Рішення

від 07.09.2020 по справі 570/4428/19

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/4428/19

Номер провадження 2/570/279/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

представника позивача адвоката Рищука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в Рівненський районний суд Рівненської області у вересні 2019 р. до відповідача ОСОБА_2 та просить розірвати, укладені між нею та відповідачем договори від 11.09.2018 р. дарування садового будинку НОМЕР_3 та дарування земельної ділянки для садівництва, що розташовані по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5624680400:01:000:0076, посвідчені приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Самсонюком Ф.П. та зареєстровані в реєстрі за №1246 та №1248 та відновити запис про право власності на вказане майно за позивачем; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування позову позивачка вказує, що предметом позову є розірвання вказаних договорів дарування нерухомого майна.

Вказаний житловий будинок належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.04.2006 р., виданого державним нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори Квасиловець Г.О., зареєстрованого в реєстрі №4-229.

Земельна ділянка належала їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.04.2006 р., виданого державним нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори Квасиловець Г.О., зареєстрованого в реєстрі №4-229.

В спадщину це майно було отримано позивачкою від її покійного чоловіка ОСОБА_3 , який отримав її у власність на підставі Рішення №30 від 17.11.1993 р. Олександрійської сільської ради народних депутатів Рівненського району. Згідно вказаного рішення було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва та зазначено, що право приватної власності на землю ОСОБА_3 підтвердити Державним Актом.

У серпні 2019 р. позивачці стало відомо від власників сусідніх садових ділянок про те, що декілька днів тому до їх садової ділянки приїхав приватний виконавець з наміром провести опис та арешт вказаного майна, оскільки у її сина ОСОБА_2 наявна заборгованість за виконавчим провадженням.

При спілкуванні з її сином - відповідачем ОСОБА_2 ним підтверджено, що 08.02.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком С.П. було відкрито виконавче провадження про стягнення з нього боргу у сумі 6 114,19 доларів США на користь АТ Райффайзен Банк Аваль за кредитним договором, за яким ним було отримано кредит під заставу майна (квартири) належної на праві власності ОСОБА_4 та під фінансову поруку ОСОБА_4 . Крім того, з його ж слів вказаний кредит було отримано для потреб ОСОБА_4 , на що по суті й вказує передача останнім в забезпечення по кредиту особистого майна, а також фінансова порука.

У зв`язку з цим існує реальна загроза втрати її сином (обдаровуваним) подарованої нею нерухомості у вигляді садового будинку та земельної ділянки, на якій він знаходиться.

На момент укладення оскаржуваних договорів дарування її сином їй не було повідомлено про наявність рішення суду про стягнення з нього на користь АТ Райффайзен Банк Аваль від 20.11.2009 р.

Садовий будинок та земельна ділянка для садівництва мають для неї значну немайнову цінність, оскільки земельна ділянка була отримана її померлим чоловіком ОСОБА_3 у власність ще у 1993 р. на підставі рішення №30 від 17.11.1993 Олександрійської сільської ради Рівненського району, а фактично в користування було отримано ще в 1991 р. З моменту отримання садової ділянки вони з чоловіком обробляли цю ділянку та збудували власними силами за власний кошт на ній садовий будинок. В період 90-х років ця земельна ділянка дала можливість їм фактично вижити та прогодувати їх дітей. З моменту смерті її чоловіка - 10.09.2005 р. по даний час вона самотужки обробляє цю земельну ділянку та доглядає за садовим будинком в пам`ять про її чоловіка.

Земельну ділянку вони з чоловіком не придбавали, а отримали її як тільки з`явилася така нагода з першого року незалежності України та за весь період життя зводили на ній свій власний невеличкий 5 м. на 5,5 м. садовий будинок. Увесь час вони проводили на дачі, вирощували городину, частину з яких споживали самостійно, а іншу частину продавали на стихійних ринках для отримання коштів для існування. Це майно, в яке вони з чоловіком вклали душу та важку фізичну працю.

Зважаючи на її вік 69 років та періодичні значні погіршення здоров`я, в минулому 2018 р. у вересні вона прийняла рішення про те, щоб подарувати це майно своєму синові для того, щоб в майбутньому він передав його своїй малолітній доньці ОСОБА_5 , якій на той момент було лише 6 років.

Про свої наміри вона нічого не сказала синові, а повідомила йому фактично в день, коли нотаріусом було підготовлено договори.

На сьогодні обдаровуваний створив загрозу безповоротної втрати дарунка, а саме не сплативши отриманий кредит та враховуючи відсутність будь-якого іншого майна та відсутність постійного доходу створює загрозу безповоротної втрати дарунка, який має для неї велику немайнову цінність.

На період подання позовної заяви до суду дарунок збережений.

Ухвалою суду від 16.09.2019 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 31.10.2019 р. заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто.

Ухвалою суду від 14.11.2019 р. прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.03.2020 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

07.09.2020 р. відповідач ОСОБА_6 подав до суду письмову заяву вх..12286 про визнання заявлених вимог і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову. Розгляд справи просить провести за його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з обставин та підстав, викладених у позовній заяві, підтримав в повному обсязі та просить їх задоволити. Крім того, пояснює, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТзОВ Фірма Три-Сам , керівником якого є ОСОБА_4 , солідарно на користь ВАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором №014/53-05/14589 від 24.09.2004 р., який був забезпечений договором поруки №014/53-05/14589-п від 24.09.2004 р., в сумі 6 114,19 доларів США, що станом на 15.06.2009 р. за курсом НБУ становило 46 537 грн. 55 коп. Однак у подальшому вказаний договір поруки у судовому порядку було визнано недійсним, про що до суду відповідні судові рішення не подав. У зв`язку з цим, на даний час вказаний кредит не забезпечений порукою, тому існує ризик безповоротної втрати дарунку. При цьому вказує, що рішення суду у вказаній справі не може вплинути на права та обов`язки будь-яких осіб, що не є стороною у справі, зокрема банку, тому відсутні підстави для їх залучення до участі у справі як третіх осіб. Позивачка не була обізнана про наявність фінансових зобов`язань у відповідача під час укладання договорів дарування.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, 07.09.2020 р. подав письмову заяву вх..12286 про визнання заявлених вимог і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову. Розгляд справи просить провести за його відсутності. Крім того, участь в судовому засіданні відповідач не приймав, та суд не роз`яснював йому наслідки, передбачені статтею 206 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові докази по справі в їх сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст.ст. 626, 629 ЦК України визначають договором домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а також його обов`язковість для сторін договору.

Згідно ст. ст. 717, 719, 722 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Частиною 2 статті 727 ЦК України передбачено право дарувальника вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

За ст. 728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, згідно ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що 11.09.2018 р. між позивачкою ОСОБА_1 (дарувальником) та відповідачем ОСОБА_2 (обдаровуваним) укладено договір дарування, зареєстрований в реєстрі 1246.

Відповідно до п.1 вказаного договору дарувальник передала, а обдаровуваний прийняв у дар належний дарувальнику на праві приватної власності садовий будинок за номером НОМЕР_3, що розташований по АДРЕСА_1. Кадастровий номер земельної ділянки 5624680400:01:000:0076.

Відповідно до п.3 вказаного договору відповідно до Технічного паспорту, виготовленого ПП ОСОБА_7 28.06.2018 р. інвентаризаційна справа №25 садовий будинок, який дарується, позначений за планом земельної ділянки літерою А1- садовий будинок, загальною площею 34,5 кв.м.; надвірні будівлі та споруди : Б сарай, В вбиральня, І колодязь, №1 ворота з хвірткою, №2 огорожа, №3 хвіртка, №4 огорожа, замощення.

Відповідно по п.п.4 ,5 договору відповідно Звіту про оцінку майна виготовленого ТОВ Техносервіс 27.08.2018 р., ринкова вартість садового будинку становить 98 638 грн. Сторони оцінюють цей дар в сумі 98 638 грн.

Відповідно до п. 7 вказаного договору дарувальник стверджує, що на момент підписання цього договору права третіх осіб щодо застави, позички (найму), довічного утримання відсутні, садовий будинок, який дарується, під будь-яким обтяженням, в т.ч. за зобов`язаннями щодо внеску до статуту капіталу товариств, відчуження іншим особам, немає, вона не заставлений, не знаходиться в податковій заставі, в спорі не перебуває, заборона (арешт) щодо неї відсутні.

Відповідно до п.8 вказаного договору дарувальник зокрема свідчить, що на момент посвідчення цього договору: має усі права щодо вільного розпорядження відчужуваним за цим договором садовим будинком; відсутні суперечності між заявленими та зареєстрованими правами на вказане нерухоме майно, їх обтяженнями.

Відповідно до п.11 вказаного договору, вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається, в тому числі, але не виключно, зміст ст..ст. зокрема 717-730 ЦК України сторонам нотаріусом роз`яснено та є зрозумілим.

Відповідно до п.12 вказаного договору сторони у присутності нотаріуса підтверджують, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір на край невигідних обставинах, цей договір не носить характер мнимої, або удаваної угоди, а також те, що вони отримали від нотаріуса всі роз`яснення стосовно укладеного договору і ніяких зауважень, доповнень до цього договору не мають. Цей договір підписується сторонами добровільно, при здоровому розумі та ясній пам`яті, відповідає дійсним намірам сторін, зміст статей законодавства, які зазначені у договорі, сторонам відомі та зрозумілі.

Відповідно до п.16 вказаного договору право власності на садовий будинок у обдаровуваного вникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.09.2018 р. відповідач ОСОБА_2 є власником вказаного садового будинку номер запису про право власності 27854871.

11.09.2018 р. між позивачкою ОСОБА_1 (дарувальником) та відповідачем ОСОБА_2 (обдаровуваним) укладено договір дарування, зареєстрований в реєстрі №1248.

Відповідно до п.п.1 вказаного договору дарувальник передала, а обдаровуваний прийняв у дар належну дарувальнику на праві приватної власності земельну ділянку, площею 0,0603 га, кадастровий номер якої 5624680400:01:000:0076, що розташована на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, Рада садівничих товариств масив - Борковський .

Відповідно до п.2.1 сторони оцінюють цей дар у сумі 54 876 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.2 сторони підтверджують, що: зокрема укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомлюваним та відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому, таким чином договір не носить характеру фіктивного та удаваного, а також не є зловмисним.

Відповідно до п.3.5 вказаного договору, сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються дарування земельної ділянки. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, не мають правового значення.

Відповідно до п.3.10 вказаного договору зміст статей, зокрема 726-728 ЦК України, сторонам нотаріусом роз`яснено.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.09.2018 р. відповідач ОСОБА_2 є власником вказаної ділянки, номер запису про право власності 27855264.

Вказані договори укладено в письмовій формі, нотаріально посвідчено та зареєстровано в передбаченому на той час порядку, що підтверджується самими договорами та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно й сторонами не заперечується.

Договори дарування від 11.09.2018 р. укладені сторонами без будь-яких умов і відповідно до статті 717 ЦК України є договорами дарування з відповідними наслідками.

Отже, дарунки були прийняті обдаровуваним.

Позивачка на момент укладення договорів і на час звернення до суду зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає обов`язок кожної сторони довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень проти позову, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 2 ст. 77, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи, при цьому докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, і допустимими, тобто такими, що можуть бути підтверджені певними засобами доказування.

Натомість доказів, які б підтверджували, що обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, та що цей дарунок має для дарувальника велику немайнову цінність позивачкою не надано.

В укладених договорах дарування жодні зобов`язання щодо збереження нерухомості та земельної ділянки відсутні.

Згідно ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарування будь-якого майна, у тому числі нерухомого, є виключним правом власника цього майна. Договори на дарування майна, що знаходяться у спільній власності, укладаються за загальними правилами за згодою всіх учасників. Якщо подароване нерухоме майно було у приватній (або частковій) власності однієї особи, тоді згода іншої особи не потрібна. В судовому порядку, шляхом подання позовної заяви, договір дарування можливо розірвати (визнати його недійсним) за певних умов, визначених у статті 727 ЦК України, з доведенням цих обставин у суді.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до частини першої статті 722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Згідно з частиною другою статті 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Згідно з частинами 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачкою не доведено належними доказами, що належна їй нерухомість та земельна ділянка, яку вона подарувала відповідачу, становить для неї велику немайнову цінність, а саме не доведено, в чому полягає така цінність. Діями щодо дарування нерухомості позивачка спростовує свою позицію, оскільки добровільно за власною волею подарувала відповідачу належну їй нерухомість та земельну ділянку, чим наділила його всіма повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження зазначеною власністю, не включивши в договори дарування особливих умов щодо користування та розпорядження відповідачем зазначеним майном.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред`явлення вимоги дарунок є збереженим.

У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов`язаний повернути дарунок у натурі.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору дарування, позивач свої вимоги обґрунтовувала положеннями ч. 2 ст.727 ЦК України та зазначала, що відповідач створює загрозу безповоротної дарунків, які мають для неї велику немайнову цінність.

Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що відносини дарування мають як правовий, так і моральний аспект, який проявляється у тому випадку, коли предметом договору дарування є речі, що мають для дарувальника не лише майнову, а й велику немайнову цінність, і йому буде не байдужа доля такої речі, яка передана в дарунок обдаровуваному. Таким дарунком може бути будь-яка річ (наприклад, сімейна реліквія, що передається з покоління в покоління, з якою пов`язані певні події в родині дарувальника, картина відомого живописця, подарована ним особисто, медалі про участь у певних історичних подіях, грамота як згадка про певну людину тощо).

Якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник вправі розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок, і таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка.

При розірванні договору дарування на вимогу дарувальника на підставі, що передбачена ч. 2 ст.727 ЦК України, на яку посилається позивачка, визначальним є доведення обставин, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов`язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.

Також не знайшли підтвердження пояснення позивача, що будинку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного.

Окрім того, право на розірвання договору дарування, передбачене ч. 2 ст.727 ЦК України виникає з моменту вчинення дій обдаровуваного, що створюють загрозу безповоротної втрати дарунка.

Таким чином, вказана стаття містить спеціальні правила про розірвання договору дарування в судовому порядку, що виключає застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України.

З огляду на це, договір дарування має односторонній характер, його метою є передача власником (дарувальником) свого майна у власність іншої особи (обдарованого) без отримання будь-якої взаємної винагороди, відповідно положення ст. ст. 651 та 652 ЦК України не можуть бути застосовувані щодо його розірвання.

Позивачка визначилась з підставами позову зазначеними вище, під якими слід розуміти обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги, у зв`язку з чим та в силу принципу диспозитивності цивільного процесу, суд не наділений повноваженнями змінювати підстави позову, на відміну від застосування норми закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на правовідносини сторін.

Посилання позивачки на те, що вона у 2018 р. прийняла рішення, щоб подарувати це майно синові, для того, щоб в майбутньому він передаав його своїй малолітній 6-річній дочці ОСОБА_5 не може бути підставою для розірвання спірних договорів, оскільки зі змісту договорів вбачається, що обдаровуваний ОСОБА_2 не брав на себе обов`язку вчинити певні дій майнового характеру (ст. 725 ЦК України), зокрема відчужити дарунки на користь своєї доньки. Крім того, відповідно до приписів ст. 726 ЦК України, порушення обдаровуваним виконання обов`язку на користь третьої особи є самостійною підставою для розірвання договору, яка не заявлялась позивачкою у даній справі.

Слід зазначити, що вказані доводи спростовуються положення самих договорів, а саме: п.п. 11,12 договору дарування будинку та п.п. 3.2, 3.5, 3.10 договору дарування земельної ділянки.

Не можна погодитися і з доводами позивачки про те, що наявність кредитної заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі 6 114,19 доларів США є обставинами, які можуть беззаперечно свідчити про загрозу безповоротної втрати дарунку у розумінні ч. 2 ст. 727 ЦК України.

Позивачем не доведено наявність умов для розірвання договору дарування на підставі ч. 2 ст.727 ЦК України в судовому порядку, оскільки вказана стаття містить в собі обов`язкову умову для її застосування, а саме: якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. На думку суду, наявність у відповідача у власності відповідного майна, зокрема спірної нерухомості, з 2018 р. та наявність кредитної заборгованості, не свідчить про створення саме обдаровуваним загрози безповоротної втрати дарунків, вчинення саме ним дій, які б загрожували безповоротній втраті дарунків.

Позивачкою не доведено належними доказами, що належна їй нерухомість та земельна ділянка, яку вона подарувала відповідачу, становить для неї велику немайнову цінність, а саме не доведено, в чому полягає така цінність, оскільки своїми діями, щодо відчуження отриманої у спадок нерухомості, вона спростовує свою позицію, оскільки добровільно за власною волею подарувала відповідачу належну їй нерухомість, чим наділила його всіма повноваженнями щодо розпорядження зазначеною власністю, не включивши в договори дарування особливих умов щодо користування та розпорядження відповідачем зазначеною нерухомістю.

Позивачкою не доведено ні те, що дарунки мають для неї велику немайнову цінність, ні те, що відповідач створює загрозу втрати цього дарунку. Подароване майно - садовий будинок та земельна ділянка мають певну матеріальну цінність, а не немайнову, як передбачено у наведеній нормі цивільного права. Посилання позивачки на немайнову цінність дарунків, не заслуговує на увагу, оскільки позивачка при укладенні договорів дарування цього майна діяла добровільно, розуміла значення своїх дій, що підтверджується змістом договорів.

Отже, позивачка не надала суду як доказів на підтвердження того, що дарунку загрожує безповоротна втрата з вини відповідача, як обдаровуваного за договором дарування, так і на підтвердження того, що предмет дарунку має для дарувальника велику немайнову цінність та відповідачу було відомо про це.

Та обставина, що відповідач визнав позов у своїй заяві до суду не має правового значення для вирішення даного спору. З огляду на приписи ст.11 ЦПК України та на предмет доказування у даній справі, воля відповідача в даному випадку може бути засвідчена у нотаріальному порядку.

Щодо посилань позивачки у позові про повідомлення про свої наміри про передачу у майбутньому відповідачем вказаного майна малолітній онуці - його доньці, вже фактично після укладення договорів, то відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06.11.2009 року, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання договору дарування недійсним. Крім того, доказів , щодо вказаних обставин, які фактично відбулися у 2018 р., до суду не подано.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в позові, судові витрати які складаються з витрат на сплату судового збору слід покласти на позивачку.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , договорів від 11.09.2018 р. дарування садового будинку НОМЕР_3 та дарування земельної ділянки для садівництва, що розташовані по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5624680400:01:000:0076, посвідчені приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Самсонюком Ф.П. та зареєстровані в реєстрі за №1246 та №1248 та відновити запис про право власності на вказане майно за ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 . зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області від 28.02.2013 р., РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 17.09.2020 р.

Суддя Гнатущенко Ю.В.