Рішення

від 09.09.2020 по справі 286/3/20

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/3/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

з участю представника

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Заваріної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства Овруцька міська лікарня Овруцької міської ради про визнання наказу про звільнення та звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою та просить визнати наказ №175 від 25.11.2019 в частині її звільнення з займаної посади згідно ст. 40 п.1 КЗпП України в зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників незаконним та поновити її на попередній посаді, а також стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення судового рішення та стягнути моральну шкоду в сумі 10000 грн., мотивуючи тим, що наказом №175 від 25.11.2019 її з 01.12.2019 було звільнено з посади медичної сестри поліклічно - діагностичного відділення КНП у зв`язку із скороченням чисельності або штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. У відповідності до наказу запис в трудову книжку було внесено 02.12.2019. Дане скорочення проводилося в зв`язку із реформуванням галузі охорони здоров`я, з причин економічного характеру, змінами в організації виробництва, а саме - зменшення надання медичних послуг. Фактично це не відповідає дійсності, так як надання медичних послуг не зменшилося. Відповідач мав скоротити 8 посад медичних сестер та 2 посади санітарок, але відбулось скорочення лише 7 посад медичних сестер. Не була скорочена одна з медичних сестер, родичка чоловіка директорки - ОСОБА_3 , а всі інші, не зважаючи на пільги, були скорочені. Крім того, її посада залишилася і на її місці працює інша особа, яка була переведена з кабінету ЕКГ, де замість двох медичних сестер, залишили одну. Виходячи з цього, скоротили посаду медичної сестри в іншому кабінеті, але щоб звільнити місце особі, звільнили її. Вона ж має переваги перед іншими медичними сестрами у відповідності до ст. 42 КЗпП України, а тому її не могли скоротити. Відповідачем порушено і норми ст. 42 КЗпП України. Наказ про звільнення був 25.11.2019, а засідання профкому відбулося 07.10.2019. Тобто, було пропущено місячний термін. Вважає своє звільнення незаконним та таким, що суперечить чинному законодавству України.

У зв`язку з незаконними діями відповідача їй була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Тому, з врахуванням характеру порушення її прав та глибини душевних страждань, вона моральну шкоду оцінює у 100000 грн..

Відповідачем подано відзив на позов, в якому він просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість, так як звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства щодо порядку вивільнення працівників, оскільки в установі дійсно відбулися зміни в організації виробництва та скорочення штату, що призвели до вивільнення працівників, в тому числі і позивача. При цьому, відмітив, що позивач працювала в новоствореній установі - КНП Овруцька міська лікарня Овруцької міської ради з 27.11.2018. Фактично звільнена була 02.12.2019. Зазначає, що позивач вводить суд в оману, запевняючи, що роботодавець мав скоротити 8 посад медичних сестер, а скоротив 7. Наказом №175 визначено, що скороченню підлягають 46 посад. В додатку №1 до наказу №143 вказаний перелік посад, які були скорочені, а працівників скоротили всього 12 осіб - тільки тих, хто відмовився від запропонованої роботи. Щодо ОСОБА_3 , то вона має більш високу кваліфікацію порівняно з позивачем. Вона має вищу категорію та більш високу продуктивність праці. По визначенню переважного права було створено комісію, яка розглядала переважне право працівників з відповідною категорією з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці. Позивач фактично проживає із сім`єю працездатного сина, де ведеться сумісне господарство. На момент прийняття рішення про звільнення позивач не повідомила, що має пенсію ліквідатора аварії на ЧАЕС, а повідомила про пільги тільки перед нарахуванням вихідної допомоги.

Позивачу неодноразово пропонувалася робота відповідно до освіти та кваліфікації на даному підприємстві, від якої остання відмовилася. Її було попереджено про звільнення за два місяці, отримано згоду профспілкового комітету. Роботодавець крок за кроком дотримався законодавства при звільненні ОСОБА_2 , а тому не може бути суб`єктом відповідальності за моральну шкоду.

В судовому засіданні представник, а в попередніх засіданнях і позивач, підтримали вимоги позовної заяви, з наведених у ній підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, з підстав, наведених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши і дослідивши в судовому засіданні письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Тобто, під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти, зокрема, ліквідацію, реорганізацію, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга ст. 40 Кодексу законів про працю України).

Згідно вимог статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, крім іншого, пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації - ст. 43-1 КЗпП України) ст.40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

В абзацах 1, 3 п. 19 постанови "Про практику розгляду судам трудових спорів від 06.11.1992 №9 Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника,які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , тобто позивач, згідно наказу Овруцької центральної районної лікарні №130 від 11.11.1979 з 05.11.1979 була зарахована тимчасово на посаду медсестри хірургічного відділення. 07.07.1980 була переведена на постійну посаду. 01.04.2005 переведена на посаду медсестри шкіро-венерологічного кабінету поліклініки. 26.11.2018 була звільнена із займаної посади по переводу до КНП Овруцька міська лікарня і наказом №1-ос від 27.11.2018 прийнята до КНП Овруцька міська лікарня на посаду сестри медичної дерматовенерологічного кабінету на 0,5 ставки, терапевтичного кабінету на 0,5 ставки поліклінічно-діагностичного відділення по переводу з Овруцької ЦРЛ. 01.06.2019 була переведена на посаду сестри медичної поліклінічно-діагностичного відділення на 0, 75 ставки. Згідно наказу від 25.11.2019 №175 звільнена з займаної посади у зв`язку із скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України 02.12.2019 (а.с. 4-7).

В зв`язку з реформуванням галузі охорони здоров`я, причинами економічного характеру, змінами в організації виробництва, а саме: зменшення об`єму виробництва - надання медичних послуг, та необхідністю скорочення витрат на утримання персоналу підприємства 10.09.2019 директором КНП Овруцька міська лікарня Овруцької міської ради було видано наказ № 143 Про зміну штатного розкладу та скорочення штату працівників . Вказаним наказом штатний розклад, затверджений 21.05.2019, визнано таким, що втратив чинність з 02.12.2019, а штатний розклад в новій редакції затверджено та введено в дію з 02.12.2019. Підставою даного наказу став лист Житомирської обласної державної адміністрації від 12.07.2019 №4369/2-19/47, одним із пунктів пропозицій якого, на виконання листа Міністерства фінансів України №07050-02-3/16876, було саме упорядкування структури штатної чисельності працівників у межах затверджених асигнувань на оплату праці (а.с. 37-38).

Пояснення представника відповідача в частині недостатності фінансування в 2019 році з державного бюджету на виплату заробітної плати працівникам підприємства та постійний контроль з боку управління охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації щодо стану незабезпеченості фондом оплати праці на 2019 рік підтверджується копіями листів управління охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації, листів з додатками адміністрації КНП Овруцька міська лікарня (а.с. 42-48), в частині зменшення надання медичних послуг - копіями відомостей обліку відвідувань в поліклініці (амбулаторії), диспансері, консультації, вдома за 2018-2019 роки (а.с. 49-50).

Копії штатних розписів, які вводилися в дію 03.12.2019 та 01.06.2019 (а.с. 40-41, 67, 91) підтверджують скорочення штатів на 39,5 одиниць. Всього було скорочено 8, 50 ставок посад сестер медичних поліклінічно -діагностичного відділення (а.с.94).

Наказом директора КНП Овруцька міська лікарня Овруцької міської ради від 16.09.2019 № 145 Про створення комісії на визначення переважного права (а.с. 56) було створено комісію по розгляду кандидатур, що мають переважне право на залишення на роботі.

Зазначеною комісією 25.09.2019 було проведено засідання, на якому розглядалося питання щодо визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі. Позивач не була визначена, як особа, яка має переважне право залишитись на роботі (а.с. 52-54).

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

На виконання вказаної норми відповідачем направлено подання голові профспілкового комітету КНП Овруцька міська лікарня №2235 від 02.09.2019 (а.с.62).

Під час судового розгляду справи було визнано згоду профспілкового органу на звільнення ОСОБА_2 такою, що не має юридичного значення, а тому у відповідності до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992 було отримано юридично правомірну згоду профспілкового органу КНП Овруцька міська лікарня Овруцької міської ради на звільнення ОСОБА_2 , що підтверджується копією протоколу №3 від 09.06.2020. Під час засідання профкому позивачу було в черговий раз запропоновані вакантні посади: сестри медичної неврологічного відділення, сестри медичної кардіологічного відділення та сестри медичної інфекційного відділення, від яких вона знову відмовилася, посилаючись на те, що на даний час вона працевлаштована та повертатися в лікарню працювати не планує (а.с.112-113).

При оцінці переважного права на залишення на роботі суд враховує наступне.

В ст. 42 КЗпП України законодавець закріпив, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Перелік категорій працівників, яким надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, визначений у частині другій статті 42 КЗпП України, який не є вичерпним. Тобто, допускається встановлення законодавством таких переваг й іншим категоріям працівників. Відповідно, зокрема така перевага може надаватися і громадянам, які віднесені до 1-ї категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи (п.7 ст.20 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ).

В судовому засіданні представник відповідача пояснювала, що на комісії вирішувалося питання переважного права щодо осіб з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці. Вказане підтверджується і копіями протоколів (а.с. 51-54).

При визначенні категорій працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, належить враховувати, що черговість їх перелічення, яка надається в ч.2 ст.42 КЗпП України юридичного значення не має. Водночас, якщо працівник користується переважним правом на залишення на роботі на підставі трьох пунктів ч.2 ст. 42 КЗпП України, то він може бути визнаний таким, що має переважне право на залишенні на роботі перед працівником, що користується таким же правом за одним чи двома пунктами, хоча тут також можливі винятки.

Щодо переваг, на які посилається сторона позивача, як на підставу своїх вимог, а саме: тривалий час роботи медичною сестрою; є особою, яка є членом сім`ї померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС; не має інших членів сім`ї із самостійним заробітком, суд відмічає наступне.

Пункт 3 ч.2 ст.42 КЗпП України надає переважне право на залишення на роботі працівникам з тривалим безперервним стажем на даному підприємстві. КНП Овруцька міська лікарня Овруцької міської ради є новоствореним підприємством і позивач працювала там лише з 27.11.2018. Відповідно суд не може покласти в основу рішення наведені позивачем вказані переваги, як не може покласти і наявність у неї статусу дружини, померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, так як статус потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС мали і інші працівники її категорії, зокрема: ОСОБА_4 ( крім того, двоє дітей), ОСОБА_5 (двоє дітей), ОСОБА_6 (а.с. 51-54).

Пунктом 2 ч.2 ст.42 КЗпП України визнається переважне право на залишення на роботі за особами, у сім`ї яких не має інших працівників із самостійним заробітком. Оскільки, мова йде про сім`ї, то перевага не повинна визнаватися за особами , які проживають одиноко, без сім`ї.

Суд не кладе в основу рішення і посилання позивача на переважне право її перед ОСОБА_3 , оскільки остання є медичною сестрою з вищою категорією (а.с. 52-54,55), а питання переважного права вирішувалося щодо осіб з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці.

Таким чином, враховуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та норми права, що їх регулюють, а також зібрані на засадах диспозитивності та змагальності сторін докази, суд вважає, що стороною позивача не надано доказів про те, що вона мала переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками, які створеною адміністрацією КНП Овруцька міська лікарня комісією визначені як такі, що мають переважне право на залишення на роботі, що є її обов`язком, про що зазначив і Веховний Суд у своїй постанові від 15.08.2019 по справі № 127/17355/16-ц, та приходить до висновку про відсутність правових підстав для поновлення на роботі.

Оскільки, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди є похідними від первісної вимоги, то вони відповідно теж не можуть бути задоволені.

Позивача сплачено судовий збір в сумі 840 грн. 00 коп. в доход держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , до комунального некомерційного підприємства Овруцька міська лікарня Овруцької міської ради, код 42435766, яке розташоване по вул. Т. Шевченка, 106 в м. Овручі Житомирської області, про визнання наказу про звільнення та звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 18.09.2020.