Постанова

від 20.01.2021 по справі 640/11932/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11932/19 Суддя першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ювіс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ювіс (далі - Позивач, ТОВ Ювіс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2019 року №0012571406.

Рішенням Окружного адміністративного суду містка Києва від 21.09.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що платники податку - резиденти, що сплачують на користь нерезидентів доходи у вигляді фрахту, зобов`язані утримувати з таких доходів податок за ставкою 6%, а не 15%, і концепція бенефіціарного власника до таких доходів не застосовується. Разом з тим, з огляду на укладення Урядом України з Урядом Чеської Республіки Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, а також відповідність отриманих чеським контрагентом Позивача коштів ознакам доходу, ТОВ Ювіс має право застосовувати звільнення від оподаткування до доходів у вигляді фрахту, що сплачувався на користь такої іноземної компанії. Окремо суд підкреслив, що застосування ставки податку з доходів, виплачених на користь гонконгської компанії, у розмірі 6%, відповідає вимогам ПК України, а відтак донарахування ТОВ Ювіс такого податку виходячи з 15% є безпідставним.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві як правонаступник ГУ ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів поряд з цитуванням акту перевірки зазначає, що судом було залишено поза увагою відсутність доказів належності компанії Dason International Co, Ltd до резидентів Гонконгу, а також не враховано приписи п. 103.3 ст. 103 ПК України, оскільки відшкодування витрат здійснювалося не безпосередньо фрахтувальнику-нерезиденту, а експедиторам. Окремо підкреслює на неврахуванні судом порушення платником податку граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 року поновлено ГУ ДПС у м. Києві строк на апеляційне оскарження судового рішення та замінено ГУ ДФС у м. Києві правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві.

Після усунення визначених в ухвалі від 03.12.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.01.2021 року.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у лютому 2019 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 22.01.2019 року №796 та направлень від 22.01.2019 року №136/26-15-14-03-01, №135/26-15-14-03-01, №61/26-15-14-06-03, №149/26-15-14-09, від 31.01.2019 року №192/26-15-42-08 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Ювіс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 11.02.2019 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 11.02.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 11.02.2019 року та іншого законодавства за відповідний період.

У ході перевірки встановлено порушення Позивачем пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходу нерезидента при виплаті:

- компанії ATS-AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) доходу з джерелом походження з України на суму 42 643,00 грн., а саме: за 2016 рік на суму 5 081,00 грн., за 2017 рік на суму 7 336,00 грн., за 2018 рік - на суму 30 226,00 грн.;

- компанії Dason International Co, Ltd (Гонконг) доходу з джерелом походження з України у 2016 році на суму 6 287,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 18.02.2019 року №64/1/26-15-14-03-01/31351527 (т. 1 а.с. 14-49).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 18.03.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми Д №0012571406, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів на загальну суму 61 162,50 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 48 930,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 12 232,50 грн. (т. 1 а.с. 12-13).

Указаний індивідуальний за наслідками адміністративного оскарження було залишено без змін рішенням ДФС України від 24.05.2019 року №23855/6/99-99-11-04-02-25 (т. 1 а.с. 185-188).

Вирішуючи питання про правомірність спірно податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ Ювіс та ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) 22.06.2016 року укладено договір №1 про надання послуг з транспортного-експедиційного обслуговування, предметом якого є відносини між експедитором і клієнтом, що виникають при організації і здійсненню експедитором по заявкам клієнта, міжнародних перевезень вантажів, а також при наданні пов`язаних с цим додаткових послуг (далі - договір №1; т. 1 а.с. 118-123).

Сторонами складено додаток №4 від 15.03.2017 року до договору про надання послуг з транспортного-експедиційного обслуговування №1 від 22.06.2016 року (т. 1 а.с. 129-130), акт №4 від 27.03.2017 року здачі-приймання наданих послуг (робіт) (т. 1 а.с. 132), додаток №5 від 23.06.2017 року до договору про надання послуг з транспортного-експедиційного обслуговування №1 від 22.06.2016 року (т. 1 а.с. 133-134), акт №5 від 30.06.2017 року здачі-приймання наданих послуг (робіт) (т. 1 а.с. 137), додаток №6 від 26.11.2017 року до договору про надання послуг з транспортного-експедиційного обслуговування №1 від 22.06.2016 року (т. 1 а.с. 138-139), акт №6 від 26.11.2017 року здачі-приймання наданих послуг (робіт) (т. 1 а.с. 142), додаток №8 від 16.04.2018 року до договору про надання послуг з транспортного-експедиційного обслуговування №1 від 22.06.2016 року (т. 1 а.с. 143-144), акт №8 від 20.04.2018 року здачі-приймання наданих послуг (робіт) (т. 1 а.с. 147), додаток №9 від 17.04.2018 року до договору про надання послуг з транспортного-експедиційного обслуговування №1 від 22.06.2016 року (т. 1 а.с. 148-149), акт №9 від 23.04.2018 року здачі-приймання наданих послуг (робіт) (т. 1 а.с. 154).

Судом першої інстанції з матеріалів справи також встановлено, що сторонами не заперечується, що міжнародні перевезення здійснювали Turkish Airlines, Ukraine International Airlines, Czech Airlines, Lufthansa Cargo AG.

Окремо Окружним адміністративним судом міста Києва зазначено, що з аналізу змісту укладеного договору №1 вбачається, що його предметом є організація і здійснення експедитором (нерезидентом) по заявкам клієнта, міжнародних перевезень вантажів, а відтак кошти, сплачені Позивачем нерезиденту ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія), відповідають ознакам доходу, адже експедитор за умовами договору №1 організовує перевезення та здійснює транспортно-експедиторське обслуговування вантажу клієнта по його заявкам.

З урахуванням положень пункту 103.2 статті 103 ПК України, а також з огляду на положення Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, що відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України, має пріоритет над положеннями ПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ТОВ Ювіс мало право застосувати звільнення від оподаткування, передбачене Конвенцією, до доходів у вигляді фрахту, сплачуваного на користь ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Ювіс та компанією Dason International Co, Ltd (Гонконг) 16.12.2015 року укладено контракт №1 про надання послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню, предметом якого є відносини між експедитором та клієнтом, що виникають при організації і здійсненні експедитором по заявкам клієнта міжнародних перевезень вантажу, а також при пов`язаних з цим додаткових послуг (т. 1 а.с. 163-170).

За умовами вказаного контракту експедитор організовує перевезення та здійснює транспортно-експедиторське обслуговування вантажу клієнта по його заявкам.

При цьому в акті перевірки зафіксовано, що ТОВ Ювіс у 2016 році утримано та своєчасно сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 6% від суми отриманого компанією Dason International Co, Ltd (Гонконг) доходу джерелом походження з України у вигляді фрахту в сумі 4 191,10 грн.

Тобто, за висновком суду першої інстанції, виплата ТОВ Ювіс нерезиденту Dason International Co, Ltd (Гонконг) є фрахтом, що відповідає ознакам доходу, а тому Позивачем правомірно у 2016 році утримано та своєчасно сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 6% від суми отриманого компанією Dason International Co, Ltd (Гонконг) доходу джерелом походження з України у вигляді фрахту в сумі 4 191,10 грн.

З такою позицією суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 статті 14 ПК України нерезиденти - це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України (пп. а ).

Особливості оподаткування нерезидентів врегульовано пунктом 141.4 статті 141 ПК України.

Так, приписи пп. 141.4.1 указаного пункту ст. 141 Податкового кодексу України визначають, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, фрахт.

Згідно пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п. п. 103.1-103.4 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно п. 103.9 ст. 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як вірно встановлено судом першої інстанції із змісту акту перевірки, контролюючий орган дійшов до висновку, що при виплаті компанії ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) доходу джерелом походження з України Позивач мав утримати та сплатити до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15%. Відповідний висновок мотивований тим, що згідно наданих документів, а саме авіа накладних по договору від 22.06.2016 року №1, перевізником є Turkish Airlines, Ukraine International Airlines, Czech Airlines, Lufthansa Cargo AG, а тому в контексті положень п. 103.3 ст. 103 ПК України така виплата не підпадає під дію положень міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшення податку на прибуток. При цьому в акті перевірки зафіксовано, що ТОВ Ювіс при виплаті компанії ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) доходу з джерелом походження з України податок з доходу резидента не утримувався та до бюджету не сплачувався взагалі.

Разом з тим, колегією суддів враховується, що відповідно до пп. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 ПК України фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або морським транспортом.

Як було зазначено вище, фрахт, як одна з категорій доходів, що можуть одержуватись нерезидентом з джерелом походження з України, визначено на час спірних правовідносин у пп. г пп. 141.1.1 п. 141.1 ст. 141 ПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу установлену плату.

Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складенням товарно-транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Аналогічне визначення, як вірно зазначено судом першої інстанції, містить абз. 1 ст. 9 Закону Про транспортно-експедиторську діяльність .

Приписи ч. ч. 2, 3 ст. 929 ЦК України визначають, що договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо) (частина третя статті 929 ЦК України).

Частиною 1 статті 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що плата за договором перевезення міжнародного вантажу відповідає терміну фрахт як в тому випадку, коли сплачується безпосередньо перевізнику, так і в тому випадку, коли відповідна плата сплачується експедитору, який, в свою чергу, сплачує відповідну плату перевізнику.

За загальним правилом, якщо нерезидент виступає як експедитор він може обрати декілька способів виконання операцій - безпосереднє здійснення перевезення або організація перевезення. Якщо нерезидент, виступаючи як експедитор, здійснює лише організацію перевезення, а не саме перевезення, отримані експедитором від клієнта кошти можуть мати характер:

а) плати за послуги перевезення, яку буде передано безпосереднім перевізникам;

б) плати за послуги з навантаження, розвантаження, схову тощо;

в) винагороди експедитора.

Отже, виходячи із зазначеного вище правового регулювання, перші дві складові охоплюються поняттям фрахту.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що за загальним правилом, передбаченим пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України резидент сплачує податок з доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

У свою чергу, відповідно до пп. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 ПК України сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому, базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб`єктом спрощеного оподаткування.

Термін базова ставка фрахту за змістом, наведеним в пп. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 ПК України, означає суму фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, що регулюють порядок сплати податку, платники податку - резиденти, що сплачують на користь нерезидентів доходи у вигляді фрахту, зобов`язані утримувати з таких доходів податок за ставкою 6%. Така ставка не визначається як понижена відносно ставки 15%, і застосовується безумовно до будь-яких операцій з виплати фрахту на користь нерезидента.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до норм ПК України Позивач, здійснюючи операції з нерезидентом та виплачуючи йому суми фрахту, повинен був сплачувати податок за ставкою 6%.

Крім іншого, Окружний адміністративний суд міста Києва вірно підкреслив, що резиденти при виплаті фрахту нерезидентам мають право скористатися перевагами угоди про уникнення подвійного оподаткування.

Так, як вже було зазначено вище, пунктом 103.2 статті 103 ПК України передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п. 103.3 ст. 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із доходів в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Указане визначення загалом відповідає визначенням, наведеним у Коментарях Організації економічного співробітництва та розвитку (далі - ОЕСР) (пункт 12 Коментарів до статті 10, пункт 9 Коментарів до статті 11, пункту 4 Коментарів до статті 12).

Водночас, слід враховувати, що ані в положеннях Модельної конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку щодо податків на доходи і капітал (далі - Модельна конвенція), ані в положеннях Коментарів ОЕСР поняття бенефіціарного власника не згадується в інших статтях, аніж статті, які стосуються дивідендів, процентів та роялті. З цього приводу Коментар вказує, що застосування терміну бенефіціарний власник пов`язано із специфічними формулюваннями, які використано в статті 10, 11 і 12 Модельної конвенції, а саме - використанням словосполучення що сплачуються на користь резидента договірної держави .

Натомість, інші положення Модельної конвенції не містять словосполучення що сплачуються на користь резидента договірної держави , а сформульовано іншим чином. Так, стаття 7 розповсюджується на прибуток підприємства Договірної Держави .

Таким чином, виходячи із наведеного правового регулювання спірних правовідносин, застосування концепції бенефіціарного власника відносно будь-яких інших доходів, аніж до процентів, дивідендів і роялті, зокрема - до фрахту, не відповідає положенням законодавства.

Наведений висновок не дає підстав стверджувати, що звільнення, передбачені Конвенцією, безумовно надаються до будь-яких платежів, що здійснюються на користь посередника. За загальним правилом, таке звільнення має надаватись в контексті розгляду інших, аніж статус бенефіціарного власника обставин, зокрема - в контексті інтерпретації термінів прибуток або дохід .

Так, коли виплата фрахту здійснюється на користь особи, яка є перевізником, то така виплата за своєю сутністю є для нього доходом. Для експедитора отримана сума фрахту може відповідати або не відповідати ознакам доходу, що буде залежати від обставин укладання та виконання окремого договору (зокрема, того, чи здійснює експедитор перевезення чи лише організацію перевезення), а також від застосовуваного права, оскільки законодавство іншої держави може встановлювати інші, ніж законодавство України, правила визначення того, чи відноситься плата експедитора, до його прибутку (доходу).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 815/371/18 та від 12.02.2020 року у справі №160/1061/19, в яких також вказано на необхідність оподаткування доходів нерезидента у вигляді фрахту за ставкою 6%, а не 15%, про що було зазначено вище.

Водночас, як вірно підкреслив суд першої інстанції, 20.04.1999 року набула чинність Конвенція між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі - Конвенція).

Відповідно до ст. 1 Конвенції остання буде застосовуватись до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Положеннями ч. 3 ст. 2 Конвенції визначено, що податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є:

а) в Україні: (i) податок на прибуток підприємств; і (ii) податок на доходи фізичних осіб; (далі - український податок);

b) у Республіці Чехія: (i) податок на доход фізичних осіб; (ii) податок на доход юридичних осіб; (iii) податок на нерухоме майно (надалі чеський податок ).

Згідно ч. 1 ст. 8 Конвенції прибутки, одержані підприємством Договірної Держави від експлуатації морських, річкових, повітряних суден, дорожнього або залізничного транспорту у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в цій Державі.

У контексті положень ч. 2 ст. 8 Конвенції для цілей цієї Конвенції прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають:

a) доход від здавання в оренду морських або повітряних суден без екіпажу та

b) прибутки від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування товарів чи виробів, де така оренда або таке використання, утримання або оренда, залежно від випадку є побічними стосовно експлуатації морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.

Поряд з цим, за пунктом h частини 1 статті 3 Конвенції термін міжнародне перевезення означає будь-яке перевезення морським, річковим, повітряним судном, дорожнім або залізничним транспортним засобом, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське, річкове, повітряне судно, дорожній або залізничний транспортний засіб експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі.

За таких обставин, з огляду на характер відносин ТОВ Ювіс з компанією ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) та предмет договору №1, з урахуванням приписів п. 103.2 ст. 103 ПК України та Конвенції, а також норм п. 3.2 ст. 3 ПК України, які надають Конвенції пріоритет над нормами національного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Позивач має право застосувати звільнення від оподаткування, передбачене Конвенцією, до доходів у вигляді фрахту, що сплачувався на користь ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія).

Отже, висновки контролюючого органу щодо заниження Позивачем податку з доходу нерезидента при виплаті компанії ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія) доходу джерелом походження з України на суму 42 643 грн. є помилковим.

Посилання Апелянта на те, що виконання перевезень авіакомпаніями Turkish Airlines, Ukraine International Airlines, Czech Airlines, Lufthansa Cargo AG зумовлює неможливість застосування положень міжнародних договорів, позаяк відшкодування витрат здійснювалося не безпосередньо фрахтувальнику-нерезиденту, а перевізникам, колегією суддів оцінюється критично, оскільки, як було зазначено вище, якщо нерезидент, виступаючи як експедитор, здійснює лише організацію перевезення, а не саме перевезення, отримані експедитором від клієнта кошти можуть мати характер плати за послуги перевезення, яку буде передано безпосереднім перевізникам, що охоплюється поняттям фрахту.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про безпідставність твердження Відповідача про заниження Позивачем суми утриманого з доходу податку за наслідками взаємовідносин ТОВ Ювіс з компанією Dason International Co, Ltd (Гонконг), колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

У ході перевірки ГУ ДФС у м. Києві було встановлено, що ТОВ ЮВІС згідно договору від 16.12.2015 року №1 з компанією Dason International Co, Ltd (Гонконг) здійснило у 2016 році виплату доходу нерезиденту з джерелом походження з України у загальному розмірі 2 563,41 доларів США (еквівалент 65 661,43 грн.) у вигляді компенсації третім особам витрат за надані транспортно-експедиторські послуги.

Крім того, встановлено, що Позивач не надав довідку, яка підтверджує, що компанія Dason International Co, Ltd (Гонконг) є резидентом країни, з якою укладено договір, а згідно наданих документів, а саме авіа накладних по договору від 16.12.2015 року №1, перевізником є Turkish Airlines.

Окрім цього, як вже було встановлено раніше, в акті перевірки вказано, що ТОВ Ювіс у 2016 році утримано та своєчасно сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 6% від суми отриманого компанією Dason International Co, Ltd (Гонконг) доходу з джерелом походження з України у вигляді фрахту в сумі 4 191,10 грн.

Разом з тим, з урахуванням попередніх висновків, зроблених у розрізі дослідження взаємовідносин ТОВ Ювіс з компанією ATS AIR TRANSPORT SERVICE (Чехія), чинним законодавством передбачена необхідність оподаткування доходів нерезидента у вигляді фрахту за ставкою 6%, а не 15%. Відтак, сплата Позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 6% від суми отриманого компанією Dason International Co, Ltd (Гонконг) доходу з джерелом походження з України у вигляді фрахту в сумі 4 191,10 грн. узгоджується з положеннями ПК України та свідчить про безпідставність позиції контролюючого органу про заниження резидентом податку з доходу нерезидента при виплаті компанії Dason International Co, Ltd (Гонконг) у 2016 році на суму 6 284 грн..

При цьому, вказуючи й в акті перевірки й в апеляційній скарзі на відсутність довідки, яка підтверджує, що компанія Dason International Co, Ltd (Гонконг) є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, ГУ ДПС у м. Києві не зазначає, яким чином це впливає на можливість оподаткування доходу у вигляді фрахту за ставкою 6%, позаяк будь-яких доказів на підтвердження своїх сумнівів щодо належності компанії Dason International Co, Ltd (Гонконг) до юрисдикції Гонконгу контролюючим органом не надано.

Щодо посилання Апелянта на залишення поза увагою суду першої інстанції приписів п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України щодо порушення платником податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що указані обставини перебувають поза межами розгляду цієї справи, оскільки не стосуються предмету спору з огляду на заявлені позовні вимоги.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено та підписано 20 січня 2021 року.