас, 14.01.2020 року, вже після завершення виїзної перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області було складено акт щодо ненадання документів №15/15-32-05-01/3650101 від 14.01.2020 року, який позивачу для ознайомлення не надавався (т.2 а.с.129).

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так відповідно до статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Як було встановлено судом, акт про ненадання документів №15/15-32-05-01/3650101 від 14.01.2020 року, був складений податковим органом вже після завершення виїзної документальної перевірки, та, як встановлено в судовому засіданні був надрукований за допомогою технічного засобу не під час виходу на місце проведення перевірки, а на робочому місці інспекторів.

При цьому податковим органом не було надано до суду доказів ознайомлення позивача із зазначеним актом №15/15-32-05-01/3650101 від 14.01.2020 року. Крім того, зазначений акт не містить інформацію (запису), щодо відмови представника ТОВ Софінова від його підписання. За таких умов суд не може приймати акт №15/15-32-05-01/3650101 від 14.01.2020 року в якості належного доказу щодо ненадання позивачем первинних документів під час документальної виїзної перевірки.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статей 9, 77, 90 КАС України суд повинен вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, а у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, та всебічно, повно і об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Зазначену правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 28.05.2019 року по справі №816/2023/15, від 26.03.2019 року по справі №812/8245/13-а, від 19.06.2018 року по справі №826/7704/16, яка за вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні до спірних правовідносин.

Аналогічну правову позицію було висловлено також П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.01.2019 року по справі №814/875/18.

Суд зазначає, що позивачем було надано до суду та досліджено в судовому засіданні всі необхідні первинні документи по його взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд та ТОВ Монеда Трейд , а також з контрагентом-замовником ТОВ Укратлантик .

Разом з тим, контролюючим органом у судовому засіданні не було наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності позивача, які засвідчені наданими ТОВ Софінова документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При цьому судом під час розгляду справи встановлено, що наданні позивачем до суду копії первинних документів, за своїм змістом засвідчують факти здійснення господарських операцій за укладеними договорами. Крім того, такі первинні документи оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не містять недоліків, які би вказували на їх дефектність.

На підставі вищезазначеного, враховуючи надання позивачем до суду всіх первинних документів, що стосуються господарських операцій за участі його контрагентів на підтвердження реального вчинення цих операцій на досягнення позивачем законної мети здійснення господарської діяльності, а саме - отримання прибутку, та не спростування цих доводів та письмових доказів відповідачем, суд доходить висновку про правомірність формування позивачем господарських витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі зазначених документів.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Софінова про визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення №216 від 19.02.2020 року (т. 1 а.с. 11), про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 21 020,00 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Софінова у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління ДПС в Одеської області у розмірі 21 020,00 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Софінова (65005, м. Одеса, вул. Середня, 83/2) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.02.2020 року №0005000501, №0005030501, та №0005010501.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Софінова (код ЄДРПОУ 36501610) суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 21 020,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 21 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.