Постанова

від 21.09.2020 по справі 440/2479/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 р. Справа № 440/2479/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року (суддя Слободянюк Н.І.; м. Полтава) по справі № 440/2479/20

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коста"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів /далі - позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коста" /далі - відповідач, ТОВ "Коста"/ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коста" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарської санкції у розмірі 54600,00 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 458,64 грн /а.с.1-2/.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем на виконання вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у 2019 році не забезпечено виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплачено у добровільному порядку у встановлений законом строк адміністративно-господарські санкції у сумі 54600,00 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 458,64 грн.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 54/ зазначив, що ним вжито всіх належних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та щомісячного повідомлення державній службі зайнятості про наявність вакантних місць. Протягом 2019 року Горішньоплавнівська міська філія Полтавського обласного центру зайнятості не направляла для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, буд. 1, м.Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коста" (вул. Портова, буд. 13, м.Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, ідентифікаційний код 23542531) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що норми статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлюють обов`язок держави з працевлаштування перед інвалідами, а не перед підприємствами, що не виконали норматив. Ні в статті 18, ні в статті 18-1 цього Закону законодавець не передбачив звільнення роботодавців від виконання нормативу, якщо особи з інвалідністю до нього звертатися не будуть. В даних статтях Закону, законодавцем (на виконання ст. 43 Конституції України) лише закріплено право осіб з інвалідністю звертатися з питань працевлаштування до роботодавця або до органів державної служби зайнятості. Законом не передбачено такої підстави для звільнення від сплати санкцій, як повідомлення державної служби зайнятості про вакантні посади для осіб з інвалідністю та не направлення осіб з інвалідністю службою зайнятості для працевлаштування. Оскільки виконанням нормативу є лише працевлаштування особи з інвалідністю на основне місце роботи, а обов`язок по працевлаштуванню покладається виключно на роботодавців, відповідач не може бути звільнений від відповідальності за невиконання норм Закону.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Коста" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ) від 24 лютого 2020 року (вх. №3551 від 28 лютого 2020 року) /а.с. 3/.

Згідно з відомостями, зазначеними у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2019 році становила 60 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 особа, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 2 особи.

Виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів (1 робоче місце), Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів розраховано суму адміністративно-господарської санкції - 54600,00 грн /а.с. 6/.

З огляду на прострочення відповідачем терміну сплати адміністративно-господарської санкції на 28 днів (з 16 квітня 2020 року по 13 травня 2020 року) Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нараховано пеню у сумі 458,64 грн /а.с. 6/.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно ст. 43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21.03.1991 року (далі - Закон № 875-XII), з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан її здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 3 ст.18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. ( ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону № 875-XII, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що не супроводжується обов`язком пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов`язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах по справі № 817/1188/18 від 24 квітня 2019 року та по справі № 812/1164/18 від 31 липня 2019 року.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою цієї статті визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом №875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 70 від 31 січня 2007 року звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до п. 5 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого вказаним наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 N 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року N 1476), форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Актуальність зазначених у формі N 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку (п. 4 згаданого Порядку).

Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 12 липня 2019 року у справі №812/1126/18.

На підтвердження факту вжиття заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення державній службі зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем надано до суду копії наказу №3/9 від 03 січня 2017 року «Про затвердження виконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2017-2020 роках» /а.с.55/; копії звітності форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 04 січня 2019 року, 11 лютого 2019 року, 12 березня 2019 року, 10 квітня 2019 року, 13 травня 2019 року, 12 червня 2019 року, 05 липня 2019 року, 09 серпня 2019 року, 09 вересня 2019 року, 04 жовтня 2019 року, 07 листопада 2019 року, 11 грудня 2019 року /а.с.56-67/; наказ про прийняття на роботу №11/06/18-1-К від 11 червня 2018 року особи з інвалідністю /а.с.69/.

На виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (вих. № 658/05.1-01 від 28 травня 2020 року) /а.с. 17/ надано копію листа Горішньоплавнівської міської філії Полтавського обласного центру зайнятості №16/49/143-20 від 12 травня 2020 року /а.с.18/, відповідно до якого ТОВ "Коста" протягом 2019 року надавалась інформація про відкриті вакантні робочі місця. Підбір підходящої роботи особам з інвалідністю здійснювався з огляду на професійні знання, навички, висновки МСЕК про умови і характер праці, розмір заробітної плати за останнім місцем роботи. Направлення на працевлаштування вищевказаній категорії громадян не видавалися спеціалістами філії, так як робота на вищевказаних робочих місцях для осіб з інвалідністю була не підходящою. Так, до Горішньоплавнівської міської філії Полтавського обласного центру зайнятості щомісячно (04 січня 2019 року, 11 лютого 2019 року, 13 березня 2019 року, 102 квітня 2019 року, 14 травня 2019 року, 12 червня 2019 року, 08 липня 2019 року, 12 серпня 2019 року, 10 вересня 2019 року, 07 жовтня 2019 року, 08 листопада 2019 року, 13 грудня 2019 року) надходила від ТОВ "Коста" звітність форми №3-ПН із зазначенням 1 вакантної посади для осіб з інвалідністю за посадою "комплектувальник матеріалів, крою та виробів". До ТОВ "Коста" протягом 2019 року не направлялись на працевлаштування особи з інвалідністю та відповідно таких осіб не було працевлаштовано /а.с.18-зворот/.

Викладені обставини також підтверджуються поданим відповідачем листом Горішньоплавнівської міської філії Полтавського обласного центру зайнятості №16/49/166-20 від 15 червня 2020 року /а.с.71/.

Крім того, на виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року Горішньоплавнівською міською філією Полтавського обласного центру зайнятості листом №16/49/155-20 від 02 червня 2020 року /а.с.20/ повідомлено суд, що протягом 2019 року ТОВ "Коста" подано 12 звітів за формою 3-ПН за професією "комплектувальник матеріалів, крою та виробів". Звіти за формою 3-ПН були зареєстровані в Горішньоплавнівській міській філії Полтавського обласного центру зайнятості 04 січня 2019 року, 11 лютого 2019 року, 13 березня 2019 року, 102 квітня 2019 року, 14 травня 2019 року, 12 червня 2019 року, 08 липня 2019 року, 12 серпня 2019 року, 10 вересня 2019 року, 07 жовтня 2019 року, 08 листопада 2019 року, 13 грудня 2019 року. Інформація про вільні вакансії, що подавалася ТОВ "Коста" в 2019 році, постійно розміщувалася в секторі самостійного пошуку роботи на стендах, в татч-скріні та на Інтернет-порталі Державної служби зайнятості. Підбір підходящої роботи особам з інвалідністю здійснювався з огляду на професійні знання, навички, висновки про умови і характер праці, розмір заробітної плати за останнім місцем роботи, але направлення на працевлаштування вищевказаній категорії громадян не видавалися.

Таким чином, в ході судового розгляду справи не встановлено порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: що відповідачем не створено робочих місць для осіб з інвалідністю, необґрунтовано відмовлено у прийнятті на роботу на такі місця, несвоєчасно подано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

З урахуванням того, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, в силу ст. 218 Господарського кодексу України він не може бути притягнений до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки в його діях відсутня вина, як елемент господарського правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 по справі № 440/2479/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова