Ухвала

від 17.09.2020 по справі 495/3425/17

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/3425/17

Номер провадження 2/495/195/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - одноособово судді Шевчук Ю. В.,

при секретарі - Славич Т.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському заяву виконувача обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури про вступ у судовий розгляд справи по цивільній справі за позовом Державної служби геології та надр України до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Державної служби геології та надр України звернувся до суду із позовом до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, який він мотивував наступним.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 12 травня 2017 року відкрито загальне позовне провадження у справі за вказаною позовною заявою.

09.07.2020 року виконувач обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Ариванюк В. подав заяву про вступ у судовий розгляд справи .

Заява мотивована наступними обставинами . Так виконувачем обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури зазначається, що з моменту відкриття провадження по дійсній справі, позивач Державна служба геології та надр України не забезпечила явку свого представника у судові засідання. Враховуючи вказані обставини, заявник вважає що така бездіяльність позивача обґрунтовує неналежне виконання позивачем обов`язків, щодо захисту інтересів держави.

З урахуванням вказаного, виконувач обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на підставі ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України вважає за необхідне вступити у справу в інтересах держави в особі Державної служби геології та надр України до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Дослідивши заяву, оцінивши викладені в ній обставини у відповідності наявним матеріалам справи та дійсним правовідносинам, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Державна служба геології та надр України звернулась до суду із позовом до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач вважає себе власником бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якій міститься у матеріалах справи.

Не зважаючи на те, що власником будівель та споруд земельної ділянки за вказаною адресою є позивач, відповідачем Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області було прийнято рішення про передачу у приватну власність вказаної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва із земель рекреаційного призначення.

З урахуванням вказаного, позивач вважає, що оскаржуваним рішенням Затоківської селищної ради порушується право юридичної особи на вільне розпорядження та користування нерухомим майном.

Таким чином позивач Державна служба геології та надр України зазначила предмет позову, підстави та визначила коло обставин, що підлягають доведенню та надала суду необхідні докази в підтвердження заявлених вимог.

Однією з визначених статтею 121 Конституції України функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді.

Згідно з частинами 3, 4 статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз частин третьої, четвертої статті 56 ЦПК України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в суді стає можливою за умови, крім іншого, обгрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обгрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Визначення предмету спору є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд - ч. 3 ст. 13 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій - ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

Суд не вправі визначити замість учасника справи предмет позову, вибудовувати стратегію судового процесу, вказувати учасникам справи на необхідність вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Отже законодавець встановив, що сторона у справі самостійно визначає спосіб захисту, обирає доказову базу, самостійно визначається із тактикою захисту застосовуючи чи ні ті чи інші процесуальні способи захисту, як то обрання представника, проведення експертизи, витребування доказів, допит свідків, тощо.

Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Виконувачем обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури визначено, як підставу представництва вказано на неналежність виконання позивачем обов`язку явки у судові засідання . Разом з тим прокурором не визначено, яким чином неявка у судові засідання представника позивача при належним чином оформленій позовній заяві, доданих доказів, визначеному предмету спору та позовних вимогах визначається, як неналежний захист інтересів держави.

Прокурор не надав жодного доказу в обґрунтування неналежного представництва позивачем інтересів держави.

З урахуванням вищенаведеного суд прийшов до висновку, що підстави для вступу прокурора до участі у справі № 495/3425/17 в інтересах Державної служби геології та надр України відсутні, а вказана заява підлягає поверненню.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалі від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17.

На підставі викладеного, керуючись п. 4 ч. 4 ст. 185, ст.ст. 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Повернути заяву за вхідним №14248/20/18 від 09 липня 2020 року виконувачу обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Шевчук Ю.В.