Рішення
від 21.09.2020 по справі 640/11932/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 року м. Київ № 640/11932/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮВІС" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЮВІС (далі - позивач та/або ТОВ ЮВІС ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган та/або відповідач) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 року №0012571406, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним сплачено нерезидентам вартість їх послуг, що була узгоджена в додатках, отже безпідставним є припущення відповідача про те, що ці платежі не є вартістю послуг резидентів, а є компенсацією третім особам витрат за надані транспортно-експедиторські послуги, а тому оплата ТОВ ЮВІС послуг нерезидентів компанії ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) та компанії DASON INTERNATINAL Co, Ltd (Гонконг) відповідно до підпункту й підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України не відносяться до доходу отриманого нерезидентом із джерелом їх походження в Україні та не підлягає оподаткуванню. Окрім цього, ТОВ ЮВІС посилається на Конвенції між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 30.06.1997 року, яку ратифіковано Законом України від 17.03.1999 року №503-XIV.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на правомірності прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ЮВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 11.02.2019 рік, валютного за період з 01.01.2016 року по 11.02.2019 рік, єдиного внеску на соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 11.02.2019 року та іншого законодавства за відповідний період, за наслідком якої складено акт перевірки від 18.02.2019 року №64/1/26-15-14-03-01/31351527 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки вказано, що в ході її проведення встановлено, серед іншого порушення підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а саме:

- заниження податку з доходу нерезидента при виплаті компанії ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) доходу джерелом походження з України на суму 42 643 грн., а саме: за 2016 рік - 5 081 грн., за 2017 рік - 7 336 грн., за 2018 рік - 30 226;

- заниження податку з доходу нерезидента при виплаті компанії DASON INTERNATINAL Co, Ltd (Гонконг) у 2016 році на суму 6 284 грн.

На підставі наведених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 року №0012571406, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ЮВІС збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями у розмірі 48930 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 12232,50 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Рішенням ДФС України від 24.05.2019 року №23855/6/99-99-11-04-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне рішення - без змін.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 9далі - ПК України).

У відповідності до підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 ПК України нерезиденти - це:

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України;

Між тим, особливості оподаткування нерезидентів врегульовано пунктом 141.4 статті 141 ПК України.

Положеннями підпункту 141.4.1 пункту 141.1 статті 141 ПК України визначено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених Законом України "Про державну підтримку кінематографії в Україні".

Згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пунктів 103.1-103.4 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно із пунктом 103.9 статті 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, у висновках акту перевірки контролюючий орган дійшов до висновку, що при виплаті компанії ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) доходу джерелом походження з України, позивач мав утримати та сплатити до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15%. Відповідний висновок мотивований тим, що згідно наданих документів, а саме авіа накладних по договору від 22.06.2016 року №1 перевізником є Turkish Airlines, Ukraine International Airlines, Czech Airlines, Lufthansa Cargo AG, а тому в контексті положень пункту 103.3 статті 103 ПК України така виплата не підпадає під дію положень міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшення податку на прибуток.

Окрім цього, в акті перевірки зазначено, що позивачем при виплаті компанії ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) доходу джерелом походження з України податок з доходу резидента не утримувався та до бюджету не сплачувався.

Оцінюючи доводи сторін в цій частині суд вкаже наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) укладено договір №1 про надання послуг з транспортного-експедиційного обслуговування, предметом якого є відносини між експедитором і клієнтом, що виникають при організації і здійсненню експедитором по заявкам клієнта, міжнародних перевезень вантажів, а також при наданні пов`язаних с цим додаткових послуг (далі - договір №1).

Також сторонами складено додаток №4 від 15.03.2017 до договору про надання послуг з транспортного-експедиційного обслуговування №1 від 22.06.2016 року, акт №4 від 27.03.2017 року здачі-приймання наданих послуг (робіт), додаток №5 від 23.06.2017 до договору про надання послуг з транспортного-експедиційного обслуговування №1 від 22.06.2016 року, акт №5 від 30.06.2017 року здачі-приймання наданих послуг (робіт), додаток №6 від 26.11.2017 року до договору про надання послуг з транспортного-експедиційного обслуговування №1 від 22.06.2016 року, акт №6 від 26.11.2017 року здачі-приймання наданих послуг (робіт), додаток №8 від 16.04.2018 року до договору про надання послуг з транспортного-експедиційного обслуговування №1 від 22.06.2016 року, акт №8 від 20.04.2018 року здачі-приймання наданих послуг (робіт), додаток №9 від 17.04.2018 року до договору про надання послуг з транспортного-експедиційного обслуговування №1 від 22.06.2016 року, акт №9 від 23.04.2018 року здачі-приймання наданих послуг (робіт).

Матеріалами адміністративної справи підтверджено та не заперечувалось сторонами, що міжнародні перевезення здійснювали Turkish Airlines, Ukraine International Airlines, Czech Airlines, Lufthansa Cargo AG.

Відповідно до пункту 14.1.260 статті 14 ПК України фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або морським транспортом.

Фрахт, як одна з категорій доходів, що можуть одержуватись нерезидентом з джерелом походження з України, визначено на час спірних правовідносин у підпункті г пункту 141.1.1 пункту 141.1 статті 141 ПК України.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу установлену плату.

Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складенням товарно-транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 статті 909 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Аналогічне визначення містить абзац перший статті 9 Закону Про транспортно-експедиторську діяльність .

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням (ч. 2 статті 929 ЦК України).

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо) (частина третя статті 929 ЦК України).

Частиною 1 статті 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Аналіз такого правового врегулювання дає підстави для висновку, що плата за договором перевезення міжнародного вантажу відповідає терміну фрахт як в тому випадку, коли сплачується безпосередньо перевізнику, так і в тому випадку, коли відповідна плата сплачується експедитору, який, в свою чергу, сплачує відповідну плату перевізнику.

За загальним правилом, якщо нерезидент виступає як експедитор він може обрати декілька способів виконання операцій: безпосереднє здійснення перевезення або організація перевезення. Якщо нерезидент, виступаючи як експедитор, здійснює лише організацію перевезення, а не саме перевезення, отримані експедитором від клієнта кошти можуть мати характер:

а) плати за послуги перевезення, яку буде передано безпосереднім перевізникам;

б) плати за послуги з навантаження, розвантаження, схову тощо;

в) винагороди експедитора.

Отже, виходячи із зазначеного вище правового регулювання, перші дві складові охоплюються поняттям фрахту.

Як вже було вказано судом вище, за змістом підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до підпункту 141.4.4 пункту 141.4 статті 141 ПК України сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому, базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб`єктом спрощеного оподаткування.

Суд звертає увагу, що термін базова ставка фрахту за змістом, наведеним в підпункті 14.1.12 статті 14 ПК України, означає суму фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, що регулюють порядок сплати податку, платники податку - резиденти, що сплачують на користь нерезидентів доходи у вигляді фрахту, зобов`язані утримувати з таких доходів податок за ставкою 6%. Така ставка не визначається як понижена відносно ставки 15%, і застосовується безумовно до будь-яких операцій з виплати фрахту на користь нерезидента.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що відповідно до норм ПК України, позивач, здійснюючи операції з нерезидентом та виплачуючи йому суми фрахту, повинен був сплачувати податок за ставкою 6%.

В той же час, суд вважає за необхідне вказати, що резиденти при виплаті фрахту нерезидентам мають право скористатися перевагами угоди про уникнення подвійного оподаткування.

Як вже було вказано судом вище, пунктом 103.2 статті 103 ПК України передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до пункту 103.3 статті 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із доходів в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Вказане визначення загалом відповідає визначенням, наведеним в Коментарях ОЕСР (пункт 12 Коментарів до статті 10, пункт 9 Коментарів до статті11, пункту 4 Коментарів до статті 12).

В той же час, слід враховувати, що ані в положеннях Модельної конвенції, ані в положеннях Коментарів ОЕСР поняття бенефіціарного власника не згадується в інших статтях, аніж статті, які стосуються дивідендів, процентів та роялті. З цього приводу Коментар вказує, що застосування терміну бенефіціарний власник пов`язано із специфічними формулюваннями, які використано в статті 10, 11 і 12 Модельної конвенції, а саме - використанням словосполучення що сплачуються на користь резидента договірної держави .

Натомість, інші положення Модельної конвенції не містять словосполучення що сплачуються на користь резидента договірної держави , а сформульовано іншим чином. Так, стаття 7 розповсюджується на прибуток підприємства Договірної Держави .

Таким чином, виходячи із наведеного правового регулювання спірних правовідносин, застосування концепції бенефіціарного власника відносно будь-яких інших доходів, аніж до процентів, дивідендів і роялті, зокрема - до фрахту, не відповідає положенням законодавства.

Наведений висновок не дає підстав стверджувати, що звільнення, передбачені Конвенцією, безумовно надаються до будь-яких платежів, що здійснюються на користь посередника. За загальним правилом, таке звільнення має надаватись в контексті розгляду інших, аніж статус бенефіціарного власника обставин, зокрема - в контексті інтерпретації термінів "прибуток" або "дохід".

Так, коли виплата фрахту здійснюється на користь особи, яка є перевізником, то така виплата за своєю сутністю є для нього доходом. Для експедитора отримана сума фрахту може відповідати або не відповідати ознакам доходу, що буде залежати від обставин укладання та виконання окремого договору (зокрема, того, чи здійснює експедитор перевезення чи лише організацію перевезення), а також від застосовуваного права, оскільки законодавство іншої держави може встановлювати інші, ніж законодавство України, правила визначення того, чи відноситься плата експедитора, до його прибутку (доходу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 815/371/18, від 12 лютого 2020 року у справі №160/1061/19.

В той же час, 20.04.1999 року набула чинність Конвенція між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі - Конвенція).

У відповідності до статті 1 Конвенції ця Конвенція буде застосовуватись до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Положення частини 3 статті 2 Конвенції визначено, що податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є:

а) в Україні: (i) податок на прибуток підприємств; і (ii) податок на доходи фізичних осіб; (далі - український податок);

b) у Республіці Чехія: (i) податок на доход фізичних осіб; (ii) податок на доход юридичних осіб; (iii) податок на нерухоме майно (надалі "чеський податок").

Згідно із частиною 1 статті 8 Конвенції прибутки, одержані підприємством Договірної Держави від експлуатації морських, річкових, повітряних суден, дорожнього або залізничного транспорту у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в цій Державі.

В контексті положень частини 2 статті 8 Конвенції для цілей цієї Конвенції прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають:

a) доход від здавання в оренду морських або повітряних суден без екіпажу та

b) прибутки від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування товарів чи виробів, де така оренда або таке використання, утримання або оренда, залежно від випадку є побічними стосовно експлуатації морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.

Між тим, пунктом h) частини 1 статті 3 Конвенції термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським, річковим, повітряним судном, дорожнім або залізничним транспортним засобом, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське, річкове, повітряне судно, дорожній або залізничний транспортний засіб експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі.

З аналізу змісту укладеного договору №1 між позивачем та ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) судом вбачається, що його предметом є організація і здійснення експедитором (нерезидентом) по заявкам клієнта, міжнародних перевезень вантажів.

В даному випадку, суд вважає, що кошти сплачені позивачем нерезиденту ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) відповідають ознакам доходу, адже експедитор, за умовами договору №1 організовує перевезення та здійснює транспортно-експедиторське обслуговування вантажу клієнта по його заявкам.

За таких обставин, з урахуванням положень пункту 103.2 статті 103 ПК України, а також з огляду на положення Конвенції, що відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України, має пріоритет над положеннями ПК України, на думку суду, Товариство з обмеженою відповідальністю ЮВІС має право застосувати звільнення від оподаткування, передбачене Конвенцією до доходів у вигляді фрахту, сплачуваного на користь ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія).

Таким чином, з урахуванням наведеного суд вважає хибним висновок відповідача, що виплата здійснена ТОВ ЮНІС на користь ATS AIR TRANSPORT SERVICE не підпадає під дію положень міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшення податку на прибуток.

Як наслідок, висновок контролюючого органу щодо заниження позивачем податку з доходу нерезидента при виплаті компанії ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) доходу джерелом походження з України на суму 42 643 грн., а саме: за 2016 рік - 5 081 грн., за 2017 рік - 7 336 грн., за 2018 рік - 30 226 грн. є помилковим.

Що ж стосується взаємовідносин позивача із компанією DASON INTERNATINAL Co, Ltd (Гонконг) суд вкаже наступне.

Так, як зазначено на 13 арк. акту перевірки ТОВ ЮВІС згідно договору від 16.12.2015 року №1 з компанією DASON INTERNATINAL Co, Ltd (Гонконг), здійснило у 2016 році виплату доходу нерезиденту джерелом походження з України в загальному розмірі 2563,41 дол. США (еквів. 65661,43) у вигляді компенсації третім особам витрат за надані транспортно-експедиторські послуги.

Також, на 15 арк. акту перевірки вказано, що позивач не надав довідку, яка підтверджує, що компанія DASON INTERNATINAL Co, Ltd (Гонконг) є резидентом країни, з якою укладено договір. Згідно наданих документів, а саме авіа накладних по договору від 16.12.2015 року №1 перевізником є Turkish Airlines.

Окрім цього, в акті перевірки вказано, що ТОВ ЮВІС у 2016 році утримано та своєчасно сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 6% від суми отриманого компанією DASON INTERNATINAL Co, Ltd (Гонконг) доходу джерелом походження з України у вигляді фрахту в сумі 4 191,10 грн.

З огляду на наведене, контролюючий орган дійшов до висновку, що виплата позивачем доходу DASON INTERNATINAL Co, Ltd (Гонконг) повинно було бути утримано та сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15%.

Між тим, судом встановлено, що між ТОВ ЮВІС та компанією DASON INTERNATINAL Co, Ltd (Гонконг) укладено контракт №1 про надання послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню, предметом якого є відносини між експедитором та клієнтом, що виникають при організації і здійсненні експедитором по заявкам клієнта міжнародних перевезень вантажу, а також при пов`язаних з цим додаткових послуг.

За умовами вказаного контракту експедитор організовує перевезення та здійснює транспортно-експедиторське обслуговування вантажу клієнта по його заявкам.

Тобто, виплата ТОВ ЮВІС нерезиденту DASON INTERNATINAL Co, Ltd (Гонконг) є фрахтом (з урахування висновків викладених судом при оцінці взаємовідносин позивача із нерезидентом ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія)), що відповідає ознакам доходу, а тому, на думку суду ТОВ ЮВІС правомірно у 2016 році утримано та своєчасно сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 6% від суми отриманого компанією DASON INTERNATINAL Co, Ltd (Гонконг) доходу джерелом походження з України у вигляді фрахту в сумі 4 191,10 грн.

Таким чином, висновок відповідача щодо заниження позивачем податку з доходу нерезидента при виплаті компанії DASON INTERNATINAL Co, Ltd (Гонконг) у 2016 році на суму 6 284 грн. є помилковим та спростованим вище викладеним.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про невідповідність спірного рішення критеріям, які встановлені положеннями частини 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь із відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЮВІС (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, б. 8, код ЄДРПОУ 31351527) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 року №0012571406, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮВІС (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, б. 8, код ЄДРПОУ 31351527) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.09.2020
Оприлюднено23.09.2020
Номер документу91659751
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —640/11932/19

Ухвала від 27.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 09.03.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Постанова від 20.01.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Степанюк Анатолій Германович

Постанова від 20.01.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Степанюк Анатолій Германович

Ухвала від 22.12.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Степанюк Анатолій Германович

Ухвала від 22.12.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Степанюк Анатолій Германович

Ухвала від 03.12.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Степанюк Анатолій Германович

Рішення від 21.09.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Бояринцева М.А.

Ухвала від 17.07.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Бояринцева М.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні