Постанова

від 18.09.2020 по справі 815/2401/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 815/2401/16

адміністративне провадження № К/9901/30321/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом Одеської міської ради до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ситнікової Юлії Дмитрівни, треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації, визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Свиди Л.І. від 19.12.2016 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Зуєвої Л.І., Шевчук О.А., Федусика А.Г. від 05.04.2017,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2016 року Одеська міська рада (далі - Міськрада, позивач) звернулася з позовом до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ситнікової Юлії Дмитрівни (далі - Департамент ДАБІ, Приватний нотаріус відповідно, відповідачі), треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - Київська райадміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), у якому просила:

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 13.10.2015 №ОД 142152860920 (далі - спірна реєстрація);

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ситнікової Юлії Дмитрівни від 02.03.2016 за індексним номером 28558154 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності ОСОБА_1 у розмірі Ѕ частки та ОСОБА_2 у розмірі Ѕ частки на нежитлове приміщення аптеки загальною площею 353,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне рішення).

2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що зареєстрована відповідачем декларація про готовність до експлуатації об`єкта реконструкція нежитлових приміщень аптеки з приєднанням приміщень квартир № АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 під аптеку без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_5 та нежитлове приміщення аптеки містить недостовірні дані щодо наявності дозволу на виконання будівельних робіт, здійснення будівництва без зміни геометричних розмірів, площі об`єкта нерухомості, наявності земельної ділянки, відведеної для будівництва, виготовлення проекту ПП ІМІДЖ-БУД , яке проект не виготовляло, тощо. Наведене, на думку позивача, є підставою для скасування такої декларації за рішенням суду та як наслідок, скасування реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості, в тому числі, з підстав не надання під час реєстрації документа, що підтверджує присвоєння адреси об`єкту будівництва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 у задоволенні позову відмовлено.

4. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 13.10.2015 №ОД 142152860920, реєстрація якої оскаржується позивачем, не було наведено недостовірних даних, а наявні у ній помилки не свідчили про самочинність об`єкту будівництва і це виключає можливість скасування спірної декларації.

5. Суд першої інстанції зауважив, що під час розгляду справи не було надано будь-яких належних доказів, складених органами архітектурно-будівельного контролю, якими встановлені порушення замовниками будівництва аптеки з приєднанням приміщень квартир № АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 під аптеку за адресою: АДРЕСА_1 вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема актів перевірок, а наданий до суду акт №590 від 24.01.2015, складений відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотримання земельного законодавства Одеської міської ради, не є належним доказом порушення вимог містобудівного законодавства, оскільки складений за відсутності замовника будівництва та площі забудови в ньому визначені орієнтовно.

6. Оскільки протиправність реєстрації спірної декларації у ході судового розгляду справи не підтвердилась, а судом встановлено, що для здійснення державної реєстрації права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості подано усі необхідні документи й підстави для відмови у такій реєстрації, передбачені законом, були відсутні, суд першої інстанції дійшов висновку про законність спірного рішення Приватного нотаріуса стосовно реєстрації речових прав.

7. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 судове рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено. Скасовано спірну реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 13.10.2015 №ОД 142152860920, визнано протиправним та скасовано спірне рішення Приватного нотаріуса.

8. Висновки апеляційного суду обґрунтовані тим, що, як встановлено судовим розглядом справи та підтверджується наявними у ній матеріалами, спірна реєстрація Декларації, здійснена Департаментом ДАБІ є протиправною, тому відповідно до приписів статті 39-1 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон №3038-VI) наявні правові підстави для її скасування у зв`язку із поданням замовниками - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недостовірних даних, наведених у цій зареєстрованій Декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема з огляду на те, що такий об`єкт збудований зі зміною зовнішніх геометричних розмірів на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, тоді як у Декларації безпідставно зазначено, що реконструкція здійснена без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, без вказівки документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, та із зазначенням невірного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

9. З огляду на викладене, а також з урахуванням положень частини другої статті 26 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV), апеляційний суд дійшов висновку про те, що при визнанні протиправним та скасуванні декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 13.10.2015 №ОД142152860920, на підставі якої було проведено державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частки у кожного на нежитлове приміщення аптеки загальною площею 353,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає визнанню протиправним та скасуванню як похідне спірне рішення Приватного нотаріуса, згідно із яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про наведені права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, третя особа - ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати, а провадження у справі закрити.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу від 21.02.2012 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 33,6 кв. м.

12. На підставі Договору купівлі-продажу від 25.04.2012 та Договору купівлі-продажу від 31.01.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 64,5 кв. м.

13. На підставі Договору купівлі-продажу від 28.07.2014 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 придбали нежитлове приміщення аптеки будинку АДРЕСА_1 загальною площею 83,9 кв. м.

14. З метою здійснення реконструкції нежитлових приміщень аптеки з приєднанням приміщень квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , розташованих з південної та північної сторони від існуючої аптеки та збільшення прибудованої частини з боку вищезазначених квартир, для розміщення аптеки, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якої треті особи викупили в подальшому нежитлове приміщення аптеки, площею 83,9 кв. м., отримали Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані 13.06.2013 Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради з можливість прибудови приміщення, площею 142,1 кв. м.

15. В подальшому, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали для реєстрації до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеські області декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована 28.11.2013 року за №ОД 082133520689, в якій передбачена прибудова приміщення площею 142,1 кв. м.

16. Враховуючи придбання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в 2014 році у ОСОБА_3 нежитлового приміщення аптеки, площею 83,9 кв. м. та 67/100 частини квартири АДРЕСА_5 у ОСОБА_4 площа об`єкту нерухомості, реконструкція якого здійснена ОСОБА_1 і ОСОБА_2 склала 182 кв. м. та з врахуванням можливості прибудови 142,1 кв. м. за містобудівними умовами та обмеженнями, загальна площа реконструйованого об`єкту нерухомості має складати 324,1 кв. м.

17. Крім того, з наданого до суду технічного паспорту на нежитлове приміщення аптеки в будинку АДРЕСА_1 станом на 02.09.2015 вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 здійснено будівництво підвалу під приміщенням аптеки площею 28,9 кв. м., що вплинуло на збільшення площі приміщення до 353,2 кв. м.

18. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подана для реєстрації до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеські області та зареєстрована 13.10.2015 за №ОД142152860920 декларація про готовність до експлуатації об`єкту реконструкція нежитлових приміщень аптеки з приєднанням приміщень квартир №№ АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 під аптеку без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_5 та нежитлове приміщення аптеки .

19. Крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали від Управління капітального будівництва Одеської міської ради лист-підтвердження щодо сплати дольової участі в розвитку інфраструктури міста Одеси при реконструкції нежитлових приміщень аптеки в розмірі 56442 гривень.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що даний спір виник між сторонами щодо цивільних прав на земельну ділянку та нерухоме майно, яке на ній розташоване, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

22. Разом з тим, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

23. Отже, для забезпечення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції, яка визнається і ратифікована Україною, суттєвого значення набуває питання дотримання національними судами правил предметної юрисдикції.

24. Вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

25. Так, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час подання позову, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

26. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).

27. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України у відповідній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

28. У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України у наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

29. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України у редакції, чинній після 15.12.2017, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

30. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення (виконання або невиконання такою стороною зазначених функцій).

31. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу (далі також - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

32. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

33. Вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

34. Звертаючись до суду, Міськрада мотивувала позов тим, що реєстрацією декларації були порушені права територіальної громади міста Одеси на володіння, користування та розпоряджання комунальним майном, оскільки скаржник під час будівництва самовільно зайняв земельну ділянку й допустив порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

35. Предметом позову є скасування декларації та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Тобто, спірні правовідносини виникли щодо правомірності набуття фізичною особою-скаржником права власності на новостворений об`єкт нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці, яка, як стверджує позивач, зайнята і забудована ним самовільно.

36. Частина друга статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) передбачає серед способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також вказує, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

37. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

38. Якщо порушення своїх прав особа обґрунтовує наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які ця особа вважає неправомірними та такими, що призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, які мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності та скасування відповідних актів є способом захисту цивільних прав й інтересів.

39. Отже, не є публічно-правовим спір суб`єкта приватного права - фізичної чи юридичної особи - щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи. Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

40. Як випливає зі змісту позовних вимог та доводів, якими вони обґрунтовані, у цій справі на підставі декларації, яка, на думку позивача, зареєстрована Департаментом ДАБІ протиправно, у скаржника виникло речове право, правомірність набуття якого й оспорює позивач. А тому цей спір стосується приватноправових відносин і не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

41. Аналогічного висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (Провадження № 14-392 цс 18) зі схожими до справи, яка розглядається, правовідносинами. У цій постанові зазначено, що такий спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

42. Близьких за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 15.05.2018 . у справі № 815/7121/14 та від 23.05.2018 у справі № 802/233/16-а.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. За наведеного, зважаючи на предмет спору та суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, наявну правозастосовчу практику Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що така справа підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції.

44. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

45. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

46. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

47. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).

48. В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

49. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити. При цьому, роз`яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

50. Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення КАС України, пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом Одеської міської ради до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ситнікової Юлії Дмитрівни, треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації, визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний